Постанова № 20022691, 07.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011 № 24/218

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів:

При секретарі судового засідання Зайцевій А.І

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, Захарчук В.О. - директор

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вітал і К» на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року (підписано 14.10.2011р.)

по справі№ 24/218 (суддя Шевченко В.Ю.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стіларм»

до Приватного підприємства «Вітал і К»

про стягнення 266655,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіларм" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Вітал і К" 266655,91 грн., з яких 226084,80 грн. основного боргу, 17182,45 грн. інфляційних втрат, 5310,83 грн. відсотків річних та 18 077,83 грн. пені, за договором №16/02-1 від 16.02.2010р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року у справі №24/218 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Вітал і К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіларм» 226084,80 грн. основного боргу, 18077,83 грн. пені, 17182,45 грн. інфляційні втрати, 5 310 грн. 3% річних, 2666,56 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Вітал і К» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Приватного підприємства «Вітал і К» згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 21.11.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіларм» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року у справі № 24/218 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіларм" ( підрядник) та Приватним підприємством "Вітал і К" (замовник) укладений договір підряду №16/02-1 на виконання підрядних робіт на торгівельно-діловому та житлово-офісному комплексі на перетині вулиці Індустріальної та проспекту Перемоги в Соломянському районі м. Києва на земельній ділянці площею 1,56 га (далі договір №16/02-1).

Відповідно до п. 1.1. договору №16/02-1 підрядник зобовязався власними силами за завданням замовника виконати обумовлені договором роботи згідно кошторису у відповідності до проектної документації, а замовник зобовязався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2.1. договору №16/02-1, ціна договору становить 226 084,80 грн., вартість обладнання 211089,60 грн. та вартість монтажних робіт 14995,20 грн.

Пунктом 6.1. договору №16/02-1 передбачено, що розрахунок по договору проводиться за фактично виконані роботи у відповідності з актами приймання виконаних підрядних робіт, типової форми №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3.

Відповідно до п. 6.1.1. договору №16/02-1, оплата по данному договору проводиться замовником не пізніше 5ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за даним договором, що складає 226084,80 грн., (в т.ч. ПДВ 20% - 37680,80 грн.)

На виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийнятті роботи на загальну суму 226 084,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010р. форми № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2010р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення взятих зобовязань, виконані роботи у визначені договором строки не оплатив і на момент звернення з позовом за відповідачем існує заборгованість в сумі 226 084,80 грн.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобовязання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію , якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, відповідно до п.1 ст.193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.1 Договору №16/02-1 розрахунок по договору проводиться за фактично виконані роботи у відповідності з актами приймання виконаних підрядних робіт, типової форми №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3.

Як встановлено судом першої інстанції та пітверджується матеріалами справи відповідач в порушення взятих на себе зобовязань оплату робіт згідно підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010р. не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 226084,80 грн.

Доводи відповідача щодо недотримання позивачем строків виконання робіт за договором, правомірно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами порушення позивачем умов договору, не надав графіку виконання робіт, а з п.5.1. договору, який визначає строк виконання робіт, не вбачається, коли починається відлік цього строку.

Посилання скаржника на те, що в порушення умов п.3.4. договору позивачем не надавались відповідачу сертифікати якості на матеріали, що використовувались при виготовленні воріт та дверей, а відповідно до п. 82 Постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005р. «Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду у капітальному будівництві» роботи, виконані з використання матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам, замовником не оплачуються, судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, оскільки відповідачем не доведено, що використані позивачем матеріали не відповідають встановленим вимогам. Крім того, відповідачем не надано доказів, що він вимагав від позивача надати йому відповідні документи.

Таким чином, враховуючи, що факт наявності заборгованості у відповідача в сумі 226084,80 грн. за договором №16/02-1 від 16.02.2010р. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 226084,80 грн. боргу є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У звязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовязання за договором від 16.02.2010 року № 16/02-1, позивачем нарахована пеня в сумі 18077,83 грн. за період з 20.07.2010р. по 20.01.2011р. інфляційні втрати в сумі 17182,45 грн. за період з 20.07.2010р. по 06.04.2011р. та 3% річних в сумі 5310,83 грн. за період з 20.07.2010р. по 06.04.2011р.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.13.1.1. договору за затримку розрахунків за якісно виконані роботи, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми простроченого платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1.1. договору №16/02-1 передбачено, що розрахунок за договором проводиться замовником не пізніше 5 ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за договором.

Як встановлено судовою колегією, такий акт приймання-передачі виконаних робіт сторонами не складався.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010р. форми №КБ-2в, засвідчена копія якого додана позивачем до позовної заяви, не містить дати його підписання сторонами, в зв'язку з чим судова колегія критично ставиться до поданого позивачем в ході судового розгляду справи акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010р. форми КБ-2в, який містить дату підписання 12.07.2010р.

Таким чином, з огляду на зазначене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено, що прострочка виконання відповідачем грошового зобовязання настала саме з 20.07.2010р., а тому вважає нарахування позивачем пені в сумі 18077,83 грн. за період з 20.07.2010р. по 20.01.2011р. інфляційних втрат в сумі 17182,45 грн. за період з 20.07.2010р. по 06.04.2011р. та 3% річних в сумі 5310,83 грн. за період з 20.07.2010р. по 06.04.2011р. необґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення від 29.08.2011р. прийняте господарським судом міста Києва з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає частковому скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вітал і К» на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року у справі № 18/196 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року у справі № 24/218 скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства «Вітал і К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіларм» 17182,45 грн. інфляційних втрат, 18077,83 грн. пені, 5310,83 грн. 3% річних. В цій частині в задоволенні позову відмовити.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року у справі № 24/218 викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Вітал і К» (03058, м. Київ, вул. А.Ахматової,3-А, кв.144, код ЄДРПОУ 31837627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіларм» (03680, м. Київ, вул. Ямська,72, код ЄДРПОУ 30264554) 226084,80 грн. основного боргу, 2260,84 грн. державного мита та 200,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіларм» (03680, м. Київ, вул. Ямська,72, код ЄДРПОУ 30264554) на користь Приватного підприємства «Вітал і К» (03058, м. Київ, вул. А.Ахматової,3-А, кв.144, код ЄДРПОУ 31837627) 405,71 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 24/218 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді