Вирок № 20044771, 31.10.2011, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 1-1/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

          головуючого судді - Собко В.М. ,

                    секретаря                                         Плахіна М.З.          

з участю          прокурора                              Якубовської Г.Ф.

захисника                                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення Максим`юка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, з середньою освітою українець, громадянин України, не працює, раніше судимий 18.12.2008р. Коломийським міськрайонним судом за ст.212 ч.1 КК України у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.2, 364 ч.2, 364 ч.2, 212 ч.1, 222 ч.2, 366 ч.2, 190 ч.4 КК України,

встановив:

Підсудній працюючи на посаді директора ПАПП «Вітамир», будучи службовою особою юридичної особи приватного права, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди, зловживання повноваженнями, що завдало істотної шкоди, використання підроблених документів при наступних обставинах.

Приватне агропромислове підприємство «Вітамир»зареєстровано 05.05.2005 року, реєстраційний запис №11151020000000167. Відповідно до п. 1.1 Статуту ПАПП «Вітамир», його засновником є ОСОБА_3, дружина ОСОБА_4. На підставі Наказу №1 від 11.05.2005 року «Про призначення директора»ОСОБА_4 призначений директором ПАПП «Вітамир». На підставі Наказу № 33 від 05.05.2008 року «По особовому складу»ОСОБА_4 звільнений з посади директора ПАПП «Вітамир». Відповідно до п. 6.1 Статуту ПАПП «Вітамир», управління організаційною та господарською діяльністю підприємства здійснюється керівником підприємства. Керівник підприємства іменується директором. Отже, ОСОБА_4, як директор ПАПП Вітамир, був наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, а тому відповідно до ст.364-1 КК України був службовою особою ПАПП «Вітамир».

Будучи службовою особою суб’єкта господарської діяльності, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, для отримання в ВАТ КБ «Надра»кредиту по договору кредитної лінії №252/2006 від 15.05.2006р. в сумі 600000 грн., в особистих інтересах, в інтересах третіх осіб, а саме в інтересах ПАПП «Вітамир»в особі його дружини ОСОБА_6, як єдиного власника та засновника підприємства, з метою отримання кредиту надав завідомо неправдиву інформацію банку, при цьому достовірно усвідомлював неправдивість цієї інформації, а також виступив майновим поручителем та позичальником, за зобов’язаннями юридичної особи ПАПП «Вітамир». ОСОБА_5 знав про те, що відповідно до п. 2.1 розділу 2 «Умови забезпечення кредиту договору кредитної лінії №252/2006 від 15.05.2006р., укладеного ним з ВАТ КБ «Надра», зобов’язаний був надати в іпотеку банку житловий будинок з господарськими будівлями та приналежною земельною ділянкою, що знаходиться в с. Устя Снятинського району і належить йому на праві приватної власності, для чого необхідно укласти з представником банку договір іпотеки. Дотримуючись вимог закону, розуміючи протиправність своїх дій, ОСОБА_5, діючи при укладанні договору іпотеки по відношенню до представника ВАТ КБ «Надра»в особі начальника відділення №8 філії ВАТ КБ «Надра»Івано-Франківського регіонального відділення ОСОБА_7, як службова особа-директор ПАПП «Вітамир», який зобов’язаний відповідно до умов договору кредитної лінії №252/2006 від 15.05.2006р. укласти договір про надання банку в іпотеку власний будинок, при укладенні договору іпотеки 17.05.2006 року умисно подав до приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу ОСОБА_8 для посвідчення договору завідомо неправдиву інформацію про те, що предмет іпотеки –житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №32, що в с. Устя Снятинського району, є тільки у його власності. ОСОБА_9, ОСОБА_5 скріпив своїм підписом письмову заяву, про те, що вказаний житловий будинок, який передається ним в іпотеку, не є спільною сумісною власністю, оскільки на час його набуття (як і в день підписання договору) він не є одружений і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на вище вказаний житловий будинок немає, що не відповідає дійсності так, як будинок придбаний Максим`юком В.М. під час перебування ним у законному шлюбі із ОСОБА_6, яка своєї письмової згоди на передачу в заставу будинку не давала.

Продовжуючи свої злочинні дії, при настанні терміну погашення кредиту, а саме 25.12.2006 року директор ПАПП «Вітамир»ОСОБА_5 кредит в сумі 600000 грн. не повернув. А коли виникло питання про реалізацію виконавчою службою предмету іпотеки, а саме житлового будинку №32, дружина останнього - ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним, мотивуючи це тим що перебуває у зареєстрованому шлюбі із Максим`юком В.М. з 03.12.2002 року і має право власності на частину житлового будинку переданого у заставу підсуднім без її згоди. У зв’язку з цим, рішенням Снятинського районного суду від 16.11.2009 року –договір іпотеки від 17.05.2006 року між ВАТ КБ «Надра»та Максим`юком В.М. визнано недійсним (а.с. 32-34 кримінальна справа 321703)

В подальшому, під час реалізації частини заставного майна по договору № 252/2006 кошти в сумі 341694,34 грн.тіла кредиту були погашені. Залишок боргу ПАПП «Вітамир»перед ВАТ КБ «Надра»за даним договором станом на 09.08.2011р. згідно довідки ВАТ КБ «Надра»складає 258304,03 грн. тіло кредиту та 406435,70 грн. проценти по кредиту.

