Постанова № 20021334, 05.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2011 № 52/181

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рябухи В.І.

суддів:

за участю секретаря: Реуцької Т.О.,

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1, дов. від 30.09.11 №342,

від відповідачаОСОБА_2, дов. від 26.04.11 364-2069,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.11

у справі №52/181 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

про стягнення 2858977,81 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі позивач, ПАТ АК "Водоканал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі відповідач, КП УЖГ Дніпровського району міста Києва) про стягнення 2858977,81 грн., з яких 2747420,23 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.11 по 01.05.11, 40490,57 грн. пені, 63230,13 грн. інфляційних втрат, 7836,88 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.11 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1394465,51 грн. основного боргу, 34938,64 грн. інфляційних втрат, 5403,89 грн. 3% річних, 27920,12 грн. пені, 13046,47 грн. державного мита та 120,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.11 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

-суд першої інстанції невірно зазначає, що договором від 08.07.03 №02723/2-04 не передбачено надання послуг щодо постачання та водовідведення холодної води, яка використовується на підігрів гарячої води. Таке твердження суперечить Законам України "Про питну воду та питне водопостачання" і "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" оскільки позивач є єдиним підприємством централізованого водопостачання у місті Києві;

-вартість гарячої води складається з вартості холодної води та теплової енергії, яка витрачається для її підігріву;

-Господарський суд міста Києва при прийнятті рішення не встановив, якій організації відповідач повинен сплачувати кошти за питну воду, яка використовується ним як виконавцем житлово-комунальних послуг у своїй господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання та не дослідив чи сплачує взагалі відповідач такі кошти;

-місцевий господарський суд помилково ототожнив поняття товарної продукції теплова енергія з комунальною послугою централізованого гарячого водопостачання;

-предметом регулювання відносин сторін за договором від 08.07.03 №02723/2-04 є постачання питної води в цілому, а не питної холодної чи гарячої води окремо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 02.11.11. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 10.10.11) позивачу 13.10.11 та відповідачу 14.10.11, долучені до матеріалів справи.

24.10.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.

02.11.11 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.11.

08.11.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав пояснення по суті спору.

05.12.11 у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.11 скасувати.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, проси залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.03 між позивачем та відповідачем укладено договір №02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), відповідно до якого позивач (постачальник) зобовязується надавати відповідачу (абоненту) послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобовязується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в міста та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (далі Правила №65) (п. 1 договору).

Правила відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» одним з основних обовязків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил №65.

В п. 11.1 та пп. "а" п. 12.3 Правил №65 передбачено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Розрахунки за воду здійснюються з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць.

18.10.08 набули чинності правила користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.08 (далі - Правила №190), в п. 3.1, 3.7 яких передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно.

Відповідно до умов договору позивач (постачальник) забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДСТУ 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, а відповідач (абонент) сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.1 договору).

На підставі договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно коди 4-84, 4-161, 4-164, 4-171, 4-184, 4-212, 4-236, 4-252, 4-255, 4-305, 4-316, 4-650, 4-780, 4-800, 4-1071, 4-1625, 4-1626, 4-1627, 4-1628, 4-1629, 4-1630, 4-1631, 4-1632, 4-1633, 4-1634, 4-1635, 4-1636, 4-1637, 4-1638, 4-1639, 4-1640, 4-1641, 4-1642, 4-1643, 4-1644, 4-1645, 4-1646, 4-1647, 4-1648, 4-1649, 4-1650, за якими здійснюється розрахунок питної води та водовідведення.

Крім того, позивач відкрив відповідачу додаткові рахунки та присвоїв коди 4-40236, 4-40800, 4-41071, 4-50161, 4-50164, 4-50171, 4-50184, 4-50212, 4-50236, 4-50252, 4-50255, 4-50305, 4-50650, 4-50780, 4-50800, 4-80864, 4-80882, за якими здійснюється розрахунок питної води, що йде на підігрів.

Відповідно до п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої зобовязання за договором, цілодобово надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки.

Згідно п. 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у пятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобовязаний у пятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідних повідомлень відповідач не подавав, повноважного представника до позивача не направляв.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення питної води за період з 01.02.11 по 01.05.11 на суму 2747420,23 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за спірний період ним було надано відповідачу послуги з постачання холодної води на суму 1394465,51 грн. (по кодах 4-84, 4-161, 4-164, 4-171, 4-184, 4-212, 4-236, 4-252, 4-255, 4-305, 4-316, 4-650, 4-780, 4-800, 4-1071, 4-1625, 4-1626, 4-1627, 4-1628, 4-1629, 4-1630, 4-1631, 4-1632, 4-1633, 4-1634, 4-1635, 4-1636, 4-1637, 4-1638, 4-1639, 4-1640, 4-1641, 4-1642, 4-1643, 4-1644, 4-1645, 4-1646, 4-1647, 4-1648, 4-1649, 4-1650), а також послуги за постачання питної води, що йде на підігрів на суму 1352954,72 грн. (по кодах 4-40236, 4-40800, 4-41071, 4-50161, 4-50164, 4-50171, 4-50184, 4-50212, 4-50236, 4-50252, 4-50255, 4-50305, 4-50650, 4-50780, 4-50800, 4-80864, 4-80882).

Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, а саме в стягненні 1352954,72 грн. боргу за постачання питної води, що йде на підігрів, суд першої інстанції виходив з того, що укладеним між сторонами договором не передбачено надання послуг щодо постачання та відведення холодної води, що використовується на підігрів гарячої води. В звязку з цим Господарський суд міста Києва визнав недоведеним факт наявності у відповідача боргу в сумі 1352954,72 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У статтях 525, 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з договору, позивач надає відповідачу послуги з постачання питної води, якість якої повинна відповідати ДСТУ 2874-82 «Водна питна», та приймає від нього каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.

Колегія суддів звертає уваги, що договором не передбачено розподіл послуг, які надаються позивачем відповідачу, на постачання холодної води та постачання холодної води на підігрів.

При цьому згідно договору показники знімаються з приладів обліку, зареєстрованих позивачем.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово - комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, а споживач - є фізична чи юридична особа, яка отримує житлово-комунальні послуги.

Отже, ПАТ «АК «Київводоканал» виробляє таку комунальну послугу як холодна вода, а житлово-експлуатаційні організації є постачальниками житлово-комунальних послуг споживачам, в тому числі і послуг з гарячого водопостачання.

Гаряча вода складається із холодної води, яка використана для підігріву, та вартості її підігріву.

Виробником холодної води є ПАТ «АК «Київводоканал», а підігрів води здійснюють теплопостачальні організації, на балансі яких перебувають теплові пункти.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач уклав договір і оплачує послуги будь-якої іншої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.97 №80 Головний інформаційно-обчислювальний центр (далі - ГІОЦ) здійснює розщеплення платежів, які надійшли на його транзитний розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги (в тому числі послуги з гарячого водопостачання), та перераховує розподілені суми на розрахункові рахунки підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на лист Головного управління з питань цінової політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.10.09 №09050/2-5379, де зазначено, що за послуги з централізованого постачання гарячої води, розщеплення платежів населення з тарифу за один кубічний метр (або з тарифу на одну особу), в тому числі і платежів малозабезпечених верств населення, проводяться у відповідній пропорції: на рахунок балансоутримувачів жилих будинків 4%; КП ГІОЦ 5%; установ банків 0,1%; на рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» 17,4%; на рахунок теплопостачального підприємства 70,9%; на рахунок балансоутримувача теплового пункту (бойлера) 6,2%.

Отже, КП ГІОЦ здійснює розщеплення платежів населення з тарифу за 1 куб. м. гарячої води у зазначеній пропорції та направляє саме на користь ПАТ «АК «Київводоканал» кошти, що надійшли від населення, у розмірі 17,4% від тарифу за 1 куб. м. гарячої води (частина вартості холодної води у складі гарячої води).

Викладене дає підстави зробити однозначний висновок про те, що складовою тарифу гарячого водопостачання є: вода, яка йде на підігрів, та тепло, яке підігріває воду, - і із суми коштів, які надійшли до ГІОЦ від населення за гарячу воду, підлягає перерахуванню ПАТ «АК «Київводоканал» сума вартості води, яка використана для підігріву гарячої води.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для звільнення відповідача від обовязку оплатити спожиті ним послуги з постачання питної води, яка була використана для приготування гарячої з метою подальшого надання відповідачем послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам.

Хибним є висновком суду першої інстанції про те, що включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання та відведення холодної води, що використовується на підігрів гарячої води, не ґрунтується на договорі та є безпідставним, враховуючи наступне.

Позивач не здійснює постачання питаної води з використанням внутрішньо-будинкових систем холодного і гарячого водопостачання, а відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» здійснює централізоване питне водопостачання з використанням обєктів централізованого питного водопостачання до межі балансової належності.

Колегія суддів погоджується з позивачем у тому, що він не є виконавцем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а є виробником послуг з постачання питної води.

Позивачем на підставі договору надаються послуги з постачання питної води, частина з якої використовується відповідачем для приготування гарячої, що не звільняє останнього від обовязку оплатити надані йому послуги в повному обсязі відповідно до умов договору.

У звязку з цим, вимога про стягнення з відповідача 2747420,23 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобовязання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У пункті 4.2 договору зазначено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 40490,57 грн. пені, 63230,13 грн. інфляційних втрат та 7836,88 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає їх правильними, оскільки вони вирахувані із зазначенням періоду нарахування штрафних санкцій та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, і з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 2858977,81 грн., з яких: 2747420,23 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.11 по 01.05.11, 40490,57 грн. пені, 63230,13 грн. інфляційних втрат, 7836,88 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.11 зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.11 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 2747420 (2 мільйони сімсот сорок сім тисяч чотириста двадцять) грн. 23 коп. заборгованості за надані послуги з водовідведення та водопостачання за період з 01.02.11 по 01.05.11, 40490 (сорок тисяч чотириста дев'яносто) грн. 57 коп. пені, 63230 (шістдесят три тисячі двісті тридцять) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 7836 (сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 88 коп. 3% річних, 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 6981 (шість тисяч девяносто вісімдесят одна) грн. 25 коп. витрат, повязаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи №52/181 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді

07.12.11 (відправлено)