Постанова № 20021319, 06.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011 № 10/39(2/84)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів:

від позивача Дьяченко Н.Ю.;

від відповідача Підгорний К.Є., Должиков О.М.

від третьої особи 1 не зявився.

від третьої особи 1 не зявився.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного малого підприємства

„Дом-Лізинг” на рішення господарського суду Чернігівської області

від 12.09.2011 року. у справі № 10/39(2/84) (суддя І.Г. Мурашко)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”

в особі Чернігівської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль”

до Приватного малого підприємства „Дом-Лізинг”

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача

1. Комунальне підприємство „Чернігівське міжміське бюро технічної

інвентаризації” Чернігівської обласної ради

2. Виконавчий комітет Чернігівської міської ради

про визнання дійсним договору та права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.09.2011 року позов задоволено частково.

Визнано за Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” право власності на обєкт нерухомого майна двоповерхову будівлю майстерні по ремонту компютерної та обчислювальної техніки в цілому, за адресою м. Чернігів, пр-т Перемоги, 21А.

Стягнуто з Приватного малого підприємства «Дом-Лізинг» (14001, м. Чернігів, вул. Попова, 18, м. Чернігів, 14000, м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 71, код ЄДРПОУ 14220337) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9) в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (14017, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 21, рахунок № 29095744 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348, код 14245308) 4635,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині визнання дійсним договору купівлі-продажу від 11.02.1997 року укладеним між Приватним малим підприємством «Дом-Лізинг» та Чернігівської обласною дирекцією АППБ «Аваль» про купівлю Чернігівською обласною дирекцією АППБ «Аваль» незавершеного будівництва за адресою м. Чернігів, по проспекту Перемоги, 21, у позові відмовлено.

В частині визнання дійсним акту від 11.02.1997 року прийому-передачі незавершеного будівництва за адресою м. Чернігів, по проспекту Перемоги, 21, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2011 року Приватне мале підприємство „Дом-Лізинг” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 10/39(2/84).

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником третьої особи-1 подано клопотання, в якому останній просить розглядати справу без його участі.

В засідання суду 23.11.2011 року відповідач, третя особа 1, 2 повноважних представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 06.12.2011 року.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засідання суду 06.12.2011 року представники третьої особи 1, 2 повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників третьої особи 1, 2 враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як на підставу набуття права власності на спірне нерухоме майно, позивач посилаєтбся на договір купівлв-продажу незавершеного будівництва укладений 11 лютого 1997 року між Приватним малим підприємством „Дом-Лізинг” та Чернігівською обласною дирекцією АППБ „Аваль” в простій письмовій формі (далі-Договір), відповідно до якого ПМП „Дом-Лізинг” (продавець) зобовязується передати у власність ЧОД АППБ „Аваль” (покупця) майстерню по ремонту обчислювальної та компютерної техніки, яка знаходиться в м. Чернігові, по проспекту Жовтневої Революції, 21 (після перейнаменування пр. Перемоги). Обєкт купівлі-продажу незавершене будівництво. Відповідно п.п. 1.2.-2.2. Договору, майстерня знаходиться на земельній ділянці, яка надана в постійне користування, площею 0,05 га. Обєкт купівлі-продажу належить ПМП „Дом-Лізинг” на підставі договору купівлі-продажу та дозволу Чернігівського міськвиконкому на будівництво. ЧОД АППБ „Аваль” зобовязується прийняти майстерню та сплатити за неї 48260,00 грн. Передача майстерні на думку позивача підтверджується двостороннім актом прийому-передачі, також продавець передає покупцю необхідну технічну документацію.

Вартість спірного незавершеного будівництва на момент відчуження (48260 грн.) підтверджується довідкою відповідача про балансову вартість спірного обєкту, оригінал якої досліджувався судом першої інстанції при огляді інвентарізаційної справи № 18187.