Вартість заставного майна за договором іпотеки від 17.05.2006 року між ВАТ КБ «Надра»та Максим`юком В.М. складає 223430,00грн., а отже Максим`юком В.М. завдано матеріальну шкоду ВАТ КБ «Надра»на вказану суму, яка в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тому є великою.

Своїми умисними діями, які виразились в наданні службовою особою суб’єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту, що завдали великої матеріальної шкоди, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ст. 222 ч. 2 КК України.

          ОСОБА_9, ОСОБА_5 будучи директором ПАПП «Вітамир», 17.05.2006 року скріпив своїм підписом завідомо неправдиву за змістом заяву про те що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 32, що в с. Устя, Снятинського району, який передається Максим`юком В.М. в іпотеку, не є спільною сумісною власністю, оскільки на час його набуття (як і на день підписання договору іпотеки від 17.05.2006 року) він не одружений, і осіб, які могли б поставити питання про визнання за ними право власності на вище вказаний будинок немає. Для досягнення своєї злочинної корисливої мети, яка була спрямована на незаконне отримання кредиту, ОСОБА_5, діючи в інтересах третіх осіб, а саме в інтересах ПАПП «Вітамир»в особі його дружини ОСОБА_6, як єдиного засновника та власника підприємства, умисно пред’явив приватному нотаріусу для посвідчення свій паспорт громадянина України (серія та номер СЕ 328304), в якому була відсутня відмітка про сімейний стан. Будучи введений в оману, нотаріус посвідчив належним чином заяву Максим`юка В.М. і прийняв копію його паспорту. Хоча на той час підсудній перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, і умисно не представив свідоцтво про укладання шлюбу. ОСОБА_9 своїми умисними діями, які виразились у використанні сфальсифікованого офіційного документу –паспорта громадянина України, який містив завідомо неправдиві відомості ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ст. 358 ч. 4 КК України. Тоді як обвинувачення невірно кваліфікувало такі дії останнього за ст. 366 ч.2 КК України як службове підроблення, що не відповідає дійсності, оскільки підсудній укладав і підписував договір іпотеки, при укладенні якого використав сфальсифікований офіційний документ –паспорт громадянина України, як фізична особа. А тому такі дії підсуднього слід перекваліфікувати з ст. 366 ч.2 КК України на ст. 358 ч. 4 КК України.

Крім цього органами досудового слідства за перераховані вище дії підсуднього, його обвинувачено в зловживанні своїм службовим становищем, тобто умисним, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, використанні службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, а саме за ст. 364 ч. 2 КК України. Судом таким діям підсуднього дано належну оцінку та кваліфіковано за ст.222 ч.2 та ст.358 ч.4 КК України і додаткової кваліфікації за ст. 364 ч. 2 КК України вони не потребують. А тому ст. 364 ч. 2 КК України слід виключити з обвинувачення.

          ОСОБА_9 органами досудового слідства за перераховані вище дії підсуднього обвинувачено в незаконному заволодінні чужими грошовими коштами в особливо великих розмірах з корисливих мотивів, шляхом введення в оману приватного нотаріуса та представника ВАТ КБ «Надра»при підписанні ним договору іпотеки від 17.05.2006 року, тобто вчинення злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України. В даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_9»юк В.М., діючи від імені ПАПП «Вітамир»уклав з ВАТ КБ «Надра»договір кредиту № 252/2006 на суму 600 000 грн. 17.05.2006 року при підписанні договору іпотеки надав приватному нотаріусу для посвідчення завідомо неправдивий документ –заяву, про те що він на час укладання договору неодружений, а вищевказаний житловий будинок перебуває тільки в його власності, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на будинок немає. Вказану заяву, неправдиву за змістом, ОСОБА_9»юк В.М. скріпив своїм підписом та для підтвердження цього представив свій паспорт громадянина України, в якому відмітка про сімейний стан була відсутня. Після цього, нотаріус, перевіривши даний паспорт, довідку видану виконкомом Устянської сільської ради №88 від 15.05.2006 року, проте що вищенаведений будинок дійсно є власністю ОСОБА_9»юка В.М. і в ньому ніхто не прописаний і не проживає, посвідчив належним чином заяву останнього. В свою чергу, представник ВАТ КБ «Надра», упевнившись в завірених документах, будучи цим введений в оману, без будь-яких сумнівів щодо неправдивості інформації вказаних документів, підписав та скріпив відтиском печатки договір іпотеки від 17.05.2006 року. В подальшому договір іпотеки між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_9»юком В.М. визнано Снятинським районним судом недійсним.

