Рішення № 20065410, 19.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" грудня 2011 р. Справа № 12/5007/130/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1., дов. від 16.12.11р. б/н

від відповідача ОСОБА_2., дор.від 23.03.11р.б/н

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Логістик Сістемс" (м.Київ) <В особі(назва) >

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 49044,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 49044,00 грн., з яких 45200,00 грн. боргу за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору № 4 на перевезення молочної продукції від 03.01.11р., 3031,00 грн. пені, 586,00 грн. 3% річних, 227,00 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні основний борг перед позивачем в сумі 45200,00 грн. визнала в повному обсязі, частково визнала пеню в розмірі 2651,14 грн., 3 % річних в сумі 523,56 грн. та інфляційних - 45,20 грн. з підстав, викладених у своїх запереченнях від 16.12.11р. № 07/1554.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Логістик Сістемс" та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" укладено договір № 4 на перевезення молочної продукції (а.с.8).

Відповідно до пп.1.1 договору, виконавець (позивач) зобов'язався надавати послуги по перевезенню молочної продукції, використовуючи власний чи орендований автотранспорт, а замовник (відповідач) сплачувати за надані послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно з пп.2.1 договору, ціна за надання послуг з перевезення встановлюється за домовленістю сторін за кожен конкретний рейс, згідно заявки, що є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення будь-яких розбіжностей в документах, слід керуватися заявкою.

Так, на виконання умов договору позивач протягом червня - липня 2011 р. здійснив наступні перевезення по таким заявкам:

- заявка на разове перевезення від 11.06.11р. по маршруту Житомир-Дніпропетровськ. Вартість перевезення становить 8800,00 грн. (а.с.11);

- заявка на разове перевезення від 21.06.11р. по маршруту Житомир-Дніпропетровськ. Вартість перевезення становить 8800,00 грн. (а.с.13);

- заявка на разове перевезення від 29.06.11р. по маршруту Житомир - Львів. Вартість перевезення становить 5500,00 грн. (а.с.15);

- заявка на разове перевезення від 02.07.11р. по маршруту Житомир - Дніпропетровськ. вартість перевезення становить 8800,00 грн. (а.с.17);

- заявка на разове перевезення від 03.07.11р. по маршруту Житомир - Дніпропетровськ. Вартість перевезення становить 8800,00 грн. (а.с.19);

- заявка на разове перевезення від 05.07.11р. по маршруту Житомир - Львів. Вартість перевезення становить 4500,00 грн. (а.с.21).

Факт виконання позивачем наданих відповідачу послуг з перевезення вантажу згідно договору № 4 на перевезення молочної продукції від 03.01.11р. підтверджується актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг) за № 1752 від 13.06.11р.,1836 від 22.06.11р., № 1893 від 29.06.11р., №№ 1944, 1945 від 03.07.11р.; № 1951 від 05.07.11р. (а.с.10,12,14,16,18,20).

Згідно даних позивача, загальна вартість перевезень згідно договору № 4 на перевезення молочної продукції від 03.01.11р. становить 45200,00 грн.

Відповідно до пп.2.3 договору, розрахунок за надані послуги проводиться на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт.

Підпунктом 2.5 договору сторони погодили, що оплата за перевезення здійснюється відповідачем, як замовником, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача, як виконавця, в термін 7 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт від виконавця.

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані йому послуги з перевезення вантажу не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору складає 45200,00 грн., що підтверджується довідкою позивача станом на 19.12.11р. та визнається відповідачем (а.с.32).

Претензію позивача від 20.10.11р. № 943 про сплату боргу в сумі 45200,00 грн. відповідач залишив без задоволення (а.с.22-23).

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на вищенаведене, договір та заявки на перевезення вантажу були укладені між сторонами у відповідності до чинного законодавства України та є належним доказом на підтвердження замовлення перевезення вантажу відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч.2 ст.908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач в цій частині позовних вимог позов не оспорює, вимоги вважає законними.

Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані йому послуги з перевезення вантажу, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 45200,00 грн. є обгрунтованими, підставними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.3 договору, яким передбачена сплата пені за несвоєчасно проведені розрахунки, відповідачу пред"явлена вимога в цій частині на суму 3031,00 грн. (а.с.25). Початок періоду розрахунку пені позивач визначив у відповідності до умов п. 2.5, закінчення - 24.11.2011 р.

Відповідач з розрахунком позивача не погодився подав власний розрахунок (а.с.56), згідно якого пеня становить 2651,14 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп.4.3 договору, в разі порушення строків оплати пп.2.5 даного договору, відповідач, як замовник, сплачує позивачу, як виконавцю, за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня за несвоєчасно проведені розрахунки за актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1752 від 13.06.2011 р., № 1836 від 22.06.2011 р. та № 1893 від 29.06.2011 р. обрахована в меншому розмірі, ніж є насправді. Однак, врахувавши, що заявлення вимог у меншому розмірі, є правом позивача, тому суд погоджується з його вимогами.

Водночас, суд встановив, що позивач невірно визначив кількість днів прострочення по актах здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1944 та № 1945 від 03.07.11р., вказавши 167 днів, в той час як кількість днів прострочення по даному акту складає 137 та по акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1951 від 05.07.11р., вказавши 165 днів, в той час як кількість днів прострочення по даному акту складає 135 днів. В результаті цього, сума пені за вказаними актами обрахована в більшому розмірі. Згідно розрахунку суду пеня по вищевказаим актам становить відповідно: 511,97 грн.; 511,97 грн.; 257,98 грн.

Загальна сума пені за несвоєчасно проведені розрахунки за надані послуги згідно усіх актів приймання-передачі становить 2749,92 грн., яка і підлягає задоволенню.

Вищевикладене, вказує на те, що відповідач також здійснив невірний розрахунок.

Отже, в частині стягнення 281,08 грн. пені (3031,00 грн.-2749,92 грн.) суд відмовляє як заявленій безпідставно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вказаної статті, позивач заявив до стягнення 586,00 грн. 3% річних та 227,00 грн. інфляційних нарахувань (а.с. 25,26).

Згідно розрахунку відповідача 3% річних становлять 523,56 грн., інфляційні - 45,20 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення розміру 3% річних, суд встановив:

- за актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1752 від 13.06.2011 р. та № 1893 від 29.06.2011 р. 3% річних обраховано у більшому розмірі;

- за актом № 1836 від 22.06.2011 р. - обраховано в меншому розмірі, ніж є насправді, що, як наголошувалось вище, є правом позивача;

- в розрахунках по актах здачі - прийняття робіт (наданих послуг) №№ 1944, 1945 від 03.07.11р. та № 1951 від 05.07.11р. позивач припустився аналогічних помилок, що і при здійсненні розрахунку пені;

Згідно розрахунку суду, сума 3% річних:

- за період з 21.06.11р. по 24.11.11р. (157днів) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 8800,00 грн. по акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1752 від 13.06.11р. становить 113,56 грн.;

- за період з 30.06.11р. по 24.11.11р. (148 днів) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 8800,00 грн. по акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1836 від 22.06.11р. становить 107,05 грн., однак позивач заявляє 107,00 грн;

- за період з 07.07.11р. по 24.11.11р. (141 день) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 5500,00 грн. по акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1893 від 29.06.11р. становить 63,74 грн.;

- за період з 11.07.11р. по 24.11.11р. (137 днів) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 8800,00 грн. по акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1944 від 03.07.11р. становить 99,09 грн.;

- за період з 11.07.11р. по 24.11.11р. (137днів) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 8800,00 грн. по акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1945 від 03.07.11р. становить 99,08 грн.;

- за період з 13.07.11р. по 24.11.11р.(135 днів) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 4500,00 грн. по акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1951 від 05.07.11р становить 49,93 грн.

Таким чином загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 532,41 грн. Отже, в частині стягнення 53,59 грн. (586,00 грн.-532,41 грн.) слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно Листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", для визначення індексу за той чи інший період необхідно щомісячні індекси, що є складовими відповідного періоду, перемножити між собою.

Однак, як вбачається з розрахунку, позивач не притримався вищевказаних рекомендацій і з періоду, визначеного для нарахування інфляційних (червень- жовтень 2011 р.), використав місяці, в яких індекс інфляції був більше 100% (червень, вересень 2011 р.), при цьому не врахував місяці, в яких відбулись дефляційні процеси (липень, серпень 2011 р.), чим штучно завищив розмір інфляційних нарахувань.

Врахувавши рекомендації, викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р. суд встановив, що середній індекс інфляції за період червень-жовтень 2011 р. становить 98,7971%, а тому, як наслідок інфляційні стягненню не підлягають.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 48482.33 грн., з яких 45200,00 грн. основного боргу, 2749,92 грн. - пені та 532,41 грн. 3% річних.

В частині стягнення 561,67 грн., з яких 281,08 грн. пені, 53,59 -3% річних, 227,00 грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд вважає, що позивачу слід повернути надлишок сплаченого судового збору в сумі 66,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-YІ від 08.07.2011 р., який набрав чинності 01.11.2011 р., судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Станом на 1 січня 2011 р. розмір мінімальної заробітної плати становив 941,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 1411,50 грн., тобто 1,5 розріму мінімальної заробітної плати.

Однак, як вбачається з платіжного доручення № 136 від 24.11.11, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1477,50 грн.

Відповідно до п.п. 1) п.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-YІ від 08.07.2011 р., сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд",10031, м.Житомир, вул.Ватутіна 45, ідентифікаційний код 32176931

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Логістик Сістемс", 11014, м.Київ, провулок Мічуріна, 3/2а, ідентифікаційний код 37192172:

- 45200,00 грн. основного боргу;

- 2749,92 грн. пені;

- 532,41 грн. 3% річних;

- 1395,33 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Логістик Сістемс" 11014, м.Київ, провулок Мічуріна, 3/2а, ідентифікаційний код 37192172

з Державного бюджету України надлишок сплаченого, згідно платіжного доручення № 136 від 24.11.11, судового збору в сумі 66,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 20 грудня 2011 р.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2 - позивачу,

3- відповідачу.

<Текст >