Постанова № 20023739, 29.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 № 16/376

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Остапенка О.М.

суддів:

при секретарі судового засідання Боднар Н.З.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність б/н від 26.10.2011 року;

від відповідача-1 не зявився;

від відповідача-2 ОСОБА_2. довіреність № 0110-424 від 31.12.2010 року,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року

у справі№16/376 ( суддя Ярмак О.М.)

за позовомПублічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг”,

м. Донецьк,

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Серум Статикон Лтд”, м. Київ,

2. Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група”, м. Київ,

простягнення в порядку регресу суми 8757,00 грн.,

встановив:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8247,00 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Серум Статикон Лтд” на свою користь 510,00 грн. франшизи.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2011 року (повний текст рішення підписано 31.08.2011 року) в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

ПрАТ „СК „УСГ” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року було продовжено строк розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 29.11.2011 року відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 77 ГПК України у звязку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідача-1 та відповідача-2 і необхідністю витребування додаткових документів.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 29.11.2011 року заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.11.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 29.08.2007 року між ОСОБА_3 (страхувальник) і Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „ВУСО” (страховик), вигодонабувач АКІБ „Укрсиббанк”, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 58477-70-02 (Договір страхування) предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом „Ssang Yong”, д/н НОМЕР_1.

01.06.2008 року близько 20 год. 45 хв. по вул. Златоустівській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки „Ssang Yong”, д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3., яким він і керував та автомобіля марки „Volkswagen”, д/н НОМЕР_2, що належить відповідачу-1 ТОВ „Серум Статикон Лтд”, під управлінням НОМЕР_3, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 18.06.2008 року.

В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю „Ssang Yong” були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду.

04.06.2008 року ОСОБА_3. повідомив страховика про ДТП та просив страхову компанію здійснити виплату страхового відшкодування за реквізитами вигодонабувача.

Актом огляду автомобіля від 06.06.2008р. було визначено перелік деталей автомобіля „Ssang Yong”, д/н НОМЕР_1, які підлягають заміні та ремонту.

Відповідно до складеної ПІІ ВТ „Автоінвесттрой” калькуляції на ремонт № 21 від 12.06.2008 року, вартість наданих послуг по ремонту та деталей застрахованого транспортного засобу „Ssang Yong” склала 10 819,80 грн.

ЗАТ „СК ”ВУСО”, як страховик, виплатив ОСОБА_3. на р/р вигодонабувача АКІБ „Укрсиббанк”, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі Страхового акту № 4530-02 від 17.07.2008 року, суму страхового відшкодування в розмірі 8 757,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11309 від 17.07.2008 року.

Згідно до розділу 4 Договору страхування до страхових ризиків відноситься, зокрема, пошкодження ТЗ внаслідок ДТП. Строк дії Договору з 29.08.2007 року по 28.08.2008 року. Страхова сума на момент страхового випадку становила 211 494,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат ЗАТ „СК ”ВУСО” з виплати страхового відшкодування складає 20 693,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2009 року між ЗАТ „СК ”ВУСО” та ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” (правонаступником якого є ПАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг”) був укладений договір відступлення права вимоги, у тому числі право вимоги ОСОБА_3. до особи, винної у ДТП 01.06.2008 року на суму у розмірі 8 757,00 грн., про що повідомлено відповідача-2 листом № 1561 від 15.07.2011 року.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем-2, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „Volkswagen”, д/н НОМЕР_2, застрахована ПрАТ „СК „УСГ” згідно із полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2014451 (далі Поліс) строком дії з 27.11.2007 року по 26.11.2008 року.

Із вищезазначеного Полісу вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25000,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Страховик ЗАТ „СК ”ВУСО” претензією про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 4162 від 01.08.2008 року, до якої додані документи, передбачені статтею 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача-2 з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду в розмірі 8 757,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу відповідач-2 листом повідомив ЗАТ „СК „ВУСО”, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу „Volkswagen”, д/н НОМЕР_2 застрахована у ПАТ „СК „УСГ”, проте для виплати страхового відшкодування заявнику необхідність надати постанову суду про притягнення винної особи до відповідальності.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, враховуючи те, що доказів надання позивачем на вимогу ПАТ „СК „УТГ” витребуваної постанови суду не надано і зазначені документи відсутні в матеріалах справи, то позивачем не доведено та не надано суду належних доказів порушення відповідачами його права чи законного інтересу на час звернення з даним позовом, а відтак позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову неповно зясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, страховик ЗАТ „СК „ВУСО” неодноразово зверталося до Шевченківського районного суду міста Києва, зокрема листами від 31.07.2008 року та від 04.02.2010 року, з проханням надати копію постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності НОМЕР_3. за вчинення ДТП, що сталося 01.06.2008 року.

Відповідно до ст. 38 ГПК України за обґрунтованим клопотанням сторони, яка не в змозі самостійно надати докази, суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Позивав, звертаючись до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Серум Статикон Лтд” про стягнення в порядку регресу суми 8757,00 грн., у п. 3 просив суд витребувати з Шевченківського районного суду міста Києва, матеріали адміністративної справи відносно НОМЕР_3. по ДТП, що сталося 01.06.2008 року.

Однак судом першої інстанції під час вирішення спору відповідного запиту зроблено не було.

При цьому, із матеріалів адміністративної справи № 3-25313/08 відносно НОМЕР_3. по ст. 124 КпАП України, що надійшли з Шевченківського районного суду міста Києва на запит апеляційного господарського суду, вбачається вина водія автомобіля „Volkswagen”, д/н НОМЕР_2 НОМЕР_3. у вчиненні ДТП, що сталося 01.06.2008 року по вул. Златоустівській в м. Києві.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля „Ssang Yong”, д/н НОМЕР_1 збитки, у даному випадку є ПрАТ „СК „УСГ” відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених Полісом.

З огляду на викладене, до ЗАТ „СК „ВУСО” як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, а враховуючи договір відступлення права вимоги від 23.12.2009 року, до позивача перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_3. мав до ПрАТ „СК „УСГ”, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Дану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” про стягнення з ПрАТ „СК „УСГ” на свою користь суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8247,00 грн. (8 757,00 грн. сума виплаченого страхового відшкодування мінус 510,00 грн. франшизи згідно Полісу) є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Серум Статикон Лтд” на свою користь 510,00 грн. франшизи.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

З матеріалів адміністративної справи № 3-25313/08 відносно НОМЕР_3. по ст. 124 КпАП України вбачається, що на момент вчинення ДТП 01.06.2008 року останній працював у відповідача-1 ТОВ „Серум Статикон Лтд”.

Враховуючи, що автомобіль „Volkswagen”, д/н НОМЕР_2 належить ТОВ „Серум Статикон Лтд” та застрахований у ПрАТ „СК „УСГ” згідно із полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2014451, відповідно до якого розмір франшизи становить 510,00 грн., то позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 510,00 грн. франшизи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову неповно зясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року слід скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

постановив:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі №16/376 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі №16/376 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 34, офіс 308, код ЄДРПОУ 33792667) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 8247,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 51,00 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Серум Статикон Лтд” (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 111, код ЄДРПОУ 30185064) на користь Публічного акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтинг” (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 34, офіс 308, код ЄДРПОУ 33792667) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 510,00 грн. франшизи.

6.Доручити місцевому господарському суду видати накази.

7.Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

8.Справу №16/376 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді