Рішення № 20060222, 12.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.11р.Справа № 2/5005/10981/2011 За позовом Прокурора Криничанського району Дніпропетровської області, смт. Кринички Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, в особі Державного агенства рибного господарства України, м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1: Державного підприємства "Укрриба", м. Київ

Відповідача-2: ТДВ "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство", смт. Кринички Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно

Головуючий колегії Боділовська М.М.

Суддя Бєлік В.Г.

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

В судове засідання прокурор не з'явився.

Від Позивача-1: ОСОБА_2, довіреність № 174 від 19.07.11р.

Від Позивача-2: ОСОБА_3, довіреність № 19-Д від 10.10.11р.

Від Відповідача-1: не з'явився

Від Відповідача-2: Плякун О. М., паспорт НОМЕР_1

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позов Прокурора Криничанського району Дніпропетровської області, смт. Кринички в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, в особі Державного агенства рибного господарства України, м. Дніпропетровськ до Відповдача-1: Державного підприємства "Укрриба", м. Київ, Відповідача-2: ТДВ "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підпримство" про визнання недійсним договору, зобовязання повернути майно.

Ухвалою від 18.10.11р. було здійснено заміну Позивача-2 - Державний комітет рибного господарства України на його правонаступника Державне агенство рибного господарства України.

Розпорядженням голови суду від 08.11.11р. визначено склад колегії по розгляду справи № 2/5005/10981/2011 у складі трьох суддів: головуючого судді М.М. Боділовської, суддів Бєлік В.Г., Назаренко Н.Г.

Розгляд справи відкладався, за клопотанням Позивача строк вирішення спору було продовжено відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається без участі прокурора; в судовому засіданні 18.10.11р. прокурор підтримував позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач-1 підтримує позовні вимоги.

Позивач-2 відмовився від позову.

Відповідач-1 представника в судове засідання не направив, про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

В попередніх судових засіданнях Відповідачі-1,2 просили суд припинити провадження у справі, оскільки угодою від 14.10.11р. припинено дію Договору № 5 від 01.10.03р.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрриба" є державним водогосподарським підприємством, яке створене з метою забезпечення ефективного використання та організації нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних обєктів рибницьких господарств і підпорядковане Державному комітету рибного господарства України Міністерства аграрної політики України.

01.10.2003р. між Державним підприємством "Укрриба" в особі заступника директора Ігнатова Олександра Володимировича, та Відкритим акціонерним товариством "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" в особі голови правління Плякуна Олександра Михайловича було укладено Договір зберігання з правом користування за №5, згідно з умовами п. 1.1 якого Замовник передає, а Зберігач - приймає на зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди згідно акту прийому-передачі від 01.10.2003р.), яке знаходиться на балансі Підприємства та розташоване за адресою: Дніпропетровська область, смт. Кринички.

Відповідно до п.1.2. Договору вартість майна, що передається зберігачу визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до договору.

Матеріалами справи підтверджується, що за актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання з правом користування згідно Договору № 5 від 01.10.2003р., Замовник передав, а Зберігач прийняв державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди) для зберігання з правом користування, балансова вартість якого становить 4452741, 91 грн., залишкова 2250123,94 грн. відповідно до Переліку, який є невід'ємною частиною акту приймання-передачі.

Відповідно до п.1.3. Договору майно передається з метою розведення риби. Майно використовуться лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, погодженої з Замовником.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що за користування майном зберігач зобов'язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 4809,89 грн. на розрахунковий рахунок замовника. Пунктами 3.1., 3.3. Договору встановлено, що Зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі і за згодою замовника має право передавати в користування іншій особі.

Пунктом 6.1. Договору сторони встановили, що строк дії Договору з 01.10.2003 року і до моменту укладення Договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди між Зберігачем та Замовником.

Прокурор та Позивач-1 просять визнати недійсним Договір зберігання з правом користування № 5 від 01.10.2011 року, укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Відкритим акціонерним товариством "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство", оскільки цей договір по суті є договором оренди та укладений з порушенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та норм Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що ДП "Укрриба" засноване на державній власності і підпорядковане Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.03р. за № 126/752 на баланс Підприємства були передані гідротехнічні споруди рибницьких ставків, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, в тому числі гідротехнічні споруди Товариства. Зазначені гідроспоруди (рибницькі ставки) є державним майном , що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Підприємства.

Наказом Державного департаменту рибного господарства України № 4 від 12.01.04 затверджено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд від 10.10.03р., які не увійшли до статутного фонду Товариства, на баланс Підприємства, за яким зазначене майно закріплене на праві повного господарського відання.

Згідно плану приватизації, спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України від 06.05.03 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" та Статуту Підприємства, гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного Договору, не увійшли до статутного фонду Товариства та були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України, а в подальшому передані на баланс Підприємства.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

На відмінність від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем і забороняє передання майна для цієї мети іншим особам.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

За змістом приписів цивільного законодавства, оскільки при вчиненні удаваного правочину, настання його мети приховати інший правочин бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Надаючи правову оцінку умовам Договору зберігання з правом користування № 5 від 01.10.2003р., суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі цей Договір містить ознаки і істотні умови договору оренди, передбачені законодавством для договору даного виду.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно з Положенням про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1994 р. №412, - регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом і йому підпорядковується. Відділення в межах повноважень, визначених Фондом і повноважень, делегованих Верховною Радою АР Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською радою, здійснює політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у власності Республіки Крим, комунальній власності, м. Києва і м. Севастополя і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних підрозділів, тощо.

Відповідно до ст. 326 ЦК України державною власністю є майно, належне державі, що забезпечує діяльність Верховної ради, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, установ і закладів, що фінансуються з державного бюджету, майно створених державою юридичних осіб тощо. У державній власності може бути будь-яке майно, в тому числі те, яке не може перебувати у власності інших субєктів. Держава безпосередньо не може здійснювати функції власника. Для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до ч. 2 ст. 326 ЦК України здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як свідчать матеріали справи, з метою приховування орендних відносин ДП "Укрриба" та ТДВ "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підпримство" уклали удаваний договір - Договір зберігання з правом користування майном, який у дійсності є договором оренди державного майна та містить всі істотні умови, передбачені законодавством для договору оренди.

Оскільки предметом вищевказаного Договору є державне майно, а саме гідротехнічні споруди, то до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна України”. Щоб передати державне майно в оренду Підприємство повинно було отримати дозвіл Фонду державного майна України (регіонального відділення). Однак, такий дозвіл отримано не було.

Наведене свідчить, що ДП "Укрриба" передало державне майно в платне користування ТДВ "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підпримство" у порушення вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що спірний Договір був укладений всупереч вимогам чинного законодавства, якими встановлюється порядок передачі в строкове платне користування державного майна. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року зі змінами та доповненнями орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України 10.08.1995 №629. Частина 2 статті 19 вказаного закону встановлює, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 пунктом 17 встановлено, що у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих правовідносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.

Закони України відповідно до ст. 68 Конституції України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

З огляду на вищезазначене, Відповідачі порушили норми Господарського кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", Постанови Кабінету Міністрів України 10.08.1995 №629, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 при укладанні договору зберігання з правом користування, яким фактично передано державне нерухоме майно в строкове платне користування.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Матеріали справи свідчать, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду Державного майна України (його регіонального відділення) та без його дозволу, тобто спірний Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Договір зберігання з правом користування № 5 від 01.10.2003 р. є недійсним. З урахуванням приписів ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки майно, передане за актом приймання-передачі від 01.10.03р. по Договору зберігання з правом користування № 5 від 01.10.03р., було повернуто Державному підприємству "Укрриба", суд, керуючись ч. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження по справі в цій частині позову.

18.10.2011 року Відповідачами-1,2 було надано клопотання про припинення провадження по справі, обґрунтоване тим, що 14.10.2011 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено угоду про розірвання Договору зберігання з правом користування № 5 від 01.10.2003 р.

Суд відхиляє вищевказані клопотання з огляду на наступне.

Угодою про розірвання договору сторони припинили будь-які права та обов'язки між собою на майбутнє, а Договір зберігання з правом користування № 5 від 01.10.2003 р. є недійсним з моменту його укладення.

Приймаючи до уваги матеріали і обставини справи, суд вважає правомірними і підлягаючими задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсним Договору зберігання з правом користування № 5 від 01.10.03р. В частині позовних вимог стосовно зобов'язання ВАТ "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" повернути Державному підприємству "Укрриба" майно, передане за актом приймання-передачі від 01.10.03р. по Договору зберігання з правом користування № 5 від 01.10.03р. провадження у справі підлягає припиненню, в звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідачів-1,2 належить покласти судові витрати.

Керуючись викладеним, ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір зберігання з правом користування № 5 від 01.10.03р., укладений між ДП "Укрриба" та ВАТ "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство".

Припинити провадження по справі в частині повернення Державному підприємству "Укрриба" майна, переданого за актом приймання-передачі від 01.10.03р. по Договору зберігання з правом користування № 5 від 01.10.03р.

Стягнути з Державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) в доход держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, р/р 31118095700005) державне мито у сумі 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.).

Стягнути з Державного підприємства “Укрриба”(04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) в доход держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31217264700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786, КБКД 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Дзержинського, 3; ідентифікаційний код 20285513) в доход держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, р/р 31118095700005) державне мито у сумі 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Дзержинського, 3; ідентифікаційний код 20285513) в доход держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31217264700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786, КБКД 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять. 00 коп.).

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий колегіїМ.М. Боділовська Суддя В.Г. Бєлік

Суддя Н.Г. Назаренко

Повне рішення підписано 12.12.11р.