Рішення № 20006789, 20.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.

Справа № 5004/1166/11 за позовом Підприємця ОСОБА_1,

Підприємця ОСОБА_2

до відповідача: Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»

про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004р. та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки.

Суддя: Пахолюк В. А.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивачів: не прибули,

від відповідача: ОСОБА_3 –представник, дов. № 186 від 12.10.2011 р.

Суть спору:

Позивачі –приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звертаючись до господарського суду просить визнати недійсними угоди про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004 р. та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки, укладених між ними та приватною фірмою «Скорпіон сервіс».

В обґрунтування зазначених вимог посилаються на те, що всі угоди були укладені з численними порушеннями публічного порядку, під впливом обману, без відповідного дозволу Луцької міської ради, шляхом насильства, під впливом тяжких для позивачів обставин і на вкрай невигідних для позивачів умовах, фіктивно, удавано, а тому правочини є недійсними з моменту їх вчинення.

Крім того, зазначають, що ними наперед в листопаді місяці 2001 р. було сплачено готівкою приватній фірмі «Скорпіон-Сервіс»власні кошти в сумі, що в середньому еквівалентно 15000 дол. США (що на той час дорівнювало ринковій вартості трикімнатної квартири в м. Луцьку) за влаштування разом з іншими підприємцями торгових рядів пішохідної зони між вул. Карпенка-Карого і вул. Кравчука у м. Луцьку, що давало підстави, з доводів позивачів, розраховувати на здійснення підприємницької діяльності на орендованому місці як мінімум 25 років.

Позивачі зазначають, що їм не було відомо про правовий статус земельної ділянки, пл..1422 м. кв., на якій відповідач здавав в оренду торгові площі. Як було пізніше з’ясовано, договори оренди земельної ділянки між Луцькою міською радою та приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс» були укладені лише на 5 років –до 20.01.2010 р.

Позивачі зазначають, що інвестувавши кошти в облаштування торгових рядів, вони стали власниками торгової площі, за яку ще й сплачували відповідачу орендну плату. Приватна фірма «Скорпіон-Сервіс»фактично здавала позивачам в суборенду земельну ділянку без згоди Луцької міської ради.

Як зазначають позивачі, оспорювані угоди є також нікчемними, оскільки засновані на нікчемних договорах оренди земельної ділянки від 22.04.2002 р. та від 12.08.2004 р., які укладені між Луцькою міською радою та приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс».

Відповідач –Приватна фірма «Скорпіон-Сервіс»у письмових поясненнях за № 213 від 28.11.2011 р. повідомляє, що згідно постанови ВГСУ від 06.10.2011 р. рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до ПФ «Скорпіон-Сервіс»про визнання недійсними правочинів відмовлено. При цьому, ВГСУ у постанові від 06.10.2011 р. погодився з доводами ПФ «Скорпіон-Сервіс»про відсутність підстав недійсності договорів користування торговим місцем, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано норму матеріального права –ст.184 та 760 ЦК України.

Як зазначає відповідач, правомірність та чинність договорів оренди землі встановлено постановою ВГСУ від 17.09.2009 р. у справі № 04/20-42 та позицією Верховного Суду України у постанові від 24.10.2011 р. у справі № 3-113гс11/3/14.

Виходячи з судової практики, підприємці зі свого боку помилково оцінюють торгову площу (місце, з якого здійснюється торгівля) на ринку зі звичайно одиницею виміру –площею, внаслідок чого і приходять до хибкого висновку про відсутність у одиниці виміру ознак речі.

Отже, спірні угоди про надання в користування торгових площ між сторонами за своєю правовою природою є нічим іншим , як договір оренди (найму), оскільки предметом цих угод є торгові місця (площі) з визначенням їх індивідуальних ознак, як речі, а позов підприємців у цій частині є безпідставним.

Відповідач, що стосується інших підстав позову про те, що угоди були укладені під впливом обману та шляхом насильства вважає, що позивачами не було надано доказів існування обставин, з якими закон пов’язує недійсність угод з підстав вчинення угод проти волі підприємців, внаслідок застосування до них фізичного та психічного тиску, а також обману зі сторони відповідача щодо обставин, що мають істотне значення.

На підставі ухвали суду від 28.11.2011 р. розгляд справи було відкладено на 20.12.2011 р. на 10.30 год. Зобов’язано позивачів: подати докази щодо прийняття касаційною інстанцією заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови ВГСУ від 06.10.2011 р. у справі № 5004/358/11.

Позивачі та їх представники в судове засідання не прибули. Вимоги ухвали суду від 28.11.2011 р. не виконали.

Представником відповідача на адресу суду було подано клопотання від 20.12.2011 р. про приєднання до матеріалів справи копії ухвали ВГСУ від 12.12.2011 р. про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_4 про перегляд постанови ВГСУ від 06.10.2011 р. у справі № 5004/358/11 та копії угод з позивачами.

В судовому засіданні було поставлено на обговорення клопотання відповідача № 156 від 29.08.2011 р. про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності у даній справі, яке на підставі ухвали суду від 29.08.2011 р. було залишено без розгляду, оскільки спір в судовому засіданні не був вирішений по суті (том 2 арк. 73).

Представник відповідача –ПФ «Скорпіон-Сервіс»в даному судовому засіданні не наполягає на вирішенні судом даного клопотання та зазначив, що з врахуванням судової практики спір може бути вирішено по суті.

За таких обстави, суд залишив дане клопотання без розгляду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, судом встановлено.

Між фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс»у 2002-2008 роках були укладені договори оренди торгових площ з додатковими угодами до них.

Як визначено умовами даних угод (розділ I Предмет угоди) Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування торгову площу у визначених розмірах (17, 5 м2 та 7, 5 м2), які знаходяться за адресою: м.Луцьк, на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПП «Скорпіон-Сервіс»між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого для використання під торгівлю товарами з кіоска.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зазначена норма кореспондується з вимогами ст.144 Господарського кодексу України.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Водночас, згідно п.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»передбачено, що розглядаючи питання про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину:

- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- Правочин має вчинятися у формі, встановленій Законом.

- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено, ПФ «Скорпіон-Сервіс»уклала з СПД ОСОБА_1, ОСОБА_2 угоди про оренду торгових площ та надання в користування торгових площ у відповідності до Правил торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, МВС, ДПА, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. за №57/188/84/105(надалі Правил).

За умовами зазначених договорів сторони визначили всі обов'язкові для даного виду договорів умови, а саме : предмет оренди, права та обов'язки , відовідальність сторін, строк їх дії , порядок здійснення оплати та інші умови.

Як встановлено за правовою природою дані угоди є договорами оренди в розумінні ст. 759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором оренди( найму) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтями 626,628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку оспорюваним угодам про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004р. та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки, які були укладені ПФ "Скорпіон-сервіс" та підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання їх недісними, при цьому виходив з наступного.

Згідно рішення Луцької міської ради від 16.11.2000р. №383 “Про надання статусу ринку”з 01.12.2000 торговим рядам Пішохідно-торгової зони на території прилеглій до ринку Завокзальний" відведеній ГІФ "Скорпіон-сервіс" надано статус ринку.

В подальшому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.03.2001 р. № 185 надано приватній фірмі „Скорпіон-сервіс" в тимчасове користування на умовах оренди до З років земельну ділянку на вул. Кравчука загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків. На підставі означеного рішення 19.04.2001 р. між Луцькою міською радою та Прииватною фірмою „Скорпіон-Сервіс" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого приватній фірмі „Скорпіон-Сервіс" надано в користування земельну ділянку площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків.

Рішенням Луцької міської ради від 29.03.2002 р. № 20/8 приватній фірмі „Скорпіон-сервіс" передадано на умовах оренди на 25 років земельну ділянку по вул. Кравчука загальною площею 1422 га для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони. Договір оренди такої земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та приватною фірмою „Скорпіон- сервіс" 22.04.2002 р.

Рішенням Луцької міської ради від 10.06.2004р. №17/17 приватній фірмі „Скорпіон-сервіс" продовжено договір оренди на новий термін на 5 років земельної ділянки по вул. Кравчука загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків. Відповідний договір оренди земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та приватною фірмою „Скорпіон- сервіс" 12.08.2004 р.

Дане рішення було предметом судового розгляду у справі №04/20-92 за позовом підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_1 до 1. Луцької міської ради, 2. Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними. На підставі рішення суду від 10.04.2009 р. у даній справі позов було задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.04.2002 р., укладений між Луцькою міською радою та ПФ “Скорпіон-Сервіс”та визнано недійсним договір оренди землі від 12.08.2004 р., укладений між Луцькою міською радою та ПФ “Скорпіон-Сервіс”.

Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. у справі №04/20-92 рішення господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Однак, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 17.09.2009 р. у справі №04/20-92 касаційна скарга ПФ “Скорпіон-Сервіс” задоволена, рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2009 р. у справі №04/20-92 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. скасовані. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 5.11.2009р. у порушенні касаційного провадження з перегляду вказаної постанови відмовлено.

Водночас, порядок організації та здійснення торгівлі на ринках регулюються Правилами торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС, ДПА, Держстандартом від 26.02.2002р. №57/188/84/105.

Згідно п.20 яких при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін адміністрація ринку повинна укласти з ними письмову угоду (про оренду торгівельних місць).

Цими ж правилами (п. 13) визначено поняття "торгівельне місце":

“торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства”.

Договірне оформлення користуванням торговельними місцями на ринку підтверджується також листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.08.2004 №5674 в якому визначено, що : “користування торговельними місцями на ринку здійснюється на підставі договору оренди з адміністрацією ринку”.

Отже, торгова площа, яка надавалась в користування підприємцям для організації торгівлі може бути предметом договорру оренди на території ринку, а ПФ "Скорпіон-сервіс" мала право на укладення таких угод, оскільки наділена у встановленому законом порядку статусом ринку.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011р. у справі № 07/33-71 за позовом ПФ "Скорпіон-сервіс" до ОСОБА_15 про повернення торгової площі.

Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України зазначено про те, що «обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 цього Кодексу».

Обставини щодо укладення спірних угод під впливом обману та шляхом насильства не підтверджені позивачами належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 34, 36 ГПК України, з якими закон пов'язує недійсність угод з підстав вчинення угод проти волі підприємців, внаслідок застосування до них тиску, а також обману зі сторони відповідача.

Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі ст.ст. 227, 228, 230, 231, 233, 234, 235 Цивільного кодексу господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.

Судом враховано, що підстави з яких позивачі просять визнати недійсними угоди про користування торговими площами були предметом судового розгляду у справі №5004/358/11 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4 до ПФ "Скопіон-сервіс" про визнання недійсними правочинів. Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011р. у даній справі касаційну скаргу ПФ «Скорпіон-Сервіс»задоволено. Рішення господарського суду у Волинській області від 05.04.2011 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 р. у даній справі скасовано. Прийнято нове рішення: у позові про визнання недійсними правочинів відмовлено. Відповідно до ухвали ВГСУ від 12.12.2011 р. відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови ВГСУ від 06.10.2011 р. у справі № 5004/358/11.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що ПФ "Скорпіон-сервіс" мала право на укладення договорів оренди торгової площі згідно вимог ст.ст.759, 760 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними. За таких обставин у позові слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 215, 227, 228, 230, 231, 233, 234, 235 Цивільного кодексу України, Правилами торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС, ДПА, Держстандартом від 26.02.2002р. №57/188/84/105, ст.ст.44.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004, роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004 р. та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки відмовити.

Суддя           В.А.Пахолюк

Повний текст рішення складено та підписано –21.12.2011 р.