Рішення № 19997256, 15.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" листопада 2011 р. Справа № 5019/2233/11

За позовом Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України”

до відповідача Приватного підприємства “Інформаційно-консалтингова група”

про стягнення в сумі 64 314 грн. 62 коп.

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1.. представник (довіреність № 6/02-11 від 05.01.2011р.);

від відповідача - не зявився;

від прокурора - не зявився.

Суть спору: Рівненський транспортний прокурор в інтересах держави в особі позивача - Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства “Інформаційно-консалтингова група” про стягнення 48439 грн. 67 коп. заборгованості, 10213 грн. 15 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 2271 грн. 05 коп. 3% річних та 3390 грн. 80 коп. 7% штрафу згідно договору купівлі-продажу від 02.11.2009р.

15.11.2011р. позивач подав уточнення до позовної заяви, в яких просить стягнути з відповідача на свою користь 48439 грн. 67 коп. заборгованості, 8 004 грн. 39 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 2271 грн. 05 коп. 3% річних та 3390 грн. 80 коп. 7% штрафу.

В судовому засіданні 15.11.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень до позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011р. не зявився, позовних вимог не заперечив. Проте, до господарського суду повернувся конверт, в якому відповідачу за адресою: м. Рівне, вул. Гранична, буд. 30, було направлено ухвали від 13.10.2011р. та 01.11.2011р. з довідками відділення підприємства звязку “За закінченням терміну зберігання”.

З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що місцезнаходження Приватного підприємства “Інформаційно-консалтингова група”: м. Рівне, вул. Гранична, буд. 30. Вищезазначена обставина свідчить про неподання відповідачем органу реєстрації всупереч п. 5 ст. 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” - відомостей про зміну фактичного місцезнаходження. Таким чином, негативні наслідки за вказане порушення покладаються на відповідача - Приватне підприємство “Інформаційно-консалтингова група”.

Враховуючи зазначене, суд вирішує спір за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02.11.2009р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі - Договір, а.с. 10), відповідно до умов якого продавець зобовязався передати, а покупець оплатити і прийняти товар по цінам і в кількості, котрі вказані у специфікації (а.с. 11), яка є невідємною частиною Договору.

Згідно пункту 2.2. Договору доставка товару до пункту призначення проводиться по накладній продавця.

У відповідності до пункту 3.1. Договору оплата проводиться шляхом попередньої оплати партії товару.

На виконання умов договору позивач, відповідно до видаткових накладних № 0000075 від 12.11.2009р. та № 0000100 від 27.12.2009р. (а.с. 13), відпустив відповідачу товар на загальну суму 119069 грн. 67 коп., який був отриманий останнім згідно довіреностей № 3 від 02.11.2009р. та № 4 від 17.12.2009р. (а.с. 12).

Відповідач частково розрахувався за відпущений товар в сумі 70 630 грн. 00 коп., що стверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача (а.с. 14).

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за відпущений товар в сумі 48 439 грн. 67 коп., а саме: по видатковій накладній № 0000075 від 12.11.2009р. в сумі 45 550 грн. 00 коп. та по видатковій накладній № 0000100 від 27.12.2009р. в сумі 2 889 грн. 67 коп.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що у випадку порушення зобовязання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

У відповідності до пункту 3.4 Договору та статті 231 ГК України позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% від суми заборгованості в сумі 3390 грн. 80 коп. (розрахунок а.с. 9).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу збитки, завдані внаслідок інфляції за період листопад 2009р. - червень 2011р. в сумі 8004 грн. 39 коп. (розрахунок а.с. 35-36) та 3% річних за період з 13.11.2009р. по 01.07.2011р. в сумі 2271 грн. 05 коп. (розрахунок а.с. 8-9).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошовоу суму. Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

З огляду на вищевикладене вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 439 грн. 67 коп. заборгованості, 8 004 грн. 39 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 2 271 грн. 05 коп. 3% річних стверджуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 3390 грн. 80 коп. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 58 715 грн. 11 коп., а саме: 48 439 грн. 67 коп. заборгованості по розрахунках, 8 004 грн. 39 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 2 271 грн. 05 коп. 3% річних. В решті позову належить відмовити.

На підставі частин 3, 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Інформаційно-консалтингова група”, яке знаходиться за адресою: 33023, м. Рівне, вул. Гранична, буд. 30 (код ЄДРПОУ 36171099) на користь Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України”, яке знаходиться за адресою: 33058, м. Рівне, вул. Остафова, буд. 7 (код ЄДРПОУ 31994540) 48 439 грн. 67 коп. заборгованості по розрахунках, 8 004 грн. 39 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 2 271 грн. 05 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Інформаційно-консалтингова група”, яке знаходиться за адресою: 33023, м. Рівне, вул. Гранична, буд. 30 (код ЄДРПОУ 36171099) в доход державного бюджету України 587 грн. 15 коп. державного мита.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Інформаційно-консалтингова група”, яке знаходиться за адресою: 33023, м. Рівне, вул. Гранична, буд. 30 (код ЄДРПОУ 36171099) в доход державного бюджету України 223 грн. 11 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. В решті позову відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "15" листопада 2011 р.