Рішення № 20017366, 01.12.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2011 Справа № 5024/1987/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" м. Миколаєва

до відповідача-1 військової частини А-1836 м. Херсон

відповідача-2 - квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва

про стягнення 11254грн. 63коп.

за участю представників сторін:

від позивача – уповноважена особа Штокало О.В.

від відповідача – 1 уповноважена особа Щербіна Р.О.

від відповідача-2 –не прибув

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" в особі філії м.Миколаєва (позивач) звернулося з позовом про стягнення солідарно з військової частини А-1836 (відповідач-1) та квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва (відповідач-2) 4403грн.18коп. заборгованості у зв’язку з перевищенням обсягів спожитої електричної енергії в листопаді 2010року, квітні та травні 2011року згідно з договором постачання електричної енергії від 07.08.2009року №44/1145 та договорами поруки від 01.01.2009року №44/1145/П та від 01.04.2011року №44/1145-п.

Крім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 1943грн.28коп. пені, 3423грн. 68 коп. втрат від інфляції, 1148грн. 84 коп. 3% у зв’язку з постійним несвоєчасним перерахуванням щомісячної вартості спожитої електричної енергії.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що з 01.01.2006року кошти з державного бюджету на оплату комунальних послуг, в тому числі і за спожиту електричну енергію, військовій частині не надходять і кошторис в/ч А-1836 взагалі не передбачає статті видатків на оплату енергоносіїв, оскільки зазначені кошти надходять на рахунки квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва.

Він зазначає, що перевищення граничних величин електричної енергії мало місце у зв’язку з встановленням лімітів в заниженому розмірі, всупереч реальним потребам військової частини, а позивач відмовляється здійснити корегування договірної величини споживання електричної енергії.

З урахуванням зазначеного, відповідач-1 просить звільнити його від сплати інфляційних втрат, 3 % річних та зменшити розмір пені.

Відповідач-2 також не визнає позовні вимоги і в задоволені позову просить відмовити, посилаючись на те, нарахована позивачем двократна вартість за перевищення договірних обсягів спожитої електричної енергії відповідає штрафній санкції, за які відповідач-2 не поручався договорами поруки. Він вважає, що позивачем не доведено належними розрахунками розмір інфляції з урахуванням того, що термін прострочення сплати рахунків позивача становить в основному менше місяця - від 4 до 23 днів, що сталося через несвоєчасне надходження коштів з державного бюджету, на яке відповідач-2 вплинути не може, тому просить зменшити розмір належної до стягнення пені та частково відмовити в стягненні втрат від інфляції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача та відповідача-1, суд –

в с т а н о в и в:

Між публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" в особі філії м.Миколаєва (позивач) та військовою частиною А-1836 м. Херсон (відповідач-1) 07.08.2009року укладено договір №44/1145 про постачання електричної енергії та технічне забезпечення електропостачання споживача.

Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язався забезпечувати постачання електричної енергії відповідачу-1, а відповідач-1 - своєчасно проводити оплату за отриману електроенергію.

Додатком №1 а на 2010рік до вищезазначеного договору сторони узгодили договірні величини споживання електричної енергії на 2010 а також на 2011роки.

Відповідно до додатку №1а на 2010рік гранична величина споживання відповідачем-1 електричної енергії в листопаді була узгоджена в кількості 35000кВт. Однак, як свідчать матеріали справи, фактично відповідач-1 спожив 35068кВт, тобто перевищив договірну величину споживання електричної енергії в листопаді 2010року на 68 кВт.

Додатком №1 а на 2011рік до вищезазначеного договору сторони узгодили договірні величини споживання електричної енергії на 2011 рік .

Відповідно до додатку №1а на 2011рік гранична величина споживання відповідачем-1 електричної енергії на квітень та травень 2011року була узгоджена по 30000кВт. Однак, як свідчать матеріали справи, фактично відповідач-1 спожив в квітні 2011року 35504 кВт, а в травні 2011року 30408кВт, тобто перевищив договірну величину в квітні 2011року на 5504кВт і в травні 2011року на 408 кВт.

Пунктом 5 додатку №10 до договору №44/1145 від 07.08.2009року передбачена підвищена плата за перевищення договірних величин електричної енергії відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику». Зазначена відповідальність встановлена Законом в розмірі двократної вартості понаддоговірної величини спожитої електричної енергії.

Вартість перевищених договірних величин згідно з розрахунком позивача за листопад 2011 року становить 46грн.65коп., в квітні 2011року –4356грн.53коп., в травні 2011 року- 335 грн.65коп.

Для оплати вартості спожитої електричної енергії позивач виписував та передавав відповідачам щомісячно повідомлення та рахунки на оплату, які відповідно до договору постачання електричної енергії необхідно сплатити на протязі 10 робочих днів.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вартості понаддоговірної величини електричної енергії відповідачем-1 та відповідачем-2 в засідання суду не надано.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір поруки 44/1145/П від 01.01.2009року відповідно до умов якого відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 свого обов'язку щодо сплати вартості активної та реактивної електричної енергії за договором постачання електричної енергії №44/1145 від 23.05.2005року, починаючи з 01.01.2009року, яка сплачується за рахунок отримання фінансування з державного бюджету.

01.04.2011року між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір поруки №44/2245-п відповідно до умов якого відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 свого обов'язку щодо сплати вартості активної та реактивної електричної енергії за договором постачання електричної енергії №44/1145 від 07.08.2009року , починаючи з 01.01.2011року.

При цьому за умовами пунктів 1.1 договорів поруки розрахунки відповідач-2 здійснює за фактично спожиту відповідачем-1 електричну енергію на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунку боржником. Поручитель надає копії платіжних доручень боржнику.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Положеннями ч. 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення боргу за перевищення договірної величини спожитої електричної енергії підлягають задоволенню солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

З урахуванням того, що після порушення справи позивачу було сплачено 335грн.65коп., з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно 4403грн.18коп. основного боргу, а провадження у справі в частині стягнення 335 грн.65 коп. підлягає припиненню за заявою позивача на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, матеріалами справи доведень, що під час виконання господарських зобов’язань з боку відповідачів щомісячно допускалася прострочка оплати надісланих позивачем рахунків.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачі не виконали свого обов’язку перед позивачем по своєчасних розрахунках, тому вимоги позивача про стягнення з них 3423грн.68коп. втрат від інфляції та 1148грн.84 коп. річних відповідно до розрахунку позивача також підлягають задоволенню.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само, як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредитору. Сплата втрат від інфляції та 3 % річних також узгоджена сторонами пунктом 4.2.1 договору від 07.08.2009року №44/1145, а також пунктами 2.3 договорів поруки, тому підстави звільнення відповідачів від відповідальності в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних відсутні.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п.4.2.1 договору від 07.08.2009року, а також пунктів 2.3 договорів поруки з урахуванням яких у випадку несплати передбачених договором платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховується за кожен день прострочення платежу, від суми боргу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем нарахована пеня за прострочку перерахування грошових коштів в сумі 1943грн.28коп., яка відповідачами не сплачена станом на день вирішення спору, тому зазначена сума також підлягає стягненню солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Посилання відповідача-2 на те, що він не приймав на себе обов’язків щодо сплати штрафних санкцій не відповідає пунктам 2.3 договорів поруки, а тому не приймається судом як підстава звільнення відповідачів від відповідальності в частині стягнення пені.

В той же час суд враховує той факт, що відповідачі є бюджетними установами, вони фінансуються виключно із державного бюджету та здійснюють розрахунки за наявності бюджетних асигнувань, а несвоєчасні розрахунки мали місце через відсутність своєчасного фінансування, тому відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України суд вважає можливим частково зменшити розмір належної до стягнення пені на 80%. Стягненню підлягає пеня в розмірі 38грн.86коп., що становить 20% від належної до стягнення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, п.3 ч.1 ст. 83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з військової частини А-1836 м. Херсон вул.. Пестеля, 1 ідентифікаційний код 07738045 інші реквізити суду невідомі та з квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва м. Миколаїв проспект Миру, 62-а р/р 35216003002746 в УДК Миколаївської області МФО 826013 ідентифікаційний код 08029523 на користь публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" в особі Миколаївської філії м. Миколаїв вул.. Громадська, 40 :

- на р/р 260383011001 в Державному ощадному банку України МФО 326461 ідентифікаційний код 23399393 –4403грн.18коп. основного боргу;

- на р/р 26002392418001 у МФ КБ «Приватбанк»МФО 326610 ідентифікаційний код 24789699 –38грн.86коп. пені, 3423грн. 68 коп. втрат від інфляції, 1148грн. 84 коп. 3% річних, 112грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 335 грн.65коп. основного боргу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02.12.2011р.