В той же час на забезпечення отриманого кредиту підсуднім, як директором ПАПП «Вітамир»було передано банку в заставу 29 одиниць с/г техніки заставною вартістю 460060 грн., 1125 голів ВРХ заставною вартістю 1435592 грн., 523 тонни зернових культур заставною вартістю 271480 грн. (а.с. 63-70 кримінальна справа №321703). При цьому загальна вартість застави, переданої ПАПП «Вітамир»ВАТ КБ «Надра», крім заставленого майна по визнаному недійсним договору іпотеки від 17.05.2006 року, складала 2167132,00 грн. В подальшому, під час реалізації частини заставного майна по договору № 252/2006 кошти в сумі 341694,34 грн.тіла кредиту були погашені. Залишок боргу ПАПП «Вітамир»перед ВАТ КБ «Надра»за даним договором станом на 09.08.2011р. згідно довідки ВАТ КБ «Надра»складає 258304,03 грн. тіло кредиту та 406435,70 грн. проценти по кредиту.

          В даному випадку відсутній умисел підсуднього на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, оскільки ОСОБА_9»юк ОСОБА_2 при оформленні договору кредиту №225/2006 між ВАТ КБ „Надра” та Приватним агропромисловим підприємством „Вітамир” та договору поруки не мав наміру не повертати кошти банку, а допустив шахрайство з фінансовими ресурсами, подав банку при отриманні кредиту недостовірну інформацію про заставне майно. Таким діям останнього дано правову оцінку та кваліфіковано за ст. 222 ч.2 та ст. 358 ч.4 КК України. При неповерненні кредиту договором передбачено задоволення вимог банку за рахунок заставного майна, що і було частково виконано. Тобто мали місце цивільно-правові відносини між сторонами договору. Питання про повернення кредиту ПАПП „Вітамир” банку є вирішеним в цивільно-правовому порядку рішенням господарського суду від 21.08.2008р., яким стягнуто з ПАПП „Вітамир” на користь ВАТ КБ „Надра” 1428370,88 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно відповідно до інших договорів застави (а.с. 29-31 кримінальна справа №321703). ОСОБА_9 всі кошти по даному договору кредиту перераховувались не позичальнику ПАПП „Вітамир” а на рахунки контрагентів - постачальників товарів та послуг для позичальника. Тобто відсутнє безпосереднє заволодіння кредитними коштами підсуднім. Дані кошти ішли на підтримання поточної господарської діяльності очолюваного підсуднім підприємства. Неповернення ж в подальшому кредиту банку не пов"язано з умислом підсуднього, а мало місце через неурожай в 2006 р. в зв"язку з несприятливими погодніми умовами (а.с. 134-140 кримінальної справи №321703). Після звільнення ОСОБА_4 з посади директора ПАПП „Вітамир” 05.05.2008 р. він відповідно не міг вплинути на погашення кредиту цим підприємством. А тому по обвинуваченню підсуднього за ст. 190 ч.4 КК України ОСОБА_4 слід виправдати за відсутністю в його діх складу злочину.

ОСОБА_9»юк В.М. обвинувачується в розтраті майна пайового фонду пайовиків колишньої спілки селян „ОСОБА_1 життя”, переданого ним в заставу ВАТ КБ „Надра”, на загальну суму 41020 гривень, тобто вчиненні злочину, передбаченого ст.191 ч.2 КК України.

В той же час судом встановлено наступне:

Працюючи на посаді директора ПАПП „Вітамир”підсудній 15.05.2006 року між ВАТ КБ „Надра” та Приватним агропромисловим підприємством „Вітамир” уклав договори кредитної лінії №252/2006 та №253/2006, та додаткові угоди до договорів №1 від 15.05.2006 року, згідно яких банком відкрито позичальникові кредитні лінії в сумі 600000 гривень та 400000 гривень відповідно. Кінцевий термін погашення кредитів по договору №252/2006 від 15.05.2006 року –25.12.2006 року, по договору №253/2006 від 15.05.2006 року –25.12.2008 року.

Для забезпечення зобов’язань, що випливають з договорів кредитної лінії, ОСОБА_4, після одержання відповідно до рішення зборів довірених осіб, які представляли інтереси власників майнових паїв колишньої колективної спілки „ОСОБА_1 життя” та працівників ПАПП „Вітамир” від 16.03.2006 року, дозволу про укладення кредитного договору ВАТ КБ „Надра” і договору застави про надання в заставу майна власників майнових паїв спілки селян „ОСОБА_1 життя”, в тому числі сільськогосподарської техніки в кількості 29 одиниць, надав в заставу зокрема: трактор Т-25А, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за оціночною вартістю 9710 гривень, трактор ЮМЗ-6 МД, 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_2, за експертною оцінкою 12856 гривень, МТЗ-82, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_3, вартість якого 7434,55 гривень. Дану техніку ПАПП „Вітамир” і ОСОБА_4 –як директор ПАПП „Вітамир” відповідно до договору застави без згоди банку не мали права відчужувати.