Позивач вважає, що 11.02.1997 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі зазначеного незавершеного будівництва. Цим же днем, а саме 11.02.1997 року, відповідно до п. 2.3. Договору купівлі-продажу від 11.08.1997 року, позивач стверджує, що було сплачено згідно платіжного доручення № 268 від 11.02.1997 року кошти в розмірі 48260,00 грн. на користь відповідача на р/р № 008644309 (а.с. 16, т.1/5). Призначення платежу: «попередня оплата за основні засоби згідно договору від 11.02.1997 року, без ПДВ». Крім того, на виконання п. 2.2 Договору, відповідач передав позивачу робочий проект на спірну будівлю, що підтверджується тим, що оригінал робочого проекту відповідача знаходиться у позивача, оглянутий за клопотанням позивача в судовому засіданні першої інстанції та звірений судом з копією в матеріалах справи ( а.с.75-77 т.2/5).

Відповідач цей платіж отримав та прийняв , що підтверджується даними операційної системи Банку ПЗ «Ісаод» за 1997 рік, де відсутні дані про повернення або скасування зазначеного платежу. Також зазначене підтверджується Актом перевірки ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з питання проходження платіжного розрахункового документу та відповідності нормативним документам ведення резервного копіювання інформації та зберігання електронного архіву дирекції від 23.11.2009 року, за участю представника Управління Національного банку України в Чернігівській області (а.с. 101-113, т1/5 ).

Відповідно до вимог ст. 41, 42 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідач надав згоду на вилучення із його постійного користування земельної ділянки, площею 0,05 га, на якій знаходилась відчужене за Договором від 11.02.1997 року спірне незавершене будівництво ( п.1.2 Договору), що підтверджується витягом із рішення Виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів № 290 від 15.12.1997 року, п. 79 якого було вилучено із постійного землекористування ПМП „Дом-Лізинг” земельну ділянку площею 0,05 га по пр.. Жовтневої революції, 21 ( пр. Перемоги), за згодою землекористувача ( а.с.24 т.1/5). Зазначена земельна ділянка по пр. Жовтневої революції, 21 (пр. Перемоги) з обєктом незавершенного будівництва, пунктом 80 цього ж рішення, уточненого Рішенням міськвиконкому № 11 від 19.01.1998 року, була надана в постійне користування позивачу та виданий Державний акт серії ЧН-1003 на право постійного користування землею, площею 0,016 га по пр. Жовтневої революції, 21 з обєктом незавершенного будівництва під відділення дирекції банку ( а.с.21-23 т.1/5; а.с.145 т.2/5)..

Дане незавершене будівництво , а саме майстерня по ремонту обчислювальної та компютерної техніки за адресою проспект Жовтневої Революції, 21 було знято з балансу відповідача, що, зокрема, підтверджується фінансовим звітом ПМП «Дом-Лізинг» ( а.с.2-5 т.2/5), наданим особисто керівником відповідача Лупіною О.М. позивачу, при наданні відповідачем, згідно «Положення про кредитування юридичних осіб», затвердженого Постановою Правління АППБ «Аваль» № П-45/3 від 25.06.2005 року (а.с.162-167 т.5/5), обовязкової кредитної документації для отримання кредиту у сумі 1000000 грн. для організації ресторанного бізнесу за кредитним договором № 012/12/141 від 28.10.2005 року Оригінал кредитної справи відповідача по кредитному договору № 012/12/141 від 28.10.2005 року був оглянутий в судовому засіданні судом першої інстанції, кредитна документація, до складу якої входить і фінансова звітність, згідно вимог Положення була перевірена службою внутрішньобанківської безпеки та кредитним комітетом. Керівник Лупіна О.М. своїм особистим підписом ( а.с.180 т.5/5) підтвердила достовірність даних, наданих нею для отримання кредиту( а.с.157-184 т.5/5).

Відповідач звернувся до Чернігівського МБТІ з заявою про проведення інвентаризацію незавершенного будівництвом обєкту по пр. Жовтневої революції, 21 (пр. Перемоги) в звязку із відчуженням ( а.с.126 т.2/5) та отримання відповідачем Довідки Чернігівського МБТІ на спірне незавершене будівництво, що знаходиться по пр. Жовтневої революції (пр. Перемоги), вартістю 48260 грн., ( а.с.126,129 т.2/5). Зазначені документи досліджені судом першої інстанції при огляді інвентаризаційної справи № 18187 на будівлю № 21 по пр-ту Перемоги, 21 у м. Чернігові.

Цивільний кодекс УРСР, чинний в 1997 році, не встановлював обовязкову нотаріальну форму договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, а тому непосвідчення у нотаріуса договору купівлі-продажу від 11.02.1997 року, укладеного між двома юридичними особами в простій письмовій формі, не має наслідком недійсність такого договору. Як підтверджується матеріалами справи, договір купівлі-продажу від 11.02.1997 року є укладеним між сторонами відповідно до вимог ст. 41, 42 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на час укладення Договору, - та виконаний сторонами повністю.

Не можна ухилитися від нотаріального посвідчення договору, який не підлягав такому посвідченню. Тому не може бути в даному випадку задоволена вимога позивача про визнання спірного договору дійсним на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України 2004 року, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, незавершене будівництво в подальшому було згідно робочого проекту добудовано позивачем із значним збільшенням площі спірної будівлі.

Так, 15.12.1997 року виконкомом Чернігівської міської ради прийнято рішення № 285 (а.с.19 т.1/5), яким позивачу надано дозвіл на добудову незавершеного будівництва по пр. Жовтневої революції,21.

На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради № 285 від 15.12.1997 р. 30.12.2001 року ЧОД АППБ „Аваль” було видано дозвіл № 93 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відділу по справам будівництва і архітектури на реконструкцію приміщення ГРП під майстерню для ремонту обчислювальної техніки.

В звязку з чим ЧОД АППБ „Аваль” було укладені договори підряду № 36-10/08-064 від 03.09.2001 року з ТОВ Фірмою „МЖК-Сервіс” щодо встановлення мякої кровлі на реконструйованій будівлі ГРП під майстерню по ремонту компютерної техніки ЧОД АППБ „Аваль” по пр. Перемоги, 21; № 10/08-068 від 20.09.2001 року з ВАТ „Монтажник-538” щодо виконанню сантехробіт по реконструкції будівлі ГРП під майстерню по ремонту компютерної техніки; № 10-10/08-070 від 27.09.2001 року з ВАТ ПМК-82 щодо реконструкції будівлі ГРП під майстерню по ремонту компютерної техніки ( а.с.29-34т.1/5).

Рішенням Виконкому Чернігівської міської ради № 250 від 14.11.2005 року, виконком міської ради вирішив дозволити проектно-пошукові роботи для улаштування автономних джерел теплопостачання ЧОД АППБ „Аваль” для опалення банку „Аваль” по проспекту Перемоги, 21( а.с.37 т.1/5). 19.10.2006 року було складено Акт про прийняття закінченого будівництва обєкту системи газопостачання внутрішньо цехового газопроводу приміщення для встановлення побутових котлів для опалення банку „Аваль” по пр. Перемоги, 21 ( а.с.39 т.1/5).

Позивачем до матеріалів справи був наданий Висновок № ЧК-434 експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста від 06.11.2009 року, здійсненим Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою за замовленням ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, яким на підставі актів виконаних робіт та довідок про виконання будівельних робіт за 2001-2002 рік було встановлено, що в результаті виконаних позивачем робіт по реконструкції будівлі майстерні по пр-ту. Перемоги, 21, її площа, яка згідно проектної документації становить 79,7 м2, збільшилась на 46,8 м2 та становить за даними МБТІ 126,5 кв.м ; виконані банком обсяги робіт по реконструкції будівлі майстерні по ремонту техніки по договорам підряду, заключним в 2001 році, складають 92% від загальної вартості будівлі по пр-ту. Перемоги, 21 м. Чернігова на період 2001 року (а.с.68-100 т.1/т.5).

Відповідачем зазначений висновок № ЧК-434 експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста від 06.11.2009 року не спростований, будь-яких доказів в обґрунтування твердження відповідача, що спірна будівля будувалась самим відповідачем до не надано, хоча судом першої інстанції ухвалами від 29.03.2011 року; від 05.04.2011 року та від 05.09.2011 року витребовувались у відповідача докази в обґрунтування доводів та обставин, зазначених ним у запереченнях на позов.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів, при огляді зразків печатки на наданих відповідачем договорах про безоплатне користування майном від 28.02.1997 року та 01.03.2001 року та актах прийому-передачі до них, судом першої інстанції встановлено, що відбиток печатки на цих договорах та актах має відмінності по відношенню до зразків печатки позивача, що діяли в 1997-2001 року( а.с. 68-74т.5/5).

