Рішення № 20017501, 30.11.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2011 Справа № 7/141-ПД-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шибінській А.Л, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП", м. Одеса,

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець", м. Київ,

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Груп", м. Київ,

про визнання договору № 1/1-10/09 від 01.10.2009 р. удаваним та встановлення нікчемності правочину.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець", м. Київ,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП", м. Одеса,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Груп", м. Київ,

відповідача-3: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, м. Херсон,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна", м. Київ,

про визнання відсутності права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним інвестиційного контракту та визнання права власності.

За участю представників:

позивача за первісним позовом не прибув;

відповідача - 1 за первісним позовом ОСОБА_1, паспорт серія МР НОМЕР_2 виданий Суворовським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області від 07.05.2010 р.;

відповідача - 2 за первісним позовом - ОСОБА_4 - представник, довіреність від 17.10.2011 р.;

відповідача - 3 за первісним позовом - ОСОБА_5- представник, довіреність від 22.11.2011 р.;

позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4- представник, довіреність від 17.10.2011 р.;

відповідача - 1 за зустрічним позовом не прибув;

відповідача - 2 за зустрічним позовом - ОСОБА_5- представник, довіреність від 22.11.2011 р.;

відповідача - 3 за зустрічним позовом - ОСОБА_1, паспорт серія МР НОМЕР_2 виданий Суворовським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області від 07.05.2010 р.;

третьої особи - 1 за зустрічним позовом - не прибув;

третьої особи - 2 за зустрічним позовом - ОСОБА_6 - представник. довіреність від 18.05.2011 р.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ від 04.11.2011 р., у зв'язку з відпусткою судді Задорожної Н.О. справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В. Ухвалою суду від 07.11.2011 року справу прийнято до свого провадження суддею Гридасовим Ю.В. з поновленням провадження у справі.

Позивач у первісній позовній заяві просить визнати договір № 1/1-10/09 про заміну сторони в інвестиційному контракті № 1 від 17.04.2008 р., укладений 01 жовтня 2009 року удаваним з метою приховати договір дарування об'єкту незавершеного будівництва торгово-виставковий центру із офісами, розташованого в АДРЕСА_2. Встановити нікчемність договору дарування об'єкту незавершеного будівництва торгово-виставковий центру із офісами, розташованого в АДРЕСА_2. В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на положення ст. ст. 220, 235, 657 ЦК України.

31.08.200010 р. Позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду із заявою про зміну предмету позову (а. с. 58-59, том справи 1) у якій, в порушення приписів ст.. 22 ГПК України, одночасно змінив і предмет і підстави позовних вимог. За вказаних обставин зазначена вище заява позивача за первісним позовом залишається судом без розгляду, а справа розглядається з урахуванням первісних позовних вимог.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом), повідомленого про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд повідомив факсимільним зв'язком, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи яке не містить оригінального підпису представника позивача за первісним позовом, посилаючись на зайнятість представника у іншій справі. Зазначене клопотання залишене судом без задоволення у зв'язку з неналежним оформленням та відсутністю належних та допустимих доказів, на підтвердження викладених у ньому обставин.

Відповідач-1 за первісним позовом в ході судового розгляду справи заперечував проти первісних позовних вимог, відзив на первісну та зустрічну позовні заяви суду не представив.

Відповідач-2 за первісним позовом в ході судового розгляду справи заперечував проти первісних позовних вимог, відповідно до відзиву на первісну позовну заяву, посилаючись на наступні обставини. При удаваному правочині воля сторін має бути спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочииом. При удаваному правочині розбіжність між волею та її зовнішнім виявом є наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержаним певної користі усіма або принаймні одним із них. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. І саме ці обставини, на підставі статті 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, на думку відповідача-2 за первісним позовом, мають бути доведені особою, що ініціює позов, тобто ТОВ «ПРАЙМ КАП», з дотриманням принципу належності і допустимості доказів. Натомість, позивач лише робить припущення та заяви, не підтверджені жодними доказами. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Визнання такого правочину недійсним (нікчемним), на думку відповідача-2 за первісним позовом, може мати місце лише в тому випадку, коли застосувати норми щодо правочину, який сторони насправді вчинили, неможливо. Позивачем, знову ж таки не обґрунтовано та не доведено свою позицію щодо цього. Нікчемним є такий правочин, недійсність якого встановлена законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Отже, на думку відповідача-2 за первісним позовом, основною умовою для звернення з подібним позовом є наявність спору вже на момент звернення. Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, що і було здійснено відповідачами. Законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми для договорів про заміну сторони в зобов'язанні за інвестиційним договором, а позивач за первісним позовом, на думку відповідача-2 за первісним позовом, не довів, що об'єктом даного договору є саме об'єкт нерухомого майна. Предметом інвестиційного контракту було вкладення інвестицій в обмін на об'єкт нерухомого майна і ТОВ «Авангард Капітал Груп»саме в рамках цього договору, здійснюючи заміну сторони, передав права вимоги результату здійсненої інвестиції, а не об'єкту нерухомого майна, яким не володів і який не був готовий (введений в експлуатацію) на момент укладення договору. Крім того, згідно ст. 514 ЦК України ТОВ «Авангард Капітал Гуп»могло передати лише ті права, якими володіло і лише в такому обсязі, яким володіло. Позивач посилається на наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна на час укладення договору, за іншою особою, яка по-перше, не передавала будь-яких прав, по друге, отримала це право всупереч взятим на себе зобов'язанням, без достатніх на те підстав та без відома інвестора, що не заперечується безпосередньо і ОСОБА_1 Відсутність інвестицій безпосередньо від ТОВ «ТВОРЕЦЬ»не свідчить про відсутність його волі на досягнення певного результату, наслідків за укладеним правочином. Адже, як зазначалось, ТОВ «Авангард Капітал Пруп»здійснило ряд інвестицій, в тому числі, залучило співінвестора, а свої права передало ТОВ «Творець», при цьому використовуючи принцип свободи підприємницької діяльності та господарською необхідністю, а ТОВ «Творець», в свою чергу, погодилось на ці умови, що не протирічить ні положенням законодавства в сфері інвестиційної діяльності, ні положенням цивільного і господарського законодавства. Законодавець, на думку відповідача-2 за первісним позовом, не ставить обов'язковою умовою оплатність при заміні сторони; дані питання вирішуються суб'єктами господарювання і впливають па наслідки їх господарської діяльності, в тому числі і податкові. Також, ТОВ «ПРАЙМ КАП»не є стороною в Договорі № 1/1-10/09 від 01.10.2009 року про заміну сторони в Інвестиційному контракті № 1 від 17 квітня 2008 р., так само, як і в інвестиційному контракті. Отже, як вважає відповідач-2 за первісним позовом, вказаний спірний договір не впливає та не може вплинути на його права та інтереси, внаслідок чого, позивач не має права на звернення до суду за захистом свого права, порушення якого не було чим доведено.

Відповідач-3 за первісним позовом в ході судового розгляду справи заперечував проти первісних позовних вимог, відзив на первісну та зустрічну позовні заяви суду не представив.

08.11.2011 року ТОВ "Творець" (відповідач-2 за первісним позовом) заявив зустрічний позов у якому просить:

визнати відсутність права власності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва торгово-виставкового центру з офісами, розташованого в АДРЕСА_2, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.10.2009 року № 24053099;

визнати недійсним Договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_2, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" від 06 жовтня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 1669;

визнати недійсним Інвестиційний контракт № 1 від 28.10.09 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Груп" від 28 жовтня 2009 року;

визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Творець" право власності на приміщення другого поверху торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_2 загальною площею 2044,8 кв.м.

Ухвалою суду від 10.11.2011 року прийнято зустрічну позовну заяву та призначено спільно з первісним позовом до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач-2 за зустрічним позовом в ході судового розгляду справи визнав зустрічні позовні вимоги, відзив на зустрічну позовну заяву суду не представив.

Відповідач-3 за зустрічним позовом в ході судового розгляду справи визнав зустрічні позовні вимоги, відзив на зустрічну позовну заяву суду не представив.