ОСОБА_4, знаючи про умови договору застави, про те, що без згоди банку не має права відчужувати заставне майно, нехтуючи умовами договору застави, 16.10.2006 року уклав з пайовиком ПАПП „Вітамир” ОСОБА_10 усну угоди про передачу йому взамін майнових сертифікатів трактора Т-25А, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за оціночною вартістю 9710 гривень, 05.02.2007 року уклав з пайовиком ПАПП „Вітамир” ОСОБА_11 усну угоди про передачу йому взамін майнових сертифікатів трактора ЮМЗ-6 МД, 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_2, за експертною оцінкою 12856 гривень, а отже відсутня розтрата майна пайового фонду оскільки дані трактори були передані власникам. Загальна вартість переданого без згоди банку майна власникам становить 22566,00 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян –200,00 грн. за 2007 рік. ОСОБА_9 злочинними діями підсудній завдав ВАТ КБ „Надра” істотну шкоду. Незаконне відчуження заставного майна є зловживанням повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, а тому такі дії підсуднього слід кваліфікувати за ст. 364-1 ч.1 КК України (хоча на час вчинення злочину діяла ст 364 КК України, ст.364-1 КК України покращує становище підсуднього, тому підлягає до застосування), а не за ст. 191 ч.2 КК України, як привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем. Крім того ОСОБА_4, обвинувачується в розтраті майна пайового фонду пайовиків колишньої спілки селян „ОСОБА_1 життя”, переданого ним в заставу ВАТ КБ „Надра”, на загальну суму 41020 гривень, а цивільний позов ВАТ КБ „Надра” заявлено на суму 22566 грн. В той же час від пайовиків жодних претензій до підсуднього не надійшло, а отже в діях останнього відсутні такі кваліфікуючі ознаки ст. 191 ч.2 КК України, як привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем. Щодо трактора МТЗ-82, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_3, вартість якого 18454 гривні, то судом не встановлено коли саме і ким було розукомплектовано цей трактор, а отже невідомо чи за час перебування на посаді директора ПАПП „Вітамир” ОСОБА_4 було допущено дане розукомплектування. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показали, що даний трактор був розукомплектований, але коли саме повідомити не можуть. А тому по обвинуваченню підсуднього по цьому епізоду за ст. 191 ч.2 КК України його слід виправдати за недоведеністю його вини.

ОСОБА_9»юк В.М., обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді директора ПАПП «Вітамир», зареєстрованого Снятинською РДА 05.05.2005 року та в ДПІ в Снятинському районі, як платник податків, в т.ч. податку з доходів фізичних осіб, являючись службовою особою, відповідальним за організацію та контроль фінансово –господарської діяльності підприємства, складання та подання податкових декларацій, звітів, розрахунків з відображенням фактичними даними фінансово –господарської діяльності, своєчасність і повноту сплати податків та інших обов»язкових платежів, будучи наділеним повноваженнями розпоряджатися коштами та майном підприємства, складати і підписувати угоди та будь –які документи від імені підприємства, переслідуючи корисливі мотиви, діючи в порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 та п.п.8.1.1. п.п.8.1.2,п.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в період з 01.09.2006 року по 01.05.2008 року умисно ухилився від сплати податку на загальну суму 228810,69 грн., а значний розмір відповідно до примітки ст.212 КК України передбачає 257500 грн. оскільки з 01.01.2008 р. 50% від мін. заробітної плати становить 257,5 грн. а тому в даному випадку відсутній склад злочину, передбачений передбачений ст.212 ч.1 КК України. Крім того вироком Коломийського міськрайонного суду від 18.12.2008 року ОСОБА_4 був визнаний винним та засуджений за ч.1 ст. 212 КК України, тобто ухилення від сплати податків та зборів за період з травня 2005р. по серпень 2006р. на загальну суму 207183,55 грн., а тому цю суму несплаченого своєчасно податку не можна брати до уваги при обрахунку загальної суми заборгованості станом на 05.05.2008р. –час звільнення підсуднього з посади директора ПАПП «Вітамир»(а.с. 22-25 том 2 кримінальної справи 321709). А тому заборгованість ПАПП «Вітамир»за періоди з 01.09.2006р. по 01.01.2007р. становить 51547,80 грн. при значному розмірі відповідно до примітки ст.212 КК України - 175000 грн. оскільки з 01.01.2006 р. 50% від мін. заробітної плати становить 175 грн. а тому в даному випадку відсутній склад злочину, передбачений передбачений ст.212 ч.1 КК України; з 01.01.2007р. по 01.01.2008р. становить 101716,77 грн. при значному розмірі відповідно до примітки ст.212 КК України - 200000 грн. оскільки з 01.01.2007 р. 50% від мін. заробітної плати становить 200 грн. а тому в даному випадку відсутній склад злочину, передбачений передбачений ст.212 ч.1 КК України; з 01.01.2008р. по 01.05.2008р. становить 75546,12 грн. при значному розмірі відповідно до примітки ст.212 КК України - 257500 грн. оскільки з 01.01.2008 р. 50% від мін. заробітної плати становить 257,5 грн. а тому в даному випадку відсутній склад злочину, передбачений передбачений ст.212 ч.1 КК України. Тому по обвинуваченню підсуднього за ст. 212 ч.1 КК України його слід виправдати за відсутністю в його діх складу злочину.

ОСОБА_9 підсудній обвинувачується в незаконному отриманні очолюваним ним підприємством дотації з бюджету в сумі 69885,00 грн. через зловживання службовим становищем з корисливих мотивів, тобто вчиненні злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України. По даному обвинуваченню судом встановлено, що відповідно до акту від 29.02.2008 року № 1615/23/32636395 «Про результати виїзної планової перевірки приватного агропромислового підприємства «Вітамир»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2006 року по 30.09.2007 року», заборгованість по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.09.2006 складала 207183,55 грн. В період з 01.09.2006р. по 30.09.2007р. нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 128330.01 грн. За вищевказаний період як і за весь час перебування на посаді директора ПАПП «Вітамир»ОСОБА_4 до бюджету жодних коштів на сплату податку з доходів фізичних осіб перераховано не було, крім 20044,30 грн. сплачених в період з 17.05.2005 р. до 30.08.2006р. А тому станом на 01.10.2008 р. заборгованість по цьому податку складала 335513,56 грн. За ці дії вироком Коломийського міськрайонного суду від 18.12.2008 року ОСОБА_4 був визнаний винним та засуджений за ч.1 ст. 212 КК України, тобто ухилення від сплати податків та зборів.

Тоді ж, ОСОБА_14, будучи директором ПАПП «Вітамир», у 2007 році, завіривши своїм підписом та скріпивши печаткою ПАПП «Вітамир», подав відповідні заявки на розгляд комісії при Управлінні агропромислового розвитку Снятинської райдержадміністрації, а саме:

- у березні 2007 року заявку про включення ПАПП «Вітамир»до реєстру сільськогосподарських підприємств, які мають право на отримання бюджетних коштів на гектар посіву озимих культур, внаслідок чого ПАПП «Вітамир», незаконно отримало дотацію за рахунок бюджетних коштів на суму 37785 гривень.

- у червні 2007 року заявку про включення ПАПП «Вітамир»до реєстру сільськогосподарських підприємств, які мають право на отримання бюджетних коштів на гектар посіву ярих культур, внаслідок чого ПАПП «Вітамир», незаконно отримало дотацію за рахунок бюджетних коштів на суму 32100 гривень.

          Дані заявки не є зловживанням підсуднім своїм службовим становищем з корисливих мотивів, а навпаки направлені на покращення роботи підприємства і були предметом розгляду відповідної державної комісії, яка несе відповідальність за законність прийнятого нею рішення. ОСОБА_9 підсуднім крім інших документів на розгляд комісії було надано баланс підприємства де відображено заборгованість по податках (а.с. 25-26 том 1 кримінальної справи №316028), що виключає скривання підсуднім факту існування податкової заборгованості. А тому за обвинуваченням підсуднього по даному епізоду за ст. 364 ч.2 КК України слід виправдати за відсутністю в його діх складу злочину. Перераховані з бюджету кошти дотації в сумі 69885,00 грн. при встановленні неправомірності їх надання слід стягувати з ПАПП «Вітамир»в цивільно-правовому порядку.

          Отже за сукупністю ОСОБА_9»юк В.М. вчинив злочини, передбачені ст.ст. 222 ч.2, 358 ч.4, 364-1 ч.1 КК України.

          Цивільний позивач ВАТ Комерційний банк «Надра»на попередньому слідстві заявив позови до підсуднього на суму 720590грн. (а.с. 85, том 5, крим.справи №321703) хоча питання про повернення кредиту ПАПП „Вітамир” банку є вирішеним в цивільно-правовому порядку рішенням господарського суду від 21.08.2008р., яким стягнуто з ПАПП „Вітамир” на користь ВАТ КБ „Надра” 1428370,88 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно, та на суму 22566грн. (а.с. 48, том 2 крим.справи №314441). Проте в судових засіданнях участі не брав, а тому дані цивільні позови слід залишити без розгляду. ОСОБА_9 прокурором Снятинського району Івано-Франківської області було заявлено цивільний позов в інтересах Снятинської районної державної адміністрації до підсуднього про відшкодування незаконно отриманої ПАПП «Вітамир»дотації за рахунок бюджетних коштів в розмірі 69885грн. (а.с.238, том 3, кримінальної справи №316028). Оскільки по даному епізоду обвинувачення не знайшло підтвердження в суді то в позові слід відмовити.

          Підсудній в судовому засіданні вину та цивільні позови не визнав та пояснив:

          Відносно епізоду, що стосується обвинувачення його за ст. 364 ч.2 КК України:

В березні на червні 2007 року від імені ПАПП «Вітамир »подавались заявки про виплату за рахунок бюджетних коштів компенсації за понесені витрати на посів ярих та озимих зернових культур згідно постанови КМУ №256. Інформацію про таку грошову підтримку с/г виробника він одержав із телефонних повідомлень працівників управління АПК РДА, про те, які документи необхідно додати до заявки - від ОСОБА_15, який був в комісії по розгляду цих заявок. Збирали документи головній бухгалтер ОСОБА_16 та головний агроном ОСОБА_17, а хто подавав їх до комісії не знає, він лише підписував заявки. Про те, що при заборгованості перед бюджетом не слід подавати заявки на компенсацію він не знав, але бачив, що серед цих документів були довідки з ДПІ про відсутність заборгованості перед бюджетом та з ПФ також були довідки про відсутність заборгованості. На засідання комісії його не запрошували, а про прийняте рішення видати компенсацію повідомив хтось з РДА по телефону. Про заборгованість по місцевих податках знав від головного бухгалтера ОСОБА_16, який говорив, що до комісії здали баланс, в якому про цю заборгованість на 1 січня 2007 було повідомлено. При ознайомленні з матеріалами справи бачив цей баланс, отже підприємство не приховало таку інформацію, а з яких причин комісія все ж таки включила ПАПП «Вітамир »до переліку підприємств про надання компенсації, слід у них спитати.

Одержані в 2007р. 37785 гри. компенсації за озимі зернові та 32100 грн. за ярі зернові підприємство мало право використовувати на любі цілі бо їм з бюджету було видано не дотацію, а компенсацію за раніше понесені витрати.

При оформленні заявки на отримання компенсації з бюджету він підписував гарантійні листи про повернення цих коштів якщо буде встановлено їх незаконне отримання, але по цих питаннях підприємство КРУ не перевіряло.

Коли порушили справу він ознайомився з постановою КМУ №256 і для себе з'ясував, що до внесення змін до п. 6 цієї постанови 25.07.07р. не вимагалось надання довідки про заборгованість по податку з доходів фізичних осіб, але вважає, що надавши баланс повідомив комісію про такий факт.

Не розуміє, чому може бути відповідальність підприємства за нецільове використання одержаних бюджетних коштів, якщо це є компенсація раніше понесених витат на посів, вирощування та збирання зернових.

Отже, подавши заявку про видачу очолюваному ним с/г підприємству, яке, як і більшість таких же підприємств, має фінансові проблеми, він діяв в інтересах служби, як його директор, і жодних корисливих мотивів чи якихось інших особистих інтересів та інтересів 3-х осіб він не переслідував і не використовував свого службового становища всупереч інтересам служби.

Впевнений, що якщо контролюючими органами, як це передбачено п/п 4) п 6 постанови КМУ №256, буде встановлено факт незаконного отримання бюджетної компенсації, то з цього підприємства вона і повинна бути стягнута. Але, якщо очолюваному ним підприємству незаконно видано таку компенсацію відповідати повинні члени комісії, які задовольнили подані заявки оскільки сама подана заявка не може спричинити державним інтересам тяжкі наслідки.

Відносно епізоду, що стосується ст. 191 ч.2 обвинувачення його за розтрату чужого майна „в" користь 3-х осіб на 41020 грн. вважає абсурдним, оскільки його обвинувачують у розтраті майна селянської спілки „ОСОБА_1 життя", яка не зверталась до правоохоронних органів із заявою на захист прав співвласників майнових паїв. Чому тоді банку „Надра" моїми діями спричинено матеріальну шкоду, якщо розтрачено майно пайовиків.

Він не заперечує передачу співвласникам майнових паїв, які орендує ПАПП „Вітамир" згідно договору від 30.07.2005, тобто ОСОБА_10 та ОСОБА_11 2-х тракторів в жовтні 2006 та в лютому 2007 року і не вважає, що зловживаючи службовим становищем вчинив розтрату чужого майна.

Трактори Т-25 А держномер 5581 ИЕ та ІОМЗ-6 МД держномер 3686 ИЕ одержані ним, як директором ПАПП „Вітамир", 27.05.2005 по акту № 11. Цей документ підписали уповноважені особи співвласників майнових паїв в якості присутніх при передачі всього орендованого майна від ПАП „Ольвія", яке їх раніше орендувало.

Слідчий не долучив до матеріалів справи, ні договір оренди паїв, ні акт прийому-передачі с/г техніки, але на а.с. 74 в т. 1-му є виписка з протоколу №1 згідно якого встановлено, що представники пайовиків на своїх зборах 30.07.2005 прийняли рішення передавати власникам майнових паїв техніку яка не використовується у виробництві.

Процедура такої операції йому не була відома, оскільки у Рекомендаціях, що затверджені Мінагрополітики наказом №96 від 06.04.2001 не роз'яснявся порядок виділення частки з майна співвласників паїв.

