Рішення № 20012423, 16.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.11 Справа№ 5015/6874/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «ІРОКС», м. Львів

до відповідача: Малого підприємства «Агрозбутсервіс», с. Давидів Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 15351 грн. 02 коп.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі доручення б/н від 12.09.2011року, ОСОБА_2 заст. директора на підставі довіреності б/н до 31.12.2011 року;

відповідача: не зявився

Ухвалою господарського суду від 10.11.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 03.11.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 15351 грн. 02 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 05.12.2011 року. В судових засіданнях 05.12.2011 року та 14.12.2011 року судом оголошувалась перерва за усним клопотанням представників сторін з метою надання їм можливості подання додаткових доказів по суті спору.

Представникам позивача розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 16.12.2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконали.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (рахунку-фактури, платіжних доручень).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

16.12.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Закрите акціонерне товариство «ІРОКС» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Малого підприємства «Агрозбутсервіс»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 15351 грн. 02 коп. боргу. Позивач вказує, що здійснив відповідачу передоплату коштів в розмірі 15351 грн. 02 коп. в рахунок поставки запчастин до вантажного автомобіля. Оскільки поставка продукції не відбулася, позивач звернувся до суду із позовом про повернення йому перерахованих коштів.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: На підставі рахунку фактури № СФ-0000269 від 27 квітня 2011 року на суму 15351 грн. 02 коп. в рахунок майбутньої поставки автозапчастин позивач здійснив оплату коштів відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням № 873 від 30 травня 2011 року на суму 5000 грн. 00 коп. та платіжним дорученням № 1034 від 22 червня 2011 року на суму 10351 грн. 02 коп. Загальна сума, яку сплатив позивач, становить 15351 грн. 02 коп.

Із врахуванням того, що тривалий час поставка здійснена не була, позивач звернувся до відповідача із вимогою № 591 від 18 жовтня 2011 року про повернення коштів. Вимога була відправлена цінним листом 19.10.2011 року, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що він виконав для позивача певні роботи, як ремонт форсунок і шліфування колін валу, про що надіслав позивачу підписані та завірені печатками видаткові накладні, акт здачі-приймання робіт та податкові накладні для підписання їх позивачем та повернення. Однак дані документи позивачем не були підписані.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач на підставі представленого йому рахунку-фактури № СФ-0000269 від 27 квітня 2011 року на суму 15351 грн. 02 коп. здійснив узгоджений перерахунок коштів, що підтверджується платіжним дорученням № 873 від 30 травня 2011 року на суму 5000 грн. 00 коп. та платіжним дорученням № 1034 від 22 червня 2011 року на суму 10351 грн. 02 коп.

Як вбачається із долучених відповідачем матеріалів, видаткова накладна від 30.09.2011 рокута акт здачі-прийняття робіт не підписані позивачем, не відповідають через це вимогам до первинного облікового документу відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути доказом отримання факту передання товару виконання робіт. Натомість факт сплати позивачем узгоджених у рахунку - фактурі коштів в сумі 15351 грн. 02 коп. підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем. При цьому слід зауважити, що відповідь на вимогу позивача від 18.10.2011 року № 591 із долученими до неї документами, підписаними в односторонньому порядку (актом здачі приймання, видатковою накладною та податковими накладними), відповідач надіслав 14.11.2011 року, а позивач звернувся до суду із позовом 07.11.2011 року.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обовязків повязано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач здійснив перерахунок коштів, а Мале підприємство «Агрозбутсервіс»зобовязалось поставити продукцію, передбачену у рахунку-фактурі № СФ 0000269 від 27.04.2011 року, при цьому термін поставки узгоджений не був.

Стаття 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.10.2011 року позивач звернувся до відповідача із вимогою № 591 від 18.10.2011 року повернення сплачених коштів в розмірі 15351 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, коли продавець одержав суму попередньої оплати, а при цьому не передав товар покупцю відповідно до умов договору у встановлений строк, покупець згідно закону має право вимагати від продавця передання оплачених товарів, або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість предявлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору належить покупцеві.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 15351 грн. 02 коп.боргу.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Малого підприємства «Агрозбутсервіс», с. Давидів Пустомитівського району Львівської області (код 25552344) на користь Закритого акціонерного товариства «ІРОКС», вул. Буйка, 17 а, м. Львів (код 23958651) 15351 грн. 02 коп. основного боргу та 1411 грн. 80 коп. державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.