Постанова № 20020751, 30.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2011 № 9/330

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів:

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за дов. №68 від 26.09.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2. представник за дов. №03-110 від 28.11.2011р.;

ОСОБА_3 представник за дов. №01/28-26 від 20.01.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скоробей»

на рішення господарського суду м. Києва

від 26.05.2011р. (дата підписання 31.05.2011р.)

у справі № 9/330 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скоробей»

до Київського національного університету ім. Т.Шевченка

про стягнення 115045,14 грн.

встановив:

У серпні 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Скоробей» (надалі Позивач, Охоронець) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Київського національного університету ім. Т.Шевченка (надалі Відповідач, Університет) про стягнення заборгованості за надані у березні 2009р. охоронні послуги у розмірі 115045,14 грн., з яких: 99993,60 грн. основного боргу, 11098,37 грн. інфляційних нарахувань та 3953,17 грн. 3% річних.

Обставини, на яких позивач засновував свої вимоги, та докази, які підтверджують ці обставини (підстава позову ) вказані наступні:

За домовленістю між сторонами, зафіксованою ними 01.04.2009р. шляхом складення договору №01/109-д.п. у вигляді єдиного документу, і на його виконання позивач у період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. надав відповідачу послуги з фізичної охорони силами 12 охоронців чотирьох обєктів Університету згідно дислокації та за ціною, визначеними в узгоджених сторонами додатках до договору. Вартість за годину надання охоронних послуг становить 11,20 грн. За твердженням позивача, зміст охоронних послуг полягав у забезпеченні силами охоронців громадського порядку, контрольно-пропускного режиму, охорони матеріальних цінностей та приміщень на території Університету у тому числі: на посту №4: центральний вхід головного навчального корпусу Університету та транспортна прохідна головного навчального корпусу по бул. Тараса Шевченка, 60 у м. Києві, вартість послуги 49996,80 грн.; на посту №2: Інститут філології за адресою бул. Тараса Шевченка, 14 у м. Києві, вартість послуги - 16665,60 грн., на посту №3: Економічний факультет по вул. В.Васильківській, 90-а у м. Києві, вартість послуги 16 665,60 грн., на посту №1: Ботанічний сад ім. академіка О.В. Фоміна по вул. Комінтерна,1 у м. Києві, вартість послуги 16665,60 грн. Загальна вартість спожитих послуг з фізичної охорони обєктів, вказував позивач, складала 99993,60 грн.

Доказом надання охоронних послуг та їх прийняття відповідачем у період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. за загальною ціною 99993,60 грн позивач вважав Акт про надання послуг від 31.03.2009р., підписаний представниками позивача та відповідача, чиї підписи завірені печатками обох договірних сторін.

До того ж, вказував позивач, затвердженим проректором Університету Нікітюком О.А. та засвідченим печаткою відповідача Актом прийомупередачі комісії у складі начальника загону охорони Університету, начальника служби експлуатації Інституту філології, начальника служби експлуатації головного навчального корпусу Університету та керівника позивача, зафіксовано прийняття нею без зауважень зданих Охоронцем з-під охорони обєктів, які до 01.04.2009р. перебували під охороною позивача. Крім того, позивач посилався в обгрунтування своїх доводів на подання проректора Університету на імя ректора цієї установи про підписання угоди з ТОВ «Скоробей» по наданню охоронних послуг за фактично відпрацьований останнім час, тобто за період з 1 березня 2009р. по 31 березня 2009р.

Утім, як стверджував позивач, вартість наданих на відплатній основі послуг протягом строків, визначених договором від 01.04.2009 р. - за період з 1 березня 2009р. по 31 березня 2009р., Університет Охоронцю у добровільному порядку не оплатив, відповіді на вимоги провести розрахунки не направив, а отже станом на момент подання позову незаконно користується належними позивачу коштами, які позивач просив стягнути з Університету у примусовому порядку з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми, у т.ч. борг у розмірі 99993,60 грн., 11098,37 грн. інфляційних за період з квітня 2009р. по червень 2010р. та 3953,17 грн. 3% річних за період з 08.04.2009р. по 01.08.2010р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.08.2010р. (суддя Бондаренко Г.П.) позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №9/330.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Заперечуючи виникнення у нього грошового зобовязання перед Охоронцем, Університет у відзиві на позов вказував на недійсність підписаного представниками сторін договору №01/109-д.п. від 01.04.2009р. з тих підстав, що договір був підписаний з боку Університету неуповноваженою на це особою.

За оцінкою відповідача, даний договір не міг породити будь-яких правових наслідків для його сторін, крім тих, що повязані з його недійсністю. Однак, вказував Університет, оскільки охоронні послуги у період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. за договором №01/109-д.п. від 01.04.2009р. позивачем Університету не надавались, підстав для стягнення із відповідача заявленої суми боргу та застосування до нього відповідальності за ст.625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) відсутні.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2010р. у справі №9/330 призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо належності підпису, виконаного на договорі про надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р., додатку до нього та на актах про виставлення нарядів охорони, про зняття нарядів охорони та про надання охоронних послуг від імені ОСОБА_4 цій особі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2011р. у справі №9/330 (суддя Бондаренко Г.П.) у задоволенні позовну відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що договір та надані позивачем акти про виставлення нарядів охорони підписані з боку відповідача не ректором Університету ОСОБА_4, а іншою, невідомою, особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 28.02.2011р. Відтак, за оцінкою місцевого господарського суду, підписання договору №01/109-д.п. від 01.04.2009р. здійснювалося за відсутності волевиявлення однієї зі сторін договору - Київського національного університету ім. Т.Шевченка, на його укладення, що унеможливлює встановлення факту погодження сторонами усіх істотних умов договору шляхом вираження волі на його укладення. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки посиланням на норми матеріального права, за якими договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст.638 ЦК України). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, зазначав суд, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України). Належність підпису органу юридичної особи чи фізичній особі місцевий господарський суд визнав домінуючою умовою при констатації волевиявлення сторони щодо визначеного договором кола істотних умов.

На думку місцевого господарського суду, позивач не довів, що договір надання охоронних послуг №/109-д.п. є укладеним, не довів факту прийняття відповідачем охоронних послуг, а тому прийшов до висновку про відсутність юридичних підстав для стягнення заборгованостіз відповідача щодо наданих позивачем послуг на підставі вказаного договору.

Не погоджуючись із мотивами та висновками місцевого господарського суду, Охоронець звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2011р. у справі №9/330 скасувати та прийняти новий судовий акт , яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Одночасно, у своїй апеляційній скарзі позивач просив поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі, обґрунтовуючи заявлене клопотання тією обставиною, що особа, уповноважена позивачем згідно довіреності №08 від 14.02.2011р. представляти його інтереси у суді Кмітюк О.М., недобросовісно виконувала взяті на себе зобовязання та не повідомила Товариство про прийняття судового рішення за результатами розгляду спору у даній справі №9/330. Звернувшись 24.10.2011р. до господарського суду із заявою про надання відомостей щодо стану розгляду справи №9/330, керівник ТОВ «Скоробей» дізнався про прийняття у справі судового акту, який в подальшому оскаржив, однак із пропуском визначеного законом строку.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання апеляційної скарги, враховуючи конкретні обставини справи, суддя-доповідач дійшов висновку, що причини пропуску строку подання скарги, зазначені в ньому, є поважними, а заява ТОВ «Скоробей» про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню, оскільки можливість апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду є конституційним правом учасників судового процесу (ст.129 Конституції України). Відтак, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011р. №9/330 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) Товариству з обмеженою відповідальністю «Скоробей» відновлено пропущений процесуальний строк, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи №9/330 призначено на 28.11.2011р.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 20.09.2008р. №6/253).

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ між господарюючими субєктами від 25.11.2011р. №01-23/3/1 у звязку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Буравльов С.І.

У судовому засіданні від 28.11.2011р. представник позивача надав судовій колегії додаткові письмові пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, в яких просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене судове рішення залишити без змін. Водночас, у судовому засіданні від 28.11.2011р. представник відповідача надав судовій колегії копії документів, витребувані ухвалою апеляційного господарського суду від 14.11.2011р.

З огляду на те, що витребувані судом та подані Університетом документи не були засвідчені належним чином, судова колегія повторно зобовязала відповідача надати суду оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії цих документів у наступне судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. у судовому засіданні по справі №9/330 оголошувалась перерва до 30.11.2011р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ між господарюючими субєктами від 29.11.2011р. №01-23/3/5 у звязку із зайнятістю судді Буравльова С.І. у іншому судовому процесі здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Смірнова Л.Г.

У звязку із хворобою судді Поляк О.І. розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ між господарюючими субєктами від 30.11.2011р. №01-23/3/7 здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Зеленін В.О., Смірнова Л.Г.

30.11.2011р. до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відвід складу суду, який відкрив апеляційне провадження у справі з мотивів упередженого та необєктивного порушення апеляційного провадження.

У судове засідання від 30.11.2011р. зявилися представники обох сторін.

Представники відповідача підтримали подану через канцелярію суду заяву про відвід складу суду. Представник позивача проти заявленого відводу заперечив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. №9/330 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Зеленін В.О., Смірнова Л.Г.) заяву Київського національного університету ім. Т.Шевченка про відвід складу суду залишено без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача подав письмову заяву, в якій просив апеляційний господарський суд на підставі п.1 ч.1 ст.83 ГПК України визнати недійсним укладений між сторонами 01.04.2009р. договір № 01/33-д.п. про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Скоробей» охоронних послуг Університету у березні 2009р. Водночас, представник позивача подав власні письмові пояснення щодо форми договору, його недійсності та наслідків його недійсності, які були залучені до матеріалів справи. Судовою колегією не прийнято та відхилено заяву позивача з тих мотивів, що судом апеляційної інстанції у ході здійснення апеляційного провадження не приймаються до розгляду і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції в силу приписів ч.3 ст.101 ГПК України.

Представники відповідача у судовому засіданні надали колегії суддів для огляду оригінал книги наказів про розподіл повноважень посадових осіб Університету, оригінал наказу ректору Київського національного університету ім. Т.Шевченка від 24.03.2009р. №197-32 «Про розподіл службових обовязків між керівним складом університету», а також його належним чином завірену копію та копію додатку до цього наказу.

Крім того, у судовому засіданні представники сторін надали додаткові усні пояснення у підтвердження власних правових позицій.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи та заперечення сторін, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та про скасування оскаржуваного судового акту з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Як свідчить судова практика, дії з фізичної охорони матеріальних обєктів (рухомого і нерухомого майна), забезпечення громадського порядку, технічне обслуговування засобів охоронної сигналізації на обєктах іншої сторони, визнаються послугами з охорони, а тому підпадають під регулювання глави 63 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив , зокрема, з того, що підставою виникнення прав та обовязків з охорони обєктів є виключно договір, складений у формі єдиного документу, підписаного уповноваженими представниками сторін, а доказом надання та прийняття послуги може вважатися лише складений уповноваженими представниками акт про прийом-передачу послуги.

Між тим з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до норм ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона виконавець зобовязується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного випливає, що послуги надаються у момент вчинення дій, передбачених договором.

Поряд з цим, надання послуги супроводжується, як правило, складенням акту (прийому-передачі). Проте, акт не може бути розглянутий в якості правочину, виходячи з того, що акт складається після вчинення відповідної дії, тобто коли послуга надана і коли обовязок по вчиненню дії припинився його виконанням.

Утім, сама по собі відсутність акту не означає відсутності самої дії, адже акт може бути не складеним, або не підписаним однією із сторін.

У тій же мірі наявність акту не означає безумовного припинення обовязку по вчиненню передбаченої договором дії, якщо таке виконання у дійсності не мало місця.

Отже, акт виконує лише доказову функцію: він підтверджує вчинення дії, але за загальним правилом не впливає на виникнення, зміну або припинення прав та обовязків.

Висновок Вищого господарського суду України про правову природу акта виконання робіт за договором про надання охоронних послуг як супровідного документу до наданих послуг, викладений у постанові ВГСУ від 01.04.2010р. по справі № 15/173/09.

Крім того, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену ним в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р., у якій Верховний Суд України зазначив, що «до документів, які не можуть за своїм змістом бути правочинами, відносяться, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських обєднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів, у т.ч. акт приймання-передачі, товарний чек)».

За правовим висновком Вищого господарського суду України, який, проаналізувавши приписи статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, цивільні права і обовязки виникають крім угод, також внаслідок інших дій організації. Такі обовязки можуть виникати із фактичних дій сторін, зокрема, обовязок оплати послуг охорони може виникнути у відповідача із дій позивача по наданню таких послуг та із їх прийняття відповідачем. У звязку з цим, до предмету доказування за даної категорією спорів ВГСУ відніс необхідність зясування обставин фактичного здійснення охорони обєктів ( постанова від 21.06.2007р. у справі 2-2/14526-2006, постанова від 23.09.2009 р. у справі № 6/213 ) .

Відтак, здійснюючи перегляд справи у повному обсязі на підставі положень ст. 101 ГПК України та з урахуванням правових позицій вищих судів України та проаналізувавши пояснення сторін та подані ними докази, судова колегія встановила, що між Охоронцем та Університетом існували тривалі цивільно-правові відносини з фізичної охорони працівниками Охоронця належних Університету обєктів на відплатній основі.

Так, у своїх запереченнях на позов Університет , серед іншого, зазначав, що у відповідності до п. 84 Положення про закупівлю товарів , робіт, послуг за державі кошти , затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2008р. № 01/109-д.р., Університет продовжив термін дії договору про надання охоронних послуг від 18.03.2008р. № 01/33 д.п., укладеного між ними на період до 31.12.2008р., шляхом складення Додаткової угоди № 2 від 26.12.2008 р. на суму ,що дорівнює 15 % від суми основного договору, а 30.03.2009 р. за участю цих же сторін був укладений договір № 01/102-д.п. на суму 94752 грн. щодо охорони іншого, раніше не охоронюваного обєкту .

За твердженням Університету, у період між закінченням терміну дії Додаткової угоди та укладенням Договору № 01/102-д.п. від 30.03.2009р., тендер на закупівлю охоронних послуг не проводився, договір про надання охоронних послуг на обєктах Університету з позивачем не укладався, у період з 01.03.2009р. по 31.03.2009 р. послуги з охорони обєктів Університету, вказаних у позові, не надавалися, оскільки він належною особою Університету не був допущений до надання послуг.

Перевіряючи доводи сторін на відповідність наданим ними доказам, судом апеляційної інстанції встановлено , що на виконання умов Договору №01/33д.п. від 18.03.2008р., підписаного зі сторони Університету ректором Скопенком В.В., а з боку охоронця - директором ТОВ «Скоробей» Кушкою В.А., Охоронець на замовлення Університету прийняв на себе зобовязання по забезпеченню громадського порядку, контрольно-пропускного режиму, охорони матеріальних цінностей, приміщень на території Університету, що розташовані за адресами:

- центральний вхід головного навчального корпусу Університету та транспортна прохідна головного навчального корпусу по бул. Тараса Шевченка,60 у м. Києві,

- Інститут філології за адресою бул. Тараса Шевченка 14 у м. Києві,

- Економічний факультет по вул.. В. Васильківській , 90-а у м. Києві,

- Ботанічний сад ім.. академіка О.В. Фоміна по вул. Комінтерна, 1 у м. Києві .

В обовязки Охоронця входило надання охоронних послуг належної якості в обсязі трудовитрат і в терміни, передбачені договором та додатками до нього. При цьому за Університетом залишалося здійснення загального керівництва процесом забезпечення виконавцем охоронних послуг, створення належних умов для забезпечення зберігання документації і матеріальних цінностей, сприянні виконавцю у виконанні покладених на нього завдань , обладнання обєкту технічними засобами охорони та звязку, безкоштовне забезпечення необхідними службовими приміщеннями, телефонним звязком ( п. 2.4. 4-2.4.5., 2.4.12)

У додатках, які є невідємними частинами Договору № 01/33д.п., сторони визначили дислокацію постів та системи охорони, розрахунок вартості надання охоронних послуг, акт про виставлення нарядів охоронних послуг та акт про зняття нарядів охорони. Вартість охоронних послуг у місяць визначалася виходячи з кількості охоронців, зайнятих при фізичній охороні обєктів (всього 12 чол.), вартості охорони (з ПДВ) за одну годину, добу та місяць охорони. Так тариф з надання послуг фізичної охорони на обєкті у грудні 2008р. складав 14,00 грн. за одну годину роботи охоронця ,а загальна вартість роботи 12 охоронців на обєктах Університету у цьому місяці була узгоджена у розмірі 124992,00 грн., при місячній вартості охорони двома охоронцями в обсязі 20832,00 грн., а шести охоронців, задіяних на фізичній охороні головного навчального корпусу (червоний корпус) Університету, - 62496,00 грн.

