Рішення № 20011211, 14.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.11 Справа № 3/5009/6162/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, Запорізька область,м. Василівка

до відповідача: Комунального підприємства “Дім” Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ

про стягнення боргу в сумі 21 361, 42 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1., юрисконсульт, довіреність №194 від 11.07.2011р.;

ОСОБА_2, економіст зі збуту електроенергії, довіреність б/н від 14.12.2011р.;

ОСОБА_3, інженер з технічного аудиту, довіреність № б/н від 14.12.2011р.

від відповідача: Сула С.В., виконуючий обовязки директора, наказ №39-к від 04.07.2011р.;

Зайцев В.В., довіреність №0002/11 від 03.10.2011р.

ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ВСП Василівського РЕМ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КП “Дім” Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області про стягнення боргу в сумі 21 361,42 грн. за договором про постачання електричної енергії № 56 від 01.09.2009р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 14.10.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 2, 12, 54, 57 ГПК України, умовами договору про постачання електричної енергії № 56 від 01.19.2009р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/6162/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.10.2011р. о 15 годині 00 хвилин.

В судових засіданнях 26.10.2011р. та 23.11.2011р. оголошувались перерви відповідно до 23.11.2011р. о 10 годині 00 хвилин та до 05.12.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 05.12.2011р. розгляд справи відкладений на 14.12.2011р. о 15 годин 30 хвилин.

В судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 16.12.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 1536 від 13.10.2011р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 56 від 01.09.2009р. в сумі 21361,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

01.09.2009р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ВСП Василівського РЕМ та КП “Дім” Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області укладено договір про постачання електричної енергії № 56, відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Відповідно до п.п.2.3.4 Договору, споживач зобов'язаний оплачувати використану електроенергію згідно з умовами Додатків № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Відповідно до п. 5 Додатку № 4 до Договору № 56 від 01.09.2009р., Споживач не пізніше 14 годин 2 робочого дня місяця наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою:

- “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою Додатка № 5.1;

- “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою Додатка № 5.5 (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

Відповідно до вимог п. 5 Додатку № 4 до Договору № 56 від 01.09.2009р. відповідачем були надані Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за травень-серпень 2011р.

Позивач по наданим даним про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію виписав рахунки відповідачу за спожиту електричну енергію у травні-серпні 2011р.

Згідно до п. 11 Додатку № 4 до Договору № 56 від 01.09.2009р., Споживач зобовязаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів);

у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі;

при направлені нарочним - дата вручення Споживачу.

Відповідач не в повному обсязі сплачував за спожиту електричну енергію, що привело до утворення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Наявність боргу відповідачем підтверджується актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, виставленими рахунками за спожиту електричну енергію, а також проведеною частково оплатою за спожиту електричну енергію.

В результаті утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію за період з травня-серпень 2011р. в сумі 20 827, 32 грн.

На підставі п.п.4.2.1 Договору, ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано пеню в сумі 447,49 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 86,61 грн.

Відповідач в судових засіданнях проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві.

В обґрунтування заперечень відповідач, зокрема, зазначив наступне:

Акти про спожиту електроенергію за спірний період не містять достовірних даних, в тому числі і засвідчених відповідачем, про кількість власно спожитої електроенергії відповідачем на технічні цілі, отже підстав для нарахування відповідних сум для сплати не вбачається;

Одна з платіжної вимоги-доручення за квітень 2011р., що була виставлена позивачем на підставі одного з таких аналогічних актів, скасована позивачем самостійно, як така, що не відповідає фактичному споживанню;

Необґрунтована значна різниця кількості електроенергії, що спожита відповідачем на протязі двох підряд розрахункових періодів.

Позивачем не надано за жоден запитуваний розрахунковий період обґрунтованого розрахунку з відповідними доказами кількості спожитої електроенергії, згідно будинковими приладами обліку.

Враховуючи вищезазначені обставини, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ВСП “Василівський РЕМ” (Постачальник електричної енергії) та КП “Дім” Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 56 від 01.09.2009р. (надалі - Договір), за яким Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу» (п. 1 Договору).

Згідно із п. 2.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Постачальник електричної енергії зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”);

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до умов ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 3 “Категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача”;

- із дотриманням на межі балансової належності граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- із забезпеченням отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності, визначеної у п. 6 додатку № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії (п.п.2.2.2 п.2 Договору).

Відповідно до п.п.2.2.3 п.2 Договору, Постачальник електричної енергії зобовязується повідомляти Споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через регіональні засоби масової інформації за пять днів до введення їх у дію.

Відповідно до п.п.2.3.4 п.2 Договору, Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Згідно п. 1 Додатку № 5 до Договору № 56 від 01.09.2009р., для визначення обсягів споживання активної електричної енергії за розрахунковий період о 24-00 год., в останній день місяця Споживач самостійно або в присутності представника Постачальника (Субспоживача) відповідно до точок розрахункового обліку, що наведені в п. 6, 7, 8 цього додатка здійснює зняття показів розрахункових засобів обліку, що відповідають споживанню активної електричної енергії. Зафіксовані покази оформлюються “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” (Додаток № 5.1) у 2-х примірниках.

Відповідно до п. 5 Додатку № 4 до Договору № 56 від 01.09.2009р., Споживач не пізніше 14-00 годин другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання удвох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:

“Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ” за формою Додатка № 5.1;

“Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатку № 5.5” (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу);

“Актами результатів замірів електричної потужності” за формою додатку № 5.4.

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

Згідно із п. 6 Додатку № 4 до Договору № 56 від 01.09.2009р., якщо до мереж Споживача приєднані електроустановки Субспоживачів, у “Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” (п. 3 Додатку № 5.1) надаються дані про обсяги переданої активної електричної енергії окремо кожному Субспоживачу, перерахованому в п. 4 Додатка № 5.

Для підтвердження обсягу переданої субспоживачам за розрахунковий період електроенергії, Споживач зобовязаний щомісяця оформлювати із кожним субспоживачем (що безпосередньо межує із Споживачем) “Акт прийому-передачі електричної енергії” за формою додатка № 5.2, оригінал якого з підписаними та печатками двох сторін надавати разом з “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ” Постачальникові електричної енергії, в терміни, обумовлені в п. 5 цього Додатку.

Згідно із п. 7 Додатку № 4 до Договору № 56 від 01.09.2009р., за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Відповідно до вимог п. 5 Додатку № 4 до Договору № 56 від 01.09.2009р., Споживачем були надані Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за травень-серпень 2011р.

ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ВСП “Василівський РЕМ” були виконані всі умови договору, що підтверджується актами про споживання на протязі розрахункового періоду активної електроенергії за період з травня по серпень 2011р. на загальну суму 25605,83 грн., а також платіжними вимогами-дорученнями на їх оплату на загальну суму 25605,83 грн., а саме:

-№ 2948 від 08.06.2011р. на суму 8150,51 грн.;

-№ 4045 від 08.07.2011р. на суму 2707,91 грн.;

-№ 5063 від 08.08.2011р. на суму 1700,70 грн.;

-№ 5873 від 07.09.2011р. на суму 13046,71 грн.

Відповідно до п. 11 додатку № 4 Договору № 56 від 01.09.2009р. передбачено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, вважається:

- при направлені рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;

- при направлені нарочним дата вручення Споживачу.

Відповідач виконав не в повному обсязі свої зобовязання за договором та за вказаний період не здійснив оплату на загальну суму 20827,32 грн.

Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 20827,32 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання електричної енергії № 56 від 01.09.2009р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку розрахунок по договору здійснюється відповідно до п. 11 додатку № 4 Договору № 56 від 01.09.2009р., за яким Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги - доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором про постачання електричної енергії № 56 від 01.09.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію (додаток № 5.1 до Договору № 56 від 01.09.2009р.) за період з травня по серпень 2011р. на загальну суму 25605,83 грн. оформлені позивачем відповідно до п. 5 Додатку № 4 до Договору № 56 від 01.09.2009р. і вважаються погодженими сторонами.

