Постанова № 20057608, 20.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5023/3138/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -Блошко В.М.,

відповідачів

третіх осіб-ОСОБА_5, ОСОБА_6,

-не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_7 на ухвалу та постанову господарського суду Харківської області від 05.05.2011

Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011

у справі№5023/3138/11

за позовомДослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВ

(далі ДСГП "БВ")

до

(треті особи1.приватного підприємця ОСОБА_7,

2.сільськогосподарського фермерського підприємства "Ріта"

- приватний підприємець ОСОБА_8,

приватний підприємець ОСОБА_9)

простягнення 170000 грн. збитків та заборону вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2011 (суддя Погорєлова О.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 (судді: Шепітько І.І., Камишева Л.М., Терещенко О.І.), заяву ДСГП "БВ" від 26.04.2011 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, а саме заборонено відповідачам здійснювати будь-які дії на полях згідно плану контурної зйомки інституту землеустрою: поля 13, 12, 16, 25, 26, ділянці поля №22 розміром 140 га прилягаючу до поля № 25 та відділену від основного масиву дорогою, а також ділянці поля №27 розміром 60га прилягаючу до дороги Рижове-Алісівка (заїжджати технікою, заходити, обробляти та будь-які інші дії). В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Приватний підприємець ОСОБА_7 в поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати, в задоволенні заяви позивача від 26.04.2011 про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме ст.ст.66,67 ГПК України, Зокрема, скаржник вважає, що з ухвали від 05.05.2011 не вбачається та судами не зазначено, яким чином заборона вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок пов'язана з предметом позову про стягнення з відповідачів грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди, а також, яким чином така заборона може призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення про відшкодування шкоди. Допустимим заходом забезпечення позову про відшкодування збитків є арешт грошових коштів, але не фактична заборона проведення відповідачами господарської діяльності на оброблюваних земельних ділянках, яка (заборона) на даний час (на момент подачі касаційної скарги) перешкоджає збиранню вирощеного врожаю соняшника та може призвести до пошкодження та втрати цього врожаю. Крім того, заборонивши обробляти земельні ділянки, суд порушив інтереси власників цих земельних ділянок фізичних осіб (громадян України), які не є учасниками судового процесу. Відповідач-1 наголошує на тому, що застосована судом заборона вчиняти будь-які, а не певні дії щодо земельних ділянок, є порушенням абзацу 3 ч.1 ст.67 ГПК України, оскільки суд повинен точно визначати, які саме дії забороняється вчиняти. На думку заявника, заявлені заходи до забезпечення позову співпадають з позовними вимогами, викладеними у заяві ДСГП "БВ" про доповнення позовних вимог, прийнятій до розгляду вже після винесення оскаржуваної ухвали, а тому вжиті судом заходи фактично є передчасним вирішенням частини позовних вимог до прийняття судом рішення по суті.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача-1, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала та постанова - скасуванню з наступних підстав.

При цьому, касаційна інстанція переглядає оскаржувані ухвалу та постанову в межах доводів касаційної скарги, а саме в частині задоволення судом першої інстанції клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів - ФОП ОСОБА_7 та СФП “Ріта” солідарно на користь ДСГП “БВ” у формі ТОВ матеріальну шкоду у розмірі 170000 грн.

26.04.2011 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам, а також будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії на полях згідно з планом контурної зйомки інституту землеустрою, що є в матеріалах справи: поля № 13, 12, 25, 26, ділянці поля №22 розміром 140 га, прилеглу до поля №25 та відділену від основного масиву дорогою, а також ділянці поля №27 розміром 60 га, прилеглій до дороги Рижове-Алісівка (заїжджати технікою, заходити, обробляти та будь-які інші дії), а щодо поля № 16 - відповідачам та будь-яким третім особам (заїжджати технікою, заходити, обробляти та будь-які інші дії), за винятком СПДФО ОСОБА_9; шляхом накладення арешту на майно відповідача-1 (СПДФО ОСОБА_7) в межах суми позову та шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку відповідача-2 (СФП “Ріта”) в межах суми позову.

Своє заяву позивач обґрунтовував тим, що невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2011 було частково задоволено заяву позивача, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ФОП ОСОБА_7 та Сільськогосподарському фермерському підприємству "Ріта" здійснювати будь-які дії на полях згідно плану контурної зйомки інституту землеустрою: поля 13, 12, 16, 25, 26, ділянці поля № 22 розміром 140 га прилягаючу до поля № 25 та відділену від основного масиву дорогою, а також ділянці поля № 27 розміром 60га прилягаючу до дороги Рижове-Анісівка (заїжджати технікою, заходити, обробляти та будь-які інші дії).

З матеріалів справи вбачається, що сума позову є значною, існує імовірність вчинення відповідачами дій, направлених на ухилення від виконання рішення суду чи перешкоджання його виконанню.

Крім того, між заявленими позивачем заходами забезпечення позову та предметом даного позову існує причинний зв'язок, зокрема, позивач просить стягнути з відповідачів суму матеріальної шкоди, завданої, на його думку, незаконними діями відповідачів.

Таким чином, позивач довів, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо вжиття заходів забезпечення позову до вирішення даного спору, поширюється дія ст.ст.66,67 ГПК України.

Відповідно до ст.66 ГПК забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушення у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Посилання в заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, стягнення з відповідачів грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди. Тобто передусім між сторонами виник спір майнового характеру, ймовірне задоволення позову за наслідками розгляду якого матиме грошове вираження.

Водночас, зі змісту ухвали від 05.05.2011 (а.с.16-19 том 3) не вбачається та судом апеляційної інстанції належним чином не обґрунтовано, яким чином заборона відповідачам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок пов'язана з предметом позову про стягнення з відповідачів грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди, а також, яким чином така заборона може призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення про задоволення позову в частині відшкодування шкоди.

З огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а в рамках даної справи спір про право користування земельними ділянками між сторонами не виникав, оскільки останні належать позивачу на умовах договору суборенди від 04.11.2011 №1/0111 (том 3, а.с.56-57) та за відповідачами не зареєстровані (том 3, а.с.49,59 на звороті), тому встановлена судом заборона відповідачам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок не відповідає суті предявлених позовних вимог.

Висновок апеляційного суду про існування причинного зв'язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову та предметом даного позову (стягнення матеріальної шкоди в грошовому виразі) суперечить фактичними обставинам справи.

При цьому, позивачем навіть не зазначалися, а судом першої інстанції не досліджувалися та не встановлювалися обставини фінансової неможливості задоволення позову шляхом стягнення спірної суми коштів з рахунків відповідачів, відкритих у банківських установах.

Отже, всупереч вимогам ст.86 ГПК України ухвала про забезпечення позову від 05.05.2011 не містить мотивів її винесення та обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія погоджується з твердженням заявника про те, що адекватними заходами до забезпечення позову в частині позову про відшкодування збитків є арешт грошових коштів відповідачів в межах суми позову або ж заборона відповідачам відчужувати належне їм майно в разі доведеності позивачем фактів відсутності коштів на рахунках відповідачів, відкритих у банківських установах.

Касаційна інстанція також враховує, що у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", зокрема, зазначено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Однак, судами помилково залишено поза увагою те, що, з урахуванням сезонного характеру сільськогосподарського виробництва, наявна довготривала судова заборона на проведення відповідачами господарської діяльності на оброблюваних земельних ділянках перешкоджає збиранню вирощеного на полях врожаю соняшника і об'єктивно може призвести до пошкодження та втрати цього врожаю (якщо вже не призвела до вказаних наслідків), що, в свою чергу, є порушенням прав та інтересів власників цих земельних ділянок (фізичних осіб - членів-пайовиків колишнього СВК "Харківська овочева фабрика), які не є учасниками судового процесу.

Разом з тим, застосована судом заборона відповідачам вчиняти будь-які, але не певні дії щодо земельних ділянок, є порушенням імперативних приписів абзацу 3 ч.1 ст.67 ГПК України, оскільки суд повинен точно визначати, які саме (певні) дії забороняється вчиняти, а не обмежуватися посиланням на всеохоплюючий характер таких дій (будь-які, всі, всілякі тощо).

Що стосується позовних вимог про заборону відповідачам та будь-яким третім особам, за винятком фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, вчиняти будь-які дії на полях згідно плану контурної зйомки інституту землеустрою: поля 13, 12, 16, 25, 26, ділянці поля №22 розміром 140 га прилягаючу до поля № 25 та відділену від основного масиву дорогою, а також ділянці поля №27 розміром 60га прилягаючу до дороги Рижове-Алісівка (заїжджати технікою, заходити, обробляти та будь-які інші дії), викладених у заяві про доповнення позовних вимог, то місцевий господарський суд, вживаючи стосовно відповідачів ідентичні заходи до забезпечення позову, не врахував недопустимість застосування таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відтак, вжиті судом заходи фактично є безпідставним передчасним вирішенням вказаної частини позовних вимог до прийняття судом рішення по суті спору.

Водночас, зважаючи на те, що в матеріалах справи (3,4,5 томи), які в порядку ч.3 ст.106 ГПК України були надіслані до Вищого господарського суду України, відсутня копія заяви ДСГП "БВ" про доповнення позовних вимог, касаційна інстанція позбавлена можливості перевірити доводи відповідача-1 щодо прийняття до розгляду вказаної заяви вже після винесення оскаржуваної ухвали.

За наявних обставин, презюмується правильність відомостей щодо прийняття судом до розгляду позовних вимог про заборону вчинення дій на момент вирішення питання про забезпечення позову, які (відомості) вміщено у вступних частинах ухвали від 05.05.2011 та постанови від 20.10.2011.

При цьому, вказані обставини не позбавляють суд касаційної інстанції можливості за наявними матеріалами справи надати оцінку неправомірності вжитих судом заходів до забезпечення позову, які не відповідають предмету позову.

Отже, позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду про задоволення позову, оскільки саме такі обставини є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про помилкове застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та обумовлену цим наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117,1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.05.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 у справі №5023/3138/11 скасувати.

В задоволенні заяви позивача від 26.04.2011 про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун