Рішення № 20016042, 13.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 5023/8517/11

вх. № 8517/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 5363/01-17/03-16 від 03.12.2010 р.)

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків 3-я особа <Текст >

до Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, с. Печеніги 3-я особа <Текст >

про стягнення 3 103,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна екологічна інспекція в Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області (надалі - Відповідач) "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про відходив в розмірі 3 103,15 грн. та покладення на Відповідача судових витрат.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, у наданому листі просить суд розглядати справу без участі представника Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачем з метою виконання окремого доручення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02.03.2010 року № 108-од та наказу № 25 від 17.03.2011 року здійснено обстеження екологічного стану території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області.

Після обстеження даної території державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, в присутності заступника начальника відділу Держкомзему в Печенізькому районі - Зміївського В.О. були складені Акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) Печенізького району Харківської області від 04.06.2010 № 05-24-90 та Акт обстеження засміченої земельної ділянки Печенізької селищної ради від 04.06.2010 №05-24-91. Дані акти були надані одразу голові селищної ради Чудику В.Б.

Згідно з Актами було зафіксовано несанкціоноване звалище побутових відходів (скло, пластикові пляшки, дошки), відходів життєдіяльності біля бетонної дороги за 80 метрів від будинку № 143 по вул. Зінченко, площею 483,96 м2 і об'ємом до 193,6 мЗ, що є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 21 Закону України "Про відходи".

Заміри здійснено рулеткою ДСТУ 4179-20038 № 820, свідоцтво про повірку вимірювального засобу ГОСТ 7502-08 МОД.

Відповідно до п. 2 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" (надалі - методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

На підставі методики Позивачем було розраховано шкоду, за засмічення земельних ресурсів відходами (побутове сміття), яка становить 3 103,15 грн.

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами разом з Претензією № 126 від 15.07.2010 р. були надіслані Відповідачу.

Однак, після отримання Претензій № 126 від 15.07.2010 року, Печенізькою селищною радою Печенізького району Харківської області (повідомлення про вручення поштового відправлення № 6107700347908) шкода за засмічення земельної ділянки добровільно не сплачена.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Клименко В.О., були складені протокол про адміністративне правопорушення № 001240 від 04.06.2010 року та постанова про накладання адміністративного стягнення № 05-22-153 від 07.06.2010 року, згідно якої селищного голову Печенізької селищної ради, Чудика Віктора Борисовича, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Даний штраф був сплачений згідно з квитанцією від 22 червня 2010 року.

У протоколі про адміністративне правопорушення селищним головою власноруч було надано пояснення, де зазначено, що з правопорушенням згоден.

У випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Роз'яснення Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, зокрема, на території міст та інших населених пунктів.

Згідно ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 14 Конституції визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ст. 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно п.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування" - первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлені повноваження місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до яких місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища .

Відповідно до ст.9 Закону України "Про відходи" територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" -сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 187 Земельного Кодексу України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 189 Земельного Кодексу України - самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 30, 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" - самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів, в тому числі формування систем та вимог поводження з відходами, а також здійснення контролю у сфері поводження з відходами, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Згідно ст. 38 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" - контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" виконавчі та розпорядчі органи місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції ... організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про відходи", органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: - виконання вимог законодавства про відходи; - організацію збирання і видалення побутових відходів; -розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; -ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що Відповідачем не виконано обов'язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також щодо вжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ відходів.

В зв'язку з вищевикладеним вбачається, що протиправною діяльністю Відповідача навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду, розмір якої становить 3 103,15 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 211 Земельного Кодексу України - "Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами".

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, - "Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу".

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд доходить до висновку про те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а докази останнього не спростовують доказів позивача по справі.

На підставі п. 27 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито", розділу II Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" Державна екологічна інспекція в Харківській області звільняється від сплати державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 17, 21, 32, 43 Закону України "Про відходи", ст.ст. 20, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, пров. Богдана Хмельницького, 2) на користь місцевого бюджету р/р 33110331700407, УДК у Печенізькому районі Харківської області, код ЄДРПОУ УДК 24134449, банк одержувача ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», шкоду, заподіяний державі внаслідок порушення законодавства про відходив в розмірі 3 103,15 гривень (три тисячі сто три грн. 15 коп.).

Стягнути з Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, пров. Богдана Хмельницького, 2) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) -102,00 грн. державного мита.

Стягнути з Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, пров. Богдана Хмельницького, 2) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 14 грудня 2011 року

по справі № 5023/8517/11.