Рішення № 20016942, 24.11.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2011 Справа № 5024/1990/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", м. Київ

до Приватного підприємства "Компанія "Майстер Фіш", м. Херсон

про стягнення 6516,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник довіреність б/н від 02.02.2011 р.

від відповідача: не прибув.

Публічне акціонерне товариство «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Компанія «Майстер Фіш»(відповідач) заборгованості за договором оренди у сумі 6195,00 грн., пеню в сумі 201,69 грн., штрафу в сумі 41,30 грн., 3% річних в сумі 39,04 грн. та інфляційні в сумі 39,23 грн.

24.11.2011 року у відповідності до вимог ст.22 ГПК України позивачем подано заяву, в якій він зменшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача 4095,00 грн. основного боргу, пеню в сумі 201,69 грн., штрафу в сумі 41,30 грн., 3% річних в сумі 39,04 грн. та інфляційні в сумі 39,23 грн.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист: у судове засідання не з»явився, ухвалу про порушення справи отримав 01.11.2011 року за адресою: м.Херсон, вул..Ілліча, 4. 7 листопада 2011 року на вищевказану адресу відповідача було надіслано лист господарського суду з повідомленням наступної дати судового засідання, який повернувся з відміткою: за зазначеною адресою не проживає. В матеріалах справи є лист відповідача від 08.08.2011 р. (а.с.16), на бланку якого зазначено саме адресу: м.Херсон, вул.. Ілліча, 4.

Враховуючи викладене, суд, у відповідності до ст..75 ГПК України, проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

4 травня 2011 року між позивачем та відповідачем укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке є власністю орендодавця, загальною площею 41,3 кв.м. без права передачі його у суборенду, розташоване за адресою: м.Херсон, вул..Ілліча, 4 для використання за призначенням як офіс. Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 04.05.2011 р. (а.с.14).

Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.3.2. Договору оренди орендна плата складає 2065,00 грн.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату на умовах 100% щомісячної попередньої оплати зідно з п.3.2. договору до 5 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В порушення умов договору та вищенаведених норм чинного законодавства орендар заборгував позивачеві 6195,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем надано до матеріалів справи докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу, якими підтверджується, що 11.10.2011 року відповідач сплатив 1050,00 грн. боргу та 01.11.2011 р. відповідач сплатив 1050,00 грн. Враховуючи викладене, керуючись ч.1 п.1 ст.80 ГПК України, суд прининяє провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2100,00 грн. та задовольняє вимогу про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4095,00 грн.

Відповідно до п.3.4. Договору за кожний день несплати за оренду після 5 числа поточного місяця, орендар платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату складання вимоги про нарахування пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В разі повторного порушення термінів щомісячної оплати за оренду і утримання орендар сплачує штраф у розмірі 1% від несплаченої суми за кожне порушення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені, штрафу та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 201,69 грн. та штрафу в розмірі 41,30 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 39,23 грн. та 3 % річних в сумі 39,04 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Суд оголошує вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 759, 782 ЦК України, ст. 193, ГК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Майстер Фіш»(73000, м.Херсон, вул..Ілліча, 4, р/рахунок 26000060386293 Херсонська філія ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 352479, код ЄДРПОУ 32125049) на користь Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «УКрнафтохіпроект»(04655, м.Київ, вул..Кудрявський узвіз, 5-б, р/р 26002014033080 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 380333, код ЄДРПОУ 21489100) 4095,00 грн. заборгованості з орендної плати, 201,69 грн. пені, 41,30 грн. штрафу, 39,04 грн. 3% річних, 39,23 грн. інфляційних, 102,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 29.11.2011 р.