Постанова № 20022842, 14.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2011                                                                                           № 42/428

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

від позивача – не з’явився.

від відповідача – не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

“Нафтова компанія “Промсоюз”

на рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року.

у справі № 42/428 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства “Альтен”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтова компанія

“Промсоюз”

про стягнення боргу, штрафних санкцій, ціна позову 471860,55 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року позов Приватного акціонерного товариства “Альтен” задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтова компанія “Промсоюз” (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, кв. 351, код 36629444) на користь Приватного акціонерного товариства “Альтен” (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 5, кв. 47, код 31564985) 420966,49 грн. боргу, 4209,66 грн. витрат по оплаті державного мита, 224,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтова компанія “Промсоюз” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року по справі № 42/428 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 15.11.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 14.12.2011 року.

В засідання суду 14.12.2011 року позивач та відповідач повноважних представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача та відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 2 лютого 2010 року між сторонами по справі укладено договір № М-02/02-10, згідно з якими відповідач зобов’язався передати позивачу нафтопродукти в асортименті, кількості, строки та за цінами вказаними у специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору, а позивач –прийняти та протягом одного банківського дня оплатити його вартість шляхом здійснення 100 % попередньої оплати після пред’явлення копій залізничних накладних.

Згідно п. 3.1. Договору поставка нафтопродуктів здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками і в строки, погоджені сторонами в Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 02.02.2010 р., згідно з якою у відповідності до п. 1.1. Договору Відповідач поставляє, а Позивач купляє Паливний мазут М-100 у кількості 1000 тон, загальною вартістю 3760000,00 грн. (надалі - Товар).

Строк поставки товару за договором сторонами погоджений не був.

Згідно специфікації № 1 від 2 лютого 2010 року відповідач зобов’язався постачати товар згідно заявки позивача.

Листом № 087 від 4 червня 2010 року позивач заявив направив відповідачу вимогу про поставку товару на суму проведеної попередньої оплати.

Судом першої інстанції зазначено, що поясненнями позивача, викладеними у позові та заяві про зменшення розміру позовних вимог, стверджується факт повернення відповідачем позивачу попередньої оплати за договором у розмірі 29000 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції враховуючи, що позивач заявив про повернення йому сум попередньої оплати дійшов висновку, що з відповідача на його користь позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України підлягає стягненню 420966,49 грн. боргу (449966,75-29000).

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, строк поставки товару сторонами не був погоджений ні у Договорі, ні у Специфікаціях з нього, лише зазначено, що Відповідач зобов'язується поставити товар Позивачу відповідно з заявки, якщо Позивач належним чином виконав умови Договору.

Так, як вже зазначалось судом першої інстанції, листом № 087 від 04.06.2010 року Позивач направив Відповідачу вимогу про поставку товару на суму проведеної попередньої оплати, проте Відповідач не зміг поставити Позивачу товар.

Але, як вбачається з матеріалів даної справи, з метою урегулювання питання повернення Відповідачем попередньої оплати Позивачу та здійснення взаєморозрахунків по договору. 21.10.2010 року між сторонами було підписано Специфікацію № 2 яка є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності до Специфікації № 2 сторони дійшли згоди, що у зв'язку із обставинами які не залежать від Відповідача, подальші поставки товару згідно Специфікації № 1 до Договору припиняються. Для проведення взаєморозрахунків між Відповідачем і Позивачем сторони домовилися про погашення заборгованості (попередньої оплати) в сумі 444 966,49 грн. а при цьому визначили кінцеву дату розрахунку - листопад 2011 року.

Окрім цього, 25.01.2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду про погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди сторони погодили, що станом на 25.01.2011 року у Відповідача існує перед Позивачем сума боргових зобов'язань у розмірі 530 185,48 грн.

Згідно п. 2. Додаткової угоди сторонами було визначено графік погашення заборгованості по Специфікації № 2 від 21.10.2010 року із кінцевою датою розрахунку 30.09.2011 року та можливістю пролонгувати графік до 30.11.2011 року.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки Продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги Позивача про стягнення із Відповідача суми попередньої оплати за Договором є безпідставними, оскільки як станом на момент звернення до суду першої інстанції, так і станом на момент прийняття Господарським судом міста Києва рішення, у Позивача було відсутнє право вимагати повернення усієї суми попередньої оплати, тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені вимоги про стягнення 420966,49 грн. боргу.

Щодо вимоги про стягнення 21894,06 грн. штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що остання задоволенню не підлягає, оскільки передбачені п. 6.4 договору проценти, які нараховуються на грошові кошти, перераховані в якості попередньої оплати, в розумінні вимог чинного законодавства штрафними санкціями не є.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів приймаються до уваги з огляду на те, що вони є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва 25.01.2011 року у справі № 42/428 скасувати та прийняти нове рішення.

          В позові Приватного акціонерного товариства “Альтен” відмовити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Альтен” (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 5, кв. 47, код 31564985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтова компанія “Промсоюз” (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, кв. 351, код 36629444) 2360,00 грн. державного мита за подання апеляційної сарги.

3. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 42/428 повернути до господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.12.11 (відправлено)