Рішення № 20066703, 16.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.11 Справа № 20/5009/6204/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Оріхів” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Карла Маркса, 41/1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альт-Прайм” (69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 4 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Оріхівському районі Запорізької області (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, 36)

про визнання договору поставки недійсним

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача Лепетченко С.М. (директор, протокол № 2 від 14.03.2003 р.);

ОСОБА_1 (довіреність № 00012 від 15.07.2011р.);

Від відповідача не зявився;

Від третьої особи - ОСОБА_2 (довіреність № 2239/10/01-012 від 15.08.2011р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним договору на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008 р., укладеного між ТОВ “Торговий дім Оріхів” та ТОВ “Альт-Прайм” та застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/6204/11, судове засідання призначено на 02.11.2011 р.

Ухвалою суду від 02.11.2011р. в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено Державну податкову інспекцію у Оріхівському районі Запорізької області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру на стороні позивача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.11.2011 р. Ухвалою від 24.11.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.12.2011 р.

16.12.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач позов підтримав. На підставі ст.ст. 173, 179 ГК України, ст.ст. 11, 202, ч.5 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 626, 627 ЦК України просить задовольнити позовні вимоги, які мотивовані наступним. Між ТОВ “Торговий дім Оріхів” (Покупець, позивач) та ТОВ “Альт-Прайм” (Продавець, відповідач) був укладений договір № 01/08 від 01.08.2008 р., згідно з яким відповідач зобовязався поставити позивачу вугільну продукцію, а позивач прийняти і оплатити її на умовах цього договору. Відповідач поставив позивачу обумовлену договором продукцію, виписав видаткову накладну № РН-0000802 від 01.08.2008 р. та податкову накладну № 802 01.08.2008 р. на товар вугілля АМ 13-25 в кількості 58,5 тон за ціною 39838,50 грн., в тому числі 6639,75 грн. 20% ПДВ. Позивачем зазначена сума вартості вугілля була оплачена, про що свідчить платіжне доручення від 12.08.2008 р. № 217. Доставка вугілля здійснювалася автомобільним транспортом. Державною податковою інспекцією у Оріхівському районі було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Торговий дім Оріхів” із питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських відносин за період з 01.08.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено Акт від 29.04.2011р. № 13/23-31128295. Відповідно до висновків ДПІ у Оріхівському районі, викладених в Акті, договір № 01/08 від 01.08.2008 р., укладений між сторонами, є нікчемним з підстав, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України, а саме: операції за цим договором мають лише документальне відображення у первинному бухгалтерському обліку підприємств шляхом складання фінансово-господарських документів та цей договір не спричинив настання реальних правових наслідків, обумовлених ним набуття ТОВ “Торговий дім Оріхів” права власності на вугілля марки АМ 13-25 в обсягах, узгоджених договором; грошові кошти перераховувалися з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини державного бюджету України. Позивач вказує, що оскільки в Акті перевірки зазначено, що договір є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини державного бюджету, не спричиняє реального настання правових наслідків, що є порушенням ч. 5 ст. 203 ЦК України та згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою для визнання цього договору недійсним у судовому порядку.

У частині вказаних у позовній заяві вимог щодо застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, позивачем надано суду заяву про відмову від позову.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких заяв або клопотань від відповідача судом не одержано. До повноважень господарського суду не належить зясування фактичного місцезнаходження учасників судового процесу. Ухвали суду своєчасно направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та Спеціальному витязі з ЄДРПОУ станом на 21.11.2011р.

Представник третьої особи у судовому засіданні зазначив, що заявлений позов підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмовому поясненні, зазначаючи, зокрема, наступне. Договір № 01/08 від 01.08.2008 р. та інші документи зі сторони ТОВ “Альт-Прайм” підписані не уповноваженою особою. В порушення ст.ст. 630, 639, 908, 909 ЦК України, ст. 50 Закону України “Про автомобільний транспорт” ТОВ “Торговий дім Оріхів” та ТОВ “Альт-Прайм” не було укладено договір на транспортування. Факт виконання робіт (надання послуг) повинен бути оформлений відповідними первинним документами, що мають містити необхідні реквізити відповідно до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Первинні документи, що підтверджують перевезення вантажу автомобільним транспортом при здійсненні поставки продукції (товарно-транспортна накладна, обовязок щодо оформлення якої покладений на вантажовідправника (в даному випадку ТОВ “Альт-Прайм”)) відсутні. Таким чином, останнім допущено порушення та недотримання публічного порядку у сфері вантажоперевезення автомобільним транспортом, який регулюється державою. Відсутність зазнаних документів виключає факт підтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей. Усно представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову невиїзну перевірку відповідача за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2010 р., якою встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ “Альт-Прайм” та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Крім того, у відповідача відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, транспортні засоби та інше майно, яке економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Відповідач за адресою реєстрації не знаходиться, на запити ДПІ щодо надання бухгалтерської та іншої документації відповіді не надав.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 р. між ТОВ “Альт-Прайм” (Продавець, відповідач у справі) та ТОВ “Торговий дім Оріхів” (Покупець, позивач) було укладено договір № 01/08 на поставку вугільної продукції, згідно з яким відповідач зобовязався поставити вугільну продукцію в кількості, асортименті, за ціною, якістю та в строки, обумовлені сторонами, а позивач прийняти та оплатити цю продукцію.

