Рішення № 20066701, 19.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.11 Справа № 8/5009/3890/11-13/5009/3890/11-30/5009/3890/11

Суддя Кагітіна Л.П.

За позовом: Гуляйпільського районного споживчого товариства (м.Гуляйполе Запорізької області)

до відповідача 1: Гуляйпільської міської ради (м. Гуляйполе Запорізької області)

до відповідача2: Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради (м.Гуляйполе Запорізької області)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Благоустрійсервіс»(м.Гуляйполе Запорізької області)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Гуляйпільський підрозділ Пологівського КП «Імпульс»Пологівської районної ради м.Пологи Запорізької області, м. Гуляйполе Запорізької області)

про визнання права власності на комплекс будівель і споруд

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №92 від 01.07.2011р.(в судових засіданнях 22.11.2011р. та 19.12.2011р.);

ОСОБА_2 довіреність №151 від 01.11.2011р.(в судових засіданнях 22.11.2011р. та 19.12.2011р.);

від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 21.11.2011р.(в судових засіданнях 22.11.2011р. та 19.12.2011р.);

від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 21.11.2011р.(в судових засіданнях 22.11.2011р. та 19.12.2011р.);

третьої особи-1: ОСОБА_4, довіреність №72 від 26.01.2011р.(в судовому засіданні 22.11.2011р., в судове засідання 19.12.2011р. представник не з»явився);

третьої особи-2: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Гуляйпільське районне споживче товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Гуляйпільської міської ради та Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради про визнання права власності на комплекс будівель і споруд, що розташовані на земельних ділянках площею 0,25 га та 0,22 га по вул. Базарна,2-А у м. Гуляйполе, а саме: приринкова площа №1 заасфальтована площадка площею 2385 кв. м., металева огорожа кількістю 70 шт., металеві ворота 1 шт., металеві літні павільйони 3 шт., бетонні прилавки 12 шт.; та приринкова площа №2 заасфальтована площадка площею 2175 кв. м., металева огорожа кількістю 65 м.п. Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Благоустрій сервіс». Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Гуляйпільський підрозділ Пологівського КП «Імпульс»Пологівської районної ради.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2011р. порушено провадження у справі №8/5009/3890/11 та призначено до розгляду на 26.07.2011р.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 05.08.2011р.

Відповідно до ч.3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., через відпустку судді Попової І.А., справу № 8/5009/3890/11 передано на розгляд судді Серкізу В.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2011р. справу прийнято суддею Серкіз В.Г. до свого провадження, судове засідання призначено на 13.10.2011р.

В судовому засіданні 13.10.2011р. розгляд справи відкладено за клопотанням позивача до 03.11.2011р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів ухвалою суду від 03.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 22.11.2011р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., через тривалу хворобу судді Серкіза В.Г., справу №8/5009/3890/11 13/5009/3890/11 передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2011р. справу №8/5009/3890/1113/5009/3890/11 прийнято до свого провадження суддею Кагітіною Л.П., справі присвоєно №8/5009/3890/1113/5009/3890/1130/5009/3890/11. Розгляд справи розпочато спочатку.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

У судовому засіданні 22.11.2011 р. представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях.

Представник відповідача-1 та відповідача-2, який одноособово представляв їх інтереси, проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні надав письмові пояснення, за змістом яких, комплекс будівель та споруд, а також приринкові площадки за адресою:м. Гуляйполе, вул. Базарна, 2-А, вул.. Базарна, 21-В, не інвентаризовані.

Для з»ясування фактичних обставин справи та надання додаткових пояснень та доказів по справі, у відповідності до приписів ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався до 19.12.2011р.

15 грудня 2011р. до господарського суду надійшли від Гуляйпільского районного споживчого товариства пояснення по справі та надані витребувані ухвалою суду від 22.11.2011р. додаткові матеріали.

16 грудня 2011р. надійшла заява від Гуляйпільського підрозділу КП «Імпульс»Пологівської райради про розгляд справи без його участі.

Остаточне судове засідання сталося 19.12.2011р.