Представник третьої особи-1, на стороні відповідачів за зустрічним позовом, повідомленої про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив. Відзив на зустрічну позовну заяву до дня засідання суду не представив.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Третя особа-2, на стороні відповідачів за зустрічним позовом, визнала зустрічні позовні вимоги та заперечувала проти первісних позовних вимог, відповідно до відзиву на первісну та зустрічну позовні заяви, посилаючись на наступні обставини. Предмет спору за первісним і зустрічним позовами в справі стосується прав і законних інтересів Підприємства із 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна", адже будівництво частини спірного торгово-виставкового центру з офісами в м. Херсон, проспект 200 років Херсона, 5 («Торговий центр»), проінвестовано повністю та виключно за рахунок коштів "БІЛЛА-Україна", що вклало в його будівництво загалом 30271056,23 грн. За ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, надувається нею. Та обставина, що користувачем земельної ділянки, на якій здійснювалося будівництво Торгового центру та формальним замовником будівництва за проектно-кошторисною та дозвільною документацією виступала ФОП ОСОБА_1, на думку третьої особи-2 за зустрічним позовом, жодним чином не впливає на режим права власності на створюване в процесі будівництва нерухоме майно (Об'єкт інвестування), оскільки сама по собі не є достатньою правовою підставою для виникнення права власності. Шляхом укладення інвестиційних контрактів з ТОВ «АКГ»від 17 квітня 2008 року та 28 жовтня 2009 року ФОП ОСОБА_1 погодила спорудження чужого нерухомого майна на земельній ділянці, що перебуває в її користуванні, як і те, що після завершення будівництва новозбудоване майно стане власністю інвестора будівництва та буде зареєстроване на його ім'я. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестиціями є всі види майнових цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Ст. 7 цього Закону визначено, що інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій. Набуття БІЛЛА-Україна прав на створений Об'єкт інвестування в складі Торгового центру, на думку третьої особи-2 за зустрічним позовом, не суперечить чинному законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси третіх осіб. Ні позивач за первісним позовом (ТОВ «Прайм Кап»), ні позивач за зустрічним позовом (ТОВ «Творець»), як і жоден зі співвідповідачів не створював Об'єкт інвестування в складі Торгового центру; цей Об'єкт побудовано повністю на замовлення і за рахунок БІЛЛА-Україна; жоден із них не має та не може мати цивільних прав на Об'єкт інвестування в складі Торгового центру. Оскільки Об'єкт інвестування на момент розгляду спору вже введено в експлуатацію в складі Торгового центру, право власності на Об'єкт інвестування в складі Торгового центру, на думку третьої особи-2 за зустрічним позовом, повинно бути зареєстроване саме на ім'я БІЛЛА-Україна як інвестора, що за власний кошт створив нерухоме майно. Остаточні параметри Об'єкта інвестування, що належить БІЛЛА-Україна, визначені згідно даних БТІ (копії технічних матеріалів додаються) та складають приміщення № 2-24, 26 (загальною площею 1 800,1 м2), А1 (навіс площею 132,7 м2) та А2 (навіс площею 169,2 м2) першого поверху Торгового комплексу, а також котельню № 39 (площею 18 м2) на другому поверсі Торгового комплексу; площі спільного користування включають тамбур №1 (31,5 м2) і сходову клітку І (22,3 м2) на першому поверсі, а також сходову клітку II (29,5 м2) на другому поверсі Торгового комплексу.

Клопотання про відкладення розгляду справи від 23.11.2011 р. представник третьої особи-2 у судовому засіданні просив суд залишити без розгляду.

Крім того, третьою особою-2, на стороні відповідачів за зустрічним позовом, подано письмове клопотання про скасування вжитих по справі заходів до забезпечення первісного позову.

Провадження по справі зупинялось на період з 26.10.2010 р. по 07.11.2011 р., до закінчення касаційного провадження по цивільній справі № 6-49866ск 10.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

17 квітня 2008 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Авангард Капітал Групп»(надалі за текстом - ТОВ «АКГ») був укладений Інвестиційний контракт № 1 (надалі - Інвестиційний контракт № 1), відповідно до якого ТОВ «АКГ»виступив інвестором будівництва торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_2 (надалі - Інвестиційний об'єкт) на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді ФОП ОСОБА_1

01 жовтня 2009 року між ТОВ «АКГ», ТОВ «Творець»та ФОП ОСОБА_1 укладений Договір про заміну сторони в Інвестиційному контракті № 1 (надалі - Договір про заміну сторони) за умовами якого, з моменту його укладення всі права та обов'язки ТОВ «АКГ»по Інвестиційному контракту № 1 переходять до ТОВ «ТВОРЕЦЬ»який стає новою стороною в Інвестиційному контракті замість ТОВ «АКГ».

Відповідно до п. 6 Договору про заміну сторони передбачено, що всі умови Інвестиційного контракту № 1, в тому числі, права та обов'язки сторін залишаються чинними, незмінними та обов'язковими як для ФОП ОСОБА_1, так і для ТОВ «Творець»(Інвестор).

Відповідно до умов Інвестиційного контракту № 1 від 17 квітня 2008 року ФОП ОСОБА_1 не набуває прав власності на Інвестиційний об'єкт; останній є власністю виключно Інвестора (Позивача за зустрічним позовом).

Не дивлячись на вище зазначені обставини, 06.10.2009 року ФОП ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу (надалі - Договір купівлі продажу) передала у власність ТОВ «Прайм Кап»незавершену будівництвом споруду Інвестиційного об'єкту, попередньо оформивши право власності в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації (БТІ). При цьому, свідоцтво про право власності на об'єкт незавершеного будівництва для державної реєстрації цих об'єктів не видалось. Після проведення державної реєстрації прав власності на об'єкт незавершеного будівництва Херсонським державним БТІ 06.10.2009 року було видано лише витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 24053090.

28 жовтня 2009 року ТОВ «АКГ», ТОВ «Прайм Кап»та ФОП ОСОБА_1 уклали новий Інвестиційний контракт (надалі за текстом - Інвестиційний контракт № 1 від 28.10.09 р.), за умовами якого останні визначають порядок закінчення будівництва Інвестиційного об'єкту та домовляються про його розподіл між собою. За умовами Інвестиційного контракту № 1 від 28.10.09 р. по закінченню будівництва Інвестиційний об'єкт мав розподілитись наступним чином: перший поверх Інвестиційного об'єкту набуває у власність ТОВ «АКГ», другий поверх Інвестиційного об'єкту набуває у власність ТОВ «Прайм Кап».

На даний час Позивач за зустрічним позовом є власником 2-го поверху торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_2, а ПП «Білла-Україна»- першого поверху.

ТОВ «Прайм Кап»не визнає за Позивачем за зустрічним позовом його право власності, оспорюючи договір від 01.10.2009 року про заміну сторони, за яким ТОВ «Творець»стало стороною в Інвестиційному контракті № 1 і на підставі якого стало власником нерухомості за вказаною вище адресою, що підтверджується первісними позовними вимогами у даній справі.

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. При цьому, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Аналогічні положення містяться в п. 2.9. Інвестиційного контракту № 1 від 17.04.2008 р., укладеного між Позивачем за зустрічним позовом та ФОП ОСОБА_1

Пунктом 3 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що за рішенням інвестора володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результати їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Відповідно до п. 5 ст. 7 цього ж Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір, укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно ч. 7 ст. 25 Закону України «Про планування і забудову територій»майнові права на збудовані об'єкти містобудування визначаються договорами між замовником та інвестором у встановленому законом порядку.

Згідно положень Закону «Про інвестиційну діяльність»інвестування може здійснюватись як власними коштами, так і залученими.

ТОВ «АКГ»залучило після укладення Інвестиційного контракту № 1 і до передачі прав за Інвестиційним контрактом ТОВ «Творець»співінвестора - ПП «Білла Україна».

В свою чергу, абзац другий ч. 3 статті 331 ЦК України передбачає можливість укладення договору щодо об'єкта незавершеного будівництва у разі такої необхідності, особою, яка є власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Власником матеріалів для будівництва ТВК (Об'єкт інвестиції) у відносинах між ФОП ОСОБА_1 є інвестор.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державна реєстрація права власності за ФОП ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва (сукупність матеріалів), що був власністю інвестора на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 331 ЦК України, не породжує для ФОП ОСОБА_1 будь яких майнових прав та обов'язків, оскільки такі права виникають відповідно до приписів ст.. 331 ЦК України та (або) на підставі відповідних правочинів.

ФОП ОСОБА_1 не мала права на отримання у власність спірного об'єкту, відповідно, вона не мала права на розпорядження незавершеною будівництвом спорудою, так як відповідно до умов Інвестиційного контракту № 1 та Договору про заміну сторони власником Інвестиційного об'єкту (в тому числі, як об'єкта незавершеного будівництва) є виключно Позивач за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпоряджання майном належить власникові такого майна.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Укладені ФОП ОСОБА_1 Договір купівлі-продажу та Інвестиційний контракт № 1 від 28.10.09 року є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують законні права та інтереси Позивача за зустрічним позовом.

В силу ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, і такий правочин є оспорюваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 658 Цивільного кодексу України передбачає, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Пунктом 3 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»визначено, що за рішенням інвестора володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Відповідно до п. 5 ст. 7 цього ж Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Отже, правовідносини щодо прав ФОП ОСОБА_1 на володіння, користування і розпорядження об'єктом інвестування мають регулюватися положеннями інвестиційного контракту.

Виходячи з вказаних норм Закону, сторони в Інвестиційному контракті № 1 від 17.04.2008 р. ТОВ «АКГ», наступником прав та обов'язків якого за контрактом стало ТОВ «Творець», та ФОП ОСОБА_1 в пп. 3.1.12 п. 3.1. встановили, що остання зобов'язується без згоди Інвестора не укладати щодо Інвестиційного об'єкту будь-яких угод, а в Додатку № 1 до Контракту погодили, що 100% частин інвестиційного об'єкту являється власністю інвестора.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір, а укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Факт продажу ФОП ОСОБА_1 згідно зі спірним договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 06.10.2009 р. створеного за кошти інвестора в рамках інвестиційного договору, без згоди інвестора, всупереч положенням Закону та умовам Контракту, підтверджується матеріалами справи і не заперечується ФОП ОСОБА_1

З огляду на викладене, з врахуванням умов інвестиційного контракту № 1 від 17.04.2008 р., приписів ч. ч. 2, 3, 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», спірний договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва (створеного за кошти інвестора в рамках інвестиційного контракту) не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, абзац другий ч. 3 статті 331 ЦК України передбачає можливість укладення договору щодо об'єкта незавершеного будівництва у разі такої необхідності, але особою, яка є власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, в той час як матеріали справи свідчать, що власниками матеріалів є інвестори.

За ч. 1 ст. 651 ЦК України та відповідно до ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Укладаючи договір купівлі-продажу з ТОВ «Прайм Кап», ФОП ОСОБА_1 фактично відмовилась в односторонньому порядку від договору з ТОВ «Творець».

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, заміна сторони в зобов'язанні (в Інвестиційному контракті № 1 від 17.04.2008 р.) була здійснена у відповідності до вимог Цивільного кодексу, в рамках прав, наданих суб'єктам інвестиційної діяльності в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», і ТОВ «Творець»набуло всіх прав та обов'язків інвестора будівництва.

Інвестиційний контракт від 28.10.2009 р., укладений між ТОВ «АКГ», ТОВ «Прайм Кап»та ФОП ОСОБА_1, за умовами якого інвестиційний об'єкт переходить у власність ТОВ «АКГ», ТОВ «Прайм Кап»у визначених сторонами частинах, не відповідає вимогам закону.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що при зміні кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Заміна сторони в зобов'язанні позбавила ТОВ «АКГ»права на розпорядження правами, що випливають з інвестиційного договору та на розпорядження результатами інвестицій.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1, укладаючи спірний Договір купівлі-продажу, а також ТОВ «АКГ», укладаючи спірний Інвестиційний контракт № 1 від 28.10.09 р., вийшли за межі належних їм цивільних прав, встановлених Інвестиційним контрактом № 1 від 17 квітня 2008 року та Договором про заміну сторони від 01 жовтня 2009 року, і своїми діями порушили законні права Позивача за зустрічним позовом, та діяли всупереч положенням ст. ст. 331, 658 ЦК України.

Крім того, на момент продажу ФОП ОСОБА_1 ТОВ «Прайм Кап»об'єкту незавершеного будівництвом, останній знаходився під арештом, накладеним відповідно до Ухвали Господарського суду Херсонської області від 25.09.2009 року, що є також додатковою підставою для визнання недійним Договору купівлі-продажу. При цьому, ФОП ОСОБА_1 була учасником справи, в рамках якої було накладено арешт і, відповідно, знала про існування арешту.

Відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 7 ст. 25 Закону України «Про планування і забудову територій»майнові права на збудовані об'єкти містобудування визначаються договорами між замовником та інвестором у встановленому законом порядку.

Наявними у справі доказами підтверджується, що ТОВ «Творець»виступило інвестором будівництва Торгово-виставкового комплексу, отримавши всі права за договором, укладеним з ТОВ «АКГ».

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 16 ГПК України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно приписів ст. 20 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання наявності або відсутності прав, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, іншими способами, передбаченими законом.

За вказаних обставин, первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем за первісним позовом, не доведено належними та допустимими доказами викладені у первісному позові обставини, відповідно до приписів ст.. 33 ГПК України, а зустрічний позов підлягає задоволенню в частині, щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, торгово-виставкового центру з офісами в м. Херсоні від 06 жовтня 2009 року та Інвестиційного контракту № 1 від 28.10.09 року, визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Творець" права власності на приміщення другого поверху торгово-виставкового центру з офісами. В іншій частині зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки визнання судом відсутності права власності у Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва торгово-виставкового центру з офісами, розташованого в АДРЕСА_2, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.10.2009 року № 24053099 не призведе до відновлення такого права у позивача за зустрічним позовом, а відтак, позивачем за зустрічним позовом, у зазначеній частині, не вірно обрано спосіб захисту порушеного права. ДО того ж, як встановлено в ході судового розгляду справи, ФОП ОСОБА_1 не оспорюється право власності ТОВ "Творець" на спірне нерухоме майно.

Відповідно до приписів ст.. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Вжиті по справі заходи до забезпечення первісного позову підлягають скасуванню у зв'язку з відмовою у задоволенні первісних позовних вимог. Заходи до забезпечення зустрічного позову підлягають скасуванню після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. В задоволені первісного позову відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення первісного позову, вжиті ухвалою по справі від 18.08.2010 р., у вигляді арешту нерухомості - торгового-виставкового центру з офісами загальною площею 3 904,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,3200 га, кадастровий номер 6510136900:15:001-0162.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

4.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_2, укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРАЙМ КАП”(Код ЄДРПОУ 365532255) від 06 жовтня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 1669.

5.Визнати недійсним Інвестиційний контракт № 1 від 28.10.09 року, укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРАЙМ КАП”(Код ЄДРПОУ 365532255) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард Капітал Груп”(Код ЄДРПОУ 35530965) від 28 жовтня 2009 року.

6.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВОРЕЦЬ" право власності на приміщення другого поверху торгово-виставкового центру з офісами в АДРЕСА_2 загальною площею 2044,8 кв.м.

7.В задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовити.

8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КАП" (код 36553255, адреса: 65009, м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога, 8/1, кв. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" (код 32426729, адреса: 01054, м. Київ, вул.. Дмитрівська, 29-Б) 31273грн.67коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

9.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Капітал Груп" (код 35530965, адреса: 01034, м. Київ, вул.. Ярославів Вал, 33-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" (код 32426729, адреса: 01054, м. Київ, вул.. Дмитрівська, 29-Б) 313грн.67коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

10.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" (код 32426729, адреса: 01054, м. Київ, вул.. Дмитрівська, 29-Б) 313грн.67коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Суддя Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України "05" грудня 2011 р.