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання КП “Дім” Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 20827,32 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 447, 49 грн. пені та 86,61 грн. 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п.п.4.2.1 п.4 Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 11 Додатка № 4 “Порядок розрахунків”) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п.5 Додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання електроенергії”), Споживач сплачує Постачальникові електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобовязання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 447,49 грн. (розрахунок в позовній заяві, а.с.8), оскільки це не суперечить діючому законодавству та п.п.4.2.1 п.4 Договору.

Враховуючи встановлений факт невиконання КП “Дім” Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 447,49 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про постачання електричної енергії № 56 від 01.09.2009р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 86,61 грн. -3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок позивача в позовній заяві (а.с.8) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Заперечення відповідача не спростовують висновки суду.

Приймаючи судове рішення, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової фінансово-економічної експертизи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначено в ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Вирішення експертом запропонованих відповідачем питань, зокрема, щодо зясування яким чином у позивача організований документообіг, не стосуються предмета позову.

Для вирішення питання про те, чи відповідає сумарне значення електричної енергії, спожитої населенням, зазначеному споживанню в матеріалах справи за кожен розрахунковий період, спеціальні знання експерта не потрібні.

Відповідно до зноски “*” п.6 додатку № 5 Договору, обсяг електричної енергії спожитої на технічні цілі багатоквартирного будинку, визначається як різниця між обсягом електричної енергії відповідно до показів загальнобудинкового засобу обліку та сумарною кількістю електричної енергії, облікованої лічильниками мешканців багатоквартирного будинку (субспоживачів).

Рахунки за травень-серпень 2011р. відповідачу виставлені позивачем на підставі відомостей в Актах про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію (додаток № 5.1 до Договору № 56 від 01.09.2009р.) за вказані місяці. Вказані акти підписані Споживачем (відповідачем по справі) без зауважень та застережень.

При цьому, при споживанні електричної енергії відповідачем, разом із споживанням населення та субспоживачів, така електроенергія правомірно врахована загальнобудинковим приладом обліку та відображена в наведених Актах.

На вимогу суду позивач здійснив детальний та обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми основного боргу (т.1, а.с.67-70). У вказаному розрахунку позивачем враховано:

споживання електроенергії відповідно до показів загальних розрахункових приладів обліку (п.1 Акту);

споживання електроенергії відповідно до показів розрахункових приладів обліку субспоживачів (п.3 Акту);

споживання відповідно до показів розрахункових приладів обліку населення (дані програмного комплексу “Побут” у вигляді сумарного споживання населення відповідного будинку/вулиці);

технічні витрати, повязані з постачанням електроенергії субспоживачам (п.4 Акту);

технічні витрати, повязані з постачанням електроенергії населенню (дані відповідно до розрахунку згідно додатку № 8 до Договору).

Розрахунок позивача перевірений судом і визнаний вірним.

Крім того, на вимогу відповідача судом здійснено вибіркову перевірку правильності нарахування в Актах споживання електричної енергії населенням по провулку Козачий, 7 в смт. Степногірськ за період з травня по серпень 2011 року. Судом встановлено, що відомості зазначені в “Завданнях на обхід”, на підставі яких позивачем знято покази лічильників населення у цьому будинку, повністю відповідають з розрахунками позивача, наведеному в Актах про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію (додаток № 5.1 до Договору № 56 від 01.09.2009р.).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Провадження у справі № 3/5009/6162/11 порушено 17.10.2011р.,таким чином приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, судом не застосовується.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Дім” Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області (71611, Запорізька область, Василівського району, смт. Степногірськ, вул. Шкільна, 24, ідентифікаційний код 34434422) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Гоголя, 1а, поточний рахунок № 260094186 у ЗОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, ідентифікаційний код 00130926) 20 827 (двадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 32 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію, 447 (чотириста сорок сім) грн. 49 пені, 86 (вісімдесят шість) грн. 61 коп. 3 % річних від простроченої суми, 213 (двісті тринадцять) грн. 61 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 16.12.2011р.

16.12.2011