Рішення № 20012663, 15.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.11 Справа№ 5015/6617/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ «Селена Україна», м. Київ

до відповідача: ТзОВ «Аскона»ЛТД, м. Львів

про: стягнення 52601,69 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність б/н 07.10.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «Селена Україна», м. Київ до відповідача ТзОВ «Аскона»ЛТД, м. Львів про стягнення 52 601,69 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 29.11.2011р. За клопотанням відповідача Ухвалою суду від 29.11.2011 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 15.12.2011 р. представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив. 14.12.2011 р. В канцелярію суду відповідачем подано клопотання про повторне відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості вирішити спір в добровільному порядку. Як вказано у клопотанні 23.11.2011 р. відповідачем скеровано на адресу позивача гарантійний лист, у якому ТзОВ «Аскона» ЛТД зобовязується погасити заборгованість в розмірі 48203,83 грн. у період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р. Однак відповіді позивача на вказаний лист відповідач не отримав.

Представник позивача проти повторного відкладення розгляду справи заперечив та наполягав на вирішенні спору по суті. Щодо гарантійного листа відповідача, то представник позивача вказав, що керівництво ТзОВ «Селена Україна»не погоджується із запропонованим відповідачем терміном погашення боргу, відтак мирне врегулювання спору на викладених у гарантійному листі умовах є неможливим.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Як зазначається у позовній заяві 06.07.2006 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 06/043/Р, відповідно до умов якого позивач зобовязався поставити та передати у власність відповідача будівельні матеріали, а відповідач у свою чергу зобовязався прийняти та оплатити поставлений товар, згідно умов Договору.

На виконання договірних зобовязань позивач передав відповідачу замовлений товар на суму 48 203,83 грн. На підтвердження факту поставки товару позивачем надано суду підписані сторонами Видаткові накладні № РН-0002482 від 09.12.2009 р. на суму 11838,19 грн. (Довіреність № 1051 від 08.12.2009 р.); №РН-0000017 від 14.01.2010 р. на суму 10819,48 грн. (довіреність № 7 від 13.01.2010 р.); № РН-0000134 від 11.02.2010 р. на суму 4 016,14 грн. (Довіреність № 73 від 10.02.2010 р.); № РН-0000453 від 30.03.21010 р. на суму 21530,02 грн. (Довіреність № 189 від 25.03.2010 р.).

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару відповідач зобовязувався здійснювати протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.

У позовній заяві позивач зазначає, що договірних зобовязань відповідач не виконав, отриманого від позивача товару не оплатив.

Як вбачається із підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 р. заборгованість ТзОВ «Аскона»ЛТД (із врахуванням сальдо на 01.01.2010 р.) складала 57084,13 грн.

11.07.2011 р. позивач направив на адресу відповідача Лист-вимогу № 08073/2011 від 08.07.2011 р., відповідно до якого вимагав протягом 3 банківських днів оплатити заборгованість в сумі 48203,83 грн. Згідно представленого суду повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист відповідач отримав 14.07.2011 р., однак, вимоги про сплату заборгованості не задоволив.

За прострочення оплати товару позивачем із посиланням на ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3202,49 грн. інфляційних втрат та 1195,37 грн. 3 % річних

Загальна сума позовних вимог становить 52 601,69 грн.

При дослідженні Договору поставки № 06/043/Р від 06.07.2006 р. та видаткових накладних, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог суд встановив, що у вказаному Договорі поставки ТзОВ «Аскона»ЛТД виступає постачальником товару, а ТзОВ «Селена Україна» відповідно покупцем. Окрім того, на видаткових накладних посилання на будь-який договір як на підставу поставки товару відсутнє. Немає посилання на договір і у підписаному сторонами Акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 р.

Таким чином, суд прийшов до висновку що у даному випадку відносини між сторонами щодо поставки товару слід вважати такими, що відбулися за усною домовленістю між сторонами.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, відповідно до якої позивач передав відповідачу товар на загальну суму 48 203,83 грн.

Згідно положень ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття позивачем до виконання замовлення підтверджується підписом повноважного представника ТзОВ «Аскона»ЛТД на Видаткових накладних: № РН-0002482 від 09.12.2009 р. на суму 11838,19 грн. (Довіреність № 1051 від 08.12.2009 р.); №РН-0000017 від 14.01.2010 р. на суму 10819,48 грн. (довіреність № 7 від 13.01.2010 р.); № РН-0000134 від 11.02.2010 р. на суму 4 016,14 грн. (Довіреність № 73 від 10.02.2010 р.); № РН-0000453 від 30.03.21010 р. на суму 21530,02 грн. (Довіреність № 189 від 25.03.2010 р.).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується, що 11.07.2011 р. позивач направив на адресу ТзОВ «Аскона»ЛТД Лист-вимогу № 08073/2011 від 08.07.2011 р., відповідно до якого вимагав протягом 3-х банківських днів з моменту отримання листа сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 48203,83 грн. Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказаний лист-вимога залишений відповідачем без задоволення та реагування.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 48 203,83 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає, що вказані вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із врахуванням вимог ч. 3 ст. 530 ЦК України зобовязання щодо оплати товару відповідач зобовязаний був виконати до 19.07.2011 р. включно.

Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог нарахування інфляційних втрат позивач здійснив за період з 01.01.2011 р. по 31.09.2011 р., 3 % річних з 01.01.2011 р. по 10.10.2011 р., тобто до моменту виникнення у відповідача обовязку щодо оплати товару.

При застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс обчислюється не на кожну дату місяця, а в середньому за цілий місяць, тому враховуючи те, що обовязок оплатити товар виник в другій половині липня 2011 р. нарахування інфляційних слід здійснювати починаючи із серпня 2011 р. (Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у Листі № 62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”).

Згідно здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає 48,20 грн. інфляційних втрат (за період з 01.08.2011 р. по 31.09.2011 р.) та 328,84 грн. 3 % річних (за період з 20.07.2011 р. по 10.10.2011 р.)

В решті вимог в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ «Аскона»ЛТД (79013, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 44. Ідентифікаційний код 19165672) на користь ТзОВ «Селена Україна» (02154, м. Київ, б-р. Русанівський, 7 Ідентифікаційний код 32770925) 48 203,83 грн. основного боргу, 48,20 грн. інфляційних втрат, 328,84 грн. 3 % річних; всього 48 580,87 грн.; 485,81 грн. державного мита та 217,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті вимог в задоволенні позову відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.12.2011р.