Рішення № 20012102, 13.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа№ 5015/6103/11

за позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничтеплоенерго»

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення 1949, 69 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Шиманській

Представники:

Від прокуратури Яворська Л.Р.

Від позивача Охріменко В.В.

Від відповідача ОСОБА_4

Суть спору:

Позов заявлено Прокурором Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничтеплоенерго»до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 1949, 69 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.11.2011р.

В судовому засіданні 08.11.2011р. оголошено перерву до 13.12.20111р., про що сторони повідомлені під розписку.

Представник позивача та прокурор в судове засідання з”явились, позов просять задоволити.

Відповідач в судове засідання з”явився, проти позову заперечив з підстави, викладених у відзиві. Ствердив, що позивачем безпідставно виставлялись рахунки за теплове навантаження, оскільки з 04.02.2009р. відповідачем встановлено лічильник, відтак тепловою енергією згідно договору №395 від 01.10.2004р. не користувався, що підтверджено актами зняття показників теплового лічильника завіреного представником позивача. Крім того, відповідач повідомив про зміну призвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_5 та подав копію свідоцтва про одруження. В позові просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд в с т а н о в и в:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями. Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

На виконання умов договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №395 від 01.10.2004р., комунальне підприємство “Залізничтеплоенерго” зобов”язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а відповідач ПП ОСОБА_1 оплачувати одержувану теплову енергію її на умовах, передбачених договором.

Згідно п.6.3 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, споживач до 15 числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Договір пролонговувався сторонами на підставі п.10.4.

Позивач взяті на себе договірні зобов”язання виконав повністю, що підтверджено матеріалами справи.

Проте, відповідач договірні зобов”язання в частині оплати виконував неналежним чином, згідно поданого розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача за приєднане теплове навантаження за період з 01.02.2011р. по 01.09.2011р. становить 1869,84 грн., що підтверджено матеріалами справи та підлягає стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.2.3 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 56,15 грн. та підлягає стягненню.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 12,84 грн. та 3% річних на загальну суму 10,86 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 1949,69 грн. та підлягає стягненню.

Щодо заперечень відповідача, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово- комунальні послуги»: «розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку”.

Відповідно до додатку до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1823 від 29.12.2010 року, яке чинне на спірний період з 01.02.2011 року по 01.09.2011 року, діяли скориговані тарифи на теплову енергію та опалення та на інші потреби, які включають плату за одиницю фактично спожитої теплової енергії та плату за приєднане теплове навантаження за 1 кв. м. опалювальної площі у місяць впродовж року. Відповідно до акту звірки опалюваної площі і теплового навантаження, загальна площа відповідача становить 126 кв.м., а відтак відповідачу нараховувалась плата за приєднане теплове навантаження за місяць в сумі 267,12 грн.

Окрім того, слід зазначити, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2011р. по справі №5015/1707/11 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №395 за інший період, а саме з жовтня 2010р. по січень 2011р. включно. Дане рішення суду набрало законної сили. Згідно ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. 625 ЦК України, ст.ст.179, 180, 193, 216 ГК України, ст.ст.32, 33, 35, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1):

-на користь Львівського комунального підприємства “Залізничтеплоенерго”, м. Львів, вул. С.Петлюри,4а (код ЄДРПОУ 20784943)1869,84 грн. основного боргу, 56,15 грн. пені, 10,86 грн.- 3% річних, 12,84 грн. інфляційних нарахувань;

- в доход держбюджету - 102,00 грн. держмита;

- в доход місцевого бюджету Личаківського району м. Львова - 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 16.12.2011р.