Рішення № 20047759, 09.12.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-3065/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого:

судді Чередник В.Є.

при секретарі Кварацхелія Г.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа КП «ХМБТІ»про визнання права власності на 1/2 частину квартири, -

Встановив:

          У липні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

При цьому, позивач посилався на те, що 29 квітня 1979 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2Шлюб зареєстрували в Палаці одруження Дзержинського району міста Харкова, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія 1-ВЛ № 152558. у книзі реєстрації актів шлюбу зроблений запис за № 1084. Шлюб між позивачем та відповідачем у справі на час звернення до суду з зазначеним цивільним позовом не розірвано.

16 серпня 1993 року на підставі рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 народних депутатів міста Харкова № 190/1 від 10.05.1993 року відповідачу було видано ордер на житлове приміщення № 064770, а саме квартиру № 20 яка розташована по вулиці Наталії Ужвій 110. Зазначений ордер видано на кооперативну квартиру з правом зайняття житлового приміщення, для сім'ї яка складається з трьох чоловік.

14 серпня 2007 року на підставі розпорядження голови Київської районної ради міста Харкова №401 від 19.03.2007р. на ім'я відповідача було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме спірну квартиру АДРЕСА_1. Зазначені обставини також підтверджується доданим до позову Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17772449 від 18.02.2008р. Про вищезазначені обставини позивачу стало відомо нещодавно з пояснень відповідача.

Позивач вважає за необхідне зазначити, що всі кошти по виплаті паю за спірну квартиру надавав саме він. Таким чином, вищезазначена квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто позивача ОСОБА_1, та власністю відповідача ОСОБА_2.

В останній час між позивачем та відповідачем виникають скандали. Під час останньої сварки позивачу стало відомо, що відповідач по справі має намір продати спірну квартиру задля чого вимагає позивача виселитися з неї. Такі дії відповідача змушують позивача у справі звернутися за захистом своїх прав до суду, оскільки його право власності на спірну квартиру не визнається відповідачем у справі.

Позивач незаконно був позбавлений права власності на належну йому частку спірної квартири, тому дійшов обґрунтованого висновку, що таке його право підлягає захисту шляхом визнання за останнім права власності на 1/2 частину спірного жилого приміщення.

До суду представником позивача подано заяви про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання втретє не з»явилась, про день слухання справи сповіщена у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази встановив наступне.

29 квітня 1979 року ОСОБА_1, зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2. Шлюб зареєстрували в Палаці одруження Дзержинського району міста Харкова, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія 1-ВЛ № 152558. у книзі реєстрації актів шлюбу зроблений запис за № 1084. Шлюб між позивачем та відповідачем у справі на час звернення до суду з зазначеним цивільним позовом не розірвано.

16 серпня 1993 року на підставі рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 народних депутатів міста Харкова № 190/1 від 10.05.1993 року відповідачу було видано ордер на житлове приміщення № 064770, а саме квартиру № 20 яка розташована по вулиці Наталії Ужвій 110. Зазначений ордер видано на кооперативну квартиру з правом зайняття житлового приміщення, для сім'ї яка складається з трьох чоловік.

14 серпня 2007 року на підставі розпорядження голови Київської районної ради міста Харкова №401 від 19.03.2007р. на ім'я відповідача було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме спірну квартиру АДРЕСА_1. Зазначені обставини також підтверджується доданим до позову Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17772449 від 18.02.2008р. Про вищезазначені обставини позивачу стало відомо нещодавно з пояснень відповідача.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до статті 63 зазначеного кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Позивач вважає за необхідне зазначити, що всі кошти по виплаті паю за спірну квартиру надавав саме він. Таким чином, вищезазначена квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто позивача ОСОБА_1, та власністю відповідача ОСОБА_2.

Згідно з вимогами статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до статті 70 цього ж кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В останній час між позивачем та відповідачем виникають скандали. Під час останньої сварки позивачу стало відомо, що відповідач по справі має намір продати спірну квартиру задля чого вимагає позивача виселитися з неї. Такі дії відповідача змушують позивача у справі звернутися за захистом своїх прав до суду, оскільки його право власності на спірну квартиру не визнається відповідачем у справі.

Позивач незаконно був позбавлений права власності на належну йому частку спірної квартири, тому дійшов обґрунтованого висновку, що таке його право підлягає захисту шляхом визнання за останнім права власності на 1/2 частину спірного жилого приміщення.

Відповідно до вимог статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Статтями 391, 392 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України ст.ст. 370, 391, 392, ЦК України, ст.ст.60, 69 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири № 20, що розташована в будинку № 110 по вулиці Наталії Ужвій в місті Харкові.

          Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова апеляційної скарги.

Відповідач має право подати до Київського районного суду м. Харкова письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя -