Постанова № 20023382, 12.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011                                                                                           № 2/108

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсакової Г.В.

суддів:           

при секретарі судового засідання – Зайцевій А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

від третьої особи: не з’явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р.

по справі          № 2/108 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «ЖЕО-109»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації

про стягнення 1034186,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «ЖЕО-109» про стягнення основного боргу в сумі 920121,41 грн., пені – 48876,07 грн., інфляційних втрат – 55729,31 грн. та 3% річних – 9459,88 грн. за договором №06420/2-01 від 02.03.2006р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. у справі №2/108 в позові відмовлено.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. по справі № 2/108 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

          На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р., згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 15.09.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

          Ухвалою від 12.10.2011р. Київським апеляційним господарським судом залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації.

          На підставі розпорядження Секретаря палати від 14.11.2011р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя – Корсакова Г.В., судді – Сулім В.В., Чорногуз М.Г.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

          Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

                    Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (Постачальник) та Комунальним підприємством «ЖЕО-109» (Абонент) був укладений договір про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06420/2-01 (далі – договір).

          Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м.Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м.Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374. Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

          Згідно п.2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих строків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

          Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об’ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

          Відповідно до п. 2.1.3 договору, якщо лічильник не працює не звини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.

          Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об’ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

          Приписами пункту 2.2.2 договору встановлено, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

          Згідно п.2.2.3 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

          Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 становить один рік та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

          Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідно до умов договору за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р. позивач надав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення загальною вартістю 2501379,76 грн., проте, як зазначає позивач, відповідач за вказаний період розрахувався частково в сумі 1582662,31 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 920121,41 грн., стягнення якої є предметом розгляду у цій справі.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції при укладені договору позивачем був присвоєний відповідачу абонентський номер 1-1379.

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання"та "Про житлово-комунальні послуги".

          Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

          Пунктом 5.1 Правил передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу

України від 01.07.1994 р. № 65 (втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 року, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України) встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

          Пунктом 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

           Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.1, ч.2 ст.14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

За умовами ст.22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” споживачі питної води зобов’язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний договір не регулює постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно абонентський номер 1-51379. Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води, тоді як інші договори, на підтвердження укладення позивача з відповідачем договорів на постачання гарячої води, в матеріалах справи відсутні.

          Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, визначено, що розрахунки з виробником послуг на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Таким чином, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 482142,12 грн., який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води, задоволенню не підлягають, як безпідставні.

Відповідно до Розпоряджень КМДА №80 від 27.01.1997 та № 478 від 15.04.1997 "Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги" розщеплення платежів на користь постачальників комунальних послуг здійснюють не житлово-експлуатаційні організації, а Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації. КП "ГІОЦ" перераховує платежі зібрані з населення за водопостачання щоденно.

На виконання вказаних Розпоряджень між позивачем, відповідачем та КП "ГІОЦ" укладено тристоронній Договір №07 від 19.10.2009 про надання послуг, пов'язаних з розподілом (розщепленням) грошових коштів за житлово-комунальні послуги, що надходять від населення на спеціальний розподільчий рахунок щодо централізованого постачання питної (холодної) води і водовідведення холодної та гарячої води.

Облік виставлених та сплачених сум відображається, зокрема у зведеній відомості форми № 5/1 "ЖЕО- сплата за договорами. Зведена відомість розщеплення сплат".

КП ГІОЦ здійснювало нарахування платежів за житлово-комунальні послуги кожному мешканцю відповідно до діючих норм та тарифів за період 2010-2011р.р.

Усі мешканці будинків, що належали КП «ЖЕО-109», сплачували кошти за житлово-комунальні послуги на поточний рахунок КП ГІОЦ.

Отримані кошти від кожного мешканця КП ГІОЦ розподіляв постачальникам послуг, у тому числі позивачу.

В ході судового розгляду справи, судовою колегією встановлено, що з розрахунку заборгованості, поданого позивачем, вбачається, що за постачання холодної води (питна холодна вода, стоки холодної води код 1-1379 населення) за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р. відповідачу нараховано 1193428,49 грн.

Згідно відомості КП ГІОЦ форми №5/1 розщеплення сплат за період з серпня 2010 по квітень 2011р. включно та надану КП ГІОЦ суду апеляційної інстанції інформацію про сплату та зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів за холодну воду та водовідведення холодної води (код 1-1379 населення) відповідачу нараховано: графа «належить до сплати» за спірний період 737788,06 грн., сплачено 1043804,83 грн., тобто наявна переплата, яка становить 306016,77 грн.

Позивачем також нараховані відповідачу кошти за прийняття стоків гарячої води, враховуючи, що умови спірного Договору регулюють правовідносини з прийняття позивачем від відповідача каналізаційних стоків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за стоки гарячої води (населення) відповідачу за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р. нараховано 567138,31 грн.

          Згідно відомості КП ГІОЦ форми №5/1 розщеплення сплат за період з серпня 2010 по квітень 2011р. включно та довідки КП ГІОЦ про сплату та зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» за водовідведення гарячої води (стоки) (код 1-1379 населення), відповідачу нараховано: графа «належить до сплати» 110754,30 грн., сплачено 229650,15 грн., тобто переплата становить 118895,85 грн.

За вказаних обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач безпідставно вимагає сплати вартості послуг за постачання холодної води (питна холодна вода, стоки холодної води) та за водовідведення гарячої води (код 1-1379 населення), оскільки відповідач фактично не має боргу за надані позивачем послуги , а за даними КП ГІОЦ наявна переплата.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів в розмінні ст.34 ГПК України наявності у відповідача заборгованості за надані послуги (код 1-1379 населення), позивач не надав.

Відповідно до п.2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

          Як вбачається з матеріалів справи позивачем нараховано відповідачу за спірний період кошти за надані послуги з водопостачання (власні потреби) в сумі 2949,22 грн., які відповідачем не сплачені, та за послуги з водопостачання (бюджет районний, інші) в сумі 8679,57 грн., з яких сплачено 554,22 грн., в результаті чого наявний борг відповідача за надання позивачем вказаних послуг в загальній сумі 11074,57 грн., що відповідачем не заперечувалось в суді апеляційної інстанції.

          Зазначені обставини не досліджувались судом першої інстанції під час вирішення спору, внаслідок чого судом неповно встановлено фактичні обставини справи, і відповідно, висновок суду про те, що борг відповідача перед позивачем відсутній, не відповідають фактичним обставинам справи.

          При цьому, судова колегія зазначає, що дані КП ГІОЦ щодо сплачених коштів не можуть бути враховані при визначенні заборгованості відповідача за надані послуги з водопостачання (власні потреби та бюджет районний, інші), оскільки КП ГІОЦ надає дані, пов'язані з розподілом (розщепленням) грошових коштів за житлово-комунальні послуги, що надходять від населення.

           Таким чином, оскільки матеріалами справи не підтверджується належне виконання відповідачем умов договору в частині сплати наданих послуг за водопостачання на власні потреби КП «ЖЕО-109» та за водопостачання (бюджет районний, інші), колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11074,57 грн. боргу підлягають задоволенню, як обґрунтовані та документально доведені.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань по оплаті наданих відповідачу послуг з водопостачання для власних потреб та водопостачання (бюджет районний, інші) підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростовано, судова колегія здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 588,27грн., інфляційних втрат в сумі 670,76 грн. та 3% річних в розмірі 113,86 грн.

В решті суми заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити в зв’язку з недоведеністю позовних вимог про наявність у відповідача боргу в сумі 909046,84 грн.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення від 02.08.2011р. прийняте господарським судом міста Києва з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає частковому скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі рішення про часткове задоволення позовних вимог.

                    Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

          ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. у справі № 2/108 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 2/108 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 2/108 викласти в наступній редакції:

          «Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-109» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 31-А, код ЄДРПОУ 26385523) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м Київ, вул. Лейпцизька,1-А код ЄДРПОУ 03327664) 11074,57 грн. основного боргу, 588,27грн. пені, 670,76 грн. інфляційних втрат, 113,86 грн. 3% річних, 124,87 грн. державного мита та 2,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.»

4. Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-109» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 31-А, код ЄДРПОУ 26385523) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м Київ, вул. Лейпцизька,1-А код ЄДРПОУ 03327664) 62,24 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 2/108 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді