Постанова № 20022661, 14.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2011 № 48/437

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

при секретарі:Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 28.09.2011р.;

відповідача-1: ОСОБА_2 дов. №155/1/03-2508 від 10.06.2011р.;

відповідача-2:не з'явились;

відповідача-3:не з'явились;

третьої особи-1:не з'явились;

третьої особи-2:не з'явились;

третьої особи-3:не з'явились;

третьої особи-4:не з'явились;

третьої особи-5:не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства „Будінвест-8” та Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація”

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.06.2011р.

у справі №48/437 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Будінвест-8”

до 1) Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація”

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Новітні інноваційні технології”

3) Приватного підприємця ОСОБА_3

треті особи1) Товариство з обмеженою відповідальністю „Журнал „Радуга”

2) Редакція дитячого журналу „Соняшник”

3) Пошуково-видавниче агентство „Книга Памяті України”

4) Державне підприємство „Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана”

5) Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна контора „Ярославська” Шевченківської районної у м. Києві ради

про стягнення 53909,37 грн.

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство “Будінвест-8”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Будінвест-8” (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (далі відповідач-1) 53909,37 грн. майнової шкоди, завданої службовому автомобілю позивача при виїзді з двору будинку по АДРЕСА_2 внаслідок падіння снігу та льоду із даху будинку, балансоутримувачем якого є відповідач-1.

Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи наступне:

- частина приміщень у будинку по АДРЕСА_2 площею 1852,4 кв. м. передана в оренду, а інша частина площею 628,0 кв. м. знаходиться у приватній власності;

- відповідач-1, як балансоутримувач будинку, вручив під розписку орендарям та співвласникам попередження про необхідність своєчасного прибирання снігу та бурульок, попередньо огородивши місця їх можливого падіння;

- орендарів та співвласників будинку було попереджено про те, що у разі виникнення нещасних випадків на їх прибудинковій території внаслідок невиконання робіт з прибирання снігу та збивання бурульок відшкодування матеріальних збитків буде покладено саме на орендарів та співвласників вказаного будинку;

- позивачем завищено реальний розмір завданих збитків, а наданий звіт №413 про оцінку транспортного засобу не може вважатись належним доказом у справі;

- вина відповідача-1 відсутня, оскільки відповідальність перед третіми особами несуть орендарі та співвласники будинку;

- під час проведення перевірки технічного поверху/даху будинку було встановлено, що на сходовій клітині четвертого поверху, який знаходиться у приватній власності відповідача 2 встановлено грати, що перешкоджають вільному доступу до горища та покрівлі про що було складено відповідний акт.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р., від 20.09.2010р. до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Туристичне агентство “Світ подорожей”, Приватного підприємця ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю “Журнал Радуга” (далі третя особа-1), Редакцію дитячого журналу “Соняшник” (далі третя особа-2), Пошуково-видавниче агентство “Книга Памяті України” (далі третя особа-3), Державне підприємство “Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана” (далі третя особа-4).

В процесі судового розгляду позивач подав заяву про залучення до участі у справі як співвідповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Туристичне агентство “Світ подорожей” та Приватного підприємця ОСОБА_3 та просив суд стягнути солідарно з відповідачів 53909,37 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010р. залучено до участі у справі як співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю “Туристичне агентство “Світ подорожей” (далі відповідач-2), Приватного підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач-3), а також залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” Шевченківської районної у м. Києві ради (далі третя особа-5).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011р. замінено Товариство з обмеженою відповідальністю “Туристичне агентство “Світ подорожей” (відповідача-2) належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Новітні інноваційні технології” (далі відповідач-2).

В процесі судового розгляду позичив уточнив свої вимоги та просив суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальні збитки, завдані власнику транспортного засобу (автомобіля Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1), внаслідок падіння снігу та льоду з даху будинку у розмірі 24088,99 грн., вартість послуг з оренди іншого транспортного засобу у розмірі 29820,38 грн. та витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 2307,00 грн. (том справи 3, аркуші справи 115-117).

Третя особа-1, третя особа-2 та третя особа-4 власної позиції по суті спору не визначили і вирішення спору залишили на розсуд суду.

Відповідач-2, відповідач-3, третя особа-3 та третя особа-5 письмових пояснень по суті спору не надали , явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, у звязку з чим справа розглядалась Господарським судом міста Києва відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. у справі №48/437 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення: з відповідача-1 на користь позивача збитки у розмірі 17990,02 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 769,86 грн., державне мито у сумі 179,90 грн. та 78,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з відповідача-2 на користь позивача збитки у розмірі 5498,78 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 235,31 грн., державне мито у сумі 54,99 грн. та 24,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з відповідача-3 на користь позивача збитки у розмірі 600,19 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 25,68 грн., державне мито у сумі 06,00 грн. та 02,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. у справі №48/437 в частині стягнення збитків скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити, а в іншій частині залишити рішення без змін. Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача-1 ідентичні тим, які наводились ним у відзиві на позов та доповненнях до нього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2011р. (головуючий суддя Лосєв А.М., судді Борисенко І.В., Шипко В.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2011р.

У звязку з обранням судді-доповідача Лосєва А.М. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №01-24/728 від 17.10.2011р. було призначено повторний автоматичний розподіл по справі, за результатами якого справу передано судді-доповідачу Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Новіков М.М., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу відповідача-1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.11.2011р.

19.10.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У звязку з незявленням представників позивача, відповідача-2, відповідача-3 та третіх осіб у судове засідання 14.11.2011р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.11.2011р.

Позивач також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. у справі №48/437 скасувати та прийняти нове рішення, яким солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 53909,37 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним:

- судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права;

- виходячи з того, що дах спірного будинку є спільним майном, суд поклав відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок неналежного утримання такого майна (не очищення даху будинку від снігу та льоду), на відповідачів пропорційно займаній ними площі. При цьому, суд не вказав якою саме нормою права встановлено режим спільної часткової власності на дах будинку;

- на думку позивача, дах будинку належить власникам приміщень на праві спільної сумісної власності;

- солідарна відповідальність відповідачів зумовлена наявністю підстав, визначених законом та наслідками заподіяної шкоди, що має сумісний і неподільний характер, оскільки сніг впав з даху одного будинку внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) кожного відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2011р.

В судовому засіданні 30.11.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Будінвест-8” з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. у справі №48/437 скасувати та прийняти нове рішення, яким солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 53909,37 грн. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1 заперечував, просив суд залишити вказану скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 30.11.2011р. представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація”, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. у справі №48/437 в частині стягнення збитків скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити, а в іншій частині залишити рішення без змін. Проти апеляційної скарги позивача заперечував, наголошуючи на її необґрунтованості, та просив суд залишити скаргу позивача без задоволення.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні 30.11.2011р. підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача-1.

Представники решти відповідачів та третіх осіб у судове засідання 30.11.2011р. не зявились, про поважність причин незявлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

В судовому засіданні 30.11.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.12.2011р.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представник позивача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу позивача задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 відмовити.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представник відповідача-1 також підтримав свої пояснення, надані раніше, просив суд апеляційну скаргу відповідача-1 задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

Представники відповідача-2, відповідача-3 та третіх осіб у судове засідання 14.12.2011р. не зявились, про поважність причин незявлення суд не повідомили, будь-яких пояснень по суті апеляційних скарг, заяв або клопотань до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обовязковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача-2, відповідача-3 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи-1, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.02.2010р. приблизно о 15 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 під час виїзду службового автомобіля позивача марки Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер НОМЕР_1), належного останньому на праві власності, із двору будинку на проїжджу частину відбулося падіння снігу та льоду із даху будинку, внаслідок чого вказаний транспортний засіб було пошкоджено. Дані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами проведеної Шевченківським РУГУ МВС України в м. Києві перевірки та статтею в газеті „Сегодня” №45 к(3469) від 27.02.2010р.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації “Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва” №347 від 22.02.2002р. нежитловий будинок (приміщення) з прибудовою по АДРЕСА_2 закріплено за відповідачем-1. Загальна площа вказаних приміщень з прибудовою становить 2480,4 кв. м., з яких: 1852,4 кв. м. площі перебуває на балансі відповідача-1 та передано ним в користування орендарям згідно з Типовим договором про передачу комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженим рішенням Київської міської ради №34/91 від 28.09.2006р.; 628,0 кв. м. площі знаходиться у приватній власності (566,2 кв. м. належить відповідачу-2 згідно з договором купівлі-продажу від 31.12.2008р.; 61,8 кв. м. належить відповідачу-3 відповідно до договору купівлі-продажу №61 від 22.05.2003р.).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував на тому, що внаслідок пошкодження транспортного засобу позивачу завдано матеріальної шкоди, яка складається з витрат на ремонт автомобіля, а також витрат на оренду іншого транспортного засобу у звязку із неможливістю експлуатації пошкодженого. При цьому, позивач зазначав про те, що обовязок з відшкодування завданої майнової шкоди покладається на відповідачів, а саме: на відповідача-1, як балансоутримувача будинку, на відповідача-2 та відповідача-3, як власників нежилих приміщень у вказаному будинку, оскільки до завдання шкоди призвела бездіяльність відповідачів, повязана з неналежним утриманням прибудинкових територій.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково, зазначивши наступне:

- позивачу завдано майнову шкоду внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, яка полягає у неналежному утримані будинку в частині очищення даху від снігу та льоду;

- відповідачами не надано доказів на спростування факту неналежного утримання будинку;

- дах будинку є спільним майном, а тому відповідальність за шкоду, спричинену неналежним утриманням (не очищення даху будинку від снігу та льоду) такого майна, покладається на відповідачів пропорційно до займаної площі;

- позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 24088,99 грн. є правомірними та обґрунтованими;

- вимоги про стягнення витрат, понесених у звязку із орендою іншого транспортного засобу, у розмірі 29820,38 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів необхідності оренди автомобіля, який за своїми характеристиками відрізняється від пошкодженого транспортного засобу. До того ж, позивач орендував автомобіль у приватного підприємця ОСОБА_8, яка зі слів представника позивача, є родичем керівника Приватного акціонерного товариства „Будінвест-8” (позивача у справі).

Київський апеляційний господарський суд частково погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів майнової шкоди, завданої внаслідок неналежного утримання відповідачами майна (будинку) по АДРЕСА_2.

Як вірно зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою покладено на позивача.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_2 є відповідач-1, а відповідач-2 та відповідач-3 є власниками частини приміщень у вказаному будинку.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено тягар утримання майна, згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач-2 та відповідач-3 не надали суду жодних пояснень по суті спору або доказів на спростування викладеного у позову.

Твердження відповідача-1 про те, що він не несе відповідальності за завдану позивачу майнову шкоду є безпідставним з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

В ст. 24 вищевказаного Закону визначені права та обовязки балансоутримувача. Зокрема, балансоутримувач зобовязаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.

В п.7 ч.2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Рішенням Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008р. №1051/1051 відповідно до вимог ч.2 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.44 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.2 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» було затверджено Правила благоустрою міста Києва. Дія вказаного рішення поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та підпорядкування, що знаходяться в межах міста Києва, а також громадян.

Згідно з п.п.3.1.4, 7.5.3 названих Правил утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій. Очищення дахів та козирків від снігу та бурульок проводиться негайно з дотриманням застережних заходів щодо безпеки руху пішоходів, не допускаючи пошкодження покрівель будинків і споруд, зелених насаджень, електромереж, рекламних конструкцій тощо. Необхідно огороджувати небезпечні місця на тротуарах, переходах, виставляти вартових. Сніг та бурульки, що зняті з дахів та козирків, необхідно окучувати і протягом доби вивозити.

Як було встановлено в процесі судового розгляду, відповідачами не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження вчинення дій щодо очищення даху будинку від снігу та льоду (бурульок) або доказів залучення відповідачами до виконання таких робіт інших осіб.

Посилання відповідача-1 на акт обстеження від 17.11.2010р. правомірно не прийнято місцевим господарським судом до уваги, оскільки падіння снігу та льоду з даху будинку на автомобіль позивача відбулось в лютому 2010р., у звязку з чим акт від 17.11.2010р. не може свідчити про існування обставин, які унеможливлювали потрапляння представників відповідача-1 на дах будинку у лютому 2010р.

Таким чином, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідачів, яка полягає у неналежному утримані будинку в частині очищення даху від снігу та льоду у зимовий період. Внаслідок цієї бездіяльності (падіння снігу та льоду з даху будинку) було пошкоджено майно позивача (автомобіль марки Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1).

З метою встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, як власнику автомобіля марки Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер НОМЕР_1), пошкодженого внаслідок падіння снігу та льоду з даху будинку по АДРЕСА_2 у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, згідно з висновком №11883/10-18 від 09.03.2011р. якої розмір завданої позивачу майнової шкоди становить 24088,99 грн.

В своєму рішенні місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст. ст. 390, 1190 Цивільного кодексу України, зазначив про те, що дах будинку є спільним майном, а тому відповідальність за шкоду, спричинену неналежним утриманням (не очищення даху будинку від снігу та льоду) такого майна, покладається на відповідачів пропорційно до займаної ними площі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Господарського суду міста Києва, вважає його помилковим, з наступних підстав.

Поняття і види права спільної власності наведені в ст. 355 Цивільного кодексу України, згідно з якою майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як вірно зазначив позивач в своїй апеляційній скарзі, місцевий господарський суд у своєму рішенні не вказав, якою саме нормою права встановлено режим спільної часткової власності на дах будинку по АДРЕСА_2.

При цьому поза увагою суду першої інстанції залишились положення ст. 382 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 щодо офіційного тлумачення положень п.2 ст. 10 вищезгаданого закону, яке є обов'язковим для виконання на території України, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і таке інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Власники неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином, дах будинку по АДРЕСА_2 належить власникам приміщень на праві спільної сумісної власності. Як уже зазначалось вище, очищення даху спірного будинку від снігу та льоду протягом грудня 2009р. - лютого 2010р. ніхто із відповідачів не здійснював, доказів укладання договорів про надання відповідних житлово-комунальних послуг не надано.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для притягнення до часткової відповідальності кожного з відповідачів за завдану позивачу шкоду. Натомість, підстави та наслідки заподіяної шкоди мають сумісний і неподільний характер, оскільки сніг впав з даху одного будинку внаслідок неправомірної бездіяльності кожного з відповідачів.

Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаними сукупними діями (аналогічна правова позиція наведена в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992р.).

Відповідно до ст. 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Оскільки позивач, як потерпіла особа, не звертався до суду із заявою про визначення відповідальності відповідачів у частці відповідно до ступеня їхньої вини, тому до відповідачів повинна бути застосована саме солідарна відповідальність.

Отже, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази пошкодження майна (автомобіля) позивача, підтвердження судовим експертом розміру завданої майнової шкоди, заявленої позивачем до стягнення (з урахуванням уточнення позовних вимог), а також приймаючи до уваги причинно-наслідковий зв'язок (пошкодження майна є наслідком бездіяльності відповідачів з виконання обовязків по очищенню даху будинку від снігу та льоду), колегія суддів вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди у розмірі 24088,99 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача-1 на обовязок третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 та третьої особи-4, як орендарів приміщень у будинку по АДРЕСА_2, що перебувають на балансі у відповідача-1, відшкодувати завдану позивачу шкоду, оскільки відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, відповідач-1 не позбавлений права і можливості звернутись із зворотною вимогою до орендарів приміщень про відшкодування виплачених ним грошових коштів за умови доведення протиправної поведінки орендарів. До того ж, в матеріалах справи наявні листи, які направлялись відповідачем-1 власникам та орендарям приміщень у будинку по АДРЕСА_2, в яких він попереджав про те, що у разі виникнення нещасних випадків на прибудинковій території внаслідок невиконання робіт з прибирання снігу та збивання бурульок, матеріальні збитки будуть відшкодовані за рахунок власників або орендарів та винних осіб за регресним позовом в порядку ст. 1166 Цивільного кодексу України (том справи 2, аркуші справи 37-46).

Решта вимог позивача про стягнення з відповідачів витрат, понесених у звязку із орендою іншого транспортного засобу у розмірі 29820,38 грн. є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи вищевказані вимоги, позивач зазначав про те, що завдані автомобілю марки Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер НОМЕР_1) пошкодження унеможливили його експлуатацію до проведення відповідного ремонту, тому позивач був змушений орендувати інший транспортний засіб з водієм.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відповідно до умов договору про оренду транспортного засобу з екіпажем (водієм) №5 від 25.02.2010р., укладеного між позивачем в особі керівника товариства Гарібяна Є.В. з приватним підприємцем ОСОБА_8, позивач орендував автомобіль марки Toyota RAV4 та сплатив за його користування у період з березня по травень 2010р. грошові кошти у розмірі 31500,00грн. Однак, при цьому позивач не обґрунтував необхідності оренди автомобіля марки Toyota RAV4, який за своїми характеристиками відрізняється від пошкодженого транспортного засобу, а також необхідності залучення екіпажу (водія), що свідчить про недоведення розміру понесених збитків, як одного із елементів складової цивільно-правової відповідальності, тому підстави для стягнення з відповідачів витрат, понесених у звязку із орендою іншого транспортного засобу у розмірі 29820,38 грн. відсутні.

В ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги відповідача-1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Натомість обставини, викладені в апеляційній скарзі позивача, частково підтвердились, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача має бути задоволена частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. у справі №48/437 змінено в частині пропорційного розподілу між відповідачами завданої позивачу шкоди на солідарну відповідальність відповідачів в частині задоволених вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

З огляду на часткове задоволення позову, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача-1, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Оскільки апеляційна скарга позивача задоволена частково, судові витрати за її подання покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача у сумі 390,42 грн., на відповідачів солідарно 315,33 грн.

Керуючись ст. ст. 32-35, 43, 49, 75, 77, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Будінвест-8” задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. у справі №48/437 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позов Приватного акціонерного товариства “Будінвест-8” задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500), Товариства з обмеженою відповідальністю “Новітні інноваційні технології” (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверсітетська, 2/1, офіс 18, ідентифікаційний код 36086695) та Приватного підприємця ОСОБА_3 (02002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства “Будінвест-8” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-А, ідентифікаційний код 21561205) збитки у розмірі 24088,99 грн. (двадцять чотири тисячі вісімдесят вісім гривень 99 копійок), витрати на проведення експертизи у розмірі 1030,85 грн. (одну тисячу тридцять гривень 85 копійок), державне мито у розмірі 240,89 грн. (двісті сорок гривень 89 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 105,45 грн. (сто пять гривень 45 копійок).

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити”.

4. Стягнути солідарно з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500), Товариства з обмеженою відповідальністю “Новітні інноваційні технології” (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверсітетська, 2/1, офіс 18, ідентифікаційний код 36086695) та Приватного підприємця ОСОБА_3 (02002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства “Будінвест-8” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-А, ідентифікаційний код 21561205) 315,33 грн. (триста п'ятнадцять гривень 33 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №48/437 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя

СуддіМартюк А.І.