Рішення № 20048451, 20.12.2011, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"20" грудня 2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          5 грудня 2011 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді -                     Шрамко Л.Л.

з участю секретаря -                               Куніциної М.Є.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом

          ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові, 3-я особа - ОСОБА_2,

про визнання договору поруки недійсним

                                         в с т а н о в и в:

          Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові 8 вересня 2010 р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_3, як з поручителів за цими договорами, в розмірі 1859308 грн. 65 коп., а також пені та плати за управління кредитом у розмірі 21764 грн. 88 коп..

Відповідачка за позовом банку ОСОБА_1 29 вересня 2010 р. звернулась до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові про визнання договору поруки №6807Р50 від 19 червня 2007 р. недійсним.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2011 р. зазначені позовні вимоги роз’єднано, та виділено у самостійні провадження позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові про визнання договору поруки недійсним.

Предметом розгляду даної справи є позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові про визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 послалася на те, що договір поруки з банком не укладала, не підписувала, у час складання цього договору знаходилась у м. Кременчуку. В час складання договору вона була зареєстрована за іншою адресу, ніж зазначено в договорі поруки, однак в матеріалах кредитної справи міститься її стара копія паспорту, де відсутня відмітка про нову реєстрацію. ОСОБА_3 звертався до неї з пропозицією виступити поручителем по кредитному договору, однак вона відмовилась.

                    У судовому засіданні позивачка позов підтримала, пояснила, що у ОСОБА_3 була копія її паспорту з відміткою її реєстрації за попереднім місцем проживання, якої він і скористався, та без її участі був оформлений договір поруки. Вона згоди на укладання такого договору не надавала, його не підписувала. Про те, що він її імені було укладено договір поруки, вона дізналася у серпні 2010 р., коли їй банком були заявлені вимоги про погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитними договорами.

                    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що договір, який позивачка не підписала, є нікчемним, підстав для визнання його недійсним немає.           Крім того, просив в позові відмовити, посилаючись на те, що позивачка пропустила 3-річний строк позовної давності для звернення до суду з позовом.

                    3-я особа ОСОБА_4 та його представник позов ОСОБА_1 підтримали.

Суд, вислухавши позивачку, 3-ю особу, представника відповідача та 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство в особі філії «Укрексімбанк», та ОСОБА_3 19.06.2007 р. укладено кредитні договори: № 6807С49; № 6807С52; № 6807С53; № 6807С54; № 6807С56; № 6807С57, за кожним з яких останньому надано кредит у сумі 50 000 доларів США - еквівалент 252500 грн. за курсом НБУ на поточну дату, з кінцевою датою погашення 18 червня 2014 р., з зобов’язанням

щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: Libor 12 m дол. США + 6,67 %, але не менше 12,0 % річних.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами між ВАТ «Укрексімбанк»і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 6807Р49 від 19.06.2007 р., а також від імені ОСОБА_1 з ВАТ «Укрексімбанк»було укладено договір поруки № 6807Р50 від 19.06.2007 р.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов’язані перед ПАТ «Укрексімбанк»солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_3 основного зобов'язання за зазначеними кредитними договорами, а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т.ч. суму кредиту, відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов' язань, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання основного зобов’язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов’язання.

Відповідно до п. 3.2. договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_3 основного зобов'язання, передбаченого відповідними положеннями кредитного договору, банк має право вимагати виконання цього зобов'язання у ОСОБА_2, ОСОБА_1А та/або позичальника ОСОБА_3, як у солідарних боржників.

Згідно п. 4.1.2. договору поруки банк має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителями ОСОБА_2, ОСОБА_1А у випадку, якщо позичальник не зміг виконати будь-яке із зобов’язань (в т.ч. в частині) по кредитному договору.

Відповідно до п. 4.4.1. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання та/або в разі виникнення у банку права вимагати обов'язкового дострокового виконання основного зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_1 зобов'язані погасити, без будь- яких заперечень, заборгованість позичальника перед банком у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання основного зобов’язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов’язання.

23.07.2010 р. ОСОБА_2 було направлено банком вимогу про погашення заборгованості позичальника ОСОБА_3

11.08.2010 р. ОСОБА_1 було направлено банком вимогу про погашення заборгованості позичальника вих. № 068-27/4599 від 11.08.2010 p., яка нею отримана 19.08.2010 р.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

                    Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо зобов’язання виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений їз недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, або якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.2, 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №8443 від 28 вересня 2011 р., проведеної ХНДІСЕ ім. проф. Бокаріуса, підписи від імені ОСОБА_1 в двох примірниках договору поруки № 68007Р50 від 19.06.2077 р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1

Вищезазначений висновок судової почеркознавчої експертизи, проведеної спеціалізованою експертною установою - ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, суд приймає як достовірний доказ по справі та кладе його в основу рішення на підставі наступного.

Експертне дослідження експертом проведено у відповідності з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Наказом, Міністерства юстиції України N 53/5, 08.10.1998 р. зі змін.

Зазначений висновок експертизи об’єктивно підтверджується іншими об’єктивними даними, встановленими судом.

Так, в договорі поруки зазначене місце проживання ОСОБА_1, та додана копія її паспорту з відміткою про реєстрацію її за адресою, де вона була зареєстрована до 18.09.2005 р., хоч в час укладання договору в її паспорті містився штамп про зняття з реєстраційного обліку за вказаною в договорі адресою та реєстрацію її з 18 вересня 2005 р. за іншою адресою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 договір поруки не укладала, тому її вимоги про визнання зазначеного договору недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача про те, що підстав для визнання договору недійсним немає , оскільки він є нікчемним, є необґрунтованими.

          Так, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

          Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Банком заявлено позов до позивачки, як до поручителя, і остання відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України звернулась з даним зустрічним позовом для захисту свого права, оспорюючи договір поруки. Одним з способів захисту прав відповідно до ст. 16 ЦК України є визнання правочину недійсним.

Доводи представника відповідача про те, що позивачкою пропущено строк давності для звернення до суду за захистом своїх прав, також є необґрунтованими, оскільки про порушення свого права - наявність договору поруки позивачка дізналась у серпні 2010 р., про що свідчить і дата отримання нею направленої банком претензії, а у вересні 2010 р. звернулась до суду з даним позовом.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати на оплату судового збору у сумі 326 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 120 грн., а також понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 3230 грн. Також з відповідача слід стягнути на користь ХНДІСЕ ім. Бокаріуса витрати по проведенню експертизи у розмірі 3 230 грн.

          Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.ст. 3,4,10,11,60,88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 207, 208, 215, 547, 553, 626, 553 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд -                                        

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

          Визнати недійсним договір поруки №6807Р50 від 19 червня 2007 р., укладений від імені ОСОБА_1 з Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії «Укрексімбанк»в м. Харкові.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у сумі 326 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 120 грн., а також понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 3230 грн., а всього стягнути 3676 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові витрати на проведення експертизи у розмірі 3230 грн. на користь експертної установи - ХНДІСЕ ім. проф. Бокаріуса, на рахунок 31251272210490 в ГУДКУ в Харківській області, код ЄРПОУ 02883133, МФО 851011.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, через Ленінський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                     Л.Л. Шрамко