Постанова № 20023189, 19.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2011 № 4/109-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів:

секретар судового засідання: Марвано А.Т.,

в судове засідання зявились представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 01.09.2011 року,

від відповідача: Шпильчак І.П.(директор) наказ №11 від 04.10.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО»,

на рішення господарського суду Київської області від 12 вересня 2011року,

у справі №4/109-11 (суддя Щоткін О.В.),

за позовом управління житлово-комунального господарства «Біличі», смт.Коцюбинське Київської області,

до приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО», смт.Коцюбинське Київської області,

про стягнення 152248грн. 47коп.,

ВСТАНОВИВ:

УЖКГ «Біличі» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до ПП «УЖКГ «ЗТО» про стягнення 152 248 грн. 47 коп. (т. І а.с. 5-7).

Рішенням господарського суду Київської області від 12 вересня 2011 року по справі № 4/109-11 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПП «УЖКГ «ЗТО» на користь УЖКГ «Біличі» 123 074 грн. 31 коп. боргу, 10 058 грн. 31 коп. пені, 14 356 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 4 479 грн. 48 коп. 3% річних, 1 519 грн. 68 коп. державного мита, 235 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в частині стягнення 279 грн. 80 коп. пені (т. І а.с. 139-143).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПП «УЖКГ «ЗТО» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12 вересня 2011 року по справі № 4/109-11.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом постанови КМ України № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» щодо нарахування на вивіз твердих побутових відходів згідно фактично зареєстрованих мешканців, а також неврахування при прийнятті рішення неналежного виконання позивачем зобовязань по якісному наданню послуг та неврахування того факту, що акти виконаних робіт за період з березня по грудень 2010 року не підписані.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21 жовтня 2011 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на 04 листопада 2011 року.

У судовому засіданні 04 листопада 2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 25 листопада 2011 року.

Розпорядженням секретаря судової палати від 24 листопада 2011 року за № 01-23/3/15 розгляд справи № 4/109-11 визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В. та Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2011 року строк розгляду справи № 4/109-11 продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 09 грудня 2011 року. У судових засіданнях 09 грудня 2011 року та 16 грудня 2011 року оголошувались перерви.

Представник відповідача у судовому засіданні 19 грудня 2011 року підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 12 вересня 2011 року.

Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 19 грудня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

28 лютого 2008 року між УЖКГ «Біличі» (виконавець) та ПП «УЖКГ «ЗТО» (споживач) було укладено договір № 119 про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення ТПВ за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 17 (надалі-Договір 1), а також договір № 121 про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення ТПВ за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 7а (надалі-Договір 2) (т. І а.с. 18-22).

Відповідно до п. 1.1 Договорів виконавець зобовязується надавати споживачу послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ, а споживач зобовязується здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договорів розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення договору за встановленими тарифами та нормами становить: холодне водопостачання згідно показників лічильника - 0,88 грн.; водовідведення згідно показників лічильника води 1,37 грн. за 1 мі; вивезення ТПВ згідно талонів замовника ?? 26,70 грн. з ПДВ.

01 травня 2008 року сторони підписали додаткові угоди до Договорів, якими виклали п. 3 у такій редакції: вартість холодного водопостачання 2,63 грн. за 1 м. куб. з ПДВ, вартість водовідведення 2, 77 грн. за 1 м. куб. з ПДВ. з 01 травня 2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради № 37 від 27 березня 2008 року (т. І а.с. 20, 23).

Тарифи на послуги з вивозу ТПВ затверджені виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради від 27 вересня 2006 року № 103.

Позивач належним чином виконав умови Договорів та надав відповідачу послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ за період з лютого 2008 року по квітень 2010 року на загальну суму 162723 грн. 10 коп., зокрема за Договором № 119 на суму 73914 грн. 40 коп., а за Договором № 121 на суму 88808 грн. 70 коп. Надання позивачем вказаних послуг підтверджується підписаними та скріпленими печатками відповідача актами виконаних робіт та актами прийому-передачі виконаних робіт, а також Актами зняття показників водолічильника (т. І а.с. 28-44, 172-181).

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Підпунктом 4.1 Договорів передбачено, що розрахунковий період оплати послуг 1 календарний місяць. Термін остаточних розрахунків не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

В порушення умов договору та приписів чинного законодавства України відповідач розрахувався з позивачем за отримані послуги не в повному обсязі та з порушенням строків оплати. Зокрема, ПП «УЖКГ «ЗТО» сплатило позивачеві за отримані послуги 50224 грн. 57 коп., що підтверджується банківськими виписками (т. І а.с. 94-130).

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість за Договорами на загальну суму 112498 грн. 53 коп. (162723,10 грн. 50244,57 грн. = 112498,53 грн.).

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 10575 грн. 78 коп. боргу за виведення ТПВ у період з травня по грудень 2010 року колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що пункт 3.1 Договорів передбачає вивезення ТПВ згідно талонів замовника. Водночас, відповідач не підписував талонів замовника на виведення ТПВ, тобто, позивач не здійснював виведення ТПВ за період з травня по грудень 2010 року, а тому у останнього відсутні підстави для нарахування відповідачеві суми боргу за такі послуги.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у відповідача боргу перед позивачем на суму 10575 грн. 78 коп. за виведення ТПВ у період з травня по грудень 2010 року, а відтак у місцевого господарського суду не було підстави для стягнення з відповідача цього боргу.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позов у частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню, а саме з ПП «УЖКГ «ЗТО» необхідно стягнути 112498 грн. 53 коп. основного боргу.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг та/або відшкодування витрат, споживач сплачує пеню у розмірі 1% за кожен день прострочки від суми боргу.

Крім того, згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що місцевим господарським судом правильно підраховано та правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 9318 грн. 83 коп. пені, 13 002 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 4321 грн. 34 коп. трьох відсотків річних.

Твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом постанови КМ України № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» щодо нарахування на вивіз твердих побутових відходів згідно фактично зареєстрованих мешканців, відхиляються судовою колегією, оскільки згідно тієї ж постанови КМ України калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Щодо посилань відповідача на неналежне виконання зобовязань по якісному наданню послуг, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне наголосити, що пунктом 11.1 Договорів сторони передбачили: «У разі порушення виконавцем умов Договору, споживач викликає представника виконавця для складання та підписання акта-претензії, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників у наданні послуг. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами та печатками».

Слід відзначити, що відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу складання акта-претензії, або навіть виклику позивача для складання та підписання цього акта. Отже, скаржником не доведено надання позивачем послуг неналежної якості.

Доводи відповідача про не підписання актів виконаних робіт щодо водопостачання та водовідведення за період з березня по грудень 2010 року не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на те, що Договорами не передбачено обовязкового підписання актів виконаних робіт, а у матеріалах справи містяться акти зняття показників водолічильника, які є належними доказами надання позивачем послуг з водопостачання загальною кількістю 8814 м.куб. та водовідведення (т. І а.с. 172-181).

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Господарським судом Київської області при прийнятті рішення у справі не виконано вимог викладених вище. У звязку з чим місцевий суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 10 575 грн. 78 коп. боргу за виведення ТПВ у період з травня по грудень 2010 року, а відтак і розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних здійснено судом невірно.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 12 вересня 2011 року слід змінити.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 4 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО» на рішення господарського суду Київської області від 12 вересня 2011 року у справі № 4/109-11 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Київської області від 12 вересня 2011 року по справі №4/109-11 змінити.

3.Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО» (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 17, код 34357296) на користь управління житлово-комунального господарства “Біличі” (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 11-а, код 23579209) 112 498 грн. 53 коп. боргу, 9318 грн. 83 коп. пені, 13 002 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 4321 грн. 34 коп. 3% річних, 1391 грн. 41 коп. державного мита та 215 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.»

4.Стягнути з управління житлово-комунального господарства «Біличі» (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 11-а, код 23579209) на користь приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО» (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 17, код 34357296) 65 грн. 54 коп. державного мита за перегляд справи у Київському апеляційному господарському суді.

5.Справу № 4/109-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді