Рішення № 20015768, 26.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2011 р.Справа № 15/70/5022-1243/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Бучинської Г.Б. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100

до Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром", вул. Гайова, 47, м. Тернопіль, 46006

про стягнення 6.838,14 грн. інфляційних нарахувань та 1.218,02 грн. 3 % річних

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1 - довіреність№ 1 від 26.09.2011р.

Суть справи:

Казенне підприємство Шосткинський казенний завод "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром", вул. Гайова, 47, м. Тернопіль, про стягнення 6.838,14 грн. інфляційних нарахувань та 1.218,02 грн. 3 % річних.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні представнику відповідача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Казенне підприємство Шосткинський казенний завод "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, зареєстроване Виконавчим комітетом Шосткинської міської ради Сумської області, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 055780 від 27.09.2011р., а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, Казенне підприємство Шосткинський казенний завод "Зірка" на виконання усної домовленості відвантажило Дочірньому підприємству "Західдорвибухпром" готову продукцію та виконав роботи на загальну суму 315.016,24 грн..

Відповідач за поставлений товар і виконані роботи частково провів оплату в сумі 259.943,81 грн..

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.10.2008р. у справі № 4/111-2826 позовні вимоги Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, задоволено у повному обсязі та стягнуто з Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром", вул. Гайова, 47, м. Тернопіль на користь Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Сумська область, 43.585,89 грн. боргу, 10.458,39 грн. інфляційних, 1.028,15 грн. 3% річних, 550,72 грн. в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що розрахунок інфляційних та річних, заявлених до стягнення у справ здійснено за період з 04.10.2007р. по 17.07.2008р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. рішення господарського суду Тернопільської області від 14 жовтня 2008 р. у справі № 4/111-2826 залишено без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром", вул. Гайова,47, м. Тернопіль - без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як стверджує позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку відповідачем було здійснено погашення суми основного боргу в повному обсязі шляхом сплати: 22.06.2009р. 55.741,15 грн..

В звязку з наведеним, Казенне підприємство Шосткинський казенний завод "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, просить стягнути з відповідача 6.838,14 грн. інфляційних витрат за період вересень 2008р. по червень 2009р. та 1.218,02 грн. 3 % річних за період з 17.07.2008р. по 22.06.2009р..

Направлена позивачем вимога № 1338/юр від 10.08.2011р. залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості, зокрема відповідачем було здійснено погашення суми основного боргу в повному обсязі шляхом сплати лише 22.06.2009р.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому суд вважає правомірними позовні вимоги позивача в частині застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем при розрахунках допущено прострочення виконання грошових зобовязань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 6.838,14 грн. інфляційних витрат за період 01.09.2008р. по 22.06.2009р. та 1.218,02 грн. 3 % річних за період 18.07.2008р. по 22.06.2009р. правомірними.

Враховуючи, що представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог позивача не заперечив, однак доказів про погашення заборгованості не подав, суд вважає позовні вимоги Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром", вул. Гайова, 47, м. Тернопіль, 6.838,14 грн. інфляційних витрат та 1.218,02 грн. 3 % річних, підтвердженими документально, не запереченими відповідачем та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром", вул. Гайова, 47, м. Тернопіль, код 03443666 на користь Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, код 14315351 - 6.838,14 грн. інфляційних витрат та 1.218,02 грн. 3 % річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "01" листопада 2011 року через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8541

СуддяГ.Б. Бучинська