Постанова № 20021733, 07.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011                                                                                           № 22/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

від позивача – Кочкальова О.О.;

від відповідача – Олицький Т.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Топстройальянс"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року

у справі № 22/104 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Топстройальянс"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Топстройальянс” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року у справі № 22/104 позовні вимоги задоволенні повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Топстройальянс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” 33258 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів та витрат на сервісне обслуговування, 3436,20 грн. пені, 2028,55 грн. інфляційних збитків, 679,80 грн. 3% річних, 126619 грн. штрафу за дострокове припинення дії договору, 1660,21 витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Топстройальянс” до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2010 року зупинено апеляційне провадження у справі № 22/104 до вирішення Господарським судом м. Києва справи № 51/209.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року поновлено апеляційне провадження у справі № 22/104.

У зв’язку з перебуванням судді-доповідача Нєсвєтової Н.М. на лікарняному матеріали справи № 22/104 передано до відділу діловодства Київського апеляційного господарського суду для повторного автоматичного розподілу.

Відділом діловодства Київського апеляційного господарського суду справа № 22/104, згідно автоматичного розподілу була передана в провадження колегії суддів під головуванням судді Баранця О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року справу №22/104 прийнято до свого провадження. Розгляд справи № 22/104 призначено на 23.11.2011 року.

В судовому засідання 23.11.2011 року оголошено перерву до 07.12.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи 01 серпня 2007 року між ТОВ «Євро Лізинг» та ТОВ «Топстройальянс» укладено договір фінансового лізингу № 403 предмет якого визначено у розділі 2 договору та зокрема, згідно п. 2.1 лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).

На виконання договору, на підставі замовлень № 403/001 від 03.08.2007 року, № 403/002 від 06.08.2007 року, № 403/004 від 31.08.2007 року позивачем було надано в користування відповідача транспортні засоби - Fiat Doblo Cargo 1,9, державний номер АА 1650 EC; - Citroen Berlingo 1,4, державний номер АА 2938 ЕВ; - МАЗ 544069, державний номер АА 8164 ЕЕ, що підтверджується актами приймання-передачі № 403/001 від 03.09.2007 року, № 403/002 від 17.08.2007 року, № 403/004 від 11.10.2007 року.

Невід’ємною частиною договору є плани лізингу № 403/001 від 03.08.2007 року, № 403/002 від 06.08.2007 року, із змінами № 403/001, № 403/002, № 403/004 від 11.10.2007 року якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеними транспортними засобами. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу» (додаток № 3 договору) та інших додатках; нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт які підписуються сторонами.

Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань (п. 7.16 договору) лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який станом на 22.02.2010 року за даними обліку позивача становив 33 258 грн., та рахувався як заборгованість за користування транспортними засобами які є предметом договору № 403 від 01.08.2007 року за планами лізингу № 403/001 від 03.08.2007 року із змінами № 403/001, № 403/004 від 11.10.2007 року.

Заборгованість за договором була предметом розгляду в судовому порядку, спір про стягнення якої з відповідача вирішено судом першої інстанції у справі 24/91 (рішення від 03.06.2009 року).

Несплаченими станом на час вирішення спору залишились: рахунки-фактури № С-00022438 від 05.05.2009 року на суму 7725, 47 грн., № С-00022439 від 05.05.2009 року на суму 14409, 28 грн., № С-00030790 від 03.06.2009 року на суму 450, 38 грн., № С-00030791 від 03.06.2009 року на суму 974, 64 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками № С-00022438 від 05.05.2009 року, № С-00022439 від 05.05.2009 року, № С-00030790 від 03.06.2009 року, № С-00030791 від 03.06.2009 року у строки за погодженим графіком згідно планів лізингу № 403/001 від 03.08.2007 року із змінами № 403/001, № 403/004 від 11.10.2007 року), суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про те, що заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 23559,77 грн. за користування транспортними засобами що є предметом договору № 403 від 01.08.2007 року за планами лізингу № 403/001 від 03.08.2007 року із змінами № 403/001, № 403/004 від 11.10.2007 року у відношенні заборгованості що склалась станом на 22.02.2010 року є обґрунтованими, у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить також стягнути оплату додаткових послуг по сервісному обслуговуванню за період з 01.07.2009 року по 20.07.2009 року на суму 9698,23 грн., згідно виставленого рахунку-фактури № С-00041841 від 21.07.2009 року, проте колегія суддів вважає, що даний розрахунок не підлягає сплаті з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 12.8 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.2007 року якщо ТЗ повертається Лізингодавцеві в такому стані, який не відповідає вимогам, передбаченим в пункті 12.7 Договору (пошкодженим), то Лізингодавець має право виконати ремонт з метою відновлення стану ТЗ і має право на одержання компенсації від Лізингоодержувача для покриття витрат на ремонт.

Позивач не надав суду доказів фактичних витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" для покриття витрат на ремонт повернутих транспортних засобів. Тому, в задоволені вимоги про стягнення 9698,23 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.2007 р. при порушенні лізингоотримувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки в розрахунок суми боргу наданого позивачем до матеріалів справи до суми заборгованості включено борг згідно виставленого рахунку-фактури № С-00041841 від 21.07.2009 року за додаткові послуги по сервісному обслуговуванню в розмірі 9698,23 грн., який не підлягає задоволенню, колегія суддів, здійснила власний розрахунок пені, інфляційних витрат та 3 % річних, і відповідно стягненню підлягає пеня в розмірі 2413,77 грн., інфляційні збитки в розмірі 1981,85 грн. та 522,02 грн. 3 % річних.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 126 619 грн., що підлягає стягненню з відповідача в силу положень п. 13.2 договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Топстройальянс” (відповідач) звернувлося до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання недійсним п 13.1.4 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.2007 року, укладеного між ТОВ “Євро Лізинг” та ТОВ “Топстройальянс”, а саме, в частині “а також, за вимогою лізингодавця, сплатити лізингодавцеві неустойку за дострокове припинення цього договору, окрім випадків, які визначені у п. 6.6. та 13.1.3 даного договору, в сумі: п’яти середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом двох перших років дії цього плану лізингу; чотирьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною цього договору, протягом третього року дії цього плану лізингу; трьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу”; а також про визнання недійсним п 13.2 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., в частині: “та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку (окрім випадків, зазначених в п. 6.6 та п. 13.1.3 даного договору) за дострокове припинення цього договору в сумі: п’яти середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною цього договору, протягом двох перших років дії цього Плану лізингу; чотирьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом третього року дії цього Плану лізингу; трьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 року порушено провадження у справі № 51/209, призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним п. 13.1.4 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (03062, м. Київ, просп.. Перемоги, 67, код 32774741) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Топстройальянс” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 33602791), в частині: “а також, за вимогою лізингодавця, сплатити лізингодавцеві неустойку за дострокове припинення цього договору, окрім випадків, які визначені у п. 6.6. та 13.1.3 даного договору, в сумі: п’яти середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом двох перших років дії цього плану лізингу; чотирьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною цього договору, протягом третього року дії цього плану лізингу; трьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу”.

Визнано недійсним п. 13.2 договору фінансового лізингу № 403 від 01.08.07р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (03062, м. Київ, просп.. Перемоги, 67, код 32774741) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Топстройальянс” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 33602791), в частині: “та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку (окрім випадків, зазначених в п. 6.6 та п. 13.1.3 даного договору) за дострокове припинення цього договору в сумі: п’яти середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною цього договору, протягом двох перших років дії цього Плану лізингу; чотирьох середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом третього року дії цього Плану лізингу; трьох середньомісячних платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки дії цього Плану лізингу”.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (03062, м. Київ, просп.. Перемоги, 67, код 32774741) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Топстройальянс” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 33602791) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 у справі №51/209 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року у справі № 51/209 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року у справі № 51/209 – без змін.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення неустойки в розмірі 126 619 грн. не підлягає задоволенню.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року у справі № 22/104.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року у справі № 22/104 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс» (юрид. адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова 12; адреса: 03039, м. Київ, вул. Грінченко 18, р/р 2600623193 в ВАТ АБ «Укргазбанк» м. Києва, МФО 320478, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33602791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (факт. адреса: 03680, м. Київ, бул. Лепсе 4, р/р 26003030836400 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32774741) 23559,77 грн. (двадцять три тисячі п’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень 77 копійок) заборгованості по сплаті лізингових платежів, 2413,77 грн. (дві тисячі чотириста тринадцять гривень 77 копійок) пені, 1981,85 грн. (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят одна гривна 85 копійок) інфляційних збитків; 522,02 грн. (п’ятсот двадцять дві гривні 02 копійки) 3% річних, 284,73 грн. (двісті вісімдесят чотири гривні 73 копійки) витрат по сплаті державного мита, 40,47 грн. (сорок гривень 47 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (факт. адреса: 03680, м. Київ, бул. Лепсе 4, р/р 26003030836400 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32774741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топстройальянс» (юрид. адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова 12; адреса: 03039, м. Київ, вул. Грінченко 18, р/р 2600623193 в ВАТ АБ «Укргазбанк» м. Києва, МФО 320478, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33602791) 687,75 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 22/104 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.12.11 (відправлено)