Рішення № 20059967, 09.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.11р.Справа № 21/5005/13693/2011 За позовом Дочірнього підприємства "Агроцентр "ЄвроХім-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхауз", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 384 310,60 грн. за договором доручення № 3Б від 13.02.08р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов.б/н від 18.10.2011р.

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Дочірнє підприємство "Агроцентр "ЄвроХім-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхауз" про стягнення з урахуванням уточнення позовної заяви 339487,62 грн. - безпідставно утриманих грошових коштів та 27679,86 грн. - відсотків за користування чужими коштами.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору доручення №3Б від 13.02.2008 року в частині невикористання у повному обсязі перерахованих на його поточний рахунок довірителем грошових коштів для сплати податків і зборів за митне оформлення товарів довірителя та безпідставним утриманням грошових коштів у сумі 339487,62 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не зявився, явку повноважного представника для участі у розгляді справи не забезпечив, але 08.12.11р. надав через канцелярію суду клопотання про перенесення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо перенесення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника відповідача, оскільки господарським судом неодноразово у звязку з неявкою відповідача (у тому числі за клопотанням відповідача) відкладався розгляд справи.

Окрім того, відповідно до абзацу пятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Отже, неможливість заміни представника відповідачем не доведена, а відповідні обставини не позбавляють учасника судового процесу права і можливості особисто зявитися на виклик суду, або забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно вимог ст. 28 ГПК України.

Також, суд відхиляє клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи оскільки ч. 3 ст. 69 ГПК України, передбачає можливість такого продовження лише у виняткових випадках, при цьому, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували винятковість обставин, із яких він просить суд здійснити відповідні процесуальні дії.

Судом були вжиті всі заходи для повідомлення відповідача про призначені судові засідання, тому його безпідставне незявлення, на виклик суду, не є перешкодою для прийняття судом рішення за результатами розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2008 року між дочірнім підприємством "Агроцентр "ЄвроХім-Україна" (далі - позивач), або довіритель та товариством з обмеженою відповідальністю "Сторхауз" (далі - відповідач), або повірений укладено договір доручення №3Б (далі - договір), згідно п. 1.1. якого, повірений зобовязується за винагороду від імені і за рахунок довірителя виконати наступні юридичні дії: здійснювати декларування товарів та транспортних засобів; надавати митним органам передбачені законодавством документи та відомості; сплатити податки та збори, права і обовязки за якими набуває безпосередньо довіритель.

У відповідність п. 4.1. договору, довіритель зобовязаний видати повіреному вказівки на вчинення юридичних дій, визначених договором.

Згідно п. 2.1. договору, повірений повинен виконати надане йому доручення згідно із вказівками довірителя.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що довіритель зобовязаний сплатити суму за митне оформлення 100 % передплатою за 2 доби до виконання доручення.

Протягом всього терміну дії договору, довіритель належним чином виконував всі прийняті на себе зобовязання, зокрема своєчасно перераховував на поточний рахунок повіреного грошові кошти за платіжними дорученнями (а.с. 44-72), необхідні для сплати податків і зборів за митне оформлення товарів довірителя, сплачував винагороду та відшкодовував витрати повіреного.

В свою чергу повірений не використав у повному обсязі перераховані на його поточний рахунок довірителем грошові кошти для сплати податків і зборів за митне оформлення товарів, у звязку з чим відповідач починаючи з 09.10.2010 року по 26.10.2011 р. безпідставно утримував отриману ним від позивача попередню оплату за договором у сумі 339487,62 грн.

Згідно п. п. 2.5. та 4.3. договору, довіритель вправі припинити дію доручення на свій розсуд та завчасно (не пізніше ніж за 2 календарних доби) повідомити повіреного про припинення ним доручення.

21 вересня 2010 року позивач, в порядку передбаченому п. п. 2.5., 4.3. договору припинив дію всіх доручень за договором, про що повідомив відповідача направивши курєрською поштою ТNT на його адресу повідомлення вих. № 21-09/10-1 від 21 вересня 2010 року про припинення починаючи з 24 вересня 2010 року дії всіх доручень за договором та висунув вимогу про повернення грошових коштів у сумі 357867,62 грн. з зазначенням поточного рахунку для перерахування відповідачем грошових коштів та зазначив строк повернення коштів до 05.10.2010 р. Вказане повідомлення було доставлено відповідачеві 24.09.2010 року (а.с. 74-77, 97).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що повірений зобовязаний негайно після закінчення виконання доручення та отримання винагороди передати довірителеві все одержане у звязку з виконанням доручення.

Відповідач доказів добровільного виконання вимог позивача стосовно повернення грошових коштів суду не представив.

Так, станом на 26.10.2011 року відповідач безпідставно утримує отриману ним попередню оплату у сумі 339487,62 грн., що підтверджується актом зведення взаєморозрахунків (а.с. 92-96). Вказані грошові кошти були отримані та не використані відповідачем на сплату податків та зборів згідно з договором

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором доручення щодо безпідставного утримання грошових коштів і є підставою звернення позивачем до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором доручення у розмірі 339487,62 грн. з урахуванням наступних положень чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Зі змісту п. 1 ст. 1004 ЦК України вбачається, що повірений зобовязаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Згідно п.2 ч.1 ст.1006 ЦК України, повірений зобовязаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або у разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдані документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у звязку з виконанням доручення.

Згідно ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України). Частиною 2 ст.536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно Постанови Правління НБУ від 09.08.2010 р. № 377 з 09 серпня 2010 року облікова ставка НБУ становить 7,75 %.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь проценти у сумі 26442,98 грн. за весь період користування чужими грошовими коштами.

Відповідачем не спростовані факти неналежного виконання умов договору доручення в частині невикористання ним у повному обсязі перерахованих на його поточний рахунок довірителем грошових коштів для сплати податків і зборів за митне оформлення товарів довірителя та безпідставного утримання грошових коштів у сумі 339487,62 грн.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів у сумі 26442,98 грн. за весь період користування чужими грошовими коштами, підлягають судом задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати пропорційно задоволеній сумі.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхау" (51925, Дніпропетровська область м. Дніпродзержинськ, вул. Арсенічева, 16, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23934604, п/р 26008454630100 в ДВ ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” МФО 305653) на користь Дочірнього підприємства "Агроцентр ЄвроХім-Україна" (01133, Україна, м. Київ, вул. Щорса, 44, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33102216, п/р № 26009010920000 в ПАТ „КІБ Креді Агріколь”, МФО 300379) безпідставно утримані грошові кошти у сумі 339487,62 грн. (триста тридцять девять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 62 коп.), суму процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 27679,86 грн. (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят девять грн. 86 коп.), а також 3 671,67 грн. (три тисячі шістсот сімдесят одну грн. 67 коп.) - державного мита та 225,47 грн. (двісті двадцять пять грн. 47 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судових справ, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 13.12.2011р.