Рішення № 20060345, 12.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.11р.Справа № 21/5005/13477/2011 За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвантажавто", м. Дніпропетровськ

про виконання зобов'язання в натурі та стягнення штрафних санкцій 87 068,61 грн. за договором поставки продукції № 81(2)11УК від 11.02.11р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про в якому просить суд зобов'язати Відповідача здійснити поставку продукції - шин автомобільних . в кількості 277 штук на загальну суму 494 705,04 грн. відповідно до умов договору № 81(2)11УК від 11.02.11р. та стягнути пеню в розмірі 52 439,26 грн. та штраф - 34 629,35 грн. за порушення строків поставки продукції.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду 29.11.11р. надав клопотання, підписане директором підприємства Попудренко Н.В., про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він випадково дізнався про наявність даної справи та не зміг підготувати документи, витребувані судом та в день розгляду справи буде знаходитись у відрядженні.

Суд відхиляє клопотання відповідача з наступних підстав.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату розгляду справи, про що свідчить його підпис 18.11.11р. про отримання ухвали суду на повідомленні про вручення поштового відправлення № 4904100761093 (а.с.85).

28.11.11.р. відповідач ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить відмітка на його ж заяві (а.с.86).

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до абзацу пятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обовязком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався з 08.11.11р. до 01.12.11р., з 01.12.11р. до 12.12.11р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 08.12.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2011р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промвантажавто", м. Дніпропетровськ (далі - відповідач, постачальник) укладено договір № 81(2)11УК поставки продукції (далі - Договір).

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і дії на протязі одного року з моменту укладення (п.11.1. Договору).

Зазначений Договір укладений за результатами відкритих торгів на закупівлю автомобільних шин, переможцем яких визначено ТОВ "Промвантажавто".

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору ТОВ "Промвантажавто" зобов'язане було поставити на адресу ВП "ЗАЕС" продукцію в березні 2011 р. на загальну суму 494 705,04 грн., в кількості 277 шт.

ТОВ "Промвантажавто" направило на адресу ВП "ЗАЕС" лист, який був отриманий факсимільним зв'язком 28.04.2011р., з проханням продовжити строк поставки продукції до 20.05.2011 р.

Листом ВП "ЗАЕС" № 07-15/11561 від 17.05.2011 р. ТОВ "Промвантажавто" було повідомлено про перенесення строку поставки продукції на травень 2011 р.

Відповідно до п.1.2. Договору та листа № 07-15/11561 від 17.05.2011 р. граничною датою поставки продукції було 31.05.2011 р.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач листом від 17.05.2011р. № 07-15/11561 на підставі листа відповідача № 8568 від 28.04.11р. (а.с.65) продовжив строки поставки шин до травня 2011р.(а.с. 60).

У звязку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по договору з врахуванням продовжених строків поставки товару, позивач двічі направляв на адресу відповідача претензії - № 28-22/16269 від 07.07.11р. та № 28-22/18943 від 04.08.11р., в яких вимагав від відповідача здійснити поставку продукції по спірному договору та сплатити пеню та штраф за порушення строків поставки продукції (а.с. 61-64).

Дані претензії були залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Доказів поставки товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

З огляду на умови Договору, строк поставки товару, є таким, що настав.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши при цьому, що товар не поставлено позивачу в обумовлені договором строки не з його вини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, відповідач повинен був надати суду докази відсутності своєї провини у порушенні строків поставки товару по договору, однак, відповідач, всупереч цьому, крім усних пояснень, жодного доказу в підтвердження відсутності своєї вини суду не надав.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача поставити позивачу шини автомобільні в кількості 277 штук на загальну суму 494 705,04 грн. відповідно до умов договору № 81(2)11УК від 11.02.11р.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення 52 439,26 грн. пені та 34 629,35 грн. штрафу за порушення строків поставки продукції.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що в разі неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань по договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності до діючого законодавства.

За порушення вказаних строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний оплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% вказаної вартості (п.7.2 Договору).

Уплата неустойки не звільняє вину сторону від виконання договірних зобовязань (п.7.3. Договору).

Щодо стягнення з відповідача і пені і штрафу одночасно, суд зазначає наступне.

В силу ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 61 міститься у розділі "Права, свободи та обовязки людини і громадянина", тому положення ч.1 ст.61 стосуються лише фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Крім того, вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобовязання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин.

Частиною 2 п.2. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність, за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу, тобто встановлено один вид відповідальності цивільно-правова.

При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобовязання з оплати у, встановлений вказаним договором, строк і відповідне положення договору не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.

Дані висновки щодо стягнення одночасно пені і штрафу узгоджуються з позицією Дніпропетровського апеляційного господарського суду (постанова № 11/250-09 від 17.11.09р.) та Вищого господарського суду України (постанова № 11/77-09 від 03.11.09р., № 11/78-09 від 07.10.09р., постанова № 6/627 від 07.09.10р.).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки, передбаченої умовами договору, розмір якої встановлено сторонами за взаємною згодою.

Крім того, суд зазначає, що поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність", що визначено у п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.10.99р. у справі №1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у т.ч. ст.61, терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши розрахунки позивача, до стягнення підлягає 52 439,26 грн. пені за період 01.06.2011р. по 14.09.2011р. та 34 629,35 грн. штрафу за порушення строків поставки продукції на строк більше ніж 30 днів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 526, 530, 546, 548, 551, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 43, 49, 78, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Промвантажавто" (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, буд. 32; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36641456) здійснити поставку недопоставленої продукції, шин автомобільних, на загальну суму 494 705,04 грн., в кількості 277 шт. відповідно до умов договору № 81(2)11УК поставки продукції від 11.02.11р., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвантажавто" (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, буд. 32; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36641456) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19355964) пеню в сумі 52 439,26 грн. (п'ятдесят дві тисячі чотириста тридцять дев'ять грн. 26 грн.), штрафу в сумі 34 629,35 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дев'ять грн. 35 коп.), витрат на оплату державного мита в сумі 955,69 грн. (дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 69 коп.), витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко