Постанова № 20022072, 07.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011 № 41/200

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. (дов. б/н від 30.03.2011);

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус - Трейд»

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2011

у справі № 41/200 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Tbilisi Import Center Ltd

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус - Трейд» (далі - ТОВ «Торговий Дім «Статус - Трейд»)

про розірвання Контракту №28-GR від 29.11.2010 та стягнення 232184,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2011р. у справі №41/200 в позов задоволено частково: розірвано Контракт № 28-GR від 29.11.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Статус Трейд” та Tbilisi Import Center Ltd ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Статус Трейд” на користь Tbilisi Import Center Ltd 224197,38 грн. повернення суми передплати, що еквівалентна 28165,50 дол. США, 4127,68 грн. 3 % річних, 7473,70 грн. витрат на оплату послуг адвоката та судові витрати; в решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2011р. у справі №41/200 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі наголошується на тому, що оскаржуване рішення було прийняте без повноважного представника відповідача, також, що відповідач не отримував копію позовної заяви.

Відповідач наполягає на тому, що позивач здійснив розрахунок суми, що підлягає сплаті, станом на 29.03.2011, чим порушив норми ст.533 Цивільного кодексу України, в звязку з чим сума передплати розрахована, на думку скаржника, неправильно.

В апеляційній скарзі міститься посилання на ст. 213 ЦПК та зазначено, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, в яких саме пропорціях здійснений розподіл витрат на послуги адвоката, державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, скаржник вважає, що не поставлення товару за спірним Контрактом не є істотним порушенням умов Контракту.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю не погоджується з її доводами та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою від 28.10.2011р. розгляд справи було призначено на 23.11.2010р.

Ухвалою від 23.11.2011 розгляд справи було відкладено на 07.12.2011.

В судове засідання представник позивача зявився, представник відповідача повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги (а.с. 85,86), явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обовязковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Tbilisi Import Center Ltd до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Статус Трейд” про розірвання Договору № 28-GR від 29.11.2010 року та стягнення 224197,38 грн. основного боргу, 6107,74грн. інфляційних, 1879,57 грн. 3% річних, 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо поставки оплаченого позивачем товару за Контрактом № 28-GR від 29.11.2010 року.

В подальшому, представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог та просив розірвати Договір № 28-GR від 29.11.2010 року, укладений між сторонами та стягнути з відповідача 224197,38 грн. основного боргу, 15214,25 грн. інфляційних, 4127,68 грн. 3% річних, 7971,00 грн. витрат послуги адвоката.

Відповідач відзиву на позов не надав, тобто, не скористався своїм процесуальним правом, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та погоджується з оскаржуваним рішенням у решті частини задоволених вимог з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Статус Трейд”, (продавець) та Tbilisi Import Center Ltd (покупець) був укладений Контракт на поставку товару №28-GR від 29.11.2010 (далі Контракт) на суму 28165,50 дол. США зі Специфікацією №1 від 29.11.2010, яка є невідємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець зобовязався продати, а покупець прийняти та сплатити за молочні консерви (товар). Асортимент, ціна, кількість умови та строки поставки обумовлюються в Специфікаціях до даного Договору, які оформлюються на кожну відвантажену партію товару. Специфікації до даного Договору є невідємними частинами даного Контракту.

В п.2.1 Контракту сторони зазначили, що ціна товару визначається на кожну конкретну партію та відображається у відповідній специфікації та в рахунку фактурі (Invoice). Ціна включає вартість тари, упаковки та маркування товару, витрати по відвантаженню та укомплектуванню товару, а також витрати по сертифікації та митному оформленню товару на внутрішній митниці України.

Валюта Контракту долари США (п.2.2 Контракту).

Товар постачається покупцю на умовах, зазначених у Специфікації до даного Договору. Строк підготовки товару не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.п. 3.1, 3.2 Контракту).

Згідно із п.2.4 Контракту умови оплати 100% передплата.

Строк дії Контракту з моменту підписання і до 31 грудня 2011р.

На виконання умов Контракту позивач 07.12.2010 року провів попередню оплату в 100% розмірі на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 28165,50 дол. США, що підтверджено банківською випискою.

Відповідач оплачений позивачем товар не поставив на умовах, зазначених у Специфікації №1 до Контракту, згідно із рахунком фактурою №1 від 29.11.2010, грошові кошти в сумі 28165,50 дол. США не повернув.

В подальшому, 20.01.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою здійснити поставку товару або розірвати контракт та повернути кошти.

У відповіді на зазначений лист відповідач повідомив, що має намір здійснити відвантаження товару в максимально короткі строки.

В подальшому, відповідач товар так і не поставив, суму перерахованих коштів позивачу не повернув, а тому загальна сума неповернутих коштів становить 28165,50 дол. США, яка станом на дату платежу (18.12.2010 року) по офіційному курсу НБУ еквівалентна 224295,96 грн. (28165,50 дол. США х 7,9635).

Проте, позивач здійснив розрахунок станом на 29.03.2011 року, у звязку з чим нарахував та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 224197,38 грн.

Відповідно до п.8.1 Контракту відносини сторін за даним Контрактом регулюються згідно з діючим законодавством України. Всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути за даним Контрактом або в звязку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У випадку не досягнення сторонами домовленості, спір підлягає вирішенню в господарському суді за місцезнаходженням продавця.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обовязки.

Відповідно до норм ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічна позиція міститься і в ст. 526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 378 ГК України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України “Про міжнародне приватне право” та іншими законами (ст. 382 ГК України).

Згідно із нормами ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 224197,38 грн. - основного боргу є обґрунтованими.

В свою чергу, нормами ст. 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Інфляція це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Тобто, встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобовязань у валюті України гривні.

В ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При цьому офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, а тому визначення в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, так як ціни в Україні встановлюються у національній валюті, а тому ст. 625 ЦК України може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобовязання у гривні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо стягнення 3% річних у сумі 4127,68 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки відповідно до норм ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

В свою чергу, порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами, відповідно до ст. 536 ЦК. Проценти починають нараховуватися від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, в залежності від того, яким правом, скористався покупець. Договором також може бути передбачений обов'язок продавця сплачувати проценти від дня одержання суми попередньої оплати від покупця, а не від дня, коли товар має бути переданий. При цьому слід мати на увазі те, що ст. 536 ЦК не встановлює розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, відтак їх розмір доцільно передбачити у договорі, якщо розмір процентів не встановлений законом або іншим цивільно-правовим актом.

Розмір процентів, враховуючи ч.2 ст.536 ЦК України, повинен бути встановлений договором, законом чи іншим актом цивільного законодавства. Застосування ч.2 ст.625 ЦК України до даного випадку є неправомірним, оскільки вказана стаття поширюється лише на грошові зобовязання, а зобовязання продавця передати товар не можна вважати грошовим.

Отже, судом першої інстанції не була врахована та обставина, що до спірних відносини не можуть бути здійснені нарахування, відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за потрібне скасувати рішення в частині стягнення з відповідача 3% річних, які нараховані позивачем, на підставі ст.625 ЦК України, відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4127,68грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся також з вимогою про розірвання Контракту № 28-GR від 29.11.2010 року, у звязку з порушенням умов Договору та норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, несвоєчасне повернення грошових коштів, а також несвоєчасна поставка товару, на який розраховував при укладенні спірного Контракту з відповідачем позивач є істотними порушеннями умов укладеного між сторонами Контракту.

Враховуючи зазначене, та той, факт що відповідач не надав належних доказів того, що ним було здійснено поставку товару, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині розірвання Контракту № 28-GR від 29.11.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”).

Як вбачається з Договору про надання юридичних послуг № б/н від 18.04.2011 року та банківської виписки від 12.05.2011 року на суму 1000,00 дол. США., яка станом на дату платежу еквівалентна 7971,70 грн., позивач сплатив Адвокатському обєднанню «Скорпион» 7971,70 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (див. п.11 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007, № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зі змінами та доповненнями, станом на 18.03.2008).

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 7473,70 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобовязання за Контрактом.

Колегія суддів критично відноситься до посилань в апеляційній скарзі на те, що позивач здійснив розрахунок ціни позову станом на 29.03.2011, чим порушив норми ст.533 Цивільного кодексу України, оскільки, воно є необґрунтованим.

Також, незрозумілим є посилання в апеляційній скарзі на ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України.

Стосовно того, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, в яких саме пропорціях здійснений розподіл витрат на послуги адвоката, державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, то колегія суддів має зазначити, що при розподілі витрат на послуги адвоката, державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу місцевий господарський суд керувався нормами ГПК України.

Щодо посилань відповідача на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права шляхом прийняття рішення без участі його представника, то необхідно зазначити наступне:

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце його розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є піддтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва у даній справі була направлена відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01010, м.Київ, Івана Мазепи,26) та яка зазначена у апеляційній скарзі. Жодних процесуальних документів від відповідача до Господарського суду м.Києва не поверталось.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідно до ст.ст. 103 та 104 ГПК України підлягає частковому скасуванню, у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення у скасованій частині вимог. В решті частини рішення слід залишити без змін. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус - Трейд» підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті позивачем державного мита за подання позову при задоволенні позову покладаються на відповідача, а витрати по сплаті відповідачем державного мита за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даному випадку покладаються на позивача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус - Трейд» частково задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2011р. у справі №41/200 скасувати в частині задоволення 4127,68грн. 3% річних та відмовити у зазначеній частині вимог.

В решті частини рішення залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2011р. у справі №41/200 викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Розірвати Контракт № 28-GR від 29.11.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Статус Трейд” (місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський р н, вул. Івана Мазепи, буд. 26, код ЄДРПОУ 35633219) та Tbilisi Import Center Ltd (місцезнаходження: 10, Uiarago Str, Tbilisi, Georgia).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Статус Трейд” (місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський р н, вул. Івана Мазепи, буд. 26, код ЄДРПОУ 35633219) на користь Tbilisi Import Center Ltd (місцезнаходження: 10, Uiarago Str, Tbilisi, Georgia) 224 197 (двісті двадцять чотири тисячі сто девяносто сім) грн. 38 коп. повернення суми передплати, що еквівалентна 28165,50 дол. США, 7473 (сім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 70 коп. витрат на послуги адвоката, 2241 (дві тисячі двісті сорок один) грн. 97 коп. державного мита та 217 (двісті сімнадцять) грн. 26 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті частини позовних вимог відмовити».

Стягнути з Tbilisi Import Center Ltd (місцезнаходження: 10, Uiarago Str, Tbilisi, Georgia) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Статус Трейд” (місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський р н, вул. Івана Мазепи, буд. 26, код ЄДРПОУ 35633219) 51 (пятдесят одну) грн.. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

2.Матеріали справи № 41/200 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді