Рішення № 20016233, 22.11.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2011 Справа № 5024/1944/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" м. Київ

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 28749грн. 36коп.

за участю представників сторін:

від позивача уповноважена особа Трематова Ю.М.

від відповідача не зявився

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача) 16211грн. 20коп. вартості комунальних послуг, якими він користувався у січні-лютому 2011року, 410грн. 02коп. втрат від інфляції, 11932грн. 00коп. пені та 196грн. 14коп. 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках за договором суборенди нежитлового приміщення від 07.12.2009року №СУБ-09/С-32/02.

Ухвалою суду від 27.10.2011 року розгляд справи відкладався.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що відповідно до ст. 64 ГПК України був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою зазначеною в реєстраційних документах.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 27.10.2011року до суду не поверталася що свідчить про те, що вона відповідачем отримана.

Позивач наполягає на розгляді справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Про причини неявки суд не повідомлено. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строку вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) 07.12.2009року укладено договір № СУБ-09/С-32/02 суборенди нежитлового приміщення .

Згідно з п. 1.1 договору позивач передав в тимчасове платне користування відповідача нежитлове приміщення загальною площею 245,7 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та знаходяться у користуванні позивача на підставі договору оренди від 04.09.2008року № Б/Н, укладеним між позивачем та ТОВ "Струмок".

Факт передачі вищезазначеного приміщення в користування відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 10.12.2009року.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили строк його дії до 31.08.2011року.

Згідно з п. 4.1 договору базова щомісячна орендна плата перераховується відповідачем в безготівковій формі на поточний рахунок позивача до 15 числа місяця, в якому надаються послуги з суборенди на підставі рахунків-фактур, наданих позивачем, або на підставі даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору суборенди розмір базової щомісячної орендної плати за 245,70 кв. м становить 14987грн.

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що починаючи з другого календарного місяця суборенди розмір орендної плати за один календарний місяць автоматично (без додаткового погодження сторонами) змінюється (індексується) відповідно до формули.

Згідно з пунктом 4.7 договору суборенди, крім сплати орендної плати, відповідач компенсує вартість комунальних послуг: електроенергію та водопостачання, вартість яких розраховується на підставі показників лічильників, встановлених на вводах мереж по яким надаються комунальні послуги відповідачу і які опломбовані позивачем та які скореговані на коефіцієнт 0,60 (частка від загальної площі приміщення); опалення (тепло) та прийом стічних вод, вартість яких розраховується пропорційно займаної площі.

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2010року до договору суборенди № СУБ-09/С-32/02 від 07.12.2009року сторони домовились викласти п. 1.1 договору в новій редакції, згідно якої позивач передає у тимчасове платне користування відповідача нежитлове приміщення загальною площею 409,50 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та знаходяться у користуванні позивача на підставі договору оренди від 04.09.2008року № Б/Н, укладеним між позивачем та ТОВ "Струмок". Цією ж додатковою угодою сторони встановили розмір базової щомісячної орендної плати за 409,50 кв. м в розмірі 24979грн. 50коп., інші умови договору залишені без змін.

Факт передачі приміщення, зазначеного в додатковій угоді № 1 до договору суборенди, в користування відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 01.06.2010року.

20.01.2011року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до договору суборенди, якою було змінено строк дії договору, а саме до 28.02.2011року.

Таким чином, 28.02.2011року договір суборенди №СУБ-09/С-32/02 припинив свою дію і відповідач повернув позивачу нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.02.2011року.

В акті приймання-передачі від 28.02.2011року сторонами зафіксовано показники лічильників спожитої холодної води, електричної енергії та опалення на момент припинення договору та зазначено, що сторони не мають зауважень щодо зазначеного в акті.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Належне виконання зобовязання означає виконання його належними субєктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобовязання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір суборенди від 07.12.2009року є обовязковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Матеріалами справи доведено, що відповідач своїх обовязків по своєчасних розрахунках за комунальні послуги в період січень - лютий 2011року не виконував.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 16211грн. 20коп.

В матеріалах справи містяться копії актів здачі-приймання виконаних робіт за січень-лютий 2011року між позивачем та ТОВ "Струмок", а також розрахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії, холодної води та опалення з урахуванням показників приладів обліку та фактично займаної відповідачем площі нежилих приміщень..

Позивач надіслав відповідачу претензію від 18.05.2011року № 451, якою, серед іншого, вимагав сплатити і заборгованість за договором суборенди від 07.12.2009року. Зазначену претензію відповідач отримав 24.05.2011року, про що мається його розпис з зазначенням дати на першому аркуші претензії, однак відповіді на зазначену претензію не надав.

Документального підтвердження перерахування зазначеного боргу або будь-яких заперечень проти позовних вимог відповідач суду не надав, незважаючи на те, що суд двічі зобов'язував його надати відзив на позов та документальне обгрунтування зазначених в ньому обставин.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині 16211грн. 20коп. вартості комунальних послуг підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобовязання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідальність боржника за порушення грошового зобовязання настає незалежно від його вини, тому позовні вимоги про стягнення 410грн. 02 коп. втрат від інфляції та 196грн. 14 коп. - 3% річних у звязку з несвоєчасним виконанням грошового зобовязання підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 11932грн. 00коп. пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, статтею 3 зазначеного Закону (в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 3 зазначеного Закону, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, який встановлений договором, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

При укладенні договору № СУБ-09/С-32/02 від 07.12.2009року сторони пунктом 7.1 зазначили, що у випадку несвоєчасної сплати платежів за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення. Однак зазначена пеня підлягає стягненню з урахуванням ч.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Здійснивши перерахунок пені відповідно до вимог ст. 3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково в розмірі 1005грн.09коп.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити суду невідомі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" м. Київ пр-т Науки, 8 п/р 26008000000281 в ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023 ідентифікаційний код 32104254 16211грн. 20 коп. основного боргу, 410грн. 02 коп. втрат від інфляції, 196грн. 14 коп. 3% річних, 1005грн.09коп. пені, 178грн. 22коп. витрат по сплаті державного мита, 146грн.30коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В задоволенні позовних вимог про стягнення 10926грн.91коп. пені відмовити.

<Текст >

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24.11.2011р.