29.04.2010 року позивачем отримано Сертифікат відповідності №ЧГ000139, виданий Інспекцією ДАБК на спірний обєкт по пр. Перемоги, 21 в м. Чернігові (а.с.72 т.2/5). Зазначений сертифікат виданий на підставі Акта готовності обєкта до експлуатації від 28.04.2011 року ( а.с.73-74 т.2/5).

Як вбачається з матеріалів справи 10.06.2010 року позивач звернувся до Чернігівського МБТІ для реєстрації свого права власності на спірний обєкт , адресу якого рішенням Чернігівської міської ради №109 від 17.05.2010 року змінено на пр. Перемоги, 21-А, однак, на виконання Постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2009 року Комунальним підприємством „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” 03.06.2009 року вже було зареєстровано право власності на нежиле приміщення за адресою м. Чернігів, пр. Перемоги, 21, площею 49 м2 за ПМП „Дом-Лізинг” (а.с.18, 114 т.2/т5).

Твердження відповідача, з посиланням на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2009 року у справі № 2а-8622/09/2570, про те, що йому на праві власності належить спірна нежитлова двоповерхова будівля загальною площею 133,7кв.м. не знаходить свого підтвердження.

В матеріалах справи є рішення реєстратора від 14.01.2009 року про відмову відповідачу ПМП «Дом-Лізинг» в реєстрації права власності на приміщення, площею 49 м2, яке знаходиться по пр. Перемоги,21 в м. Чернігові, за договором купівлі-продажу від 05.03.1993р.(а.с.58, т.5/5). Підставою для відмови було, зокрема, те, що згідно договору купівлі-продажу від 05.03.1993р.( 56-57 т.5/5), площа будівлі складає 49 м2, а згідно матеріалів технічної інвентаризації-133,7 м2. Державний реєстратор зазначив, що для реєстрації права власності на спірну будівлю відповідачу необхідно надати Акт комісії про прийняття зазначеного обєкту і введення його в експлуатацію, акт про право на землю та отримати свідоцтво про право власності на новий обєкт.

Відповідач, який таких документів не має, звернувся з адміністративним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання дій державного реєстратора неправомірними, скасування рішення та зобовязання вчинити дії.

Так, 23.04.2009 року Чернігівським окружним адміністративним судом в справі № 2а-8622/09/2570 було винесено постанову по справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства "Дом-Лізинг" до Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, згідно якої Комунальне підприємство Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації було зобовязане зареєструвати за Приватним малим підприємством „ДОМ-ЛІЗИНГ” право власності на об`єкт нерухомого майна цегляне приміщення площею 49,0 кв.м , розташоване за адресою м. Чернігів, проспект Перемоги, 21. Позивач у даній справі до участі в адміністративній справі № 2а-8622/09/2570. залучений не був (а.с.61-64 т.5/5). Рішення суду набуло чинності, а тому було виконано КП Чернігівським МБТІ.

Зазначене рішення суду обґрунтоване тим, що згідно договору купівлі-продажу від 05.03.1993 року відповідач набув право власності на цегляне приміщення площею 49,0 кв.м, розташоване за адресою м. Чернігів, проспект Перемоги, 21. Предметом спору та доказування в даній справі були дії державного реєстратора щодо правомірності чи неправомірності вчинення конкретної реєстраційної дії, а тому, суд , при вирішенні даного спору, висновками суду, викладеними в постанові Чернігівського окружного адміністративного суду в справі № 2а-8622/09/2570 від 23.04.2009 року щодо оцінки дій державного реєстратора не звязаний. Саме така позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 28.12.2010 року по даній справі.

