Рішення № 20010726, 19.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.11 р.                     Справа № 4/73                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - довіреність від 01.03.2011р.,

від відповідача – ОСОБА_2 – довіреність від 11.03.2011р., ОСОБА_3 – підприємець,

за позовом - Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

„Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк

до відповідача - Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк

про стягнення 635582,15грн. заборгованості, 3%річних, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 0103.2011р. заявив через господарський суд позовні вимоги про стягнення з відповідача 635582,15грн., з яких: 293204,10грн. – заборгованості за отриману, але не сплачену в повному обсязі продукцію, 795,27грн. – 3%річних за 33 календарних днів, 48378,68грн. – пені за прострочення оплати товару, нараховану за 33 календарних дня, 293204,10грн. – штраф в розмірі 100% від суми заборгованості, нарахований відповідно до п. 5.3 договору.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки товару №697 від 23.09.2008р. з кільцевою довіреністю, видаткові накладні: №2ЛЦС025633 від 16.11.2010р. на суму 10085,00грн., №2ЛЦС025777 від 17.11.2010р. на суму 10527,60грн., №2ЛЦС025778 від 17.11.2010р. на суму 10231,70грн., №2ЛЦС025953 від 19.11.2010р. на суму 8974,40грн., №2ЛЦС026033 від 20.11.2010р. на суму 10183,60грн., №2ЛЦС026034 від 20.11.2010р. на суму 10490,80грн., №2ЛЦС026179 від 23.11.2010р. на суму 4997,80грн., №2ЛЦС026180 від 23.11.2010р. на суму 25524,00грн., №2ЛЦС026181 від 23.11.2010р. на суму 20458,10грн., №2ЛЦС026182 від 23.11.2010р. на суму 8058,10грн., №2ЛЦС026183 від 23.11.2010р. на суму 27400,60грн., №2ЛЦС026664 від 29.11.2010р. на суму 35585,80грн., №2ЛЦС026665 від 29.11.2010р. на суму 28461,10грн., №2ЛЦС026667 від 29.11.2010р. на суму 10060,70грн., №2ЛЦС026669 від 29.11.2010р. на суму 35437,30грн., №2ЛЦС026680 від 29.11.2010р. на суму 1796,40грн., №2ЛЦС027530 від 09.12.2010р. на суму 34931,10грн., по яких переданий товар відповідачу.

Відповідач не погоджується з вимогами позову, вважаючи недоведеним поставку товару позивачем за вказаними накладними і отримання їх особою, яка вказана в накладних.

15.03.2011р. відповідачем надано клопотання про проведення почеркознавчої експертизи для з’ясування факту отримання товару за визначеними позивачем накладними відповідачем.

Господарський суд 15.03.2011р. ухвалив зупинити провадження по справі і призначив судову почеркознавчу експертизу відповідно до ст.79 ГПК України.

Після находження висновку судової експертизи, 26.09.2011р. поновлено провадження у справі і розгляд справи призначений до розгляду.

В судовому засіданні, на якому брали участь представники сторін, були оголошені перерви на підставі ст.77 ГПК України для надання сторонам часу для перевірки всіх поставок за спірним договором, оскільки розрахунки і проведення оплати проводились без посилання на конкретні накладні.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом -

ВСТАНОВЛЕНО:

2

Предметом позову є стягнення заборгованості за поставлену продукцію та нарахування сум за

неналежне виконання відповідачем договору річних процентів, пені і штрафу.

Підставою позову на яких ґрунтуються позовні вимоги є договір поставки товару №697 від 23.09.2008р. за яким по конкретним накладним відпущений позивачем товар, який залишився несплаченим у строки, передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за договором поставки товару №697 від 23.09.2008р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідач) партіями на підставі його замовлення товар, найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна та загальна вартість якого визначаються у накладних, які оформлені протягом всього строку дії договору та являються його невід’ємною частиною (п. п. 1, 2.2, 2.3 договору).

Строк поставки товару – 2 календарних дня з моменту отримання постачальником замовлення покупця (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору покупець повинен оплатити товар протягом 7 календарних днів від дати його отримання.

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 договору він діє до 31.12.2009р., а якщо жодна зі сторін не заявить письмово про припинення його дії за 30 днів до моменту його закінчення, договір вважається укладеним на кожен наступний рік на тих же самих умовах.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивач посилається як на підставу своїх вимог в частині поставки на видаткові накладні №2ЛЦС025633 від 16.11.2010р. на суму 10085,00грн., №2ЛЦС025777 від 17.11.2010р. на суму 10527,60грн., №2ЛЦС025778 від 17.11.2010р. на суму 10231,70грн., №2ЛЦС025953 від 19.11.2010р. на суму 8974,40грн., №2ЛЦС026033 від 20.11.2010р. на суму 10183,60грн., №2ЛЦС026034 від 20.11.2010р. на суму 10490,80грн., №2ЛЦС026179 від 23.11.2010р. на суму 4997,80грн., №2ЛЦС026180 від 23.11.2010р. на суму 25524,00грн., №2ЛЦС026181 від 23.11.2010р. на суму 20458,10грн., №2ЛЦС026182 від 23.11.2010р. на суму 8058,10грн., №2ЛЦС026183 від 23.11.2010р. на суму 27400,60грн., №2ЛЦС026664 від 29.11.2010р. на суму 35585,80грн., №2ЛЦС026665 від 29.11.2010р. на суму 28461,10грн., №2ЛЦС026667 від 29.11.2010р. на суму 10060,70грн., №2ЛЦС026669 від 29.11.2010р. на суму 35437,30грн., №2ЛЦС026680 від 29.11.2010р. на суму 1796,40грн., №2ЛЦС027530 від 09.12.2010р. на суму 34931,10грн. за якими нібито переданий, а відповідачем на підставі кільцевої довіреності отриманий товар на загальну суму 293204,10грн.

Стаття 244 Цивільного кодексу України „Представництво за довіреністю” зобов’язує здійснювати представництво, яке ґрунтується на договорі за допомогою довіреності.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіна України № 99 від 16.05.1996р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. № 293/1318, сировина, матеріальні цінності відпускаються покупцем за довіреністю одержувачу.

          Покупцем за договором - ОСОБА_4 видана кільцева довіреність від 23.09.2008р., яка являється додатком до договору поставки № 697, за якою позивач має право передавати товар тільки однієї особі - ОСОБА_4 за її підписом, скріпленим індивідуальним штампом. Іншим особам ніяких дій сторона за договором - покупець не передавала.

Господарський суд з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1374/02 від 15.09.2011р. та кільцевої довіреності покупця, встановив факт отримання відповідачем товару за наступними накладними: № 2ЛЦС025633 від 16.11.2010р. на суму 10085,00грн., № 2ЛЦС025777 від 17.11.2010р. на суму 10527,60грн., № 2ЛЦС025778 від 17.11.2010р. на суму 10231,70грн., № 2ЛЦС026033 від 20.11.2010р. на суму 10183,60грн., № 2ЛЦС026034 від 20.11.2010р. на суму

3

10490,80грн., № 2ЛЦС026179 від 23.11.2010р. на суму 4997,80грн., № 2ЛЦС026180 від 23.11.2010р. на суму 25524,00грн., № 2ЛЦС026181 від 23.11.2010р. на суму 20458,10грн., № 2ЛЦС026182 від 23.11.2010р. на суму 8058,10грн., № 2ЛЦС026183 від 23.11.2010р. на суму 27400,60грн., №2ЛЦС027530 від 09.12.2010р. на суму 34931,10грн. Всього прийнято відповідачем товар за цими накладними на загальну суму 172888,40грн.

          Суд вважає недоведеним факт отримання відповідачем товару на суму 120315,70грн., так як судова експертиза довела, що підписи ОСОБА_4, тобто особи, уповноваженої отримувати товар, не відповідають дійсним за наступними накладними: №2ЛЦС025953 від 19.11.2010р. на суму 8974,40грн., №2ЛЦС026664 від 29.11.2010р. на суму 35585,80грн., №2ЛЦС026665 від 29.11.2010р. на суму 28461,10грн., №2ЛЦС026667 від 29.11.2010р. на суму 10060,70грн., №2ЛЦС026669 від 29.11.2010р. на суму 35437,30грн., №2ЛЦС026680 від 29.11.2010р. на суму 1796,40грн., а тому вимоги в частині стягнення вартості прийнятого товару за цими накладними вважаються недоведеними.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору № 697 від 23.09.2008р. отриманий товар за накладними: № 2ЛЦС025633 від 16.11.2010р. на суму 10085,00грн., № 2ЛЦС025777 від 17.11.2010р. на суму 10527,60грн., № 2ЛЦС025778 від 17.11.2010р. на суму 10231,70грн., № 2ЛЦС026033 від 20.11.2010р. на суму 10183,60грн., № 2ЛЦС026034 від 20.11.2010р. на суму 10490,80грн., № 2ЛЦС026179 від 23.11.2010р. на суму 4997,80грн., № 2ЛЦС026180 від 23.11.2010р. на суму 25524,00грн., № 2ЛЦС026181 від 23.11.2010р. на суму 20458,10грн., № 2ЛЦС026182 від 23.11.2010р. на суму 8058,10грн., № 2ЛЦС026183 від 23.11.2010р. на суму 27400,60грн., №2ЛЦС027530 від 09.12.2010р. на суму 34931,10грн. залишився несплаченим, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 172888,40грн.

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність позивачем факту наявності заборгованості за прийнятий відповідачем товар, господарський суд задовольняє цю позовну вимогу в частині заборгованості в сумі 172888,40грн.

Господарський суд не приймає до уваги надані відповідачем копії ордерів в якості факту оплати за отриманий товар: № 004635, № 004637, № 097345, № 097362, оскільки вони не являються платіжними документами в розумінні Інструкції Національного банку України „Про безготівкові розрахунки”, яка встановлює визначення розрахунків з використанням прибуткового касового ордеру як форми безготівкового розрахунку, при якому внесення готівки в касу підприємства оформлюється прибутковим касовим ордером з видачею особі, яка внесла готівку, відривної квитанції, підтверджуючої факт внесення грошових засобів.

Оскільки копії ордерів (оригінали у відповідача відсутні) не відповідають вимогам прибуткового касового ордеру, зокрема, формі безготівкового розрахунку, і не доведено, що особа, яка їх отримала діяла від імені продавця, посилання відповідача на ці ордера не є доказами оплати.

Враховуючи несплату відповідачем товару, позивач також просить стягнути з нього 795,27грн. 3%річних за період з 17.12.2010р. по 18.01.2011р. (33 календарних дня).

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання, які встановлені сторонами п.3.2 договору (сім календарних днів від дати отримання товару) відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо розмір процентів річних не визначені сторонами в договорі, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Таким чином, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

4

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем отриманий товар не сплачений, тому позивачем законно нарахована сума річних відсотків за період з 17.12.2010р. по 18.01.2011р. (33 календарних дня).

Враховуючи, що позивачем нарахування річних проведене з дотриманням термінів оплати товару, встановлених сторонами в договорі, господарський суд задовольняє вимогу щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 795,27грн. в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 48378,68грн. пені за прострочення оплати товару, нарахованого відповідно до п. 5.3 договору.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою (пенею, штрафом). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п. 3.2 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 5.1 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 48378,68грн. пені частково в сумі 4108,87грн., оскільки вона повинна бути розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ, а позивачем нарахування проведене без врахування розміру облікової ставки НБУ.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 293204,10грн. штрафу в розмірі 100% від суми заборгованості, нарахованого відповідно до п. 5.3 договору, господарський суд задовольняє частково, виходячи з того, позивачем доведений факт прострочення строків оплати товару більш ніж на 30 днів, сторонами самостійно визначений вид додаткової відповідальності та доведений розмір боргу, який становить 172888,40грн. замість заявленої до стягнення.

Господарському суду надане клопотання боржника про зменшення суми неустойки у зв’язку з тим, що штрафні санкції заявлені позивачем надмірно великі в порівнянні із збитками позивача.

          Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/277 ( v_277600-08 ) від 29.12.2008 } об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд, прийняв до уваги клопотання боржника зменшити суму неустойки і задовольняє це клопотання, приймаючи до уваги факти, які заслуговують на увагу, а саме: те, що відповідачем було доведено факт необґрунтованої вимоги позивача щодо отримання стороною за договором товару, за його клопотанням суд призначив судову експертизу, яка довела факт неотримання товару відповідачем за вказаними у позові накладними, відповідачем були сплачені витрати на проведення судової експертизи, незначність строку прострочення виконання, невідповідність нарахованого до стягнення стягуваної неустойки (штрафу) таким наслідкам.

У зв’язку з тим, що штрафні санкції заявлені позивачем надмірно великі в порівнянні із збитками позивача, господарський суд зменшує розмір пені до 10% на підставі ст.233 Господарського кодексу України, та керуючись наданим господарському суду п.3ст.83 ГПК правом.

5

Таким чином, приймаючи до уваги, що розмір боргу підтверджений в сумі 172888,40грн., господарський суд з урахуванням наданого йому права на зменшення розміру неустойки, стягує з боржника штраф в сумі 17288,84грн.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми, без врахування зменшення розміру неустойки.

Оскільки до складу судових витрат, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, входять витрати за сплату за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, тому відповідно до ст.49 вказаного кодексу, господарський суд покладає пропорційно на обидві сторони понесені витрати відповідача, які сплачені Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз квитанцією № 15 від 17 червня 2011року в сумі 4230,00грн. за проведення судової експертизи.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193, 233 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82, п.3.ст.83,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити частково позов Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк про стягнення 635582,15грн., з яких: 293204,10грн. – сума заборгованості, 795,27грн. – 3%річних, 48378,68грн. – пеня, 293204,10грн. – штраф.

Зменшити до 10 процентів розмір штрафу.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 на користь Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк-83086, вул. Артема, 13 (поштова адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Горького, 14), ЄДРПОУ 20336647 заборгованість в сумі 172888,40грн., 795,27грн. – 3%річних, 4108,87грн. – пені, 17288,84грн. – штрафу, 3506,81грн. державного мита та 130,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Стягнути з Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛІЯ” м. Донецьк-83086, вул. Артема, 13 (поштова адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Горького, 14), ЄДРПОУ 20336647 на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 витрати в розмірі 2115,00грн. на сплату проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Суддя Гринько С.Ю.           

< Список >                    <Довідник >

< Список >                    <Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 19.12.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 – суду,

1 – позивачу,

1 – відповідачу