Ухвала суду № 20003533, 29.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2011 р. м. КиївК/9991/6870/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдінгз Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року

у справі № 2а-3374/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдінгз Україна»

до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними дій, скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдінгз Україна»(далі позивач) до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення (акт) № 3 від 22 січня 2010 рокупро анулювання реєстрації ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна»як платника податку на додану вартість. Зобовязано Бориспільську ОДПІ Київської області поновити ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна»в реєстрі платників податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року апеляційну скаргу Бориспільської ОДПІ Київської області задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року скасовано та ухвалено нову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та залишення в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна»зареєстровано в якості платника податку на додану вартість в квітні 2008 року, у звязку з чим йому видано Свідоцтво платника податку на додану вартість № 100108417 від 02 квітня 2008 року.

В свою чергу, відповідачем проведено перевірку податкових декларацій позивача з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 35/15-3/35319974 від 22 січня 2010 року.

Перевіркою встановлено, що за період з січня по грудень 2009 року позивачем подавались податкові декларації з податку на додану вартість, в яких відображено суми податкового кредиту, внаслідок сплати податку на додану вартість в складі вартості отриманої продукції та послуг. При цьому, самим позивачем не було надано послуг та реалізовано продукції за вказаний період.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна»№ 100108417 від 02 квітня 2008 року, у звязку з чим Бориспільською ОДПІ Київської області складено акт № 3 від 22 січня 2010 року про анулювання реєстрації ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна»як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР).

Крім того, судами встановлено, що 29 січня 2010 року позивачем подано до Бориспільської ОДПІ Київської області уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з даними якої у грудні 2009 року обсяг оподатковуваних поставок позивача становив 4 000,00 грн., а податкові зобовязання з податку на додану вартість 800,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поняттям оподатковуваної поставки не охоплюються операції з придбання товарів і послуг.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у звязку з наступним.

Відповідно до підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону № 168/97-ВР оподатковувана операція це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР визначено, що обєктом оподаткування є операції платників подат ку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що норми Закону № 168/97-ВР не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР, оскільки, операція з поставки товарів та послуг, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобовязання, а у покупця право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдінгз Україна» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карася О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.