29.11.2010 року керівником, єдиним засновником та власником ПМП „Дом-Лізинг” НОМЕР_1, була подана в Чернігівське МБТІ посвідчена 12.11.2010 року приватним нотаріусом НОМЕР_2 заява про відмову відповідача від права власності та інших речових прав на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги (бувший пр. Жовтневої революції), 21, яке належить ПМП „Дом-Лізинг” на підставі Постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.09 року. Підстава відмови зазначена в заяві: ст. 346 Цивільного кодексу України.(а.с. 119-120, т3/т5). Однак, відповідач в судовому засіданні право власності позивача на спірну будівлю не визнає.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції встановлено факт того, що 11.02.1997 року між відповідачем та Чернігівською обласною дирекцією акціонерного постово-пенсійного банку «Аваль» був укладений договір купівлі-продажу від 11.02.1997 року. Сторони договору було досягнуто згоди по всіх істотних умовах та відбулося фактичне його виконання. Позивачем було здійснено повний розрахунок з відповідачем за придбане незавершене будівництво, що підтверджується матеріалами справи та передано оригінал робочого проекту від 10.02.1994 року.

Відповідач платіж в сумі 48260,00 грн. прийняв, що підтверджується випискою по рахунку ПМП «Дом-Лізинг» № 008644309 в Чернігівській обласній дирекції АППБ «Аваль» за період з 01.02.1997 року по 28.02.1997 року та актом перевірки від 23.11.2009 року.

Колегія суддів врахувала, що строк зберігання довіреностей, у позивача обмежений, тому оригінал довіреності на укладення вказаного договору не може бути поданий. Станом на 11.02.1997 року не вимагалось погоджень від юридичної служби та бухгалтерії позивача.

Оцінивши твердження колишнього директора Чернігівської обласної дирекції АППБ «Аваль» НОМЕР_3 про не підписання ним договору купівлі-продажу від 11.02.1997 року у відповідності до вимог ст.. 43 ГПК України, колегія суддів не вважає їх належним і допустимим доказом.

Під час звільнення НОМЕР_3 було проведено інвентаризацію, під час якої станом на 01.08.2007 року за його особистим підписом встановлено наявність як основного засобу-майстерні по ремонту компютерної техніки, дата вводу в експлуатацію 28.02.1997 року.

Позивач здійснив реконструкцію та добудову оспорюваної будівлі, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача, що замість договору купівлі-продажу від 11.02.1997 року між сторонами були укладені договори безкоштовного користування майном від 28.02.1997 року та від 01.03.2001 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідач постійно ухилявся від надання оригіналів договорів безкоштовного користування майном як суду першої інстанції так і експерту для здійснення дослідження.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що постанова адміністративного суду не має відношення до зясування та встановлення права власності на оспорювань будівлю, оскільки стосується дій органу владних повноважень.

Відсутні документи, що відповідач будував оспорювань будівлю, вводив її в експлуатацію.

За таких обставин, враховуючи все вищезазначене, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого про те, що, позовні вимоги щодо визнання права власності позивача на спірний обєкт є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Цивільний кодекс УРСР, чинний в 1997 році, не встановлював обовязкову нотаріальну форму договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, а тому непосвідчення у нотаріуса договору купівлі-продажу від 11.02.1997 р., укладеного між двума юридичними особами в простій письмовій формі, не має наслідком недійсність такого договору. Судом встановлено та підтверджується вищезазначеними матеріалами справи, що договір купівлі-продажу від 11.02.1997 р є укладеним між сторонами відповідно до вимог ст.41, 42 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на час укладення Договору , - та виконаний сторонами повністю.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання дійсним акту прийому-передачі майна від 11.02.1997 року, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в господарському суді відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України., оскільки вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обовязків за договором, є виконанням договору, а ні договором, який може бути предметом спору в господарському суді. Такий документ не породжує самостійних прав чи обовязків, а є тільки технічною фіксацією виконання умов договору, тобто документуванням особами своїх дій по реалізацію набутих прав і прийнятих обовязків.

Не відносяться також оспорюванні акти до актів ненормативного характеру, оскільки вони не є юридичною формою рішень органів, тобто офіційними письмовими документами, які породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мають обовязковий характер для субєктів цих відносин.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що оспорюваний акт не є договором чи актом ненормативного характеру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.09.2011 року у справі № 10/39(2/84) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 10/39(2/84) повернути до господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя

Судді

07.12.11 (відправлено)