Представники позивача в судовому засіданні 19.12.2011р. підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 15.12.2011р. При цьому, посилаються на те, що спірні приринкові площі ним зводились в рамках благоустрою Гуляйпільського ринку, що підтверджує наданими до справи матеріалами. Вказує на те, що Гуляйпільський ринок належить йому на праві власності, а функціонування ринку без спірних приринкових площі неможливо, оскільки останні створені для під»їзду до ринку, вивозу сміття, на приринкових площадках здійснюється в»їздна торгівля з автомобілів, а отже ринок та спірні приринкові площадки пов»язані спільним призначенням. Також, зазначає, що ці приринкові площадки облікуються у нього на балансі.

Гуляйпільська міська рада та Виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради не погоджуються з позовом та зазначають, що земельні ділянки під ринком знаходяться у власності територіальної громади міста Гуляйполе, а отже позивач безпідставно вимагає визнання права власності на майно, яке знаходиться не на його земельній ділянці. Вважає, що надані позивачем докази не підтверджують його право власності на спірні будівлі. Окрім того, зазначають, що на даний час КП «Благоустрійсервіс» надано дозвіл на розроблення землевпорядної документації на спірні приринкові площадки для передачі їх в постійне користування.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Комунальне підприємство «Благоустрійсервіс»також не погоджується з позовом та вказує на те, що рішенням сесії від 16.03.2011р. №14 їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок по вул.Базарна,2-а та вул.Базарна,2-б, в постійне користування, та що, нею вже сплачені кошти за розробку проекту. Окрім того, звертає увагу на те, що асфальтоване покриття не є нерухомим майном.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- Гуляйпільский підрозділ Пологівського комунального підприємства «Імпульс»- листом від 18.11.2011р. повідомив господарський суд про те, що комплекс будівель та спору, як і приринкові площадки по вул.Базарна 2-а та по вул.Базарна 2-б у м.Гуляйполе не інвентаризовані, а отже є нерухомим майном.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання 19.12.2011р. прийнято і оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Гуляйпільське районне споживче товариство м.Гуляйполе Запорізької області звернулося з позовом про визнання права власності комплекс будівель і споруд, що розташовані на земельних ділянках площею 0,25га та 0,22га по вулиці Базарна 2-а та Базарна 2-б у м. Гуляйполе, а саме: на Приринковій площі №1 (вул. Базарна,2-а): заасфальтована площадка площею 2385 кв.м., металева огорожа кількістю 70 шт., металеві ворота 1 шт.,металеві літні павільйони -3 шт.,бетонні прилавки -12 шт. ; та на приринковій площі №2 м. Гуляйполе, вул. Базарна, 2-б : заасфальтована площадка площею 2175 кв.м. , металева огорожа, кількістю 65 м.п.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст.1,2,3,9,10 Закону України «Про споживчу кооперацію», ст.37 Закону України «Про кооперацію», ст..15,16,392 ЦК України, п.2 Постанови №265 від 26.07.1987р. «О мерах по улучшению работи колхозных рынков»(мовою оригіналу), п.2 Простанови №124 від 14.04.1987р.»Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків»ЦК КУ, ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, Гуляйпільським районним споживчим товариством було проведено роботи по благоустрою існуючого ринку у м.Гуляйполе, що підтверджується актом державної приймальної комісії про приймання до експлуатації закінченого капітальним ремонтом благоустрою колгоспного ринку.

В рамках проведення благоустрою ринку, для поліпшення його обслуговування Виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради народних депутатів (відповідач-2 у справі) вирішено прибудувати до існуючого ринку дві приринкові площі, що підтверджується протоколами засідання виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради народних депутатів №37 від 25.03.1982р. та №38 від 25.03.1983р.( витяги з протоколів залучені до матеріалів справи).

У подальшому, на виконання постанов Центрального комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР №265 від 26.02.1987р. «О мерах по улучшению работы колхозных рынков»(мовою оригіналу), постанови Центрального комітету компартії України і Ради міністрів Української РСР №124 від 14.04.1987р. «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», постанови Ради Міністрів Української РСР «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд»від 28 квітня 1980р. №285, прийнятої на виконанняПостанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979р. №940, колгоспні ринки, разом з організаційною та функціональною структурами їх управління передані у власність підприємствам споживчої кооперації.

Гуляйпільське районне споживче товариство, заявами від 31.05.2001р. №78 та №79 від 31.05.2011р. та клопотанням №83 від 08.06.2011р. звернулось до Гуляйпільської міської ради та Виконавчого комітету відповідно, з метою реєстрації права власності на обєкти, що розташовані на земельних ділянках площею 0,25га та 0,22га по вулиці Базарна 2-а та Базарна 2-б у м. Гуляйполе.

Листом від 09.06.2011р. №385/01-11 Виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, відповідач заперечив наявність на зазначених земельних ділянках нерухомого майна, що належить Гуляйпільському районному споживчому товариству.

Позивач вважає, що відповідачі своїми діями заперечують право власності Гуляйпільського районного споживчого товариства на частини ринку: площадку №1 та №2, як частини цілісного комплексу ринку, що переданий позивачу на виконання постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 26.02.1987р. №265 та розпорядження правління Запорізького обласного союзу споживчих товариств прийняло від 10.03.1989р. №157.

Вважаючи, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом свого права власності на нерухоме майно, шляхом визнання цього права відповідно до приписів ч.1 ст.15 та п.1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги про визнання за Гуляйпільським районним споживчим товариством права власності комплекс будівель і споруд, що розташовані на земельних ділянках площею 0,25га та 0,22га по вулиці Базарна 2-а та Базарна 2-б у м. Гуляйполе, а саме: на Приринковій площі №1 (вул. Базарна,2-а): заасфальтована площадка площею 2385 кв.м., металева огорожа кількістю 70 шт., металеві ворота 1 шт.,металеві літні павільйони -3 шт.,бетонні прилавки -12 шт.; та на приринковій площі №2 м. Гуляйполе, вул. Базарна, 2-б: заасфальтована площадка площею 2175 кв.м. та металева огорожа, кількістю 65 м.п., були предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства,установи, організації, іншіюридичні особимають право звертатися догосподарськогосуду згідно з встановленоюпідвідомчістю господарських справза захистом своїх порушених або оспорюваних прав іохоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів є визнання прав.

Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм ЦК України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Згідно ч.1 ст.91 Цивільного кодексу УРСР, що діяла на час передачі Гуляйпільського колгоспного ринку позивачу до відання Запорізької облспоживспілки, порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить доосновних засобівдержавних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначався законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Постановою Центрального комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР 26.02.1987р. №265 «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків»визнано доцільним передати у встановленому порядку колгоспні ринки із відання Міністерства торгівлі СРСР та міністерства житлово-комунального господарства союзних республік до відання організацій споживчої кооперації.

Як зазначено у п.2 даної постанови, передачу колгоспних ринків слід проводити безкоштовно. Проведення вказаних заходів за постановою доручено Міністерству торгівлі СРСР, Центросоюзу та Радам Міністрів союзних республік у 1987-1988р.р.

На виконання вказаної постанови Центральний Комітет Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987р. прийняв постанову № 124 зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992р. № 412, згідно до яких, Міністерство торгівлі УРСР було зобовязано передати колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації протягом ІІ кварталу 1987р. Пунктом 2 вказаної постанови також передбачено безкоштовну передачу ринків.

Бюро Запорізького обкому компартії України та виконкому обласної ради народних депутатів прийнято постанову №190 від 26.05.1987р. «О мерах по улучшению работы колхозных рынков»(мовою оригіналу). Як зазначено у п.2 цієї постанови, управлінню торгівлі облвиконкому передати облспоживсоюзу колгоспні ринки зі структурними підрозділами, що входять до обласного управління ринками. Передачу колгоспних ринків здійснювати безкоштовно.

На виконання вищевказаних постанов №124 від 14.04.1987р.; №190 від 26.05.1987р. №126 від 20.04.1987р., Запорізьким обласним союзом споживчих товариств прийнято постанову №101 від 24 червня 1987р. «О мерах по улучшению работы колхозных рынков»(мовою оригіналу). Пунктом 2 постанови зобов»язано обласне управління колгоспними ринками із колгоспними ринками що входять до його складу та іншими структурними підрозділами та показниками по праці передати правлінню облспоживспілки».

Отже, як вбачається з матеріалів справи, спірні обєкти нерухомості як складова частина ринку, у звязку із господарською необхідністю декілька разів передавались власником Запорізькою обласною споживчою спілкою, до різних підприємств що входили до його складу.

Так, до матеріалів справи залучено витяги з наказу №12 від 06.05.1987р. згідно з яким, у звязку із переходом на нові умови господарювання, з метою укрупнення колгоспних ринків, скорочення витрат обігу та поліпшення господарсько-фінансової діяльності, ліквідувати як госпрозрахункову одиницю Гуляйпільский ринок та приєднати його до Оріхівського кусту ринків (наказ №57 від 09.03.1987р. Управління колгоспними ринками Запорізької області).

10.03.1989р. Запорізька обласна спілка споживчих товариств прийняла розпорядження №157, згідно якого для проведення реконструкції та підвищення ефективності роботи передати Гуляйпільский ринок Гуляйпільському райпо, тобто позивачу у справі. Приймання-передачу ринку провести станом на 01.04.1989р. з балансу на баланс з проведенням інвентаризації фактичного стану засобів.

Також, на виконання зазначеного розпорядження на підставі акту приймання-передачі від 30.03.1989р. з балансу Оріхівського районного споживчого товариства на баланс Гуляйпільського споживчого товариства передано колгоспний ринок разом з приринковою площею розміром 2550 кв.м і асфальтованою ринковою територією площею 1000кв., про що комісією складено акт прийому-передачі Гуляйпільського ринку станом на 30.03.1989р.

Отже, враховуючи положення постанови ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР №265 від 26.02.1987р. «О мерах по улучшению работы колхозных рынков»(мовою оригіналу), постанови Центрального комітету компартії України і Рада міністрів Української РСР №124 від 14.04.1987р. «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», постанови Бюро запорізького обкому компартії України та виконкому обласної ради народних депутатів №190 від 26.05.1987р. «О мерах по улучшению работы колхозных рынков»(мовою оригіналу), 24.06.1987р. №101 «О мерах по улучшению работы колхозных рынков»(мовою оригіналу) Гуляйпільське районне споживче товариство безкоштовно отримало у власність Гуляйпільский колгоспний ринок як єдиний майновий комплекс до складу якого входять, в тому числі, спірні обєкти.

Відповідач-1 у справі, заперечує право власності позивача з огляду на відсутність однозначних доказів, що підтверджували б право власності за позивачем.

Натомість, у відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі якихгосподарськийсуд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Також, господарський суд вважає за необхідне в даній ситуації взяти до уваги рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 № 16-рп/2004, за яким конституційним судом зазначено про ліквідацію у звязку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації у центральному апараті Міністерства торгівлі УРСР управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі, вилучення функції управління колгоспними ринками із положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад. Отже, Конституційним Судом України однозначно визначено, що колгоспні ринки передавалися як майновий об'єкт разом з організаційною та функціональною структурами.

Відповідно до норми ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

В матеріалах справи міститься довідка №113 від 25.07.2011р. надана позивачем, що спірне нерухоме майно станом на 01.07.2011р. перебуває на його балансі.

Крім того, позивачем надано низку документів, що підтверджують проведені дії з утримання, проведення благоустрою, добудові ринку за власні кошти.

В матеріалах справи міститься робочий проект капітального ремонту автостоянки для ринку по вул. Петровського у м. Гуляйполе, датований 1982р., разом із кошторисом на капітальний ремонт облаштування території колгоспного ринку м. Гуляйполе. Як вбачається із змісту зазначеного проекту, на замовлення Гуляйпільського комбінату комунальних підприємств, силами «Облдорремстройтреста»затверджено проведення таких робіт як: валка дерев, корчування пнів, транспортування сміття, розробка ґрунту облаштування однослойного покриття асфальтобетонної суміші, використання тракторів, машин, тощо.

Зазначений кошторисний розрахунок безпосередньо підтверджує розрахунок витрат на капітальний ремонт автостоянки для ринку у м. Гуляйполе та на капітальний ремонт облаштування самого колгоспного ринку.

До того ж, в рамках проведення благоустрою ринку, для поліпшення його обслуговування, органами місцевої влади вирішено до існуючого ринку прибудувати дві приринкові площі. На підтвердження зазначеного факту, позивачем надані дві архівні довідок від 25.02.1997р. №14, щодо прийняття виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради народних депутатів відповідних рішень, а саме рішення №37 від 25.03.1982р. та рішення №38 від 25.03.1983р., копії яких залучені до матеріалів справи. Згідно зазначених рішень, роботи по проведенню благоустрою доручено Комбінату комунальних підприємств колгоспний ринок, який, як вище зазначалось, в наступному передав ринки як цілісні майнові комплекси до власності райспоживспілки позивачу у справі.

Отже, викладені обставини підтверджують факт облаштування приринкових площадок для колгоспного ринку у м. Гуляйполе.

З урахуванням вищевикладеного та висновку Конституційного Суду України, викладеного в раніше зазначеному рішенні від 11.11.2004р. № 16-рп/2004, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації та набули права власності на передане їм майно.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004р. № 16-рп/2004, власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організації споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна.

Статтею 1 Закону України «Про споживчу кооперацію»встановлено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Як свідчать установчі документи позивача, Гуляйпільське районне споживче товариство є підприємством споживчої кооперації та до 1996р. входило до складу Запорізької обласної спілки споживчих товариств.

Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності (пункт 1 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Відповідно допунктів 2, 3 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що є необхідним для здійснення статутних завдань, є власністю споживчої кооперації. Крім того, до майна споживчої кооперації можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У той же час, статтею 4-3 ГПК України зазначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими судудоказами.

З огляду на викладені норми Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до уваги надані позивачем докази в обґрунтування набуття права власності на спірне майно.

При цьому слід вказати, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, позиція відповідачів ґрунтується лише на запереченнях набуття права власності позивачем, без надання будь-яких доказів в обґрунтування такої позиції.

Статтею 43 ГПК України, визначено спосіб у який суд має оцінювати докази подані сторонами. Господарськийсуд оцінюєдоказиза своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всудовому процесівсіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Досліджуючи матеріали справи, що свідчать про фактичні відносини з приводу функціонування ринку та приринкових площадок між сторонами у справі, слід зазначити наступне.

З пояснень представників позивача судом встановлено, що відповідачі на протязі всього часу існуванні ринку як майнового комплексу, були обізнані про склад майна, яким володіє позивач при здійсненні управління ринком та приринкових територій, що підтверджуються наступним рішеннями відповідачів:

21.07.1988р. Виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради прийняв рішення №149, яким виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради надано дозвіл, Гуляйпільському райпо на реконструкцію центрального колгоспного ринку у місті Гуляйполе по вул. Петровського та будівництво на території ринку збірно-розбірного павільйону «Кисловодськ».

Рішенням Гуляйпіслької міської ради №4 від 15.05.1998р. «Про ринковий збір та впорядкування ринку», доручено голові районного споживчого товариства - позивача у справі, забезпечити збір, облік коштів що надходять від ринкового збору, та зобовязано районне споживче товариство встановити і ввести в дію ринок «Бабуті».

Рішенням Гуляйпільської міської ради від 30.06.1998р. «Про впорядкування торгівлі з кіосків, магазинів, про виносну торгівлю», зобовязано проводити торгівлю тільки на ринку та приринковій площі та покладено на районне споживче товариство упорядкувати розміщення на ринку підприємців, які будуть займатися виносною торгівлею, проводити збір ринкового збору.

Розпорядженням Гуляйпільської міської ради №14 від 14.07.1998р., «Про перенесення кіосків які розташовані біля ринку на при ринкову площу», зазначається про необхідність Гуляйпільському районному споживчому товариству розпочати будівництво ринку на відведеному під будівництво майданчику. Зобовязується винести кіоски на при ринкову площу. Райспоживспілці вирішити питання по підведенню електроструму на приринковий майданчик та підключення кіосків до електромережі.

Рішенням Гуляйпільської міської ради від 08.02.2001р. «Про зміни та доповнення до місцевих податків та зборів», голові райспоживспілки доручається справляти ринковий збір на ринку, приринковій площі.

Більш того, рішенням Гуляйпільської районної ради затверджено Програму вдосконалення функціонування ринку у м. Гуляйполе. Як вбачається із її змісту, на районне споживче товариство покладається низька заходів щодо вдосконалення функціонування ринку, зокрема, завершення будівництво критого ринку;проведення благоустрою території; проведення ремонту діючого ринку, адмінприміщень; забезпечення дотримання санітарно-побутових норм функціонування ринку;впорядкування торгівлі продовольчими товарами, для чого встановити критий торговий ряд; розширення функції ринку, надання послуг, інфраструктурне обслуговування; створення умов для поступового перетворення ринку у торговельно-сервісний комплекс, що є сукупністю функціонального і організаційно взаємоповязаних обєктів торгівлі та надання послуг, зосереджених у єдиному будівельно-архітектурному комплексі.

Також, п.7 зазначеної Програми позивача зобовязано вирішити питання оформлення в установленому законом порядку земельної ділянки під міським ринком, території нового ринку і двох приринкових площадок.

Таким чином, Гуляйпільське міська рада разом із районною державною адміністрацією вживали заходи направлені на розвиток ринку у м. Гуляйполе. При цьому, усі дії щодо втілення зазначеної програми покладено на Гуляйпільське районне споживче товариство позивача у справі.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що у даному випадку, з боку Гуляйпільської міської ради, м. Гуляйполе, на протязі років функціонування ринку, мали місце так звані конклюдентні дії, тобто виявлення згоди відповідача-1 з наявністю у позивача права власності на ринок як єдиний майновий комплекс разом із спірними приринковими площадками, шляхом не заперечень проти фактичного займання ним площадок, здійснення низки санкціонованих дій по їх облаштуванню.

Окрім того, згідно з пункту 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких неможливе без їх знецінення і зміни їх призначення.

Відповідно до частини першої статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

Вище зазначалось, приринкові площадки зводились в рамках благоустрою Гуляйпільського ринку та зводились для більш комфортного функціонування ринку. Разом з цим, Гуляйпольский ринок належить на праві власності Гуляйпільському райпо.

Наказом Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009р. затверджено Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 28.10.2004р. затверджено Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна».

Зазначеними актами визначено, що споруди це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Як випливає з матеріалів справи, дві приринкові заасфальтовані площадки призначені для обслуговування головної речі ринку, а отже ринок та спірні приринкові площадки повязані спільним призначенням.

За поясненнями позивачів, що з метою оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт нерухомості (до складу якого входить ринок та дві площадки) між Гуляйпільским районним споживчим товариством та Інститутом Укоопроект (Запорізький ВКП СППУ «Укоопроект»укладено договір на проведення інвентаризації земель ринку. За результатами інвентаризації складено технічний звіт по інвентаризації земельних ділянок ринку та приринкових ділянок по вул. Петровського (на теперішній час вул. Базарна 2-а та вул. Базарна 2-б).

Отже, з урахуванням викладеного та фотознімків, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що спірні обєкти приринкові площадки являють собою заасфальтовані площадки, обнесені огорожею, вїзд на які здійснюється через усталені металеві ворота де здійснюється виїзна торгівля, як з автомобілів так із металевих контейнерів. Тобто спірний обєкт приринкові площадки мають усі ознаки обєкту нерухомості: їх переміщення є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, вони мають адреси, привласнені безпосередньо відповідачем у справі та за своєю функціональною приналежністю є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням.

Разом з цим, відповідачами всупереч приписів ст.33 ГПК України, не надано будь-яких доказів, як то вказано у нормі ст.181 ЦК України, про можливість переміщення асфальтованих ділянок.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує це право. Потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність субєктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншою особою або оспорюється нею.

Згідно пояснень позивача, метою використання права звернення із вказаним позовом є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач.

Заперечення відповідачів у справі щодо позовних вимог спростовуються вищевикладеним. Посилання 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів- Комунальне підприємство «Благоустрійсервіс»на те, що рішенням сесії від 16.03.2011 р. №14 йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок в постійне користування не приймається до уваги, оскільки предметом спору по даній справи є визнання права власності на комплекс будівель і споруд, а не на земельні ділянки.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи обставини справи та клопотання позивача, суд вважає за можливе судові витрати залишити за позивачем у справі.

Керуючись ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Гуляйпільського районного споживчого товариства про визнання права власності задовольнити у повному обсязі.

Визнати за Гуляйпільським районним споживчим товариством м. Гуляйполе (70200, Запорізька область м. Гуляйполе, вул.Леніна, 72 ЄДРПОУ 01780968) право власності на комплекс будівель і споруд, що розташовані на земельних ділянках площею 0,25га та 0,22га по вулиці Базарна 2-а та Базарна 2-б у м. Гуляйполе, а саме: на Приринковій площі №1 (вул. Базарна,2-а): заасфальтована площадка площею 2385 кв.м., металева огорожа кількістю 70 шт., металеві ворота 1 шт.,металеві літні павільйони -3 шт.,бетонні прилавки -12 шт. ; та на приринковій площі №2 м. Гуляйполе, вул. Базарна, 2-б : заасфальтована площадка площею 2175 кв.м. , металева огорожа, кількістю 65 м.п.

Суддя Л.П.Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлене у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 21.12.2011р.

21.12.2011