Постанова № 20022445, 12.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011 № 41/224

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рябухи В.І.

суддів:

за участю секретаря: Реуцької Т.О.,

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 дов. від 07.12.11,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Панабонд Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.11 (дата підписання 28.09.11)

у справі №41/224 (суддя Спичак О.М.,)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотоніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панабонд Україна"

про стягнення 14816,54 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фотоніка" (далі позивач, ТОВ "Фотоніка") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панабонд Україна" (далі відповідач, ТОВ "Панабонд Україна") про стягнення 14816,54 грн., з яких 11708,21 грн. сума безпідставно збережених коштів, 719,86 грн. 3% річних. 2388,47 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.11 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11708,21 грн. коштів, 13,47 грн. 3% річних, 117,22 грн. державного мита та 186,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.11 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.12.11. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 07.11.11) позивачу та відповідачу - 15.11.11, долучені до матеріалів справи.

12.12.11 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, росив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.11 без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.75 ГПК України здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобовязання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.08 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №1254 на суму 235659,36 грн., який був оплачений позивачем на суму 235000,00 грн., що підтверджується виписками з банка від 12.11.08 на суму 5000,00 грн., від 17.11.08 на суму 50000,00грн., від 08.12.08 на суму 180000,00 грн.

Відповідно до видаткових накладних від 20.03.09 №РН-0001254, від 27.03.09 №РН-01254/1, від 10.04.09 №РН-01254/2 відповідач передав позивачу товар на суму 223820,40 грн.

Таким чином, різниця між сплаченими коштами та вартістю поставленого товару складає 11179,60 грн.

10.04.09 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №167 на суму 141727,70 грн., який був оплачений позивачем на суму 141727,70 грн., що підтверджується виписками з банка від 23.04.09 на суму 70000,00 грн., від 07.05.09 на суму 70000,00грн. та від 27.05.09 на суму 1727,70 грн.

Відповідно до видаткових накладних від 27.04.09 №РН-0000167, від 12.05.09 №РН-00167/1, від 28.05.09 №РН-00167/2 відповідач передав позивачу товар на суму 141199,09 грн.

Таким чином, різниця між сплаченими коштами та вартістю поставленого товару складає 528,61 грн.

Отже, загальна сума, яка була сплачена позивачем, але на яку не поставлено відповідачем товар складає 11708,21 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

13.05.11 та 15.05.11 позивач направив на адресу відповідача вимоги №31 та №32 про повернення безпідставно збережених коштів, де зазначив, що при поставці товару, з ініціативи відповідача була зменшена ціна товару в загальному до 365019,49 грн., що підтверджується видатковими накладними. Таким чином, утворилась різниця в сумі 11708,21 грн. між сплаченими коштами за товар та вартістю поставленого товару. Тому, позивач вимагав повернути 11708,21 грн. безпідставно збережених коштів.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки сплачені кошти в сумі 11708,21 грн. відповідач не повернув ні з власної ініціативи, ні на вимогу позивача, такі кошти можна вважати безпідставно одержаними в розумінні ст.1212 ЦК України.

З огляду на викладене вище, безпідставно отримані відповідачем кошти в сумі 11708,21 грн. підлягають поверненню позивачу.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 719,86 грн. за період з 29.05.09 по 15.06.11 та інфляційних втрат в сумі 2388,47 грн. за період з червня 2009 року по травень 2011 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні стягнення суми інфляційних втрат, але з інших підстав, та вважає, що відсутні підстави стягнення суми 3% річних з огляду на наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. В свою чергу, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном, тощо), а можуть мати самостійний характер. Правила статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Грошове зобов'язання передбачає наявність прав та обовязків сторін, а також оплатність послуг зі сторони замовника.

Безпідставно отримані кошти - це кошти, які особа набула за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

Отже, на безпідставно отримані кошти не може бути нараховано інфляційні втрати та 3% річних в порядку та розумінні ст.625 ЦК України, оскільки такі кошти не можна вважати боргом за невиконання грошового зобовязання.

Таким чином, суд першої інстанції неправомірно стягнув 13,47 грн. задовольнивши вимоги позивача щодо нарахування 3% річних на суму безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.11 у справі №41/224 зміні в частині стягнення 13,47 грн. 3% річних.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Панабонд Україна" задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.11 у справі №41/224 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Панабонд Україна" (місцезнаходження: 04071, м. Київ, Подільський рн, вул. Межигірська, буд. 43, кв. 53; фактична адреса: 02160, м. Київ, вул. Возєднання, буд. 15, код ЄДРПОУ 35017793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотоніка» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, Залізничний р н, вул. Данила Апостола, буд. 6, код ЄДРПОУ 30994361) 11708 (одинадцять тисяч сімсот вісім) грн. 21 коп. безпідставно збережених коштів, 117 (сто сімнадцять) грн. 08 коп. державного мита, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити."

3.Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва з врахуванням вже виданого.

4. Матеріали справи №41/224 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді

14.12.11 (відправлено)