Рішення № 20039094, 08.12.2011, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.12.2011

Справа № 2- 1143/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          08.12.2011 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого –судді Кравцової А.В.,

при секретарі Ушаковій О.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника Залізничненської сільської ради ОСОБА_2,

свідка ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Залізничненської сільської ради (після зміни відповідача –Болградської ЦРЛ) про стягнення заробітної плати та належних грошових сум,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом Залізничненської сільської ради Болградського району Одеської області, в якому просила рішенням суду стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за січень 2011 року в розмірі 880,36грн., а також стягнути вихідну допомогу у зв’язку зі звільненням, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку, пов’язаного зі звільненням, по день фактичного здійснення розрахунку.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона працювала на посаді бухгалтера Залізничненської сільської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини (СЛА ЗП СМ) і у зв’язку з реорганізацією вказаної установи шляхом приєднання до Болградської ЦРЛ, була звільнена 31.01.2011р. на підставі п.1ст.40 КЗпП України, але їй досі невиплачена заробітна плата за останній місяць роботи та вихідна допомога.

Позивачка у судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, пояснивши, що у зв’язку з реорганізацією Залізничненської СЛА ЗП СМ вона була включена до ліквідаційної комісії і вирішувала питання, пов’язані з ліквідацією амбулаторії та злиття її з ЦРБ як бухгалтер, оформити звільнення їй було запропоновано лише 31.01.2011 року, але, у зв’язку з невизначеністю порядку звільнення, та через те, що після 31.12.2010р. на утримання амбулаторії вже не виділялися кошти, їй не виплатили визначені законодавством заробітну плату за січень 2011 року та вихідну допомогу при звільненні у зв’язку зі скороченням. Вона з цим питанням неодноразово зверталася в усній формі до голови ліквідаційної комісії, під час її роботи, до голови Залізничненськоїт сільської ради та до ЦРЛ, проте змушена звернутися до суду, оскільки досі не одержала належних їй коштів, оскільки ніхто не їй не схотів виплатити належних коштів.

Представник відповідача –голова Залізничненської сільської ради заперечувала у судовому засіданні проти задоволення позову, стверджуючи, що сільська рада, яку вона очолює, є неналежним відповідачем по справі, оскільки фінансування СЛА ЗП СМ здійснювалося через сільську раду до 31.12.2010 року, але у зв’язку з реорганізацією СЛА ЗП СМ шляхом злиття її з Болградською ЦРЛ, саме Болградська ЦРЛ, як правонаступниця, повинна оплатити рахунки СЛА ЗП СМ.

          Позивачка заявила у судовому засіданні клопотання про заміну відповідача на Болградську ЦРЛ, оскільки саме ЦРЛ є правонаступником СЛА ЗП СМ.

Представник Болградської ЦРЛ надіслав суду заяву про слухання справи за його відсутністю та заперечення на позов, стверджуючи, що, оскільки ОСОБА_1 не перебувала у штаті Болградської ЦРЛ, а була в порядку скорочення штату працівників звільнена з посади бухгалтера СЛА ЗП СМ, заробітну плату їй повинна була виплатити ліквідаційна комісія, яка хоч і не мала статусу юридичної особи, проте підприємство в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає, і його дієздатність здійснюється через ліквідаційну комісію, яка згідно законодавства задовольняє вимоги кредиторів, і в першу чергу –розраховується з заборгованістю по заробітній платі тому позивачці необхідно було звернутися до голови цієї комісії по розрахунок, адже комісія припинила свою діяльність у серпні 2011 року.

          Вислухавши у судовому засіданні сторони, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Виходячи з положень ст.ст.11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням 1-ї сесії VІ скликання Залізничненчької сільської ради від 19.11.2010р. було вирішено припинити діяльність юридичної особи Залізничненська СЛА ЗПСМ шляхом реорганізації і приєднання до Болградської центральної лікарні, у зв’язку з чим була створена ліквідаційна комісія.

Відповідно до довідки головного лікаря СВ ПА ОП СМ ОСОБА_4, який виконував також обов’язки голови ліквідаційної комісії, ліквідація СВ ПА ОП СМ, відбулася шляхом приєднання її до Болградської ЦРЛ відповідно до наказу №6 від 04.01.2011 року.

Згідно записів у трудовій книжці позивачки вона з 2008 року працювала у Залізничненській сільській амбулаторії, яка потім була реорганізована у СЛА ЗП СМ, на посаді бухгалтера і звільнена з цієї посади 31.01.2011 року на підставі ст.40п.1 КЗпП України.

В порушення вимог ст.83,116 КЗпП України, остаточний розрахунок з позивачкою не був проведений.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що «…кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується... Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом… Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом».

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законні вимоги позивачки ОСОБА_1 врегульовані ч.1ст.47 та ст.116 КЗпП України, згідно яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, та при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі наведеного суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки в частині виплати їй заробітної плати за січень 2011 р. та вихідної допомоги, які підлягають задоволенню у межах заявлених вимог, з огляду на наступне.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація Залізничненської сільської ЛП амбулаторії ЗП сімейної медицини, як фізичної особи, припинена у зв’язку зі злиттям, приєднанням, поділом або перетворенням.

Правонаступником вказаної сільської амбулаторії є Болградська центральна районна лікарня.

У статті 104 Цивільного кодексу України (надалі –"ЦК") вказується один із способів припинення юридичної особи - реорганізація, відповідно до якої юридична особа припиняється в результаті передачі всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Відповідно до ст. 106 ЦК злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Наприклад, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

У судовому засіданні встановлено, що реорганізація Залізничненської амбулаторії, як і інших сільських амбулаторій Болградського району відбулася шляхом злиття –об’єднання з Болградською ЦРЛ, і фінансування лікувальних закладів з 01.01.2011 року здійснюється з районного бюджету.

У чинному Господарському кодексі України (надалі –"ГК") також згадується про один із способів припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - реорганізацію у вигляді злиття, приєднання, поділу та перетворення (ст. 59).

Господарський кодекс приєднання підприємства визначає як вид реорганізації, у ході якої одне або кілька підприємств приєднуються до іншого, в результаті чого до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних підприємств (ст. 59).

Оскільки, дійшовши висновку про те, що позивачці вищевказані суми при звільненні не були виплачені ліквідаційною комісією, яка на даний час припинила свою роботу, а правонаступником вищевказаної СЛА ЗПСМ є Болградська центральна лікарня, суд, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та середньої заробітної плати і компенсації за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, і вказані виплати слід стягнути з правонаступника, який підписав акт прийому-передачі Залізниченської СЛА ЗПСМ, який погодився таким чином нести її права та обов’язки. Переконливих доводів в обґрунтування своїх заперечень про те, що не Болградська ЦРЛ повинна сплатити позивачці невиплачену їй заробітну плату та розрахункові кошти, що передбачені законодавством у зв’язку зі звільненням через скорочення штату, відповідач та його представник не навели.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання провадиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця. Ст.3 зазначеного Закону, встановлює, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Порядок проведення компенсації за затримку виплати заробітної плати встановлено постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 року № 159 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24 грудня 1999 року, зазначено, що компенсація за час затримки розрахунку стягується за наявності вини підприємства.

Болградською ЦРЛ, як правонаступником Залізниченської СЛА ЗПСМ, під час прийому на баланс справ Залізниченської СЛА ЗПСМ не було встановлено, що з позивачкою при звільненні не було проведено повного розрахунку, який і до теперішнього часу не проведений, суд дійшов висновку, що в діях (бездіяльності) цього правонаступника вбачається наявність вини по не проведенню розрахунку з позивачкою, і тому саме він, як правонаступник установи, де працювала позивачка, зобов’язаний виплатити їй компенсацію за час затримки з нею розрахунку при звільненні.

Оскільки суд не наділений правами та обов’язками бухгалтера, та враховуючи, що позивачкою не надано суду розрахунку необхідної суми, що належало їй виплатити при звільненні, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача зробити відповідні розрахунки по визначенню розміру вихідної допомоги та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, враховуючи розмір середньої заробітної плати позивачки перед звільненням з посади бухгалтера Залізничненської СВПАОПСМ, і виплатити розраховані суми вихідної допомоги та середнього заробітку з компенсацією з дня її звільнення по день її звернення до суду з даним позовом –по 13.10.2011р., а не по день розрахунку, як вказано у позові, що не позбавить позивачку права звернутися до суду з новим позовом про стягнення нових сум середнього заробітку та компенсації за період затримки без поважної причини повного розрахунку з нею за даним рішенням суду.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.44,47,115,116,117 КЗпП України, ст.ст.10,11, 60, 88, 212-215, 294, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Болградської центральної районної лікарні про стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, – задовольнити.

Стягнути з Болградської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 невиплачену їй заробітну плату за січень 2011 року в сумі 880,36 (вісімсот вісімдесят) гривень 36 копійок.

Зобов’язати Болградську центральну лікарню:

- зробити розрахунок розміру вихідної допомоги, що належало виплатити ОСОБА_1 при її звільненні з посади бухгалтера Залізничненської СВПАОПСМ 31.01.2011р., відповідно до вимог ст.44 КЗпП України;

- зробити розрахунок розміру середнього заробітку, що належить виплатити ОСОБА_1 за час затримки розрахунку, пов’язаного з її звільненням з посади бухгалтера Залізничненської СВПАОПСМ, за період, починаючи з її звільнення і по день звернення її до суду з даним позовом – по 13.10.2011р., утримавши з нарахованої загальної суми прибутковий податок та інші обов'язкові платежі, в тому числі страхові внески відповідно до діючого законодавства, та розрахувавши компенсацію відповідно до вимог Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000р.;

- виплатити на користь ОСОБА_1 ці розраховані суми вихідної допомоги, та середнього заробітку за час затримки розрахунку з нею при звільненні.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 880,36 (вісімсот вісімдесят) гривень 36 копійок на користь ОСОБА_1.

Стягнути з Болградської центральної районної лікарні на користь держави судовий збір згідно ЗУ "Про судовий збір", що набрав законної сили 01.11.2011 року, в сумі 94грн.10коп. на р/р (УДК у Болградському районі (Болградський район) 22030001, код отримувача-23215022), рахунок отримувача-31210206700155, банк отримувача -ГУДКУ в Одеській області, код банку отримувача-828011, код класифікації доходів бюджету-22030001.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: