Рішення № 20060339, 12.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.11р.Справа № 21/5005/13452/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "ТЕРНІВСЬКЕ", с. Терни, Краснолиманкький район, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 44 567,68 грн. за договором поставки №1103/11 від 11.03.11р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов.від 28.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 03.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 44 567,68 грн. за договором поставки №1103/11 від 11.03.11р.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що фактично по вищевказаному договору сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору в частині найменування товару, його вартості та строків поставки у зв'язку з чим позивач вважає, що перераховані ним кошти відповідач утримує без достатньої правової підстави.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає, що оскільки позивач не визначився з найменуванням товару, його вартістю та строками поставки товару, відповідач не може вважатися таким, що порушив зобов'язання по даному договору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у призначених судових засіданнях з 01.11.11 до 22.11.11р. оголошувалась перерва, з 22.11.11р. розгляд справи відкладався до 08.12.11р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 08.12.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2011р. між ТОВ "Компанія "Агрома" (далі - відповідач, продавець) та ПАТ "Тернавське" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 1103/11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю запасні частини і комплектуючі для сільхозтехніки (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплати його (загальна вартість) відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування (по оригінальному номеру каталогу), кількість, комплектація товару і інші умови визначаються в Специфікаціях (Додатках до Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору, крім випадків, передбачених додатками до цього Договору.

Ціна товару визначається сторонами Договору на підставі договірної ціни, яка фіксується на момент підписання Договору в Евро по курсу Міжбанківської біржі України та зазначається у Специфікаціях (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору строки поставки товару визначаються у Специфікаціях.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивач, з посиланням на спірний Договір, перерахував відповідачу 54567, 68 грн. платіжними дорученнями від 23.03.11р № 104 - 20000,00 грн., від2 5.03.11р. № 109 - 33795, 32 грн., від 07.04.11р. № 141 - 772, 36 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач направив відповідачу претензію від 24.06.11р. №115 (отриману відповідачем 05.07.11р.), в якій, посилаючись на що Специфікації до Договору сторонами так і не були підписані, товар не поставлено, а відповідачем повернути лише 10000,00 грн., просив на підставі ст. 530 ЦК України повернути грошові кошти в сумі - 44567,68 грн. (а.с. 85-86)

На цю претензію відповідач листом від 14.07.11р. направив позивачу Гарантійний лист в якому повідомив що кошти в сумі 44567,68 грн. будуть повернуті позивачу в строк до 18.07.11р.

Оскільки відповідач кошти не повернув, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що оскільки позивач не визначився з найменуванням товару, його вартістю та строками поставки товару, відповідач не може вважатися таким, що порушив зобов'язання по даному договору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Спірні правовідносини сторін регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття та види договору, зокрема, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З цією нормою Цивільного кодексу України кореспондуються положення глави 20 Господарського кодексу України.

В силу вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України, визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України яка визначає особливості правового регулювання відносин поставки, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз наведених норм дає підстав до висновку, що договір поставки між субєктами господарювання, можна вважати укладеним за умов погодження в ньому у належній формі законодавчо визначених істотних умов, до яких, зокрема поряд з іншими віднесено предмет договору, строки та умови його поставки.

Як вище встановлено судом, умови Договору містять в собі посилання на Специфікації, як обовязкову невідємну частину даного Договору в яких повинно бути визначено найменування, кількість, комплектацію товару, його ціна, строки та умови поставки (п.1.2, 2.1, 6.1 Договору).

Як пояснили в судовому засіданні представники сторін Специфікації до Договору станом на дату розгляду справи не підписані.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що за договором поставки від 11.03.11р № 1103/11 сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов цього договору, зокрема щодо найменування, кількості, комплектації товару, його ціни, строків та умов поставки, у звязку з чим зазначений договір не можна вважати укладеним.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача 44567, 68 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 87 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМА" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Гагаріна, буд. 47, кв. 61; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36607174) на користь Публічного акціонерного товариства "ТЕРНІВСЬКЕ" (84440, Донецька область, Краснолиманський район, с. Терни, вул. 50-річчя Жовтня; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30898448) 44567,68 грн. (сорок чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. 68 коп.) заборгованості за договором № 1103/11 від 11.03.11р., 445, 67 грн. (чотириста сорок п'ять грн. 67 коп.) витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.12.2011р.