У пунктах 2.1, 2.2, 3.1 договору встановлено, що загальна сума договору складає 39838,50 грн. Ціна на продукцію встановлюється за одну метричну тону кожної марки та відповідає середнім показникам, вказаним у специфікації додатків до цього договору. Вугілля марки АМ 13-25 58,5 тонни за ціною 681 грн. з урахуванням ПДВ. Кількість продукції повинна відповідати кількості, вказаній в накладній.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 поставка продукції здійснюється шляхом відвантаження залізничним транспортом на умовах станції призначення або автотранспортом. По кожній партії продукції продавець зобовязаний представити покупцеві наступні документи: рахунок-фактура на вартість продукції; сертифікат якості; податкова накладна.

Покупець здійснює попередню оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснюється згідно з рахунками та на підставі документів, вказаних в пункті 4.4 цього договору (п.5.1).

Згідно з п.п. 11.1, 11.4 строк дії договору 1 рік з моменту його підписання. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Матеріали справи свідчать, що згідно з видатковою накладною № РН-0000802 від 01.08.2008 р. відповідач передав, а позивач прийняв обумовлений товар у загальній кількості 58,5 тон на суму 39838,50 грн. (в т.ч. 6639,75 рн. ПДВ). Накладна підписана та скріплена печатками з боку обох сторін. На поставку вказаної продукції ТОВ “Альт-Прайм” 01.08.2008 р. було виписано податкову накладну № 802 (а.с.17).

Згідно з платіжним дорученням № 217 від 12.08.2008 р. (а.с.19) позивачем згідно рахунку № 802 від 01.08.2008 р. була здійснена оплата за вугілля в сумі 39838,50 грн.

Державною податковою інспекцією у Оріхівському районі Запорізької області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Торговий дім Оріхів” дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських відносин, в тому числі з ТОВ “Альт-Прайм”, за період з 01.08.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено Акт від 29.04.2011 р. №1 3/23-31128295 (а.с. 23-33), на який позивач посилається як на підставу визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до змісту цього Акту (а.с. 23-37) в ході перевірки було встановлено, що ТОВ “Торговий дім Оріхів” придбано у ТОВ “Альт-Прайм” товарно-матеріальні цінності на загальну суму 187817,10 грн., в т.ч. в серпні 2008 року на загальну суму 39838,50 грн., в т.ч. ПДВ 6639,75 грн. ДПІ у Оріхівському районі направлено запит до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому знаходиться на обліку ТОВ “Альт-Прайм”, про проведення перевірки щодо фінансово-господарських відносин ТОВ “Альт-Прайм” з ТОВ “Торговий дім Оріхів”. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя складено акт від 18.06.2010 р. № 76/23-2-/35773489 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Альт-Прайм” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2010 р., згідно якого перевіркою встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ “Альт-Прайм” здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські відносини між ТОВ “Альт-Прайм” та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України). У ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних у ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб із метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Операції ТОВ “Альт-Прайм” не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ “Альт-Прайм” підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ “Альт-Прайм” та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, на думку податкової інспекції, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. У звязку з чим, в Акті зроблено висновок про непідтвердженість господарських відносин ТОВ “Торговий дім Оріхів” з ТОВ “Альт-Прайм” за період серпень 2008 року.

Згідно з остаточними висновками Акту перевірки, викладеними в пункті 3.2.2, ДПІ у Оріхівському районі встановлено порушення позивачем п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, згідно з податковими накладними, які отримано від постачальника ТОВ “Альт-Прайм” (у серпні 2008 р. загальна сума 398383,50 грн., в т.ч. ПДВ 6639,75 грн., період включення до податкового кредиту листопад 2008 року).

Враховуючи викладене у вищезазначеному Акті, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та на підставі ч. 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України просить суд визнати недійсним укладений між ним та відповідачем договір на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008р., оскільки договір є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним та просив застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно з ст.626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Розглядаючи спір про визнання договору недійсним, необхідно дослідити всі обставини, з якими закон повязує визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти субєктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч. 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Предметом спору є визнання недійсним договору поставки. За твердженням позивача підставою недійсності договору поставки №01/08 від 01.08.2008р. є те, що спірний договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, тобто, по суті є фіктивним правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (продавцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши спірний договір, суд встановив, що сторони в момент вчинення правочину (при підписанні спірного договору) дотримались всіх необхідних вимог чинного законодавства України та дійшли згоди щодо всіх істотних умов, що характерні для договору купівлі-продажу, а саме: домовились щодо предмету договору, ціни, кількості товару, умов поставки товару та порядку оплати, своїх обовязків, вирішення спорів, строку дії договору та інших умов. При цьому спірний договір відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України та ст.181 ГК України укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на його виконання. Суд звертає увагу, що вимоги щодо порядку транспортування та оформлення транспортування товару не є істотною умовою договору поставки (купівлі-продажу).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Позивач підтвердив, що ним в повному обсязі було одержано від відповідача товар, вказаний у видатковій накладній № РН-0000802 від 01.08.2008 р. та на який продавцем була виписана податкова накладна № 802, надав відповідні документи (платіжне доручення, виписку банку), які підтверджують оплату ним цього товару. Крім того, суду також надано договори: оренди майнового комплексу, позички вантажних транспортних засобів, зберігання; акти на списання паливно-мастильних матеріалів, подорожні листи, банківські виписки, згідно з якими, як вказує позивач, товар, придбаний у відповідача за оспорюваним правочином, у подальшому був ним реалізований іншій юридичній особі. Крім того, позивач мав у користуванні транспортні засоби та складські приміщення, які дають йому змогу зберігати та перевозити придбаний у відповідача товар (вугілля).

Статтею 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з ст.334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації звязку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобовязання доставки.

Отже, досліджені судом документи дають змогу зробити висновок, що на виконання договору на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008р. сторонами оформлено необхідні документи про передачу товару, вчинені усі необхідні дії, спрямовані на реальне виконання спірного договору. Таким чином, судом встановлено, що спірний договір виконаний сторонами, а отже, був направлений на реальне настання правових наслідків, у тому числі набуття права власності на товар позивачем. У звязку з викладеним, підстави для визнання договору на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008 р. недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Отже, для прийняття рішення зі спору необхідно встановити у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі його виконано, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) правочину означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати його протиправність та суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як слідує з усних пояснень представника ДПІ у Оріхівському районі (третя особа у справі), ТОВ “Альт-Прайм” за місцем своєї державної реєстрації не знаходиться, фактичне місцезнаходження даної юридичної особи не встановлено, будь-яких документів, пояснень стосовно оспорюваного договору, службові особи ТОВ “Альт-Прайм” працівникам ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя не надали, оскільки, будь-якої відповіді на відповідний запит ДПІ службові особи відповідача не направили.

Висновки, викладені в Акті перевірки ДПІ у Оріхівському районі, в даному випадку не є належним доказом вини сторін правочину, який є обовязковим для суду. Враховуючи правову природу оспорюваного правочину, він не може бути кваліфікований як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам, порушує публічний порядок. Належних доказів, як стверджує третя особа, підписання договору неуповноваженою особою суду, також не надано.

Крім того, частиною 2 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. А відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, висновки, наведені в Акті перевірки щодо недійсності правочину, вчиненого сторонами, не знайшли свого підтвердження та сам по собі Акт не є достатньою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним. Викладені в акті перевірки факти стосуються лише сфери податкових зобовязань субєктів господарської діяльності і можуть бути підставою для вжиття податковим органом відповідних заходів: винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій) тощо, які і можуть бути оскаржені платником до суду саме як правові акти індивідуальної дії. Однак вищенаведені висновки не тягнуть за собою наслідки у вигляді визнання правочину недійсним у судовому порядку. В силу приписів ст. 35 ГПК України акт перевірки ДПІ та зазначені в ньому відомості не є підставою для звільнення від доказування. Обовязок доказування в господарському процесі відповідно до ст. 33 ГПК України покладається на сторін.

Суд також бере до уваги, що на момент укладення спірного договору та вирішення судом даного спору щодо недійсності договору поставки ТОВ “Альт-Прайм” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій не виключено; статутні документи товариства в установленому законодавством порядку недійсними не визнані; фіктивність суб'єкта підприємницької діяльності (відповідача) в судовому порядку не доведена та не встановлена.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У звязку з викладеним, суд вважає позовні вимоги щодо визнання недійсним договору на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008 р., укладеного між ТОВ “Торговий дім Оріхів” та ТОВ “Альт-Прайм”, необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову в даній частині відмовляється.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України до договору на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008 р.

Письмовою заявою від 24.11.2011 р. позивач відмовився від позовних вимог у частині застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши заяву про відмову від зазначеної позовної вимоги, оскільки відмова позивача не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, наслідки відмови від позову позивачу відомі, як-то вбачається із змісту його заяви, та розяснені представникам позивача у судовому засіданні, суд вважає за необхідне прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Оріхів” від позову в частині застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України до договору на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008 р.

Провадження у справі № 20/5009/6204/11 у частині застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України до договору на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008 р., слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову від позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Оріхів” у частині застосування наслідків недійсності договору, передбачених ст. 216 ЦК України. Провадження у справі в цій частині припинити.

У задоволенні позову про визнання недійсним договору на поставку вугільної продукції № 01/08 від 01.08.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Оріхів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альт-Прайм” відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку із дня його підписання. Рішення підписано у повному обсязі 21.12.2011 р.

21.12.2011