Постанова № 20020600, 30.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2011 № 10/191-18/432

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів:

при секретарі Кулачок О. А.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 14.06.2011 року

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року

у справі № 10/191-18/432 (суддя Мандриченко О. В.)

за позовомСтрахового товариства з додатковою відповідальністю «Власта»

до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

про визнання недійсним рішення про вилучення з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України та про спонукання до виконання дій

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №63-л «Про вилучення з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Томот» від 03.03.2004 року та зобовязання відповідача поновити Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Томот» у єдиному державному реєстрі страховиків (перестраховиків) України з моменту прийняття спірного рішення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року, повний текст якого підписаний 22.07.2011 року, у справі № 10/191-18/432 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт сформування позивачем статутного фонду у сумі 14800000 грн. та визнання недійсним у судовому порядку рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №26-л від 09.02.2004р. про відмову у видачі ліцензій Страховому товариству з додатковою відповідальністю «Томот» на провадження страхової діяльності, а, враховуючи, що саме ці обставини були підставою для винесення оспорюваного рішення, зазначене рішення є недійсним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі №10/191-18/432 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що зазначений спір має бути вирішений в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою від 10.10.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача надав пояснення, в яких проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорювань рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

03.03.2004 року відповідачем прийнято рішення № 63-л «Про вилучення з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Томот» (далі Рішення), яким Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Томот», правонаступником якого є позивач, (далі позивача) виключено з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Як слідує зі змісту Рішення, при його прийнятті відповідач керувався тим, що:

- позивач не виконав вимоги пункту 3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхування»;

- термін дії ліцензії на здійснення страхової діяльності (від 17.11.2003 року серія АА№№ 625944 та 625970) закінчився 30.01.2004 року. Інших ліцензії позивач не має.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить визнати Рішення недійсним, посилаючись на те, що спірне рішення є незаконним, оскільки відомості, на які відповідач посилається як на підставу для прийняття рішення про вилучення позивача з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України, не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції позовні вимоги про визнання недійсним Рішення задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про страхування» у редакції, чинній на момент прийняття Рішення, страховики зобов'язані сформувати свої статутні фонди відповідно до вимог статті 30 цього Закону в такому порядку:

- страховики, які займаються видами страхування іншими, ніж страхування життя, протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом - 500 тис. євро, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом - 1 млн. євро;

- страховики, які займаються страхуванням життя, - 750 тис. євро протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом та 1,5 млн. євро протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про страхування» у редакції, чинній на момент прийняття Рішення, уповноважений орган зобовязано відкликати ліцензії на право здійснення страхової діяльності і виключити з державного реєстру страховиків (перестраховиків) тих страховиків, які не виконали вимоги статті 30 цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 3 цього розділу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Закону України «Про страхування» до основних функцій Уповноваженого органу, яким згідно з Указом Президента України «Про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» від 11.12.2002 року № 1153/2002 є відповідач, серед інших відноситься і ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.

Отже, відповідно до положень законодавства, яке існувало на дату прийняття спірного Рішення, відповідач уповноважений відкликати ліцензію позивача на право здійснення страхової діяльності і виключити його з державного реєстру страховиків (перестраховиків) у випадку невиконання позивачем зобовязання сформувати свій статутний фонд у розмірі 500000 євро.

В обґрунтування невиконання позивачем вимог щодо формування статутного фонду відповідач у відзиві на позов посилається на Акт відповідача про порушення законів та інших нормативно правових актів № 08/2-244 від 17.02.2004 року.

Розділом 2 зазначеного акту встановлено порушення позивачем вимоги п. 3 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про страхування» в частині формування статутного фонду в розмірі 500000 євро.

Зазначені порушення, на думку відповідача, полягають у тому, що поповнення статутного фонду позивача відбувалося шляхом проведення взаємних розрахунків по внескам до статутних фондів позивача та БТОВ «Росток», засновника позивача, (186 платіжних доручень протягом 28.08.2001 року), і що інших надходжень грошових коштів на розрахункові рахунки цих осіб, окрім внесків до статутних фондів один одного, не відбувалось.

Враховуючи, що на початок операційного дня 28.01.2001 року коштів на рахунках позивача та БТОВ «Росток» не вистачало для того, щоб внести в грошовій формі до статутного фонду позивача суму в розмірі 13,5 млн. грн., позивач, на думку відповідача, є таким, що порушив вимоги законодавства щодо формування статутного фонду.

Проте відповідно зі змінами та доповненнями до статуту Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Томот», зареєстрованими Московською районною у м. Києві державною адміністрацією 16.07.2001 року за №08022, статутний фонд товариства збільшено до 14800000 грн., що станом на день винесення Рішення (03.03.2004 року) згідно з офіційно встановленим курсом НБУ становило 2239031,77 євро.

Крім того, згідно довідки ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» №212 від 17.03.2004 року станом на 01.03.2004 року сума внесків до статутного фонду позивача складає 14200000 грн.; згідно з довідкою АКБ «Мрія» від 19.03.2004 року сума статутного фонду позивача станом на 19.03.2004 року становить 600000,00 грн.

Таким чином, станом на 19.03.2004 року статутний фонд позивача у сумі 14800000 грн. був сформований у повному обсязі.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, перевірками, які проводились відповідачем (акт перевірки від 05.09.2003 року) та ДПІ у Голосіївському районі міста Києва (довідка № 5-23/07-12/30967925) від 10.04.2003 року встановлено, що статутний фонд позивача сформований у відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про страхування»

Зазначені вище обставини спростовують посилання відповідача на невиконання позивачем вимог пункту 3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхування».

Щодо закінчення терміну дії ліцензії на здійснення страхової діяльності (від 17.11.2003 року серія АА№№ 625944 та 625970) 30.01.2004 року та відсутності інших ліцензій, на що посилається відповідач, слід зазначити наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2005 року у справі №10/176 44/41 за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Власта» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсним рішення про відмову у видачі ліцензії на провадження страхової діяльності та спонукання до виконання дій позов задоволений повністю: визнано недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №26-л від 09.02.2004 року про відмову у видачі ліцензій Страховому товариству з додатковою відповідальністю «Томот» на провадження страхової діяльності; зобовязано Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України видати ліцензії на провадження страхової діяльності правонаступнику Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Томот» - Страховому товариству з додатковою відповідальністю «Власта» на підставі поданої 29.12.2003 року заяви вих. №57/1.

Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2007 року.

Як визначено частиною 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на обставини, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2005 року у справі №10/176 44/41, а саме визнання недійсним рішення відповідача, яким відмовлено у видачі ліцензії, посилання відповідача на відсутність на дату винесення Рішення, ліцензій є безпідставними.

Відповідно до пункту 2 розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення в звязку з його прийняттям охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність посилання відповідача в оспорюваному рішенні на невиконанням позивачем вимог пункту 3 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про страхування» та закінчення 30.01.2004 року терміну дії ліцензії на здійснення страхової діяльності від 17.11.2003 року серії АА №625944 та №625970, з огляду на що правомірно задовольнив позв в частині визнання недійсним рішення №63-л «Про вилучення з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Томот» від 03.03.2004 року. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи, що позовні вимоги про зобовязання відповідача поновити позивача у єдиному державному реєстрі страховиків (перестраховиків) України з моменту прийняття рішення є правовим наслідком визнання недійсним Рішення, зазначені позовні вимоги також підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. .

За таких обставин, апеляційна скарга Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 10/191-18/432 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 10/191-18/432 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 10/191-18/432 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 10/191-18/432.

Головуючий суддя

Судді