Постанова № 20021095, 30.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2011 № 17/104-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів:

за участю представників сторін:

від прокуратури:Галезник О.І. прокурор відділу Прокуратури Київської області, посв. № 94 від 14.09.2007;

від позивача:ОСОБА_2 представник, дов. № 52 від 21.11.2011;

від відповідачів:1. ОСОБА_3 представник, дов. № 19-09/01 від 19.09.2011;

2. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

3. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

4. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

5. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

6. ОСОБА_4 представник, дов. № 1402 від 03.08.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Заступника прокурора Київської області та Прокурора міста Ірпеня Київської області

на рішенняГосподарського судуКиївської області від19.08.2011

у справі№ 17/104-11 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовомПрокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

доЗакритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

Дочірнього підприємства "Санаторій "Зірка",

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозпродукт"

провизнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 24.10.2011 розгляд апеляційних скарг відкладено на 30.11.2011.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами від 21.10.2011 № 01-23/3/4 склад колегії суддів змінено

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2011 у справі № 17/104-11 припинено провадження у справі у частині позовних вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7; у задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги до третього, четвертого та пятого відповідачів, фізичних осіб, які не мають статусу субєктів підприємницької діяльності, не підлягають вирішенню в господарських судах України, а провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України; крім того, судом встановлено, що на момент судового розгляду справи, рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради "Про визнання права власності на обєкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Зірка" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" № 207/3 від 25.07.2000, на підставі якого ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" видано свідоцтво про право власності на санаторій "Зірка" від 26.09.2000 не оскаржене в судовому порядку та є чинним; другим відповідачем правомірно, за погодженням з першим відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2001, відчужено третьому відповідачеві будівлі та споруди; між третім та четвертим відповідачами укладено договір купівлі-продажу; між четвертим та пятим відповідачами укладено договір дарування; між пятим та шостим відповідачами укладено договір купівлі-продажу; вказані спірні договори є нотаріально посвідченими відповідно до вимог цивільного законодавства; на момент відчуження спірного майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було його належним власником, з огляду, зокрема, на положення постанови Президії Федерації професійних спілок України "Про переліки майна профспілок України" № П-3-5 від 24.03.1993, вихід профспілок України зі складу профспілок СРСР в 1990р., передбачення у Положенні про Федерацію незалежних профспілок України того, що основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді, становлять її власність і охоронюються законом, дія постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 та від 04.02.1994 не поширюється на профспілкові організації ФПУ, оскільки вони ще у жовтні 1990р. вийшли зі складу ВЦРПС.

Заступник прокурора Київської області в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2011 у справі № 17/104-11 скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального праваі провадження у справі припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

В апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції не вірно визначив характер правовідносин у даному спорі та не застосував наслідки предявлення позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Оскільки прокурором міста Ірпеня, зокрема, заявлено позовні вимоги до фізичних осіб, предметом спору є договори, укладені фізичними особами, вимоги про визнання права власності та витребування майна заявлено як наслідок визнання договорів недійсними, даний спір не підвідомчий господарським судам відповідно до ст.ст. 1 та 21 ГПК України і повинен розглядатися у цивільному судочинстві, враховуючи, що позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно за державою та витребування його у ТОВ "Морозпродукт" прокурор міста Ірпеня заявляє як наслідок визнання судом недійсними договорів, укладених громадянами, а позовні вимоги про визнання права власності та витребування майна не можуть розглядатись окремо від позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування.

Отже, провадження у даній справі повинно бути припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у тому числі і в частині позовних вимог, предявлених до юридичних осіб.

При визначенні власника спірного майна судом першої інстанції не враховано, що згідно з п.2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 № 606 майно передавалось профспілковим органам у відання, також не враховано положення Постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.90 № 506, ст. 1 Закону України від 10.09.91 № 1540-ХП, Постанову Верховної Ради України від 04.02.94 № 3049-ХІІ, ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.92, на підставі яких власником спірного цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства "Санаторій "Зірка" на момент прийняття Ірпінською міською радою рішення № 207/3 від 25.07.2000, яким визнано право власності на майно дочірнього підприємства "Санаторій "Зірка", частина якого є предметом спору у даній справі, була держава в особі Фонду державного майна України.

Прокурор міста Ірпеня в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2011 у справі № 17/104-11 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 207/3 від 25.07.2000 "Про визнання права власності на обєкти нерухомості дочірнього підприємства санаторію "Зірка" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" прокурором міста Ірпеня принесено протест, який виконавчим комітетом задоволено та рішення скасовано.

Те, що обєкт нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Зірка", яке знаходиться в смт Ворзель, вул. В.Жовтня, 54, на яке визнано право власності за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та яке відчужено, є державною власністю, підтверджено Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.90 № 506, Постановою Верховної Ради України від 04.02.94 № 3943-ХІІ, ст. 1 Закону України від 10.09.91 № 1540-ХП.

Посилаючись на ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92, в апеляційній скарзі стверджується, що Дочірнє підприємство "Санаторій "Зірка" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", не будучи власником майна, не мало права без згоди Фонду Державного майна України продавати це майно за спірним договором купівлі-продажу, у звязку з чим в судовому порядку підлягає визнанню недійсним договір, на підставі якого таке майно відчужено та таке майно повинно бути витребувано з володіння ТОВ "Морозпродукт".

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора відділу Прокуратури Київської області, представника позивача, представника першого відповідача та представника шостого відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Прокурор міста Ірпеня Київської області звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу : від 14.05.2001, укладеного між другим та третім відповідачами, від 14.06.2002, укладеного між третім та четвертим відповідачами, від 09.12.2005, укладеного між пятим та шостим відповідачами; про визнання недійсним договору дарування від 17.10.2003, укладеного між четвертим та пятим відповідачами; визнання права власності на корпус № 6, зазначений на плані літерою "В", загальною площею 300,5 кв.м, літній корпус № 1, зазначений на плані літерою "Г", загальною площею 146,8 кв.м, літній корпус № 2, зазначений на плані літерою "Д", загальною площею 149,5 кв.м, що розташовані в смт Ворзель, по вул. В.Жовтня, 54, за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області; витребування із незаконного володіння шостого відповідача майно, яке розташоване за адресою: смт Ворзель, вул. В. Жовтня, 54, а саме: корпус № 6, зазначений на плані літерою "В", загальною площею 300,5 кв.м, літній корпус № 1, зазначений на плані літерою "Г", загальною площею 146,8 кв.м, літній корпус № 2, зазначений на плані літерою "Д", загальною площею 149,5 кв.м на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.05.2001 між Дочірнім підприємством "Санаторій "Зірка" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" другим відповідачем та громадянином ОСОБА_5 третім відповідачем, укладено договір купівлі-продажу.

Згідно з п.1 зазначеного договору купівлі-продажу, другий відповідач, якому передано майно, яким він володіє та користується та може продавати з дозволу першого відповідача, продав, а третій відповідач купив будівлі та споруди: корпус № 6, зазначений на плані літерою "В" загальною площею 300,5 кв.м, літній корпус, зазначений на плані літерою "Г"(№ 1) загальною площею 146,8 кв.м, літній корпус, зазначений на плані літерою "Д"(№ 2) загальною площею 149,5 кв.м, що розташовані в смт Ворзель по вул. В.Жовтня, № 54, Київської області.

Зазначене майно передане продавцем покупцю за актом приймання-передачі відчужених спальних корпусів, затвердженим 29.05.2001.

За договором купівлі-продажу від 14.06.2002 третім відповідачем вказане майно продане четвертому відповідачу, а останній це майно подарував пятому відповідачу за договором дарування від 17.10.2003.

09.12.2005 між громадянином ОСОБА_7 - пятим відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морозпродукт" - шостим відповідачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з п.1.1 зазначеного договору купівлі-продажу від 09.12.2005 пятий відповідач, за договором продавець, передає у власність, а шостий відповідач, за договором покупець, приймає у власність будівлі та споруди, а саме: приміщення корпус № 6, позначений на плані літерою "В", загальною площею 300,5 кв.м, літній корпус № 1, позначений на плані літерою "Г", загальною площею 146,8 кв.м, літній корпус № 2, позначений на плані літерою "Д", загальною площею 149,5 кв.м, що розташовані в с. Ворзель, Київської області, вул. Великого Жовтня № 54 і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Зазначений договір нотаріально посвідчений 09.12.2005 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 09.12.2005.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із свідоцтвом про право власності на санаторій "Зірка" від 26.09.2000, виданим Виконавчим комітетом міської ради селища Ірпінь, санаторій "Зірка", що розташований у м. Ворзель на вул. В.Жовтня за № 54, належить Закритому акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця" на праві колективної власності та складається із будівель та споруд санаторію "Зірка".

Зазначене свідоцтво видане на підставі рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 № 207/3.

Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 № 207/3 "Про визнання права власності на обєкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Зірка" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" визнано право власності на обєкти нерухомого майна, крім житлового фонду, який підлягає передачі в комунальну власність Ворзельської територіальної громади, дочірнього підприємства санаторію "Зірка", яке знаходиться в смт Ворзель, вул. В.Жовтня, 54 за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

06.09.2011 Господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 23/096-11, яким визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 за № 207/3 "Про визнання права власності на обєкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Зірка" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 23/096-11 рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2011 у частині визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 08.11.2011 за № 207/3, залишено без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно зі ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Щодо спірного майна, то слід вказати на наступні обставини щодо права власності на це майно.

Зі змісту Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 (далі Постанова № 606) вбачається, що за цією Постановою спірне майно із відання державних органів було передане у відання профспілкового органу Української республіканської Ради профспілок, а не у власність профспілкової організації. При цьому передача спірного майна у власність профспілкової організації не могла відбутись, оскільки згідно зі ст. 5 Конституції (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної республіки від 30.01.1937, що діяла на дату Постанови № 606 і, відповідно, на дату передачі державою у відання профспілкових органів спірного майна, в УРСР існувала соціалістична власність або у формі державної власності (всенародне добро), або у формі кооперативно-колгоспної власності. Такої форми власності, як профспілкова, на той момент не існувало, а жодного документального доказу того, що на дату Постанови № 606 майно, зазначене у Додатку № 1 до Постанови № 606 - Переліку санаторіїв, будинку відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській Раді профспілок Міністерством охорони здоровя УРСР, не належало до державної власності (всенародного майна) матеріали справи не містять.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних спілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва № 9971 від 23.12.1991 зареєстровано Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, обєднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, при цьому частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд товариства, становить 92,92% розміру статутного фонду.

Також матеріали справи не містять доказів зміни форми власності зазначеного майна з державного, яким воно було на момент передачі згідно з Постановою № 606, на будь-яку іншу або передачі цього майна державою у власність будь-якій недержавній організації за плату або безоплатно, як це передбачено Постановою Ради Міністрів УРСР "Про порядок передачі підприємств, обєднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28.04.1980 № 285, прийнятою на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16.10.1979 № 940, які діяли на момент створення Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця".

Отже, спірне майно з дати передачі його державою у відання Української республіканської Ради профспілок згідно з Постановою № 606 форму власності не змінювало.

Поняття: "Власність профспілкових та інших громадських організацій" увійшло в обіг з 01.01.1964 дати набрання чинності ЦК Української РСР.

В подальшому, 20.04.1978, на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР девятого скликання прийнято Конституцію (Основний Закон) України, згідно зі ст. 10 якої основу економічної системи України становлять соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної), до якої віднесено майно профспілкових та інших громадських організації, необхідне їм для здійснення статутних завдань, і колгоспно кооперативної власності.

Безпідставним є вважати, що із введенням поняття: "Майно профспілкових громадських організацій" майно, що було передане у відання Української республіканської Ради профспілок до фактичної появи вищезазначеного поняття, автоматично перетворилось з майна державної форми власності на майно профспілкової власності.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-ХП встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших обєктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Враховуючи, що профспілки у СРСР існували як єдина загальносоюзна громадська організація, діяльність якої регулювалася Єдиним Статутом, Українська республіканська організація профспілок, як складова загальносоюзної організації і яку в єдиній системі профспілок СРСР представляла Українська республіканська Рада профспілок, є організацією союзного підпорядкування.

Додатковим доказом зазначених обставин можна вважати Постанову Верховної Ради України від 01.11.1996 № 461/96-ВР "Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" зі змінами і доповненнями, внесеними Постановою Верховної Ради України від 18.02.1997 № 71/97-ВР, якою Фонду державного майна України разом з відповідними громадськими організаціями України доручено до 01.04.1997 провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР станом на 24.08.1991 і подати Верховній Раді України перелік субєктів, у віданні яких знаходиться це майно.

Згідно з п.1 Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Відповідно до п.4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-ХІІ, основними завданнями Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

В тексті діючої Конституції України, прийнятої на пятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996, таке поняття, як соціалістична (загальнонародна) власність відсутнє, а згідно зі ст. 41 Конституції України 1996р. власність в Україні існує у трьох формах приватна, державна та комунальна.

Відсутні будь-які підстави вважати, що спірне майно, передане у відання Української республіканської Ради профспілок за Постановою № 606, відноситься до іншої, ніж державна, форми власності в розумінні ст. 41 Конституції України 1996р.

Отже, твердження про те, що спірне майно належало першому або другому відповідачам на праві власності на момент вчинення щодо нього першого правочину укладення договору купівлі-продажу від 14.05.2001, не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами і не відповідає дійсним обставинам справи.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про управління обєктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-У Фонд державного майна України здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Відповідно до п.1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 412 регіональне відділення є державним органом, який створюється Фондом державного майна і йому підпорядковується, що також закріплено у п.1.1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна по Київській області, затвердженого Головою Фонду ФДМ України 17.03.2011.

Отже, згідно із законодавством України власником спірного майна є держава в особі уповноваженого нею Фонду державного майна України.

Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

В ч.1 ст. 1 ГПК України серед осіб, які мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, фізичних осіб не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст. 1 ГПК України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності.

Разом із цим законодавчими актами не передбачено право фізичних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що випливають із правовідносин договору купівлі-продажу та дарування.

Отже, позов до фізичних осіб про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та дарування майна є непідвідомчим господарському суду.

Відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, провадження у справі за позовними вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 14.09.2001, укладеного між другим відповідачем та ОСОБА_5, від 14.06.2001, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, від 09.12.2005, укладеного між ОСОБА_7 та третьою особою, договору дарування від 17.10.2003, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає припиненню.

Необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості обєднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства; тому в разі подання позову, в якому такі вимоги обєднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК відмовляє у прийнятті позовної заяви; якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК (п.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Зазначене положення також було закріплено в п.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-05/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", чинних на час прийняття оскаржуваного рішення.

Прокурором предявлені вимоги визнати право власності на корпус № 6, зазначений на плані літерою "В", загальною площею 300,5 кв.м, літній корпус № 1, зазначений на плані літерою "Г", загальною площею 146,8 кв.м, літній корпус № 2, зазначений на плані літерою "Д", загальною площею 149,5 кв.м, що розташовані в смт Ворзель, по вул. В.Жовтня, 54 за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області; витребувати із незаконного володіння ТОВ "Морозпродукт" майно, яке розташоване за адресою: смт Ворзель, вул. В.Жовтня, 54, а саме: корпус № 6, зазначений на плані літерою "В", загальною площею 300,5 кв.м, літній корпус № 1, зазначений на плані літерою "Г", загальною площею 146,8 кв.м, літній корпус № 2, зазначений на плані літерою "Д", загальною площею 149,5 кв.м на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Отже, зміст позовних вимог свідчить про те, що прокурором подано віндикаційний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна; від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до п.п. 1, 4 Тимчасового Положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-ХІІ, Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю; основними завданнями Фонду є, у тому числі, захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Згідно з п.1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 412 Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі відділення) є державним органом, який створюється Фондом державного майна (дали Фонд) і йому підпорядковується.

В п.1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, затвердженого Головою ФДМ України 17.03.2011, Відділення, в межах повноважень, визначених Фондом, та повноважень, делегованих органами місцевого самоврядування, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у державній власності, у комунальній власності області і є орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Розділом 2.2 зазначеного Положення передбачено здійснення Відділенням повноваження власника державного майна відповідно до покладених на нього завдань.

Згідно з ч.1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Відповідно до ч.3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В ст.ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання права.

Статтею 4, чинного станом на 14.05.2001 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 № 697-ХІІ, передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК (п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Докази того, що договір купівлі-продажу майна від 14.05.2001 був укладений на підставі дозволу Фонду державного майна України або його регіонального відділення, відсутні.

В п.1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2005, укладеного між ОСОБА_7 та третьою особою, вказано, що третя особа, за договором покупець, приймає у власність зазначені у цьому пункті будівлі та споруди і сплачує за них обговорену грошову суму.

Зміст зазначеного договору та матеріали справи не надають достатніх підстав для висновку, що третя особа знала або могла знати, що продавець не мав права майно відчужувати, отже є підстави вважати третю особу добросовісним набувачем.

Статтею 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Докази того, що нерухоме майно вибуло з володіння держави згідно з її волевиявленням, оформленим відповідним актом або дозволом органу державної влади, відсутні.

Отже, власник має право витребувати спірне нерухоме майно від набувача.

Апеляційна інстанція не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо права власності, як із такими, що не грунтуються на положеннях норм законодавства.

Також частково, не підлягають задоволенню і вимоги апеляційних скарг, у звязку із невідповідністю їх нормам процесуального права.

Статтею 49 ГПК України встановлено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається із п.8 договору купівлі-продажу від 14.05.2001, право власності на продані будівлі та споруди переходить до покупця з моменту затвердження цього договору правлінням ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Зазначений договір затверджено головою правління "Укрпрофоздоровниця" 16.05.2001.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що є обґрунтованим висновок про покладення державного мита на обох відповідачів порівну.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційних скарг, часткового скасування рішення суду першої інстанції та прийняття у цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника прокурора Київської області та Прокурора міста Ірпеня Київської області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2011 у справі № 17/104-11 скасувати частково, у частині відмови у решті позову.

3. Визнати право власності на корпус № 6, зазначений на плані літерою "В" загальною площею 300,5 кв.м, літній корпус № 1, зазначений на плані літерою "Г", загальною площею 146,8 кв.м, літній корпус № 2, зазначений на плані літерою "Д", загальною площею 149,5 кв.м, що розташовані в смт Ворзель, по вул. В.Жовтня, 45 за державою в особі Фонду державного майна України (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області).

4. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозпродукт" майно, яке розташоване за адресою: смт Ворзель, вул. В.Жовтня, 54, а саме: корпус № 6, зазначений на плані літерою "В", загальною площею 300,5 кв.м, літній корпус № 1, зазначений на плані літерою "Г", загальною площею 146,8 кв.м, літній корпус № 2, зазначений на плані літерою "Д", загальною площею 149,5 кв.м на користь держави в особі Фонду державного майна України (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області).

5. Стягнути із Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01019, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 39-41; ідентифікаційний код 02583780) в дохід Державного бюджету України 315,49 грн. державного мита, 88,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути із Дочірнього підприємства "Санаторій "Зірка" (08296, Київська область, смт Ворзель, вул. В. Жовтня, 54; ідентифікаційний код 20570811) в дохід Державного бюджету України 315,49 грн. державного мита, 88,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути із Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01019, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 39-41; ідентифікаційний код 02583780) в дохід Державного бюджету України 157,75 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

8. Стягнути із Дочірнього підприємства "Санаторій "Зірка" (08296, Київська область, смт Ворзель, вул. В. Жовтня, 54; ідентифікаційний код 20570811) в дохід Державного бюджету України 157,75 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

9. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

10. Справу № 17/104-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя

Судді

06.12.11 (відправлено)