За змістом пункту 5.1., 4.2. 4.3. Договору № 01/33д.п. 18.03.2008р. сторони дійшли згоди, що надання охоронних послуг за даним договором оформляється двостороннім актом про надання охоронних послуг, який оформляється і підписується щомісяця не пізніше третього робочого дня місяця, що наступає за місяцем ,у якому послуги були надані. Акт про надання охоронних послуг є первинним обліковим документом, що підтверджує надання за даним договором Виконавцем охоронних послуг і отримання послуг замовником. При відмові будь-якої із сторін від підписання акта про надання охоронних послуг в акті робиться відмітка та викладаються підстави відмови, за таких обставин акт набуває сили первинного облікового документу. Розрахунок за послуги Замовник здійснює на підставі рахунку фактури Виконавця та акта про надання охоронних послуг, підписаного сторонами, Замовник щомісячно перераховує платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Виконавця суму зазначену в рахунку фактурі, на протязі 5 банківських днів за дати підписання сторонами ата про надання охоронних послуг. складається на останнє число поточного місяця.

У відповідності до п. 3.2. договору охоронні послуги надаються у наступний термін початок 01 .03.2008р., а закінчення - 31.12.2008р.

Додатковою угодою №2 сторони продовжили термін дії Договору № 01/33д.п. на період з 01.01.2009р. до 01.03.2009р., визначивши, що загальна сума додаткової угоди складає 15 % від вартості, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році, і становить 185 068,80 грн.

За змістом п.3 Додаткової угоди № 2 інші умови Договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобовязання .

Вказані обставини були визнані обома сторонами, не заперечені ними, у т.ч. щодо проведення Університетом розрахунків у передбаченому Додатковою угодою розмірі - 185 068,80 грн. за надані та спожиті охоронні послуги у період з 01.01.2009 по 01.3.2009р., докази чого надані Університетом суду першої інстанції і приєднані ним до матеріалів справи. (а.с.9, а.с.73-77, т.1).

Проаналізувавши наявні у справі документи, ділову практику , яка склалася між сторонами, судова колегія прийшла до висновку, що доводи Університету з приводу того, що Охоронець не надавав послуг з охорони і не був допущений до обєктів охорони у період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р., спростовуються матеріалами справи.

Наявні у справі та оцінені у судових засіданнях апеляційного перегляду справи докази підтверджують , що Охоронцем у період з 01.03.2009 р. по 31.03.2009 р. були вчинені дії, які свідчать про виконання ним зобовязань по забезпеченню громадського порядку, контрольно-пропускного режиму, охорони матеріальних цінностей, приміщень на території Університету, що розташовані за адресами: центральний вхід головного навчального корпусу Університету та транспортна прохідна головного навчального корпусу по бул. Тараса Шевченка,60 у м. Києві, Інститут філології за адресою бул. Тараса Шевченка, 14 у м. Києві Економічний факультет по вул. В.Васильківській, 90-а у м. Києві, Ботанічний сад ім. академіка О.В. Фоміна по вул. Комінтерна, 1 у м. Києві, а отже виникло право на отримання плати за надані послуги .

Утім, надання охоронних послуг у спірний період, на думку судової колегії, відбувалося на виконання умов Договору №01/33д.п. від 18.03.2008р. з урахуванням цін та тарифів, визначених Додатковою угодою № 2.

При цьому судова колегія виходить з таких мотивів .

За змістом п.3 Додаткової угоди №2, сторони визнали, що умови договору, які не зачіпаються даною додатково угодою, залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобовязання.

Отже, умови про порядок продовження договору, підстави розірвання договору, викладені у пунктах 3.3 та 3.5. Договору № 01/33 д.п. від 18.03.2008р., на момент закінчення строку дії додаткової угоди були чинними, не зміненими, і сторони зобовязалися їх виконувати в силу загальнообовязковості договору для сторін, які його уклали.

Відповідно до п. 3.3. Договору № 01/33 д.п. від 18.03.2008р. договір може бути розірваний достроково: у випадку взаємної згоди сторін, при анулюванні уповноваженими органами МВС ліцензії Виконавця на право зайняття приватною охоронної діяльністю, за ініціативою однієї із сторін.

У випадку дострокового розірвання Договору за ініціативою однієї із сторін, ініціатор розірвання договору за один місяць повинен попередити про своє рішення іншу сторону. У випадку недотримання цього терміну Замовником, останній компенсує Виконавцю витрати, повязані з виплатою вихідної допомоги при скороченні працівників , що вивільняються (п. 3.3.1).

Із змісту п.3.4. Договору №01/33 д.п. від 18.03.2008 р. випливає, що договір вважається розірваним з моменту зняття охорони Виконавцем.

Аналогічним чином припинення договору у звязку із закінченням терміну його дії повязується із зняттям охорони з обєктів (п. 4.6 Договору)

Сторони також погодилися , що у випадку, коли за місяць до закінчення терміну даного договору жодна із сторін не повідомила іншій стороні про свій намір розірвати Договір, то Договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах. Договір може продовжуватися сторонами неодноразово ,у порядку передбаченому даним пунктом. ( п. 3.5. Договору) .

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, жодна із сторін не заперечувала вчинення нею дії на виконання умов Договору № 01/33 д.п. від 18.03.2008р. та Додаткової угоди № 2 до нього, включаючи виставлення нарядів цілодобової фізичної охорони на постах згідно з узгодженою дислокацією обєктів, починаючи з 08-00 год. 01.03.2008 р. (акт про виставлення нарядів охорони).

Доказів про повідомлення будь-якою стороною про свій намір розірвати Договір, або відмовитися від договору, право на що виникає в силу ч. 1 ст. 907 ЦК України, у місячний строк до закінчення визначеного Додатковою угодою № 2 терміну охорони (у період з 01.02.2009р. по 01.03.2009р.), у порядку та способом , визначеним п. 3.3.1 Договору № 01/33 д.п. від 18.03.2008р., матеріали справи не містять.

Поряд з цим, наявним у справі актом, засвідченим печатками сторін і затвердженим проректором Університету Никитюком О.А. (оригінал оглянуто у судовому засіданні), підтверджується зафіксований комісією у складі начальника загону охорони Університету, начальника служби експлуатації Інституту філології та начальника служби експлуатації головного навчального корпусу Університету, з одного боку, та керівником ТОВ «Скоробей» факт перебування обєктів Університету під охороною Охоронця станом на 01.04.2009р. (а.с.29, т.1).

Про фактично відпрацьований час по наданню охоронних послуг у період з 01.03.2009 р. по 31.03.2009р. йдеться також і у поданні проректора Никитюка О.А. ректору Університету (а.с.30 , т.1).

Між тим, місцевий господарський суд цим доказам , наявним у справі, належної правової оцінки не дав, мотивів, з яких ці докази були не взяті ним до уваги та відхилені, не навів, дійсних прав та обовязків між сторонами не встановив, а тому, прийшов до хибного висновку, що відсутність доказів прийняття наданих послуг охорони Університетом є достатньою підставою для відхилення доводів Охоронця про виникнення у нього права на оплату вартості наданих послуг та відсутність у Університету обовязку надані послуги оплатити.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з доводами позивача з приводу того, що доказом виникнення у Охоронця зобовязань з надання послуг охорони на обєктах Університету у період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р., а в останнього - обовязок з їх оплати, є укладений 01.04.2009 р. договір.

Місцевий господарський суд, ґрунтуючись на висновках експерта , правильно визнав Договір від 01.04.2009р . із сторони Університету не вчиненим, оскільки Університет в особі ректора, як особи, яка єдина представляє Університет без доручення, не виявив волі на укладення договору та не погоджував всіх його істотних умов, адже підпис від імені Університета на тексті договору не належить вказаній у ньому посадовій особі - ректору Університету.

Дійсно, договір не може бути обовязковим для особи, яка не приймала участі у його укладенні.

Проте, виключення одного доказу з числа наведених позивачем у підтвердження своєї матеріально-правої вимоги до відповідача , не звільняло суд першої інстанції в силу ст.43 ГПК України від обовязку встановити фактичні обставини справи на підставі правової оцінки інших наявних у справі доказів та визначити , чи підтверджують ці докази обставини, які входять до предмету доказування у даній категорії спорів.

Серед іншого, позивач покликався в обґрунтування своїх доводів на Акт про надання охоронних послуг за березень 2009 р., складений 31.03.2009р. (а.с.21,т. 1).

Місцевий господарський суд, відхиляючи доказову силу цього документу, послався на те, що особа, яка від імені Університету підписала цей акт (проректор з адміністративно-господарських робіт КНУ ім. Тараса Шевченка Никитюк О.А.), не мала повноважень на прийняття цих послуг від імені Університету. Такої самої думки притримувався представник Університету.

Між тим, судова колегія погодитися з такими міркуваннями у повній мірі не може.

У відповідності до розподілу службових обовязків між керівним складом Університету (наказ № 197-32 від 24.03.2009р з додатком до нього), з урахуванням змін до наказу від 30.03.2009р., до складу обовязків проректора з адміністративно-господарської роботи входило забезпечення охорони та збереження матеріальних цінностей Університету.

Зважаючи на те, що за правовою позицією Верховного Суду України акт про надання охоронних послуг за березень 2009р. не відноситься до правочинів, обмежень щодо підписання проректором актів про надання охоронних послуг від імені Університету не встановлено .

З цих же міркувань , та беручи до уваги раніше наведену у цій постанові позицію Вищого господарського суду України про правову природу акта виконання робіт за договором про надання охоронних послуг як супровідного документу до наданих послуг , судова колегія не розцінює цей акт , як правочин , який змінює погоджені сторонами у Додатковій угоді № 2 вартість місячної послуги охорони та тариф однієї години роботи охоронців.

Цей акт, на думку судової колегії, доводить лише виконання Охоронцем зобовязань, передбачених умовами Договору № 01/33д.п. 18.03.2008р., при цьому вказана у ньому вартість послуги окремого юридичного значення не має.

За змістом пунктів 5.1., 4.2., 4.3 Договору № 01/33д.п. 18.03.2008р. сторони дійшли згоди, що надання охоронних послуг за даним договором оформляється двостороннім актом про надання охоронних послуг, який оформляється і підписується щомісяця не пізніше третього робочого дня місяця, що наступає за місяцем ,у якому послуги були надані. Акт про надання охоронних послуг є первинним обліковим документом, що підтверджує надання за даним договором Виконавцем охоронних послуг і отримання послуг замовником. При відмові будь-якої із сторін від підписання акта про надання охоронних послуг в акті робиться відмітка та викладаються підстави відмови, за таких обставин акт набуває сили первинного облікового документу. Розрахунок за послуги Замовник здійснює на підставі рахунку фактури Виконавця та акта про надання охоронних послуг, підписаного сторонами, Замовник щомісячно перераховує платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Виконавця суму зазначену в рахунку фактурі, на протязі 5 банківських днів за дати підписання сторонами ата про надання охоронних послуг. складається на останнє число поточного місяця.

Зважаючи на те, що у Акті міститься посилання на одержання Університетом рахунку фактури та беручи до уваги інші, оцінені апеляційним судом докази , які свідчать про надання позивачем охоронних послуг у період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. за ціною, визначеною у Додатковій угоді, судова колегія дійшла висновку, що у відповідача виник обовязок оплатити вартість наданої Охоронцем послуги у розмірі 97239,54 грн. за тарифом 10,89 грн. за год. роботи у строки, визначені Договором № 01/33д.п. 18.03.2008р.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобовязання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що станом на 05.04.2009р. вартість наданих послуг не була оплачена, Університет є боржником, який прострочив виконання грошового зобовязання з усіма правовими наслідками , які випливають з такого порушення.

За правилом, викладеним у ч. 1 ст. 617 ЦК України , особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Університет наявності вказаних обставин не довів.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши поданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум і у вказаний у позові період, судова колегія дійшла до висновку, що обґрунтованими слід вважати вимоги про стягнення з відповідача 97 239,52 грн. боргу та інфляційних втрат, нарахованих за заявлений у позові період з 08.04.2009р. по червень 2010р. в обсязі 9 723,95 грн. та 3 % річних за період з 08.04.2009 р. по 01.08.2010р. - у розмірі 3 844,29 грн.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. В решті заявленої до стягнення суми у задоволенні вимог слід відмовити.

В силу статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду даної справи колегія суддів погоджується з доводами апеляційного оскарження про наявність підстав для повного скасування оскаржуваного судового рішення.

У звязку з частковим задоволенням позову суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат за розгляд справи у першій інстанції, покладаючи на сторони судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Державне мито за розгляд апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам ( ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скоробей» на рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2011р. у справі №9/330 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2011р. у справі №9/330 скасувати.

3. Прийняти у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, код ЄДРПОУ 02070944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скоробей» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф.43, код ЄДРПОУ 31028754) 97239,54 грн. основного боргу, 9723,95 грн. інфляційних втрат та 3844,29 грн. 3% річних.

У решті позовних вимог відмовити.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути із Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, код ЄДРПОУ 02070944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скоробей» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф.43, код ЄДРПОУ 31028754) державне мито за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 972,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227,31 грн.

4. Стягнути із Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, код ЄДРПОУ 02070944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скоробей» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф.43, код ЄДРПОУ 31028754) державне мито за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 554,04 грн.

5. Доручити місцевому господарському суду видання відповідних наказів.

6. Матеріали справи №9/330 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя

Судді