ОСОБА_9 роз'яснення були надані у 4-му розділі Рекомендацій Мінагрополітики, затверджених наказом №315 від 20.05.2008, а в 2006 та 2007 роках ці операції оформлялись бухгалтерією шляхом складання актів за участю представників співвласників майнових паїв, якими визначались ціна с/г техніки та шляхом оформлення накладної.

ОСОБА_9 документи долучені слідчим до справи, а також долучені заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на його ім'я, керівника орендаря майнових паїв, які ним задоволені оскільки ця техніка давно не використовується у виробництві.

Йому не відомо, чи відображено таке вибуття майна із переліку переданого в оренду.

Та обставина, що ці два трактори були передані у заставу банку його не насторожила тому, що він знав про можливість заміни застави цих непридатних тракторів на іншу техніку.

Отже, він не зловживав службовим становищем при задоволенні заяв цих співвласників паїв, які їх одержали взамін своїх сертифікатів, а тому за відсутністю розтрати чужого майна обвинувачення його є безпідставним.

Невірними є твердження обвинувачення про те, що він ніс відповідальність за збереження майна, наданого у заставу банку „Надра", оскільки така умова договором застави не передбачена і він фізично не міг нести відповідальність за збереження заставного майна, яке знаходиться у різних відділках.

ОСОБА_9 не визнає себе винним у доведенні до розукомплектації трактора МТЗ-82 держномер 14-15 ИК оскільки техніка знаходиться у різних відділках та закріплена за їх керівниками, з якими укладаються договори про повну матеріальну відповідальність.

Зараз він не має можливості надати суду договори та акти передачі техніки, в яких відображався їх технічний стан, у т.ч. і трактора держномер 14-15 ИК оскільки ці документи знаходяться у ПАПП „Вітамир", де є новий директор.

Однак про те, що трактор 14-15 ИК був розукомплектований ще в 2005 році можуть підтвердити Пуюл, Рожко, та Ватаманюк, яким на відділку у с. Устя передавалась ця техніка.

Не згідний і з визначенням вартості цих 3-х тракторів, яка не відповідає даним акту передачі її ПАПП „Вітамир" 27.05.2005 від попереднього орендаря та даним її бухобліку, який також у справі відсутній.

Відносно епізоду, що стосується ст. 212 ч. 2 не визнає себе винним в умисному ухиленні від сплати податків. Є сам факт заборгованості перед місцевим бюджетом, який пояснюється постійним тяжким фінансовим станом на очолюваному ним підприємстві. Цей факт ніколи не скривався у звітності, а актами перевірки не було встановлено відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку, що згідно п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 виключає кримінальну відповідальність за ст. 212 КК України.

Обвинувачення за ст.ст. 222 ч. 2, 366 ч. 2, 364 ч. 2, 190 ч. 4 КК Україна пов'язане із наданням банком „Надра" кредиту для ПАПП „Вітамир", по якому він виступив поручителем своїм майном, уклавши договір іпотеки.

Всі пред'явлені йому обвинувачення виникли після визнання судом недійсним договору іпотеки за позовом його дружини.

Надуманими є твердження обвинувачення про відсутність у підприємства наміру повертати кредит, про що свідчить і договір іпотеки його власного майна і договори застави.

Банк одержував свої проценти і мав можливість з 04.10.2007 року, коли було відкрито виконавче провадження, розпорядитися предметом іпотеки, а не чекати 2 роки до заявлення моєю дружиною позову.

Впевнений, що без укладення договору іпотеки банк надав би очолювальному ним підприємству кредит тому, що вони його самі шукали для оформлення договору.

В ході досудового слідства ним надані документи про втрату підприємством врожаю через форс-мажорні обставини, а саме стихійне лихо, III декади травня - І декади червня 2006 року, чим пояснюється відсутність фінансових можливостей для розрахунків з банком.

Отже, обвинувачення за ст. 222 ч. 2 та ст. 190 ч. 4 КК України є надуманим і він його не визнає, оскільки кредит підприємство одержало законно, але банк не застосував наданих йому можливостей для стягнення.

За ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч.2 КК України, його обвинувачують по обставинах оформлення у нотаріуса договору іпотеки, де він діяв як приватна особа, а не службова.

Не зважаючи на не визнання вини підсуднім, його вина у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 222 ч.2, 364-1 ч.1, 358 ч.4 КК України стверджується також зібраними по справі доказами, а саме:

          Показами свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_28, та ін. Зокрема свідок ОСОБА_16 пояснив, що з листопада 2006р. працював головним бухгалтером ПАПП «Вітамир». Всі кошти по кредиту з ВАТ КБ «Надра»банком перераховувались згідно рахунків фактур зразу постачальникам минуючи ПАПП «Вітамир». За час його роботи по даному кредиту сплачувались тільки відсотки.

- договором кредитної лінії №252/2006 від 15.05.2006 року між ВАТ КБ «Надра»та ПАПП «Вітамир»в особі його директора ОСОБА_16»юка В.М., відповідно до якого банк відкрив позичальнику не відновлювану кредитну лінію з вільним режимом кредитування в сумі 600 тис. грн. строком на 8 місяців з 16.05.2006 року по 25.12.2006 року. (а.с. 21-24)

- договором іпотеки від 17.05.2006 року між ВАТ КБ «Надра»в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_16»юком В.М., що виступає майновим поручителем за зобов’язаннями юридичної особи ПАПП «Вітамир». (а.с. 77-78)

- заявою ОСОБА_16»юка В.М. до приватного нотаріуса ОСОБА_8 від 17.05.2006 року про те, що він цією заявою стверджує той факт, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 32 по вул. Надпрутянській в с. Устя, Снятинського району, що передається ним іпотеку, не є спільною сумісною власністю, оскільки на час його набуття(як і на день підписання договору іпотеки) він неодружений і осіб, які могли поставити питання про визнання за ними права власності на вищевказаний житловий будинок (його частку), в тому числі відповідно до ст.ст. 65,74 та 97 Сімейного кодексу України, немає. (а.с. 76)

- копією паспорта гр. України ОСОБА_16»юка ОСОБА_29 №328304, що подавалась ним для перевірки та посвідчення приватному нотаріусу, де відмітка про сімейний стан відсутня. (а.с. 80)

- копією свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_16»юком В.М. та Маким»юк В.П. від 03.12.2002 року, серія І-ПН №559039, якою підтверджується факт перебування ОСОБА_16»юка В.М. на час укладання договору іпотеки від 17.05.2006 року в шлюбних відносинах. (а.с. 17)

          - копією рішення Снятинського районного суду від 16.11.2009 року, яким договір іпотеки між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_16»юком В.М. визнано недійсним. ( а.с. 32-34 )

          - виписками: з наказу № 1 від 11.05.2005 року про призначення директором ПАПП «Вітамир»ОСОБА_16»юка В.М., а також № 33 від 05.05.2008 року про звільнення його з посади директора підприємства.( а.с. 57-58 )

іншими зібраними по справі доказами.

Кваліфікація його діянь за ст. 222 ч.2, 358 ч.4, 364-1 ч.1 КК України правильна.

Вивченням особи ОСОБА_16»юка В.М. встановлено, що він раніше судимий Коломийським міськрайонним судом за ст.212 ч.1 КК України, розлучений, не працює, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах піліклінічного відділення Снятинської ЦРЛ не пербуває.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_16»юка В.М. згідно ст. 67 КК України відсутні, обставини, що пом’якшують покарання, згідно ст. 66 КК України - позитивна характеристика, те, що в нього на утриманні є перестаріла мати.

          При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, що пом”якшують відповідальність, особу винного, те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

          Суд, вважає, що покарання підсудному слід призначити в межах санкцій ст. 222 ч.2 КК України у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік, за ст. 364-1 ч.1 КК України –два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік, за ст. 358 ч.4 КК України - два роки обмеження волі. В той же час суд вважає що виправлення підсуднього можливе без ізоляції від суспільства. ОСОБА_9 покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного.

Цивільні позови ВАТ Комерційний банк «Надра»слід залишити без розгляду, в цивільному позові, який заявлений прокурором Снятинського району Івано-Франківської області в інтересах Снятинської районної державної адміністрації до підсуднього про відшкодування незаконно отриманої ПАПП «Вітамир»дотації за рахунок бюджетних коштів слід відмовити, оскільки по даному епізоду обвинувачення не знайшло підтвердження в суді.

Керуючись ст. ст. 6, 323, 324, 328 КПК України, суд-

                                                  засудив:

Максим`юка ОСОБА_2, визнавши винним, та обрав йому покарання за ст. 222 ч.2 КК України у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік, за ст. 364-1 ч.1 КК України –два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік, за ст. 358 ч.4 КК України - два роки обмеження волі.

Згідно ст.70 КК України остаточно призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік.

          Згідно ст.ст. 75, 76 КК України звільнити від відбуття покарання Максим`юка ОСОБА_2 з випробуванням іспитовим строком один рік, поклавши на засудженого обов"язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання чи роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Строк відбутя покарання рахувати з часу вступу вироку в законну силу.

          По обвинуваченню Максим`юка ОСОБА_2 за ст. 191 ч.2, 364 ч.2, 212 ч.1, 190 ч.4 КК України - виправдати

Цивільний позов ВАТ Комерційний банк «Надра»залишити без розгляду, в цивільному позові, який заявлений прокурором Снятинського району Івано-Франківської області в інтересах Снятинської районної державної адміністрації - відмовити.

          Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

          Письмові речові докази залишити в матеріалах справи.

          Постанову про накладення арешту на майно Максим`юка ОСОБА_2 від 26.02.2010р. скасувати.

          Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду протягом 15 діб з моменту проголошення через Снятинський районний суд.

          Головуючий: підпис

          Суддя Снятинського райсуду                                        Собко В.М.