Ухвала суду № 19998817, 09.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року справа №2а-7108/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-7108/11/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса" до Державної податкової інспекції в місті Первомайську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в місті Первомайську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000352301 від 20.06.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийняте без врахування всіх обставин справи, суперечить Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення умов, порядку та принципів нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ. Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на обставини, які зазначені в позовній заяві (а.с.2-4) та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000352301 від 20.06.2011 року, яким підприємству зменшено податковий кредит на загальну суму 42171,59 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 2871,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-7108/11/1270 позовні вимоги задоволено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, вказуючи на завищенні позивачем податкового кредиту Просить постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

У період з 15.06.2011 року по 20.06.2011 рік відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства "Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ вартість по взаємовідносинам з ВКФ «Промтехобладнання» за період з 01.04.08 р. по 30.11.08 р.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки складено Акт № 311/23/05758925 від 20.06.2011 року, в якому викладено висновок, а саме встановлено, що позивачем на порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, завищено відшкодування з бюджету податку на додану вартість на загальну суму 42 171,59 грн., по декларації за травень 2008 року на суму 10 233,15 грн., за липень 2008 року на суму 8 654,40 грн., за вересень 2008 року на суму 12 125,96 грн., за жовтень 2008 року на суму 4 255,08 грн., за грудень 2008 року на суму 6 903,00 грн., згідно п. 1, п. 5, ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт послуг) між ВАТ «ПЕМЗ ім. К. Маркса» та контрагентом - постачальником ВКФ «Промтехобладнання» на загальну суму 253026 грн., у т.ч. ПДВ - 42 171 грн. (а.с.7-22).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000352301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 42171,59 грн. (а.с.6).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем, що підтверджується скаргою на податкове-повідомлення рішення від 23.06.2011 р. № 27/15пр. (а.с.110-112), рішенням Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 09.08.2011 року № 15672/25-08 вказану скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000352301 від 20.06.11 р. без змін (а.с.113-117).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на конституційний принцип, закріплений у ст. 58 Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99), відповідно до якої за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вбачається з матеріалів справи, під час складання акту перевірки відповідач визначив, що у квітні, червні, липні, вересні та листопаді 2008 року ВАТ «ПЕМЗ ім. К.Маркса» мало по 1-му ланцюгу взаємовідносини з ВКФ «Промтехобладнання». На виконання умов договору поставки від 30 січня 2008 року № 34-66/08, укладеного між ВКФ «Промтехобладнання» (продавець) та ВАТ «ПЕМЗ ім. К.Маркса» (покупець), виписані податкові накладні на реалізацію ТМЦ, отриманих в свою чергу від ТОВ «Укр Енерго - Менеджмент» (2 - га ланка постачання) на загальну суму 253029 грн., у т.ч. ПДВ 42171 грн. Зазначена сума податку на додану вартіс віднесена ВАТ «ПЕМЗ ім. К.Маркса» до складу податкового кредиту у квітні 2008 року - 10233 грн., у червні 2008 року - 8654 грн., у липні 2008 року - 12126 грн., у вересні 2008 року - 4255 грн., у листопаді 2008 року - 6903 грн. При перевірці було взято до уваги інформацію викладену в акті від 25 травня 2011 року № 260/23/31463320 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВКФ «Промтехобладнання» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. ВКФ «Промтехобладнання» у період з січня по грудень 2008 року, до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ у розмірі 40685,10 грн. на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент». При перевірці з'ясовано, що у складі податкових зобов'язань квітня, червня липня, вересня та листопада 2008 року ВКФ «Промтехобладнання» відображені суми ПДВ, пов'язані з реалізацією товарів ВАТ «ПЕМЗ ім. К.Маркса».

Вироком Артемівського районного суду м. Луганська по справі № 1-510/689/2009 року ОСОБА_2, який згідно установчих документів є засновником і одночасно директором та головним бухгалтером ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», визнано винним у скоєнні злочинів передбачених частиною 1 статті 186 (відкрите викрадення чужого майна) та частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та засуджено у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів між ВКФ «Промтехобладнання» та ТОВ «Укр -Енерго - Менеджмент», ВАТ «ПЕМЗ ім. К.Маркса».

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 податкові накладні та інші документи від імені ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» не складав та не підписував, апелянт стверджує, що не може визнаватися право ВАТ «ПЕМЗ ім. К.Маркса» на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, пов'язаних з придбанням ТМЦ від ВКФ «Промтехобладнання», які раніше придбані у ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент».

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком апелянта з огляду на наступне:

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону, платник податку може бути позбавлений права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, визначеній в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, таке відшкодування полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), тому платник податку може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування виключно у зв'язку з відсутністю фактичної сплати суми податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких послуг або за відсутності відповідних податкових накладних та скарг на постачальників.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 34-66/08 від 30.01.2008 року, податкові накладні та транспортні накладні у позивача наявні, а факти оплати підтверджені відповідними рахунками та платіжними дорученнями (а.с.23-103).

Відповідно до п.п. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 цього Закону не має права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів Укра'їни); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Тому судом не приймаються посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування у сумі 42171,59 гривень на підставі п.п. 7.7.11 Закону «Про податок на додану вартість», оскільки позивач не відповідає жодному з зазначених вище критеріїв.

Зокрема, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (надалі -Закон № 996).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за Звітний період.

Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентом ВКФ «Промтехобладнання» укладались договори, відповідно до умов яких продавець приймав на себе зобов'язання протягом терміну визначеного у договорі передати у власність продукцію, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити вартість продукції.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На підтвердження взаємовідносин з контрагентом, позивачем також надані до суду видаткові накладні, що знаходяться в матеріалах справи.

Також суд звертає увагу на той факт, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Що стосується посилання відповідача на притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», слід зазначити, що наявність такого вироку суду не є підставою для зменшення суми бюджетного І відшкодування з позивача, оскільки ним всі вимоги Закону України «Про бухгалтерський І облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та Закону І України «Про податок на додану вартість» виконанні, реальність здійснення І господарських операцій доведена наданими первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу податкової інспекції в місті Первомайську Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-7108/11/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса" до Державної податкової інспекції в місті Первомайську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення- залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова