Рішення № 20008782, 06.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.11р.Справа № 21/5005/14159/2011 За позовом Відритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

доВідповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Закритого акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика

"Краснолучская", м. Красний Луч, Луганська область

про стягнення 950,59 грн. нестачі

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 20-545 від 21.12.2010р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2, дов. №489 від 01.01.2011р.;

від відповідача- 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідачів суми нестачі в розмірі 950,59 грн..

Позовні вимоги мотивовані виявленою недостачею при отриманні позивачем антрациту у вагоні № 60420841, отриманого позивачем відповідно до накладної № 51566834 склала 2370 кг, що засвідчено комерційним актом АА № 019175/282 від 14.05.2011 р. відповідно до п.31 "Правил видачі вантажів" про що у залізничній накладній зроблено відмітку, внаслідок чого позивачу спричинені збитки у розмірі 950,59 грн., які складаються з вартості відповідальної недостачі з ПДВ.

Представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву від 14.11.11р. в якому свою провину заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього суми 950,59 грн., мотивуючи тим, що в акті про технічний стан вагону № 88 від 13.05.11р., складеного станцією Запоріжжя-Ліве, зазначено, що вагон технічно справний, але виявлено з лівого боку по ходу нещільне прилягання армувальних листів хребтової балки до кришок 1 та 2 люків, мають зазори, на деталях вагону видні сліди вантажу, що просипався. Відправник до навантаження міг бачити зазор, але не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Тобто, відправник не виконав вимоги ст. 31 Статуту залізниць України, пункт 5 та 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції (6-13 мм при зазорах 20х30х2 см), не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Крім того зазначає, що стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Тобто, це є право залізниці, а не обов'язок. Відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Однак Статутом непередбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряє правильність розміщення та закріплення вантажу, а за нестачу вантажу повинен нести відправник.

Позивач надав клопотання від 14.11.2011 р. № 21/208852 (АЮ) у якому просить змінити назву вантажовідправника (відповідача-2) з Закритого акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолучская" на Приватне акціонерне товариство "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолучская", в підтвердження чого надав копію витягу з ЄДРПОУ серія АЖ № 145411 станом на 09.11.2011 р.

Відповідно до ст. 59 ч.5 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного субєкта господарювання в інший до новоутвореного субєкта господарювання переходять усі майнові права і обовязки попереднього субєкта господарювання.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

З урахуванням встановлених обставин Відповідач-2 у справі - Закрите акціонерне товариство "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолучская" підлягає заміні на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолучская".

Відповідач-2 не використав надане йому законом право на участь свого представника в судовому засіданні, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач-2 не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 06.1211р. оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На станцію Запоріжжя-Ліве 14.05.2011 року для ВАТ "Запоріжсталь" у вагоні № 60420841 надійшла продукція (антрацит) за залізничною накладною № 51566834. Вагони було завантажено антрацитом у вологому стані нижче бортів, спосіб маркування зроблено вапном.

Вагон № 60420841прийнятий ВАТ "Запоріжсталь" із заявкою до залізниці на комісійну видачу вантажу з наступним складанням комерційного акту.

При комісійній видачі вантажу на станції Запоріжжя-Ліве виявлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній. Нестача виявлена у вагоні № 60420841, склала 2370 кг маси антрациту, що засвідчено комерційним актом АА № 019175/282 від 14.05.2011 р. відповідно до п.31 "Правил видачі вантажів" про що у залізничній накладній зроблено відмітку.

В комерційному акті АА №019175/282 від 14.05.2011 р. в розділі Д, що засвідчує опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку, зазначено, що вагон технічно справний, люка зачиненні, течії вантажу не має. Ліворуч по напрямку нещільне прилягання арміровочних листів поперечної балки до кришок 1 і 2 люка, зазори довжиною 20-30 см, шириною 2 см., зазори ззовні закладено паклею, течії вантажу немає. На деталях вагону є сліди просипання вантажу, що перевозиться.

Про технічний стан вагону складено акт форми ГУ-106 №88 від 13.05.11р., в комерційному відношенні: навантаження нижче рівня бртів на 20 см, розрівняне, вантаж марковано вапном. Ліворуч за напрямком над 1, 2 люками порушено маркування, поглиблення розміром 250х180х70 см. В порушення ТУ розділу 2 параграфи 3, 5 вантажовідправник не прийняв заходів, які б виключили втрату вантажу на шляху прямування.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження робиться його засобами. У графі 20 залізничної накладної № 51566834 вантажовідправником зазначено, що вантаж марковано вапном. Та як вказано в комерційному акті (розділ Д), вантажовідправник не забезпечив придатність вагонів в комерційному відношенні, що стало причиною просипання вантажу на шляху прямування поїзду.

Рахунок за поставлену продукцію № 021.00652 від 14.05.2011р. сплачено Позивачем у повному обсязі, що вбачається з матеріалів справи.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1-3 ст. 114 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України (далі Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з ч. 5 ст. 31 Статуту Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач-1 позов заперечує, мотивуючи тим, що в акті про технічний стан вагону № 88 від 13.05.11р., складених станцією Запоріжжя-Ліве, зазначено, що вагони технічно справні, але виявлено нещільне прилягання армувальних листів, відсутність армувальних листів та зазори. Вантажовідправник бачити зазори до навантаження міг. Тобто, відправник не виконав вимоги ст. 31 Статуту залізниць України, не підготував вагони до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування. На підстави викладеного, вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести Відповідач-2, у зв'язку з чим, у задоволенні позову до Відповідача-1 просить суд Відмовити.

Відповідач-2 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що в акті про технічний стан вагону зазначено, що вагони технічно справні, але виявлено нещільне прилягання армувальних листів, відсутність армувальних листів та зазори, тощо, Вантажовідправник бачити зазори до навантаження міг, заходів для забезпечення збереження вантажу під час перевезення не здійснив, втрата вантажу є наслідком комерційної несправності вагонів, тому суд вважає, що відповідальність за втрату вантажу повинна бути покладена на Відповідача-2 (Вантажовідправника), тому у позові до Відповідача-1 слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати у справі покласти на Відповідача-2.

Керуючись ст.тс. 25, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 87,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Змінити Відповідача-2 - Закритого акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолучская" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолучская".

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолучская" (94052, Луганська область, м. Красний Луч, вул. О. Барбюса, буд. 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32163608) на користь Відритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00191230) суму нестачу у розмірі 950,59 грн. (девятсот пятдесят грн. 59 коп.), витрат на сплату держаного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.

У позові до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 07.12.2011р.