Постанова № 20023876, 20.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.Справа № 5016/2739/2011(8/128)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю прокурора: Посполітак О.П. старший прокурор відділу військової прокуратури Південного регіону України

та представників сторін:

від Міністерства оборони України: не зявився

від ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП": ОСОБА_1 за дорученням

від ТОВ НВП "Акроюгокооперація": Мамєєнко А.Ф. директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Акроюгокооперація"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 року

у справі № 5016/2739/2011 (8/128)

за позовом: заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Акроюгокооперація"

про стягнення 65541 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИЛА:

16.08.2011 р. заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону (далі прокурор) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міністерство) та Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (далі позивач, Підприємство) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Акроюгокооперація" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 65541 грн. 95 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобовязання за укладеним між ним та Підприємством договором № 38-08 від 21.02.2008 р. про спільне використання технологічних мереж щодо оплати витрат позивача на передачу електроенергії в межах величин, дозволених ТОВ, а також на використання електричних мереж власника та за перетікання реактивної електроенергії за період з березня по червень 2011 року, внаслідок чого має заборгованість по її оплаті в сумі 65541 грн. 95 коп., а тому повинний сплатити цю заборгованість на користь Підприємства, а також сплатити всі судові витрати по справі.

Підприємство позовні вимоги прокурора підтримало у повному обсязі.

Міністерство свої міркування щодо спору не надало та його представник в судове засідання жодного разу не зявився.

У відзиві позов ТОВ позовні вимоги прокурора вважав необґрунтованими посилаючись на те, що всупереч п. 7 договору позивач не оформляв та не надсилав відповідачеві акти про обсяг переданої електроенергії та про результати замірів електричної потужності, внаслідок чого відповідач не отримував та не підписував ці акти. Крім того, згідно п. п. 4.1, 4.2, 7 договору відповідач повинен здійснювати оплату лише за споживання активної та перетікання реактивної енергії, однак позивач у рахунках-фактурах поряд з оплатою за вищезазначену енергію виставляв для сплати ще додаткові витрати „відшкодування витрат за експлуатаційні послуги по електричній енергії”, які не передбачені договором, у звязку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 року (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) позов прокурора задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 23199 грн. 24 коп. боргу за договором № 38-08 від 21.02.2008 р., а також до державного бюджету судові витрати по справі: 231 грн. 99 коп. на держмито та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобовязання за укладеним між ним та Підприємством договором № 38-08 від 21.02.2008 р. про спільне використання технологічних мереж щодо оплати витрат позивача на передачу електроенергії в межах величин, дозволених ТОВ, а також на використання електричних мереж власника та за перетікання реактивної електроенергії за період з березня по червень 2011 року, внаслідок чого має заборгованість по її оплаті в сумі 23199 грн. 24 боргу, так як решта частина рахунків позивача за цей період часу оплачена відповідачем. Судові витрати по справі покладені судом на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Клопотання відповідача щодо призначення по справі технічної експертизи відхилено місцевим судом з огляду на те, що вирішення запропонованих ТОВ питань не стосується даного спору. Відхилено також судом і клопотання ТОВ про перенесення судового засідання з посиланням на те, що незявлення представника не перешкоджає вирішенню спору.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити прокурору в задоволенні заявлених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не виконував умови Договору, а саме не оформляв і не направляв відповідачу акти, які передбачені п. 7 договору, внаслідок чого відповідач не отримував та не підписував їх. Тому обсяги переданої відповідачу електроенергії, на які посилається прокурор, не можуть сприйматися як достовірні та на думку скаржника, потребують проведення експертизи.

Крім того, відповідач щомісячно оплачував виставлені позивачем рахунки, але не у повному обсязі, та неодноразово звертався до позивача призначити комісію для вирішення спірних питань, але позивач ці листи залишив без відповіді.

Також, відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 7 договору відповідач повинен здійснювати оплату лише за споживання активної та перетікання реактивної енергії, однак позивач у рахунках-фактурах поряд з оплатою за вищезазначену енергію виставляв для сплати ще додаткові витрати „відшкодування витрат за експлуатаційні послуги по електричній енергії”, які не передбачені договором, в наслідок чого при оплаті за кожний розрахунковий період, ці суми не передбачені договором відповідачем не враховувались.

На думку скаржника, судом також порушені і норми процесуального права, оскільки справа розглянута 06.10.2011 р. за відсутністю його представника незважаючи на клопотання про перенесення розгляду справи, без акту звірки взаєморозрахунків та без проведення технічної експертизи.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Міністерство було своєчасно та належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду справи, але не скористалось своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що відповідачем було заявлено клопотання про перенесення судового засідання призначеного в черговий раз на 06.10.2011 р. у звязку з його хворобою.

Оскільки, представництво інтересів відповідача могло здійснюватися не лише його директором, а також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, а поважною причиною перенесення розгляду справи може вважатися та, існування якої зумовлено факторами обєктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не могли бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин у справі не було, то суд першої інстанції підставне, без будь-яких порушень процесуальних прав ТОВ відхилив це клопотання та розглянув справу за відсутністю представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 21.02.2008 р. між Підприємством і ТОВ укладено договір про спільне використання технологічних мереж № 38-08 за умовами якого позивач зобов'язався забезпечити передачу електроенергії в межах величин, дозволених відповідачу до використання, а останній своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отриманні послуги, у тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

Крім того, у п. п. 3.1, 4.1 договору сторонами встановлений обовязок відповідача здійснювати оплату відшкодування позивачеві витрат на утримання електричних мереж відповідно до Протоколу ціни, що є додатком № 1 до договору.

Також, у додатках до названого договору сторонами визначений перелік місць встановлення електролічильників користувача; розрахунок втрат електроенергії в межах споживача; порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, графік зняття показників засобів обліку електроенергії та складений акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії).

Додатковою угодою № 1 від 10.12.2010 р. до названого договору сторонами погоджено, що оплату за спожиту електричну енергію поруч з відповідачем може проводити ТОВ НВП „АКРО”. код ЄДРПОУ 13865196.

У п. 4.1, 4.2 договору сторонами передбачено, що відповідач зобовязується здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період на підставі рахунку, одержаного від позивача протягом 5 днів з моменту його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом березня-червня 2011 р. були отримані рахунки позивача, а саме: № ДП-0000511 від 31.03.2011 р. на суму 34587 грн. 18 коп., № ДП-0000755 від 29.04.2011 р. на суму 25032 грн. 55 коп., № ДП-0000960 від 31.05.2011 р. на суму 22211 грн. 56 коп., № ДП-0001220 від 30.06.2011 р. на суму 18367 грн. 95 коп., а всього на загальну суму 100199 грн. 24 коп.

При цьому, в кожному із зазначених рахунків визначені втрати активної і реактивної електричної енергії, втрати електроенергії в проводах ліній послідовно (активний опір ліній), спожита електроенергія та витрати за використання електричних мереж за розрахунковий період.

З банківських виписок видно, що вищевказані рахунки позивача відповідачем оплачені частково, а саме: 13.07.2011 р. сплачено 6200 грн., 07.06.2011 р. 16800 грн., 11.05.2011 р. 14000 грн., 06.04.2011 р. 20000 грн., 12.04.2011 р. 20000 грн., а всього сплачено позивачеві 77000 грн.

Відповідач стверджує, що відповідно до умов укладеного договору він не повинний відшкодовувати позивачеві витрати за експлуатаційні послуги по електричній енергії, а тому рахунки останнього ним оплачені частково без урахування зазначених витрат.

Але, з такими доводами відповідача погодитись не можна, оскільки у п. п. 3.1, 4.1 договору прямо встановлений обовязок відповідача здійснювати оплату відшкодування позивачеві витрат на утримання електричних мереж відповідно до Протоколу ціни, що є додатком № 1 до договору, у звязку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Разом з тим, зазначений додаток № 1 в матеріалах справи відсутній та за ствердженнями відповідача він між сторонами у справі взагалі не укладався, на що суд першої інстанції взагалі не звернув увагу, у звязку з чим колегія суддів ухвалою від 29.11.2011 р. розгляд справи відклала на 20.12.2011 р. та зобовязала прокурора і позивача надати до апеляційного суду оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для залучення до матеріалів справи) додатку № 1 (протокол ціни) на підставі якого, згідно п. 4.1 договору про спільне використання технологічних мереж № 38-08 від 21.02.2008 р., відповідач повинний здійснювати плати за користування електричними мережами позивача, а також, відповідно до додатку № 1 до договору № 38-08 від 21.02.2008 р., здійснити розрахунок вартості плати за користування електричними мережами позивача відповідачем за період з березня по червень 2011 р. за кожний місяць окремо.

В судове засідання 20.12.2011 р. позивачем надані складені ним одноособово 5 протоколів вартості надання послуг по постачанню електроенергії за період з 2008 по 2011 роки включно. Оскільки, зазначені протоколи не підписані відповідачем, то колегія суддів вважає, що сторонами додаток № 1 (протокол ціни) до договору № 38-08 від 21.02.2008 р. не укладався, а тому розмір плати за користування електричними мережами позивача умовами договору не погоджений.

Разом з тим, п. 7.2 Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, що є додатком № 2 до Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 з відповідними змінами встановлено, що вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається відповідно до Медики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. №732/15423.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідач повинний оплатити надані йому послуги власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за період з березня по червень 2011 року на підставі та в розмірі встановленому названою Методикою.

На вимогу апеляційного суду позивачем здійснений розрахунок вартості послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за спірний період часу, який не суперечить вимогам вищезазначеної Методики та не спростований відповідачем, якій взагалі вважає, що він не повинний відшкодовувати позивачеві ці послуги, у звязку з чим колегія суддів визнає, що позивач підставне та обґрунтовано включив до рахунків № ДП-0000511 від 31.03.2011 р. на суму 34587 грн. 18 коп., № ДП-0000755 від 29.04.2011 р. на суму 25032 грн. 55 коп., № ДП-0000960 від 31.05.2011 р. на суму 22211 грн. 56 коп., № ДП-0001220 від 30.06.2011 р. на суму 18367 грн. 95 коп. поруч з іншим і вартість своїх послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

Наданий позивачем розрахунок не оспорений відповідачем ні в цілому ні за його складовими та власний контррозрахунок не здійснений.

Так як, відповідно до умов договору рахунки позивача відповідач повинний був оплатити протягом 5 днів, але безпідставне ухилився від відшкодування позивачеві вартості послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за період з березня по червень 2011 року в загальній сумі 23199 грн. 24 коп., то суд першої інстанції правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача цю заборгованість, у звязку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Безпідставними є і доводи відповідача про те, що позивачем порушений п. 7.4 договору щодо оформлення актів про обсяг переданої електричної енергії та про результати замірів електричної потужності, оскільки цей пункт договору лише передбачає можливість складання таких актів взагалі та ніяким чином не покладає саме на позивача обовязок по їх складанню та підписанню сторонами договору.

Так як, запропоновані відповідачем питання, які на його думку, повинні бути вирішені судовим експертом не потребують спеціальних пізнань, оскільки підлягають вирішенню безпосередньо судом, то підстави для призначення у справі технічної експертизи відсутні, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги бути прийняті не можуть.

Не проведення та не складення сторонами договору акту звірки взаємних розрахунків не перешкоджало розгляду місцевому суду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, внаслідок чого протилежні доводи скаржника є помилковими.

При викладених обставинах колегія суддів вважає що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 року у справі № 5016/2739/2011 (8/128) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Акроюгокооперація" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:Шевченко В.В.

Судді:Бєляновський В.В.

Мирошниченко М.А.