Рішення № 20010917, 14.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" грудня 2011 р. Справа № 15/5007/119/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. < Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір" (м.Суми) < В особі(назва) > < Поле для тексту >

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старосолотвинська птахофабрика" (с.Старий Солотвин Житомирської області) < Поле для тексту >

про стягнення 24400,02 грн. < Поле для тексту >

Приватне виробниче підприємство "Вибір" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старосолотвинська птахофабрика" заборгованості в сумі 24400,02грн.

Представник позивача в судове засідання 14.12.2011р. не з'явився. 01.12.2011р. до господарського суду від ПВП "Вибір" надійшло письмове клопотання, у якому позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати без участі його представника (а.с. 41). Також, 01.12.2011р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі з доданими до них документами (а.с. 36-40).

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2011р. не з'явився.

Слід зазначити, що копію ухвали господарського суду Житомирської області від 20.10.2011р. про порушення провадження у справі та призначення до розгляду на 10.11.2011р., надіслану на адресу відповідача: 13320, Житомирська область, Бердичівський район, с. Старий Солотвин, пр. Лісний, 7, було отримано відповідачем 29.10.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням № 10085169 (а.с. 20).

Проте, відповідач уповноваженого представника в судове засідання 10.11.2011р. не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Копія ухвали господарського суду від 10.11.2011р. про відкладення розгляду справи на 28.11.2011р., яку було надіслано на адресу відповідача: 13320, Житомирська область, Бердичівський район, с. Старий Солотвин, пр. Лісний, 7, повернулась до суду з відміткою відділення зв'язку "СТОВ фабрика збанкрутувала" (а.с. 28-30).

Господарський суд 23.11.2011р. супровідним листом за №11986, повторно направив на адресу відповідача копію ухвали від 10.11.2011р. про відкладення розгляду справи на 28.11.2011р. Зазначена копія ухвали 14.12.2011р. повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Копія ухвали господарського суду від 28.11.2011р. про відкладення розгляду справи на 14.12.2011р., яку було надіслано на адресу відповідача: 13320, Житомирська область, Бердичівський район, с. Старий Солотвин, пр. Лісний, 7, також повернулась до суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 31-32), вбачається, що станом на 22.11.2011р. місцезнаходженням Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старосолотвинська птахофабрика" є: 13320, Житомирська область, Бердичівський район, село Старий Солотвин, Провулок Лісний, буд. 7.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні відзиву на позов не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2011р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старосолотвинська птахофабрика" (відповідач у справі) за видатковою накладною №Р000000149, на підставі довіреності №14 від 03.02.2011р. отримало від Приватного виробничого підприємства "Вибір" (позивач у справі) товар (дефторований фосфат) на суму 24400,00грн. (а.с. 6,7).

Слід зауважити, що у видатковій накладній №Р000000149 від 04.02.2011р. міститься посилання на договір №38/01-11 від 04.01.2011р.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано примірник договору поставки №38/01-11 від 04.01.2011р. (а.с.37-38). Однак зазначений договір відповідачем не підписано.

У письмових поясненнях від 24.11.2011р. представник позивача вказав, що після досягнення згоди щодо співробітництва з відповідачем, ПВП “Вибір” підготувало договір поставки №38/01-11 від 04.01.2011р., підписало його та направило для підписання відповідачу. Проте відповідач зі свого боку договір не підписав та позивачу не повернув. Не дивлячись на це поставка товару відбулася про що свідчить видаткова накладна №Р000000149 від 04.02.2011р.

Зважаючи на наведене, у господарського суду відсутні підстави вважати, що поставка товару - дефторованого фосфату на суму 24400,00грн. за видатковою накладною №Р000000149 від 04.02.2011р. здійснювалась на виконання умов договору поставки №38/01-11 від 04.01.2011р.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Так, між Приватним виробничим підприємством "Вибір" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старосолотвинська птахофабрика" виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України та ст. 509 ЦК України.

За своєю природою правовідносини, які склалися між сторонами є правовідносинами купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що 06.07.2011р. позивачем на адресу відповідача було надіслано листа за №135 від 04.07.2011р. з вимогою про оплату отриманого товару на суму 24400,02грн. (а.с. 9-10). Зазначену вимогу відповідачем отримано 14.07.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа (а.с. 12-13).

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати зобов'язання щодо проведення оплати за отриманий по видатковій накладній товар на суму 24400,00грн., в строк до 21.07.2011р.

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надіслав, розрахунки за отриманий товар не провів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основної заборгованості в розмірі 24400,00грн. Вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 0,02грн. не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У задоволенні позову про стягнення 0,02грн. суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старосолотвинська птахофабрика" (13320, Житомирська область, Бердичівський район, село Старий Солотвин, провулок Лісний, б. 7, ідентифікаційний код 30825186)

на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, оф. № 6, ідентифікаційний код 30608151)

- 24400,00грн. заборгованості,

- 244,00грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "19" грудня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.) < Поле для текста >