Постанова № 20022502, 08.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011                                                                                           № 32/639

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка О.М.

суддів:           

за участю секретаря судового засідання Верещака Д.П.

прокурор Ходаківський Л.П. – посв. від 27.10.2008 року № 147

за участю представників

від позивача: не з’явилися

від відповідача 1: не з’явилися

від відповідача 2: не з’явилися

розглянувши апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2007 року

у справі № 32/639 (суддя Хрипун О.О.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Медтехнік”, м. Київ

до 1.          Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

2. Київської міської ради, м. Київ

про зобов’язання вчинити дії

встановив:

До господарського суду м. Києва звернувся Обслуговуючий кооператив житловий кооператив „Медтехнік” з позовом та уточненнями до нього до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради про зобов’язання відповідача 2 вчинити дії спрямовані на реалізацію прав позивача на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України; про зобов’язання відповідача 1 зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Рішенням від 17.12.2007 року господарський суд м. Києва позовні вимоги задовольнив повністю. Зобов’язав КМР вчинити дії спрямовані на реалізацію прав позивача на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України. Зобов’язав ГУ земресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Стягнув з кожного з відповідачів по 127 грн. 50 коп. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Заступник Генерального прокурора України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить на апеляційне оскарження рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2007 року у справі № 32/639, скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року було відмовлено Заступнику Генерального прокурора України в задоволенні клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги, а саму скаргу повернуто без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року було скасовано, а справу № 32/639 направлено до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року було поновлено строк на подання апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора України, його апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 32/639 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

В судове засідання 08.12.2011 року повноважні представник відповідачів не з’явилися та про причини неявки не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження, направлена позивачу на адресу, зазначену в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, повернулася з відміткою поштового відділення „За закінченням терміну зберігання”. В п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 року № 01-8/1228 зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 08.12.2011 року прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 344/3178 було передано ОКЖК „Медтехнік”, за умови виконання п. 8 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 79,54 га на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінат „Хотівський”, наданих відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року № 117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 року № 79-6-00244 (лист-згода СТОВ агрокомбінату „Хотівський” від 18.06.2007 N 223), з них:

– площею 55,54 га (ділянка № 1 – площею 5,82 га, ділянка № 2 – площею 12,24 га, ділянка № 3 – площею 9,58 га, ділянка № 4 – площею 9,78 га, ділянка № 5 – площею 9,61 га, ділянка № 6 – площею 4,82 га, ділянка № 7 – площею 3,69 га) – у власність для житлової забудови;

– площею 24,00 га (ділянка № 10 – площею 0,29 га, ділянка № 11 – площею 19,78 га, ділянка № 12 – площею 3,38 га, ділянка № 13 – площею 0,22 га, ділянка № 14 – площею 0,33 га) – в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території.

Відповідно до п. 8.3 зазначеного рішення ОКЖК „Медтехнік” зобов’язаний був

у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та право користування земельними ділянками.

Позивач 26.10.2007 року звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з листом № 30 в якому просив виготовити документи, що посвідчують право власності та право користування землею за адресою вул. Лісничій та здійснити їх реєстрацію та видачу.

Листами від 07.11.2007 року № 05-49/36999 та від 14.11.2007 року № 05-49/37863 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило ОКЖК „Медтехнік” про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах” від 01.08.2006 року № 1045 та ст. 207 Земельного кодексу України позивачу необхідно сплатити відновну вартість зелених насаджень та відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Вважаючи вимоги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) незаконними та такими, що порушують його права, ОКЖК „Медтехнік” звернувся з даним позовом до господарського суду.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

П. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не пов’язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Згідно з ч. 5 ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

П. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279, передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов’язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об’єктів охорони здоров’я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об’єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об’єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об’єкти і території природно-заповідного фонду.

П. 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 визначено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні і фізичні особи у разі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. При цьому вказаним пунктом надано право на звільнення від сплати втрат лише надання землі під індивідуальне житлове і гаражне будівництво.

Як вбачається з матеріалів справи п. 1 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 344/3178 затверджено містобудівне обґрунтування щодо зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову ОКЖК „Медтехнік” на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва. ОКЖК „Медтехнік” були передані земельні ділянки загальною площею 79,54 га на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва за рахунок частини земель СТОВ „Хотівський” з віднесенням земельних ділянок загальною площею 79,54 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням її з категорії земель сільськогосподарського призначення (п. 5 рішення). Вказаним рішенням позивачу затверджено проект землеустрою (п. 6).

Таким чином, позивач набув право власності на земельні ділянки сільськогосподарських угідь зі зміною їх цільового призначення під малоповерхову житлову забудову.

Виходячи зі змісту ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі надання ним земельних ділянок, зокрема, під будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських будівель за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об’єкти та території природно-заповідного фонду.

Пунктом 8.8 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 344/3178 ОКЖК „Медтехнік” зобов’язано здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому законом порядку не оскаржував рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 344/3178 в частині зобов’язання його відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

За наведених обставин та вимог законодавства, судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявність підстав звільнення його від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

За приписами статті 28 Закону України „Про благоустрій населених пунктів” охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, при цьому, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту визначено Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1045, згідно якого видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера. Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень. Ордер видається після визначення стану зелених насаджень спеціальною комісією і складання акта обстежень тих насаджень, що підлягають видаленню, який має бути погоджений з територіальним органом Мінприроди, та сплати відновної вартості зелених насаджень. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Згідно з пунктами 10, 11 цього ж Порядку видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості, при цьому, відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що власника може бути зобов’язано сплачувати відновну вартість зелених насаджень, якщо ці зелені насадження будуть зноситись (видалятись), за зверненням власника та на підставі ордеру на видалення зелених насаджень, не відповідає п.п. 10, 11 вказаного Порядку.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено наявність підстав звільнення його від сплати відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена у власність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, судова колегія вважає, що позивачем не доведено порушення його прав за захистом яких позивач звернувся з позовом у даній справі.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2007 року прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 28.09.2011 року № 34/611.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2007 року по справі № 32/639 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2007 року по справі № 32/639 скасувати повністю та прийняти нове рішення по справі, яким в позові відмовити повністю.

3.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Медтехнік” (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, ідентифікаційний код 35265547) до спеціального фонду Державного бюджету України 470 (чотириста сімдесят) грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4.          Видачу виконавчих документів доручити господарському суду м. Києва.

5.          Справу № 32/639 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__12.12.2011 р.__

Головуючий суддя                                                                      

Судді