Ухвала суду № 20005690, 12.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

12 грудня 2011 р. № 5004/343/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Селіваненка В.П.,

суддів:Добролюбової Т.В.,

Могил С.К.,

Подоляк О.А.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши заяву дочірньої компанії "Газ України " Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2011

у справі№ 5005/343/11

за позовомдочірньої компанії "Газ України " Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

простягнення 15 178, 80 грн., В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до місцевого господарського суду із позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ, усього в сумі 23308436,07 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.05.2011 у справі №5004/343/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2011, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1809342,61 грн., у т.ч. 1540206,06 грн. інфляційних втрат та 269136,55 грн. –3% річних; у частині стягнення основного боргу в сумі 13642672,55 грн. провадження у справі припинено; в стягненні пені в сумі 2084983,18 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2010 у справі №5004/343/11 рішення господарського суду Волинської області від 11.05.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2011 залишено без змін.

Дочірня компанія "Газ України " Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2011 у справі №5004/343/11, в якій просить зазначену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 06.04.2006 у справі №40/566, від 28.11.2006 у справі №9/262-06, від 01.02.2007 у справі №11/136, від 22.05.2008 у справі №10-08-05/2873, від 24.06.2008 у справі №11/271-07-8379 та від 18.09.2008 у справі №2-9/3972-2008, мотивовано порушенням та неправильним застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме статей 215, 259, 261, 525, 526, 549-551, 601, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статті 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України), статей 42, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), та неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 259, 260, 261 ЦК України та статті 232 ГК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 04.10.2011 у справі №5004/343/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, тобто в частині, що стосується вимог заявника, враховуючи те, що зобов'язання відповідача перед позивачем припинилось ще 20.02.2008; при цьому позивач просить стягнути пеню за період з 30.10.2008 по 30.04.2009, тобто за період, коли відповідач вже не мав заборгованості перед позивачем, і відповідно не існувало прострочення виконання зобов'язання.

Водночас у постановах від 28.11.2006 у справі №9/262-06, від 22.05.2008 у справі №10-08-05/2873 та від 24.06.2008 у справі №11/271-07-8379, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення вимог про стягнення пені з огляду на таке:

- вимоги щодо стягнення пені заявлені за період згідно з умовами договору (пункт 7.4), тобто за шість місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (справа №9/262-06);

- умовами пункту 6.4 договору сторонами було змінено порядок нарахування пені, яка, відповідно, нараховується протягом одного року з моменту, що передує часу звернення кредитора з відповідною вимогою про стягнення, при цьому даний порядок нарахування не суперечить приписам Цивільного та Господарського кодексів України. Проте, враховуючи річну позовну давність, яка не може бути змінена сторонами у договорі, апеляційний господарський суд правомірно здійснив перерахунок пені за період з 19.05.2005 до 16.01.2006 [(кінцевий термін розрахунків)(справа №10-08-05/2873)];

- за умовами договору сторони досягли згоди щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань без обмеження строку; при цьому пунктом 8.3 договору визначено, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Зазначений пункт договору відповідає положенням статті 259 ЦК України, яка надає право сторонам збільшити тривалість позовної давності, у зв'язку з чим вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню у повному обсязі (справа №11/271-07-8379).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 06.04.2006 у справі №40/566, на яку посилається заявник, та постанова від 04.10.2011 у справі №5004/343/11, про перегляд якої подано заяву, оскільки предмети спорів у названих справах та відповідно підстави їх виникнення є різними. Так, у справі №5004/343/11 заявлено позов про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу; водночас у справі №40/566 заборгованість виникла на підставі відвантаження відповідачеві вапняку флюсового, тобто спірні правовідносини у зазначених справах є відмінними.

Оскільки подібність правовідносин у розумінні статей 11116-11121 ГПК України у наведених заявником випадках не підтвердилася, то підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Також не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2007 у справі №11/136 та від 18.09.2008 у справі №2-9/3972-2008, якими рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог заявника скасовано та в цих частинах направлено на новий розгляд до судів попередніх інстанції, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Крім того, встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тому порушення та неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права в будь-якому випадку не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

Також Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що у прийнятті постанови від 04.10.2011 у справі №5004/343/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції не керувався положеннями статей 259, 260, 261 ЦК України, про неоднакове застосування яких стверджує дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

За таких обставин відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5004/343/11 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити дочірній компанії "Газ України" Нёаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у допуску справи №5004/343/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко

Судді: Т.Добролюбова С.Могил О.Подоляк О.Удовиченко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)