Постанова № 20023711, 21.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2011 № 52/103

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів:

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 дов. №392 від 30.11.2011

від відповідачів: ОСОБА_2 дов. б/н від 04.07.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія

„Київводоканал”

на Рішення Господарського суду м. Києва

від 19.10.2011

у справі №52/103 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія

„Київводоканал”

до Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-4”

про стягнення 108767,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія „Київводоканал” до відповідача про стягнення 84446,04 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення та 24321,44 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2011 у справі №52/103 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” (надалі ПАТ „АК „Київводоканал”, відповідач), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №52/103 від 19.10.2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України неповно зясував всі обставини справи, не надав правової оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам, що мають істотне значення для вирішення спору, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 28 лютого 1998 року між Державним комунальним обєднанням „Київводоканал”, правонаступником якого є позивач (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом “Хімік-4” (відповідач) було укладено договір №5089/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобовязався надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент зобовязався сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 №65 (надалі Правила №65).

Відповідно до п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно п. 3.6. договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Відповідно до п. 3.7. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобовязаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідно до ст. 22 Закону одним з основних обовязків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил №65.

В п. 11.1 та пп. а) п. 12.3 Правил № 65 передбачено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Розрахунки за воду здійснюються з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць.

Вказані Правила відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Предметом даного судового спору є вимога про стягнення з відповідача 108767, 48 грн. боргу (25996, 83 грн. - борг за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 5 - 462 для потреб холодного водопостачання та 58449, 21 грн. - борг за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 2-50462 для потреб гарячого водопостачання, а також інфляційні втрати у розмірі 24321, 44 грн.), який виник за період з червня 2005 року по травень 2008 року.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати саме Правила №65, а не Правила користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 року № 190, які набули чинності 18.10.2008 року.

Отже, суд першої інстанції неправомірно застосував положення Правил №190.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів поставленої за договором питної води для потреб холодного водопостачання.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього обовязку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994, тому є безпідставними.

Крім того, відповідачем не подано доказів того, що за наявності заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг він у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. За таких обставин відповідно до умов п. 3.7 спірного договору дані позивача є прийнятими.

Доказів належної оплати за договором суми боргу у розмірі 84446,04 суду не надано.

Доводи відповідача щодо чинності тарифів, на підставі яких позивачем визначено вартість наданих за договором послуг є необґрунтованими, оскільки судовими постановами підтверджено чинність тарифів, за якими позивачем здійснено нарахування за послуги, надані за договором №5089/4-12.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу та інфляційних втрат у розмірі 5521,09 грн. за червень 2005 року та 17334,76 грн. боргу станом 01.06.2005, що утворився за попередній період, у звязку з пропуском строку позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягає 80898,25 грн. заборгованості за період липень 2005 травень 2008 та, відповідно 22348,14 грн. інфляційних.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду м. Києва у справі №52/103 від 19.10.2011 має бути частково скасоване та прийняте нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 19.10.2011 у справі №52/103 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-4” 80898,25 грн. заборгованості за період липень 2005 травень 2008 та, відповідно 22348,14 грн. інфляційних втрат.

Прийняти нове рішення.

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-4” (04211, м. Київ, вул. Л. Гавро, 17а, к.184, ідентифікаційний код 22933933) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний код 03327664) 80898 (вісімдесят тисяч вісімсот девяносто вісім) грн. 25 коп. основного боргу, 22348 (двадцять дві тисячі триста сорок вісім) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 1032,46 (одну тисячу тридцять дві) грн. 46 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 96 коп. витрат та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-4” (04211, м. Київ, вул. Л. Гавро, 17а, к.184, ідентифікаційний код 22933933) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний код 03327664) 1032 (одну тисячу тридцять дві) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи №52/103 повернути до господарського суду м. Києва.

Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді