Ухвала суду № 20002674, 03.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"03" листопада 2011 р. м. КиївК-12985/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Костенка М.І.,

Маринчак Н.Є.,

Усенко Є.А.,

Шипуліної Т.М.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників сторін:

позивача Павлуненко К.Л., Рубаненко Л.В.

відповідача Удовіченко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010

у справі № 2а-27544/8//2070

за позовом Державне підприємство «Харківський завод електроапаратури»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

проскасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Харківський завод електроапаратури»(далі позивач, ДП «Харківський завод електроапаратури») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000710840/0 від 03.10.2008 та № 0000710840/1 від 04.11.2008 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3305350,20 грн., з яких 1792844 основний платіж, 1512506,20 грн. штрафні санкції. Скасовано рішення від 31.10.2008 № 15113/10/25-2009 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000710840/0 від 03.10.2008.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками проведеної податковим органом невиїзної документальної перевірки позивача складено Акт № 1990/40-027/14308262 від 25.09.2008 (далі Акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 168/97-ВР).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 0000710840/0 від 03.10.2008 та податкове повідомлення-рішення № 0000710840/1 від 04.11.2008, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3461812,20 грн., з яких 1923229 основний платіж, 1538583,20 грн. штрафні санкції.

Порушення наведених норм, на думку податкового органу полягає, зокрема, у тому, що позивачем не нараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму операції з продажу нерухомого майна, чим занижено податок на додану вартість на 1792844 грн.

Згідно акта опису і арешту майна від 18.09.2007 Державною виконавчою службою було арештовано нерухоме майно позивача, яке на прилюдних торгах 16.01.2008 було продане виконавчою службою за 8993000 грн. без податку на додану вартість.

Після розподілу зазначених коштів відповідно до вимог стягувачів на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти у сумі 3234299,22 грн. без податку на додану вартість.

За вказаною операцією податковим органом нараховано податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР, на порушення якого позивачем вказував податковий орган, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Враховуючи, що кошти у сумі 8993000 грн. за реалізоване майно не включали податок на додану вартість та отримані не внаслідок продажу майна позивачем за цивільно-правовим договором з самостійним визначенням ціни продажу, а внаслідок реалізації майна виконавчою службою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вказана операція з реалізації майна не є оподатковуваною операцією у розумінні Закону № 168/97-ВР.

Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно прийнято до уваги висновок спеціаліста-економіста Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, в якому зазначено, що для нарахування податку на додану вартість по операції з примусової реалізації арештованого нерухомого майна у податковому обліку платника податку ДП «Харківський завод електроапаратури»не має документальних підстав.

Крім того, податковим органом було донараховано податок на додану вартість у сумі 280184 грн. та штрафні санкції у сумі 224147,20 грн. з посиланням на невідповідність при перенесенні показників з податку на додану вартість звітної декларації до уточнюючого розрахунку, що призвело до неправомірного погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 149799 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 (отримано відповідачем 20.03.2008) підприємство задекларувало суму податку на додану вартість 1344238,00 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (додаток 5) за лютий 2008 (отримано відповідачем 22.08.2008), суму, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27) та сплаті в бюджет (рядок 8.2) зменшено на 1494037,00 грн.

У рядку 8.3 вказаного розрахунку «збільшення суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість»відображено 130385,00 грн.

Сума податкового боргу позивача станом на 22.08.2008 зазначена відповідачем у акті перевірки у розмірі 3820048,17 грн.

Підприємством складено уточнюючий розрахунок з порушенням пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181, що полягає у наступному.

Вказаною нормою встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок.

У первинній декларації за лютий 2008 року сума податку на додану вартість, що піддягала сплаті в бюджет, відображена сума коштів в розмірі 1344238,00 грн. (рядок 27). Відповідно, розмір суми, на яку може бути зменшено уточнюючим розрахунком (суму податку на додану вартість до оплати) не повинен перевищувати 1344238,00 грн.

В уточнюючому розрахунку позивача вказано, що значення рядка 27 змінено на значення - 1494037,00 грн. При цьому, тим же самим уточнюючим розрахунком збільшено від'ємне значення різниці між сумою рядка 21 податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 130385,00 грн., та збільшено рядок 21.1 (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість) на суму 130385,00 грн.

Тобто, від'ємне значення що утворилося у звітному періоді внаслідок уточнення рядка 20 підприємством позивача спрямовано на погашення податкового боргу, що відповідає нормам підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

В уточнюючому розрахунку рядка 23 декларації вказано - 19414,00 грн., що є залишком від'ємного значення попереднього звітного періоду, тобто, січня 2008.

У рядку 5 вказано, що загальна сума помилки складає 1494037,00 грн. При цьому, у рядках 6 та 7 уточнюючого розрахунку сума 19414,00 грн. відсутня.

Зі змісту підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР слідує, що тільки при відсутності податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином,при заповненні рядків 8.2 та 8.5 уточнюючого розрахунку позивач допустив помилку, яка у сумарному значенні дає 130385 грн. (149799 грн. - 19414 грн.) та є підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 130385 грн.

Щодо нарахування на вказану суму штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у абз. ”б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з абз. 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті Закону № 2181, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Уточнюючий розрахунок отримано відповідачем 22.08.2008, нарахуванню підлягала штрафна санкція за два податкових періоди у розмірі 20% від суми заниження податкового зобов'язання у 130385,0 грн., тобто у сумі 26077,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181, платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, а також скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010 у даній справі - відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко (підпис)Т.М. Шипуліна Суддя О.І. Степашко