Рішення № 20067023, 22.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 9/223/2011

Суддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Управління капітального будівництва та архітектури виконкому Краснодонської міськради, м. Краснодон Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ

про стягнення 23 454 грн. 72 коп.

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 24.11.11,

від відповідача ОСОБА_2., дов. № 737 від 01.06.11

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача зайво сплаченої суми за перевищення договірної величини в розмірі 23454,72 грн.

Відповідач, ТОВ "ЛЕО", відзивом на позовну заяву, поданому у судовому засіданні, з вимогами позивача не погодився з наступних підстав.

За юридичною природою сума, яка була нарахована відповідачу, є господарською (штрафною) санкцією, яка передбачена за порушення господарського зобовязання щодо споживання електричної енергії в межах договірної величини.

Нормою ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" розмір цієї санкції становить двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами.

Такий же розмір встановлений й умовою пп. 4.4.2 договору № 72 від 13.02.09 про постачання електричної енергії, укладеного з позивачем.

Згідно з п. 6.17 Правил користування електричною енергією, затв. постановою НКРЕ 31.07.96 N 28 у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910 та зареєстр. в Мінюсті України 18.11.05 за N 1399/11679 (далі Правила) вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами обраховується з обсягу перевищення в періоді та середньозваженого тарифу на електроенергію за цей період.

За розрахунком відповідача за період з листопада 2009 року по січень 2011 року двократна вартість різниці фактичного та договірного електроспоживання становить 46901,44 грн.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 216 ГК України сплата штрафних санкцій за порушення зобовязання, а також відшкодування збитків, не звільняють правопорушника від виконання договору.

Умовами пп. 2.3.4 та п. 9 додатку Порядок розрахунків до договору передбачене зобовязання позивача сплачувати вартість спожитої електроенергії.

Таким чином, ані закон, ані договір не містять положень про звільнення позивача від виконання цього господарського зобовязання у випадку сплати ним господарської санкції.

Доводи позивача полягають у наступному.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 72 від 13.02.09 про постачання електричної енергії, згідно з яким відповідач зобовязався постачати, а позивач споживати електроенергію сплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до пп. 4.4.2 договору позивач мав сплачувати за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених згідно з положеннями розд. 5 цього договору, двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

Протягом листопада 2009 року січня 2011 року позивач своєчасно сплачував за перевищення договірної величини електроспоживання, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Однак відповідач протиправно нараховував додатково однократну вартість перевищення електроспоживання та виставляв на ці суми окремі рахунки.

Таким чином, фактично позивач мав сплачувати трикратний розмір перевищення договірної величини.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 72 від 13.02.09 (а.с. 9 16) про постачання електричної енергії, згідно з яким відповідач зобовязався постачати, а позивач споживати електроенергію сплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до пп. 4.4.2 договору позивач мав сплачувати за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених згідно з положеннями розд. 5 цього договору, двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

За юридичною природою сплата двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами є господарською (штрафною) санкцією, яка передбачена за порушення господарського зобовязання щодо споживання електричної енергії в межах договірної величини.

Протягом листопада 2009 року січня 2011 року позивач допускав перевищення договірної величини електроспоживання, тому сплачував належним чином відповідні суми.

Однак позивач вважає, що відповідачем протиправно нараховувалась додатково однократна вартість перевищення електроспоживання та виставлялись на ці суми окремі рахунки, оскільки внаслідок цього позивач мав сплачувати трикратний розмір перевищення договірної величини.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються правильності застосування розміру оперативно-господарської санкції за перевищення позивачем договірної величини електроспоживання.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.

Нормою ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" розмір цієї санкції становить двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами.

Згідно з п. 6.17 Правил вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами обраховується з обсягу перевищення в періоді та середньозваженого тарифу на електроенергію за цей період.

Відповідач надав розрахунок двократної вартості різниці фактичного та договірного електроспоживання за період з листопада 2009 року по січень 2011 року згідно з яким ця сума складає 46901,44 грн.

Перевіривши правильність цього розрахунку суд дійшов висновку про відповідність нарахованої суми фактичним обставинам.

Крім того, суд погоджується з посиланням відповідача на норму ч. 3 ст. 216 ГК України, згідно з якою сплата штрафних санкцій за порушення зобовязання, а також відшкодування збитків, не звільняють правопорушника від виконання договору.

Однак, згідно з укладеним між сторонами договором, позивач мав сплачувати вартість електроенергії кожного місяця в обсязі, передбаченому договором.

Таким чином, відповідач мав виставляти рахунки щодо сплати спожитої за договором електроенергії у кожному розрахунковому періоді та рахунки на оплату подвійної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною електроспоживання, яка правильно обчислена відповідачем у відзиві:

у листопаді 2009р. обсяг перевищення договірної величини склав 177 кВт.год., середньозважений тариф за листопад 0,60680 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за листопад 107,40 грн. (177 кВт.год. * 0,60680 грн./кВт.год), двократна вартість 214,81 грн. (177 кВТ.год. * 0,60680 грн./кВт.год *2);

у грудні 2009р. - 2119 кВт.год., середньозважений тариф за грудень 0,61300 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за грудень 1337,08 грн. (2119 кВт.год. * 0,61300 грн./кВт.год), двократна вартість 2597,89 грн. (2119 кВТ.год. * 0,61300 грн./кВт.год * 2);

у січні 2009р. - 5413 кВт.год., середньозважений тариф за січень 0,62710 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за січень 3394,49 грн. (5413 кВт.год. * 0,62710 грн./кВт.год), двократна вартість 6788,98 грн. (5413 кВт.год. *0,62710 грн./кВт.год * 2);

у лютому 2010р. - 7952 кВт.год., середньозважений тариф за лютий 0,64280 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за лютий 5111,54 грн. (7952 кВт.год. * 0,64280 грн./кВт.год), двократна вартість 10223,09 грн. (7952 кВт.год. * 0,64280 грн./кВт.год * 2);

у березні 2010р. - 6594 кВт.год., середньозважений тариф за березень 0,64280 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за березень 4238,62 грн. (7952 кВт.год. * 0,64280 грн./кВт.год), двократна вартість 8477,24 грн. (6594 кВт.год. * 0,64280 грн./кВт.год * 2);

у квітні 2010р. - 4668 кВт.год., середньозважений тариф за квітень 0,64280 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за квітень 3000,59 грн. (4668 кВт.год. * 0,64280 грн./кВт.год), двократна вартість 6001,18 грн. (4668 кВт.год. * 0,64280 грн./кВт.год * 2);

у листопаді 2010р. - 1372 кВт.год., середньозважений тариф за листопад 0,68600 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за листопад 941,19 грн. (1372 кВт.год. * 0,68600 грн./кВт.год), двократна вартість 1882,38 грн. (1372 кВт.год. * 0,68600 грн./кВт.год * 2);

у грудні 2010р. - 3518 кВт.год., середньозважений тариф за грудень 0,68600 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за грудень 2413,35 грн. (3518 кВт.год. * 0,68600 грн./кВт.год), двократна вартість 4826,70 грн. (3518 кВт.год. * 0,68600 грн./кВт.год * 2);

у січні 2011р. - 4088 кВт.год., середньозважений тариф за січень 0,72030 грн./кВт.год. Відтак вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії за січень 2944,58 грн. (4088 кВт.год. * 0,72030 грн./кВт.год), двократна вартість 5889,16 грн. (3518 кВт.год. * 0,68600 грн./кВт.год * 2).

Виходячи з викладеного, за використану в межах договірних величин електроенергію у кожному звітному місяці позивач повинен сплачувати за встановленим тарифом, а за перевищення енергоспоживання двократну вартість різниці між спожитою та договірною величиною за тарифом, що діяв у відповідному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставляв рахунки на сплату не договірної величини електроенергії, а фактично спожитої, яку сплачував позивач, у подальшому позивач додатково сплачував за відповідним рахунком вартість двократної вартості різниці між спожитою та договірною величиною, що призвело до зайвої сплати в сумі 23454,72 грн., тому позову підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

При подачі позову позивачем сплачене держмито за п/д № 701 від 31.10.11 в розмірі 235,0 грн., що перевищував розмір, встановлений на той час законодавством. тому зайво сплачене мито підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Управління капітального будівництва та архітектури виконкому Краснодонської міськради задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "ЛЕО" в особі Краснодонського РЕМ, 94400, Луганська обл., м. Краснодон, пр-т 60 річчя СРСР, буд. 3, код 31443937, на користь позивача, Управління капітального будівництва та архітектури виконкому Краснодонської міськради, 94400, Луганська обл., м. Краснодон, вул. Першоконна, буд. 41, код 35998910, зайво сплачену суму за перевищення договірної величини в розмірі 23454,72 грн., крім того, витрати зі сплати держмита в сумі 234,55 грн. та інформаційно-технічні витрати 236,0 грн.

3. Повернути позивачу, Управлінню капітального будівництва та архітектури виконкому Краснодонської міськради, 94400, Луганська обл., м. Краснодон, вул. Першоконна, буд. 41, код 35998910, з державного бюджету зайво сплачене мито в сумі 0,45 грн.

Підставою повернення зайво сплаченого мита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду, оскільки оригінал платіжного документа знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 23.12.11.

Суддя А.Г.Ворожцов