Рішення № 20010988, 08.12.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2011 Справа № 5008/1504/2011

4/5008/1504/2011 13784/2011

Розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Саркода”, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості по орендній платі на суму 58448 грн. та розірвання договору оренди від 01.02.11р. №01/02

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

Від позивача ОСОБА_2, предст. за дог. від 13.10.11р.

Від відповідача не з”явився

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості по орендній платі на суму 58448 грн. та розірвання договору оренди від 01.02.11р. №01/02

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить достроково розірвати укладений між сторонами договір оренди №01/02 від 01.02.2011р. та стягнути 58448 грн., т. ч. 56000грн. боргу по орендній платі за вказаним Договором та пені за прострочення платежів. Свої вимоги вважає належним чином доведеними та підтвердженими матеріалами справи, зокрема, самим договором, розрахунком орендної плати та пені.

Відповідач у судове засідання не з”явився, витребуваних доказів суду не надав, хоча і був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що послужило підставою для розгляду судом справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Саркода” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди №01/02 зі строком дії до 31 грудня 2013 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування площадку з твердим покриттям загальною площею 1000 кв. м. та складське приміщення загальною площею 700 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з Актом прийому-передачі від 01.02.2011 року, який скріплений печатками та підписами сторін, вказане приміщення було передане відповідачу, тобто останній вступив у строкове платне користування майном.

Пунктом 3.3.4 Договору передбачено, що орендар зобов”язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлену цим Договором плату за користування об”єктом оренди.

Відповідно до розділу 4 Договору орендар (відповідач) сплачує орендну плату у розмірі 8000 грн. щомісячно не пізніше десятого числа поточного місяця.

Однак, в порушення умов договору відповідач не сплатив нараховану йому орендну плату, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість по орендній платі у сумі 56000 грн. (згідно з поданим позивачем розрахунком).

Крім того, відповідно до пункту 6.1 Договору відповідачу нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка складає 2448 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Беручи до уваги положення пунктів 8.1. і 8.3 Договору та невиконання відповідачем-орендарем свого обов”язку щодо сплати орендної плати, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про розірвання Договору оренди від 01.02.2011 року №01/02 та стягнення 56000 грн. боргу по орендній платі і 2448 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Так, умови договору щодо оплати відповідачем орендної плати в передбаченому порядку та розмірах не виконано, цим самим порушено пункти 4.2 і 4.3 договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 56000 грн., яка підтверджена, зокрема, розрахунком позовних вимог та договором оренди від 01.02.2011 року, а тому підлягає до стягнення в примусовому порядку.

Крім того, відповідно до пункту 6.1 укладеного між сторонами договору оренди, а також ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2448 грн. пені за прострочку платежу.

Вимога позивача про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна теж підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу, якою передбачено порядок зміни чи розірвання господарських договорів.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору(ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до п. 8.3 Договору договір може бути розірвано достроково на вимогу однієї зі сторін або за рішенням цивільного суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов”язань.

Таким чином, відповідач систематично не виконуючи свої зобов”язання по сплаті орендної плати, позбавляє позивача того, на що останній розраховував при укладенні спірного договору, а тому таке порушення є підставою для розірвання договору у відповідності до зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Отже, позовні вимоги про розірвання договору оренди №01/02 від 01.02.2011р. та стягнення боргу по орендній платі у розмірі 56000 грн. і пені за прострочення платежу у сумі 2448 грн. підлягають до задоволення.

На відповідача також належить віднести судові витрати у розмірі 584,50 грн. на відшкодування сплаченого державного мита, 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу. Вимога ж позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/У1 від 12.10.99 р., які на підставі статей 15, 16 Закону "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка тощо.

Відповідно до пункту 12 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”№ 02-5/78, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Вказане у повній мірі стосується і оплати послуг адвоката, відшкодування якої може бути зменшене господарським судом у випадку встановлення її неспіврозмірності.

На думку суду, послуги адвоката щодо здійснення захисту інтересів позивача у даній справі є завищеними та неспіврозмірними, у звязку з чим підлягають відшкодуванню частково, у сумі 6000 грн.

У зв"язку зі сплатою позивачем державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, переплачене державне мито у сумі 0,50 грн. належить повернути позивачу з державного бюджету відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”, ст. ст. 193,230-232, 291 Господарського кодексу України, ст. 526, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Саркода” (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1, код ЄДРПОУ 33064202) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ( 90426, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) Договір оренди №01/02 від 01.02.2011 року.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (90426, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Саркода” (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1, код ЄДРПОУ 33064202) суму 58448 грн.(п"ятдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень), в т. ч. 56000 грн. боргу по орендній платі і 2448 грн. пені та 6820,50 грн.(шість тисяч вісімсот двадцять гривень 50 коп.) судових витрат, в т. ч. 584,50 грн. на відшкодування витрат на сплату державного мита, 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 6000 грн. витрат на послуги адвоката.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Саркода” (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1, код ЄДРПОУ 33064202) відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито” з державного бюджету державного мита в сумі 0,50 грн. ( 50 копійок), надмірно сплаченого згідно з квитанцією №22651.335.1 від 13.10.2011 р. на суму 585 грн. (залишене у матеріалах справи № 5008/1504/2011).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Журавчак Л.С.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 16.12.2011р.